про залишення позовної заяви без розгляду
19 березня 2025 року Справа № 480/6738/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши у приміщенні суду в м. Суми клопотання представника Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №4" Сумської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області до Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №4" Сумської міської ради, третя особа - Сумська міська рада про зобов'язання вчинити дії,-
Керівник Окружної прокуратури міста Суми (далі - керівник Окружної прокуратури міста Суми, прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області (далі - позивач, ГУ ДСНС у Сумській області) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №4" Сумської міської ради (далі - відповідач, КНП "Клінічна лікарня №4") про зобов'язання відповідача привести у стан готовності захисну споруду № 68051, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул.Металургів, 38, з метою використання її за призначенням у відповідності до “Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту», затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 579 від 09.07.2018.
Вимоги вмотивовано тим, що у власності Сумської міської ради перебуває захисна споруда площею 135,7 м2, місткістю 247 осіб, що розташована за адресою: м.Суми, вул. Металургів, 38, що експлуатується КНП «Клінічна лікарня №4» Сумської міської ради. Втім, згідно актів оцінки стану готовності захисної споруди №68051 від 04.09.2018 та 05.09.2019 сховище №68051 оцінюється як не готове до використання за призначенням, у той час як сховище в КНП «Клінічна лікарня №4» Сумської міської ради є важливою спорудою цивільного захисту, яка при необхідності, а саме внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій здатна розмістити громадян.
Прокурор вважає, що вказане є підставою для звернення з цим позовом до суду в інтересах ГУ ДСНС у Сумській області про зобов'язання КНП «Клінічна лікарня №4» Сумської міської ради вжити відповідних заходів задля приведення сховища №68051 у стан готовності, тобто у використання за призначенням.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті спору, а третій особі - строк на подання пояснень на позовну заяву.
Відповідачем було подано відзив на позов з доказами на його обґрунтування (а.с.64-103), прокурором - відповідь на відзив (а.с.118-123), а відповідачем заперечення на відповідь на позов (а.с.127-139).
При цьому, ухвалою суду від 13.11.2023 було визнано поважною причину пропуску на подання відзиву та продовжено такий строк, також цією ухвалою залучено до участі у розгляду справи як третю особу, яка не заявляє на стороні відповідача Сумську міську раду (далі - третя особа, Сумська міська рада) (а.с.109-110).
Представником третьої особи - Сумської міської ради було подано клопотання про залишення позову без розгляду (а.с.145-148), керівником Окружної прокуратури міста Суми - заперечення на таке клопотання (а.с.158-162) та ухвалою суду від 26.07.2024 у задоволенні клопотання третьої особи відмовлено (а.с.166-167).
Поряд з цим згодом представник відповідача подав додаткові пояснення, в яких, з посиланням на пункт 48 другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту, наголосив на тому, що законодавством передбачено право ДСНС як суб'єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду виключно з позовами про застосування заходів реагування (а.с.172-196). У зв'язку з цим ухвалою суду від 07.02.2025 керівнику Окружної прокуратури міста Суми запропоновано надати додаткове обґрунтування підстав звернення до суду з цим позовом (а.с.203), на виконання вимог якої прокурор подав додаткові пояснення. Так, у вказаних поясненнях прокурор вказав, що ГУ ДСНС України у Сумській області є органом, який уповноважений діяти від імені держави з метою здійснення нагляду за додержанням вимог законодавства щодо утримання захисних споруд на території Сумської області, однак ГУ ДСНС України у Сумській області не вживало заходів задля зобов'язання балансоутримувача привести цю споруду у стан готовності шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Поряд з цим, внаслідок протиправної бездіяльності відповідача у сфері цивільного захисту населення порушено інтереси держави і територіальної громади, що і є підставою для звернення прокурора з позовом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16, проаналізувавши повноваження органів ДСНС України у сфері цивільного захисту, дійшла висновку про можливість судового захисту інтересів держави у сфері цивільного захисту населення саме шляхом зобов'язання юридичної особи - балансоутримувача вчинити дії з приведення захисної споруди цивільного захисту в належний стан.
Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спірні правовідносини зумовлені реалізацією прокурором передбачених КАС України та Законом України «Про прокуратуру» повноважень щодо захисту інтересів держави і спрямовані на усунення порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі на забезпечення захисту мирного населення, особливо в питаннях підтримання колективних засобів захисту, якими є захисні споруди та інші місця можливого перебування людей, для збереження їх життя та здоров'я в разі військової агресії.
