Справа № 420/7610/25
19 березня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСАН» про забезпечення позову до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу, -
До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКСАН» з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій Головного управління ДПС в Одеській області щодо включення ТОВ «МАКСАН» до Плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2025 рік, визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 24.02.2025 року №2006-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «МАКСАН».
Позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 24.02.2025 року №2006-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «МАКСАН» до набрання законної сили рішення у даній справі та заборони Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти будь які дії на виконання наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 24.02.2025 року №2006- п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «МАКСАН» до набрання законної сили рішення у даній справі.
В обґрунтування заяви позивач зазначає про те, що оскарження наказу на проведення фактичної перевірки не зупиняє його дії та не має наслідком неможливість її проведення. При цьому саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення щодо себе заходів податкового контролю. Недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, навіть за умови одночасного оскарження наказу про її проведення до суду, потягне за собою несприятливі наслідки у вигляді застосування адміністративного арешту майна платника податків. Рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Разом з тим проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням згаданого права платника податку. Таким чином, у разі проведення перевірки позивача на підставі оскарженого наказу, до ухвалення судом рішення у цій адміністративній справі, матиме місце небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Вказане в сукупності, свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСАН» до ухвалення судом рішення в цій адміністративній справі. За таких обставин задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оскарженого наказу відповідача до ухвалення судом рішення в адміністративній справі відповідає предмету позову є співмірним з позовними вимогами, при цьому не унеможливлює здійснення відповідачем його функцій та повноважень. Крім того, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржених індивідуальних актів відповідає предмету адміністративного позову та водночас вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, тому обраний заявником спосіб забезпечення позову відповідає вимогам статті 150 КАС України. Отже, зупинення дії наказу про проведення перевірки контролюючим органом є достатнім засобом захисту для позивача в межах спірних правовідносин та, водночас, не зумовлює фактичного вирішення спору по суті до закінчення розгляду справи. При цьому ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову про зупинення дії наказу не скасовує чинність останнього, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово зупиняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті.
Суд вважає, що заява позивача обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, ч. 2, ч. 4 ст. 150, ч. 1 ст. 151 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Виходячи з конкретних доказів, суд має встановити, чи є хоча б одна з названих обставин для вжиття заходів забезпечення позову та оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з Рекомендацією №R (89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятих Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображена у практиці Європейського Суду з прав людини, яка визначає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа VeriagsgruppeNewsGmbh проти Австрії» та «Libert проти Бельгії»).
У справі «Мікалефф проти Мальти» суд визнав можливість застосування ст. 6 Конвенції до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.
Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначенні застосування ст. 6 Конвенції (справа «Меркіка та інші проти Мальти».
У рішенні «Дорани проти Ірландії» від 31.07.2003 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, ефективний спосіб визначається судом як запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зі змісту заяви позивача про забезпечення позову вбачається, що право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю позивач може реалізувати виключно шляхом застосування судом заходів забезпечення позову та зупинення дії оскаржуваного наказу, оскільки проведення документальної планової перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні перевірки, що відповідно, унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову у цій справі.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Нормами Податкового кодексу України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних планових. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог Податкового кодексу призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Пунктом 19 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
У рішенні Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зпу справі №3/35-313 зазначено, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».
У рішенні Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 у справі №1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Отже, суд зазначає, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки.
Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, перевірка проведена, тобто спірний наказ реалізований, то далі предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.
Так, наказом ГУ ДПС в Одеській області від 05.09.2024 №2006-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСАН» заплановано провести перевірку позивача тривалістю 10 робочих днів з 28.03.2025 року.
Таким чином, у разі, якщо наказ про проведення перевірки який є предметом спору, буде реалізовано контролюючим органом шляхом його застосуванням (фактичне проведення перевірки), то його подальше оскарження буде неможливим, оскільки такі позовні вимоги не будуть підлягати розгляду в порядку жодного судочинства, відтак це призведе до неможливості відновлення порушеного права платника податків.
Таким чином, з моменту складення акта за результатами такої перевірки, позивач буде позбавлений права на оскарження наказу ГУ ДПС в Одеській області від 05.09.2024 №2006-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСАН», а відтак не зможе реалізувати право на судовий захист, яке передбачено нормами чинного законодавства.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що в даному випадку вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є співмірним заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Вжиття заходів забезпечення позову про зупинення дії оскаржуваного наказу, рівно ж як і заборони вчиняти будь-які дії на виконання оскаржуваного наказу не скасовує його чинність, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим наказом заходів.
Отже, вжиття заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що вжиття судом заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації податковим органом його контролюючих функцій після розгляду справи по суті.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Крім того, під час розгляду питання про забезпечення позову суд не надає правової оцінки ні спірному наказу, ні діям контролюючого органу стосовно видання зазначеного наказу, оскільки дослідження означених обставин належить здійснювати під час розгляду справи по суті.
Враховуючи вищевикладені обставини, не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача та без вжиття заходів забезпечення позову, для відновлення своїх прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що є підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСАН» про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 24.02.2025 року № 2006-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «МАКСАН» до набрання законної сили рішення у цій справі, а також заборони Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти будь-які дії на виконання наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 24.02.2025 року № 2006- п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «МАКСАН» до набрання законної сили рішення у цій справі.
Керуючись ст. ст.150, 151, 256, 294 КАС України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСАН» про забезпечення позову до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Зупинити дію наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 24.02.2025 року №2006-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «МАКСАН» до набрання законної сили рішення у цій справі.
Заборони Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти будь-які дії на виконання наказу Головного управління ДПС в Одеській області від 24.02.2025 року №2006- п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «МАКСАН» до набрання законної сили рішення у цій справі.
Ухвала набирає чинності з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню у встановленому законом порядку.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА