Справа № 420/32312/24
19 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанов,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати Постанови Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті - №ПШ062370 від 02.09.2024р. про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн.; №ПШ062371 від 02.09.2024р. про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.07.2024р. об 12:10 год. на а/д а/дС-160514 Мирне-Широка балка працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки MAN д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 , під час якої виявлено порушення ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорті», перевезення вантажу: пісок по автомобільній дорозі місцевого значення С-160514 між населеними пунктами с. Мирне-Широка Балка з перевищенням вагових норм, а саме фактична маса т/з склала 38,1 т. при допустимих 24,0т., що становить 58,7%, чим порушено ПДР України, а також в ході перевірки вантажу відсутня товарно-транспортна накладна на вантаж або інший визначений законом документ на вантаж, чим порушено ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
За результатами рейдової перевірки працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті оформлено Акт №АР058355 від 27.07.2024р. 02.09.2024р. в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) в Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті Романенко В. за результатами розгляду Акту № АР058355 від 27.07.2024р. винесено постанови №ПШ062370 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн. на підставі абз.17 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу; №ПШ062371 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. на підставі абз.3 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.
Позивач, вважаючи вказані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 21.10.2024 року адміністративний позов залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 11.11.2024 року прийнято до розгляду справу, відкрито провадження у справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Ухвалою від 09.01.2025 року у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №420/32312/24 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті відмовлено.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: під час проведення документального габоритно-вагового контролю, встановлено порушення Закону України “Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», а саме: фактична загальна маса транспортного засобу склала 38,1 тон при нормативно допустимих для доріг місцевого значення 24 тон, відсоток перевищення склав 58,7 %. Крім того, встановлено, що автомобільний перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною або іншим установленим документом на вантаж. Відповідальність за зазначене порушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт». У зв'язку з чим, було встановлено порушення, відповідальність за які передбачена абзацами 3 та 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Відповідач зазначає, що документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, а точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.
Водієм, в порушення вимог законодавства, перевозився вантаж за відсутності товарно-транспортної накладної, але відомості про вагу вантажу були вказані в накладній на відпуск товару. Тобто, документальний габаритно-ваговий контроль здійснено шляхом додавання маси вантажу 24,6 тон та власної маси ТЗ, вказаної в реєстраційних документах (7,5 тон+6 тон), без використання зважувального обладнання.
Крім того, відповідач зазначає, що відсутність на ділянці дороги, якою рухався водій Позивача, дорожніх знаків щодо позначення такої дороги як автомобільної дороги місцевого значення та дорожніх знаків щодо заборони руху, не спростовує вищевикладені висновки, оскільки законодавством не передбачено встановлення дорожнього знаку щодо позначення дороги як дороги місцевого значення та перелік таких доріг затверджується відповідною обласною державною адміністрацією один раз на три роки. Крім того, дорогою місцевого значення С-160514 в цілому не заборонений проїзд вантажного транспорту з перевищенням вагових обмежень, однак для такого проїзду вимагається дозвіл на участь в дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, тоді як відповідно до аналізу положень глави 3 Заборонні знаки Правил дорожнього руху заборонні знаки встановлюють повну заборону проїзду транспортних засобів із перевищенням, зокрема маси такого транспортного засобу або навантаження на вісь, у тому числі й за наявності відповідного дозволу на участь в дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, тобто позначають повну заборону руху такого транспортного засобу на ділянці дороги, де встановлений відповідний дорожній знак.
Таким чином, відсутність дорожніх знаків щодо позначення такої дороги як автомобільної дороги місцевого значення та дорожніх знаків щодо початку та кінця населеного пункту не звільняє позивача від обов'язку дотримуватися вимог пункту 22.5 Правил дорожнього руху та статті 34 Закону України “Про автомобільний транспорт», відповідальність за недотримання яких передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт».
Отже, посадові особи Укртрансбезпеки діяли у відповідності до Закону України “Про автомобільний транспорт», на підставі та у межах встановлених чинним законодавством повноважень, у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо винесення оскаржуваної постанови.