Верховний Суд у постанові від 18.07.2018 у справі № 820/1382/17 дійшов аналогічного висновку про те, що прокурор може звернутися до суду в особі суб'єкта владних повноважень, зокрема, у випадку, коли у нього відсутнє законне право на звернення до адміністративного суду для захисту порушеного права та в інтересах держави (а саме з позовом про зобов'язання балансоутримувача привести захисту споруду цивільного захисту в готовність до використання за призначенням). Прокурор може звертатися до адміністративного суду з позовною заявою в інтересах ДСНС у справах про зобов'язання вчинити певні дії (а.с.209-213).
Додатково до своїх пояснень представник відповідача подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, вмотивоване тим, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив Державну службу України з надзвичайних ситуацій правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд, а тому прокурор у позовній заяві визначив орган, в особі якого він звернувся до суду та захищає інтереси держави, який не має самостійного права на звернення із цим позовом, тобто не може набути статусу позивача.
Перевіривши матеріали справи, суд, насамперед, бере до уваги, що згідно із ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, вирішуючи клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та надаючи оцінку поясненням прокурора щодо підстав на звернення з цим позовом до суду, судом враховано таке.
Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка, серед іншого, здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі статтею 46 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. У свою чергу, за приписами ч.4 ст.5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Згідно із частинами третьою-п'ятою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Отже, прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.
Виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави», висловив міркування, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Отже, системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 КАС України вимагає вказувати в адміністративному позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.
Пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII “Про прокуратуру» (далі - “Закон України “Про прокуратуру») визначено, що на прокуратуру покладається функція представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частиною третьою статті 23 указаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Суд звертає уваги, що це два різні випадки, за наявності яких прокурор може представляти інтереси держави в суді, та саме при подачі позову до суду прокурор має визначити за якою підставою подано позов та його обґрунтування.
Так, у першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
“Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але, всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звертається.
“Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
“Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб'єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
У позовній заяві та у поясненнях керівник Окружної прокуратури міста Суми право на звернення до суду з цим позовом обґрунтовує бездіяльністю ГУ ДСНС у Сумській області, яка полягає у невжитті уповноваженим органом належних заходів щодо зобов'язання балансоутримувача - КНП "Клінічна лікарня №4" привести захисну споруду у стан готовності до використання.
Тобто у позовній заяві прокурор зазначив, що суб'єктом владних повноважень, який мав би бути позивачем у цій справі, є ГУ ДСНС у Сумській області.
Проте ГУ ДСНС у Сумській області листом від 28.06.2023 №63 01/1-3250/63 07 повідомило прокурора, що управління не наділено повноваженнями на звернення до суду з позовом відносно приведення захисної споруди у стан готовності до використання.
На думку прокурора, вказане свідчить про відсутність у ГУ ДСНС у Сумській області наміру звертатися до адміністративного суду з позовом про зобов'язання КНП "Клінічна лікарня №4" привести захисну споруду у стан готовності до використання, у зв'язку з чим інтереси держави не захищаються, тому прокурор звернувся до суду з цим позовом.
У контексті наведеного, беручи до уваги, що прокурором заявлено позов в інтересах держави саме в інтересах ГУ ДСНС в Сумській області, варто з'ясувати, чи наділено належним обсягом компетенції ГУ ДСНС в Сумській області, щоб набути повноважень позивача у цій справі.
Відповідно до частини восьмої, п'ятнадцятої статті 32 Кодексу цивільного захисту України, у редакції чинній на час звернення прокурора з цим позовом, утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється суб'єктами господарювання, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів. Контроль за створенням фонду захисних споруд цивільного захисту, готовністю його об'єктів до використання за призначенням забезпечує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та його територіальні органи спільно з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Схожі приписи передбачені частинами восьмою, п'ятнадцятою статті 32 Кодексу цивільного захисту України, у редакції чинній на час розгляду справи, відповідно до яких фінансування заходів щодо проектування та будівництва об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту та пристосування інших об'єктів для укриття населення може здійснюватися за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів суб'єктів господарювання, інших юридичних осіб та інших не заборонених законодавством джерел. Утримання об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об'єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.
Контроль за станом готовності об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, та/або його територіальними органами (у разі їх утворення) спільно з відповідними центральними органами виконавчої влади, іншими органами державної влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування шляхом проведення комплексних, контрольних та позапланових обстежень.
Згідно із пунктом 3 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №138 (далі - Порядок № 138), балансоутримувачі - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають об'єкти фонду захисних споруд (у тому числі ті, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації).
Утримання об'єктів фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами (пункт 9 Порядку № 138).
За приписами п.12 Порядку № 138 в редакції чинній на час звернення з позовом до суду здійснення контролю за готовністю захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням забезпечує ДСНС разом з відповідними центральними органами виконавчої влади, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідно до вимог законодавства.
Схожі норми передбачені цим пунктом і в редакції чинній на час розгляду справи, відповідно до якої контроль за станом готовності об'єктів фонду захисних споруд до використання за призначенням шляхом проведення комплексних, контрольних та позапланових обстежень здійснюється ДСНС та її територіальними органами разом з міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування з дотриманням таких вимог.
