19 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/9376/24
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Клочко К.І., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року призначено заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними зобов'язання вчинити певні дії до розгляду у письмовому провадженні. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області надати до Полтавського окружного адміністративного суду в строк до 01 листопада 2024 року докази щодо вчинення дій, спрямованих на виконання ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року у справі №440/9376/24.
Надаючи правову оцінку вимогам заяви ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року у справі №440/9376/24 заяву ОСОБА_1 про повернення судового збору в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії -задоволено. Повернуто ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір, що сплачений згідно платіжної інструкції № 11 від 05 серпня 2024 року, у розмірі 969,00 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
При цьому в положеннях частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України наголошується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Отже, зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення у разі, якщо таке рішення ухвалено не на користь суб'єкта владних повноважень.
З матеріалів заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю вбачається, що Головним управлінням Головного управління Державної казначейської служби листом від 24.01.2025 № 05.1-16-06/889 повідомлено заявника про залишення документів без виконання у зв'язку з тим, що повернення судового збору (в усіх випадках, у тому числі за судовими рішеннями) з 07.01.2025 здійснюється органами Казначейства виключно на підставі електронного Подання, сформованого відповідним судом.
Відповідно до статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, суд зауважує, що ухвалою суду від 30.08.2024 суд не зобов'язував саме Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір, що сплачений згідно платіжної інструкції № 11 від 05 серпня 2024 року, у розмірі 969,00 грн.
Крім того, Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області не було учасником справи № 440/9376/24.
Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (надалі - Закон №3674-VI) сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Водночас, частиною п'ятою статті 7 Закону №3674-VI встановлено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Суд наголошує, що на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, статті 301 Митного кодексу України, статті 7 Закону України «Про судовий збір» та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375 розроблено Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджений наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 № 787 (далі- Порядок).
Відповідно до пункту 2 Порядку цей Порядок визначає процедури: повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).
З огляду на вищевикладене, між ОСОБА_1 та Головним управілнням Державної казначейської служби України у Полтавській області виник новий спір щодо правомірності/неправомірності залишенням документів наданих позивачем без виконання.
Суд враховує, що в межах розгляду заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України, суд не вирішує питання, які він вирішує під час ухвалення рішення відповідно статті 244 КАС України, а саме: 1) чи мають місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; тощо.
Також у межах розгляду заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України, суд не доходить висновків, які за своєю суттю є прийняттям рішення, тобто суд не вирішує ухвалою, постановленою протягом десяти днів з дня отримання заяви (в порядку статті 382 КАС України), фактично спір щодо зобов'язання Головного управілння Державної казначейської служби України у Полтавській області повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір, що сплачений згідно платіжної інструкції № 11 від 05 серпня 2024 року, у розмірі 969,00 грн, оскільки вирішення такого питання потребує встановлення нових обставин; надання та дослідження нових доказів; витребування додаткових доказів; а також подання всіма учасниками справи заяв по суті щодо цих правовідносин та застосування норм права, якими регулюються саме такі правовідносини.
Отже, у разі незгоди позивача із залишенням документів наданих ним без виконання Головним управілнням Державної казначейської служби України у Полтавській області, він не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом.
З огляду на те, що мають місце дії, які вчинені Головним управілнням казначейської служби України у Полтавській області у нових правовідносинах з позивачем суд дійшов висновку, що заява позивача підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного центру зайнятості про визнання дій протиправними зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Клочко