За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд
27.07.2024 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення на рейдову перевірку від 19.07.2024 року № 000030 на автомобільній дорозі місцевого значення між с. Мирне та с. Широка Балка Одеської області а/д С-160514, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, зупинено транспортний засіб марки MAN TGX 26 440, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричіп WILCOX, номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_3 .
Відповідно до копії свідоцтва власником транспортного засобу, що здійснював перевезення є Балабан А.М. (а.с15,16).
Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, а саме: під час проведення документального габоритно-вагового контролю, встановлено порушення Закону України “Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 17 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт», а саме: фактична загальна маса транспортного засобу склала 38,1 тон при нормативно допустимих для доріг місцевого значення 24 тон, відсоток перевищення склав 58,7 %.
Крім того, встановлено, що автомобільний перевізник не забезпечив водія оформленою товарно-транспортною накладною або іншим установленим документом на вантаж. Відповідальність за зазначене порушення передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт».
Таким чином, встановлено порушення, відповідальність за які передбачена абзацами 3 та 17 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
За наслідками проведення перевірки відповідачем складено акт № АР 058355 від 27.07.2024 року.
Водій в поясненнях про причини порушень зазначив про відсутність забороняючих знаків.
На підставі Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 27.07.2024 № АР 058355 в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Одеській області винесено постанову №ПШ062370 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн. на підставі абз.17 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу та постанову №ПШ062371 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. на підставі абз.3 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.
Позивач, вважаючи вказані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 року, визначені повноваження Укртрансбезпеки, яка відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування (пп.15.п.5 Положення).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі порядок №879).
Згідно з п.1 Порядку №879 цей порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Пунктом 16 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Таким чином, використання у пункті 16 Порядку конструкції «та/або» свідчить про те, що документальний та точний контроль є взаємозамінними або доповнюючими процедурами, залежно від обставин.
Документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу (п.п.5-1 п.2 Порядку №879).
Згідно з п.п.11 п.2 Порядку №879 точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).
Статтею першою Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі Закон №2344-III) визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
За визначеннями наведеними у ст. 1 Закону №2344-III:
автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб'єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв;
вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями;
водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 14.11.2024 у справі №440/8156/23 Верховний Суд зазначив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Судом з наданих відповідачем матеріалів перевірки встановлено, що водієм транспортного засобу в день проведення перевірки на дорозі надано накладну від 12.07.2024 року, видану ПП “Кайман-К» (код ЄДРПОУ 33357122). Так, згідно відомостей накладної, наданої водієм транспортного засобу посадовим особам Укртрансбезпеки вага перевезеного піску склала 24 500 тон.
Щодо доводів позивача, що фактичне зважування не проводилося, необхідно зазначити наступне.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах, визначається Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879).
Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль (пункт 15 Порядку №879).
Відповідно до пункту 16 зазначеного Порядку габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно у зонах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (пункт 6 Порядку №879).
В свою чергу, документальний габаритно-ваговий контроль відповідно до підпункту 51 пункту 2 Порядку №879 являє собою визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Натомість, точний габаритно-ваговий контроль відповідно до підпункту 11 пункту 2 вказаного Порядку - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному, автоматичному або пересувному пункті (з урахуванням похибки вимірювального обладнання).
Таким чином, документальний контроль це складова габаритно-вагового контролю, який застосовується самостійно або у сукупності із точним контролем.
Документальний контроль передбачає дослідження документів, які супроводжують транспортний засіб та в яких міститься інформація про власну масу транспортного засобу та масу вантажу. Документальний контроль може проводитись поза межами пункту контролю. Метою такого контролю, як і точного контролю, є встановлення наявності перевищення нормативних габаритно-вагових норм.
Суд звертає увагу, що зважування транспортного засобу на пересувних або стаціонарних пунктах ГВК передбачено Порядком №879 лише при точному габаритно-ваговому контролі. І лише при точному ГВК формується чек зважування.
Відповідно до пункту 18, 20 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення; посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
З огляду на зазначене, проведення документального габаритно-вагового контролю не обмежується виключно зонами габаритно-вагового контролю (стаціонарний чи пересувний пункт ГВК) та може бути здійснено у будь- якому місці зупинки транспортного засобу для проведення рейдової перевірки відповідно до положень Порядку №1567.