Вимоги щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту затверджені наказом МВС України від 9 липня 2018 року № 579 (далі - Наказ № 579).
Споруди фонду захисних споруд мають утримуватися та експлуатуватися у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання за призначенням у визначені законодавством терміни (п. 1 розділу ІІ Наказу № 579). Споруди фонду захисних споруд, їх комунікації, інженерні мережі, інженерне та спеціальне обладнання, системи життєзабезпечення (далі - обладнання споруд фонду захисних споруд) мають утримуватися в належному технічному стані. Утримання та експлуатація обладнання споруд фонду захисних споруд здійснюються згідно з вимогами і рекомендаціями, визначеними технічною документацією на них, а також відповідними нормами і правилами (пункт 7 розділу ІІ Наказу № 579).
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою КМ України від 16 грудня 2015 року № 1052 (далі - Положення №1052) встановлено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Згідно з пунктом 3 Положення №1052 основними завданнями ДСНС є, зокрема:1) реалізація державної політики у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; 2) здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.
Відповідно до пункту 4 Положення № 1052 ДСНС, у редакції чинній на час звернення з позовом до суду, згідно з покладеними на неї завданнями, серед іншого:
- організовує здійснення заходів щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, забезпечує разом з відповідними органами та підрозділами цивільного захисту, місцевими держадміністраціями здійснення контролю за готовністю зазначених споруд до використання за призначенням, веде загальнодержавний електронний облік захисних споруд цивільного захисту (п.6);
- організовує здійснення заходів щодо впровадження інженерно-технічних заходів цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, готує пропозиції щодо віднесення населених пунктів та суб'єктів господарювання до відповідних груп (категорій) цивільного захисту (п.7);
- здійснює державний нагляд (контроль) у сфері пожежної та техногенної безпеки щодо виявлення та запобігання порушенню вимог законодавства органами та суб'єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, іншими юридичними особами (п.39);
- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти (п.39-1);
- організовує та проводить перевірку стану готовності функціональних і територіальних підсистем єдиної державної системи цивільного захисту та відповідних органів управління ними до дій у разі виникнення надзвичайних ситуацій (п.40);
- складає акти перевірок, приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки, інші обов'язкові для виконання розпорядчі документи, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного с у д у щодо з а с т о с у в а н н я з а х о д і в реагування у вигляді повного або часткового з у п и н е н н я до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту (п. 48);
- застосовує адміністративно-господарські санкції за порушення вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки (п.52).
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування повноважень між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері цивільного захисту, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту» від 21 квітня 2021 року №2228-IX із Кодексу цивільного захисту України виключено статтю 67 “Повноваження центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки».
Одночасно, вказаним Законом Кодекс цивільного захисту України доповнено статтею 17-1 “Повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту», згідно з пунктами 16, 48, 51 якої такий суб'єкт владних повноважень:
- реалізує державну політику з питань створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення обліку таких споруд;
- звертається до адміністративного суду щодо допущення уповноважених посадових осіб до проведення планових або позапланових перевірок (у разі їх недопущення з підстав інших, ніж передбачені Законом України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), а також щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, у разі якщо такі порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей, з і н ш и х п і д с т а в, визначених з а к о н о м;
- перевіряє стан дотримання вимог законодавства у сфері цивільного захисту та складає відповідні акти.
Крім того, згідно із п.51-1, яким доповнено ст.17-1 Кодексу цивільного захисту України Законом України № 3441-IX від 08.11.2023, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту також бере участь у проведенні оглядів об'єктів (будівель, споруд, приміщень) щодо можливості їх використання для укриття населення як найпростіших укриттів, а також здійснює контроль за станом готовності об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту до використання за призначенням.
Варто зауважити, що Верховний Суд вже аналізував у низці своїх постанов питання наявності або відсутності у відповідного територіального органу ДСНС права на звернення до суду з позовами у цій категорії спірних правовідносин та подальшим спростуванням права прокурора на таке звернення за наявності факту неналежного або повного невиконання свого обов'язку територіальним органом ДСНС.
Так, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі №160/14510/22, від 30 січня 2025 року у справі №420/22304/23, від 31 січня 2025 року у справі №240/28363/23 та інших, Верховний Суд дійшов висновку, що законодавством передбачено право ДСНС, як суб'єкта владних повноважень при застосуванні своєї компетенції, на звернення до суду у тому числі із з інших підстав, визначених законом (пункт 48 другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту).
У цих постановах Верховний Суд, аналізуючи зміст пункт 48 другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту зробив висновок, що коло правовідносин, у яких територіальний орган ДСНС може бути позивачем, хоча і розширилось, тобто перестало бути виключним, проте потребує чіткої кореляції із положенням закону, який би передбачив відповідний випадок, за якого ДСНС може подати до суду позовну заяву. Іншими словами, у чинній редакції пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту окреслена прив'язка правової підстави звернення до суду із нормою закону, і лише за її наявності ДСНС може набути статусу позивача.
Натомість, ні положеннями Кодексу цивільного захисту України, ні іншими законами України не встановлено додаткових підстав для звернення Державної служби України з надзвичайних ситуацій до адміністративного суду з питань щодо належного виконання нею своїх повноважень, окрім тих, які визначені законом.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Тому саме прокурор мав довести правові підстави звернення до суду із цим позовом як у частині компетенції ГУ ДСНС у Сумській області, так і своїх повноважень на звернення до суду в інтересах держави.
Водночас прокурор ні у позові, ні у відповіді на відзив, ні у поясненнях не наводить норму Закону, яка б наділяла ГУ ДСНС у Сумської області правом на звернення до суду саме з таким позовом.
Аналіз чинних законодавчих положень щодо обсягу повноважень ДСНС дає змогу дійти висновку, що законодавець у відповідних профільних нормативно-правових актах не наділив ДСНС правом на звернення до суду із позовом щодо приведення у стан готовності захисних споруд та відповідно правом на оскарження бездіяльності балансоутримувачів щодо допущеного неналежного стану таких захисних споруд.
Отже, з викладеного слідує, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій та її територіальні органи не наділені повноваженнями щодо звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про зобов'язання щодо приведення в належний технічний стан та готовність до укриття населення захисних споруд цивільного захисту у якості позивача.
Прокурор у позовній заяві визначив орган, в особі якого він звернувся до суду та захищає інтереси держави, який не має самостійного права на звернення із цим позовом, тобто не може набути статусу позивача.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що надання органам ДСНС права звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб'єктів господарювання свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров'ю людей, тоді як в інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу.
Отже, відсутність у ГУ ДСНС у Сумській області (саме цей орган прокурор визначив у позові позивачем), права на звернення до суду із цим позовом, тягне за собою відсутність цього ж права у керівника Окружної прокуратури міста Суми.
Посилання прокурора у позові на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.05.2019 у справі № 820/4717/16, не спростовує вказаного висновку, а тому не береться судом до уваги, оскільки у справі № 820/4717/16, вказуючи на публічно-правовий характер спору за участю прокурора, який звернувся до суду на реалізацію повноважень щодо захисту інтересів держави, пов'язаного з усуненням порушень законодавства у сфері обороноздатності держави, у тому числі із забезпеченням захисту мирного населення, Велика Палата не вирішувала питання щодо наявності у Державної служби України з надзвичайних ситуацій повноважень на самостійне подання до суду відповідного позову, зокрема й у розумінні пункту 48 частини другої статті 17-1 Кодексу цивільного захисту України. Крім того, правова позиція у справі №820/4717/16 була сформована Великою Палатою Верховного Суду з урахуванням положень статті 67 Кодексу цивільного захисту України, яка на час звернення з цим позовом утратила чинність на підставі Закону України від 21 квітня 2022 року №2228-IX.
Беручи до уваги наведене, а також враховуючи, що фактичні обставини у справі № 820/4717/16 та їх нормативне регулювання є відмінними від цієї справи, суд вважає, що висновки суду у справі № 820/4717/16 не є релевантними до цієї справи.
Так само, з міркувань неоднакового порівняно із цією справою нормативно-правового регулювання, не заслуговують на увагу посилання скаржника на висновки Верховного Суду в справі №820/1382/17.
Подібна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 24.01.2025 у справі № 400/9970/23, від 31 січня 2025 року у справі №240/28363/23, від 06.02.2025 у справі №320/11439/22, від 06.02.2025 у справі №320/11439/22, від 27 лютого 2025 року у справі № 260/9749/23.
Згідно із ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (правова позиція, висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 в справі №755/10947/17 та підтримана у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 22.06.2023 у справі №420/26813/21).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Враховуючи викладене, та з огляду на ч.5 ст. 242 КАС України щодо обов'язку суду враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, дійшов висновку, що заявлене клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню, а позов прокурора - залишенню без розгляду, оскільки позов подано в інтересах особи, яка не наділена повноваженнями для звернення до суду з цим позовом.
Керуючись ст. ст. 240, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Клопотання представника Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №4" Сумської міської ради про залишення позовної заяви без розгляду у адміністративній справі №480/6738/23 - задовольнити.
Позовну заяву Керівника Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Сумській області до Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня №4" Сумської міської ради про зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя І.Г. Шевченко