Так, пунктом 18 Порядку №879 чітко визначені місця, за результатами здійснення габаритно-вагового контролю в яких складається та видається довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю, а саме - стаціонарний або пересувний пункт ГВК.
Натомість, 27.07.2024 року документальний габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача відповідно до пункту 6 Порядку №879 проводився поза межами зони габаритно-вагового контролю (стаціонарний чи пересувний пункт ГВК), а тому у посадових осіб Відповідача відповідно до пункту 18 Порядку №879 був відсутній обов'язок складання довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю.
При цьому, у спірних правовідносинах було проведено саме документальний габаритно-ваговий контроль (додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу) та безпосередньо зважування транспортного засобу з використанням вагового обладнання не проводилося.
В свою чергу, за своєю суттю та призначенням довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю покликана засвідчувати результати точного габаритно- вагового контролю, проведеного шляхом фактичного зважування транспортного засобу, та згідно затвердженої форми має містити відомості про найменування та місце розташування пункту ГВК, а також зафіксований розподіл осьового навантаження.
Натомість, за відсутності факту зважування транспортного засобу з використанням вагового обладнання та проведення документального габаритно-вагового контролю поза межами пунктів ГВК (стаціонарного та пересувного) складання довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю не здійснюється.
Відповідно, належним та допустимим доказом факту порушення габаритно-вагових норм у випадку проведення документального габаритно-вагового контролю є саме товарно-транспортна накладна чи інший визначений законом документ на вантаж та реєстраційні документи на транспортний засіб із вказівкою його повної маси.
Як вже встановлено судом, згідно відомостей накладної, наданої водієм транспортного засобу посадовим особам Укртрансбезпеки від, вага піску, який перевозився склала 24500 тон.
Відповідно до п.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу 14.10.1997 №363 (далі Правила №363) основним документом на перевезення вантажів є ТТН, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Відповідно до ст. 48 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ТТН або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Оскільки, товарно-транспортна накладна є єдиним належним документом, на підставі якого посадовими особами відповідача може бути здійснено саме документальний габаритно-ваговий контроль, суд зазначає, що перевірка проведена без дотримання вимог Порядку №879.
Таким чином, при проведенні документального габаритно-вагового контролю для визначення маси вантажу, інспектори відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті мають використовувати виключно дані які зазначено у товарно-транспортних накладних.
З огляду на викладене, уповноважені особи відповідача, встановивши відсутність у позивача товарно-транспортної накладної, не могли здійснювати проведення документального габаритно-вагового контролю транспортного засобу.
Крім цього, слід зазначити, що у разі відсутності можливості провести документальний габаритно-ваговий контроль на підставі належних та допустимих документів, посадові особи відповідача відповідно до приписів Порядку №879 наділені повноваженнями на здійснення точного габаритно-вагового контролю із застосуванням відповідного зважувального обладнання, який би виявив факт перевищення вагового нормативного параметра, проте такі дії уповноваженими особами відповідача вчинені не були.
Враховуючи встановленні обставини справи та наявні докази суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова №ПШ062370 від 02.09.2024р. про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо визнання протиправною та скасування постанови №ПШ062371 від 02.09.2024 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн. на підставі абз.3 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, актом проведення перевірки зафіксовано порушення - перевезення вантажу за відсутності документів, передбачених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме ТТН.
Позивачем не заперечується перевезення вантажу на підставі накладної від 12.07.2024 року, виданої ПП “Кайман-К» (код ЄДРПОУ 33357122).
Позивач зазначає, що відповідно до ч.2 ст.48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів: є для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Отже діючим законодавством передбачено, що під час перевірки водій може надати окрім товарно-транспортної накладної інший визначений законодавством документ на вантаж. І такий документ надавався водієм ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами перевірки. А саме водій надав видаткову накладну №б/н від 12.07.2024р., в якій зазначено марку та номер транспортного засобу, а також вагу піску 24500 кг.
Суд такі доводи позивача не приймає, оскільки відповідно до п.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу 14.10.1997 №363 (далі Правила №363), основним документом на перевезення вантажів є ТТН, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Відповідно до ст. 48 Закону №2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Відповідно до ст. 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, склад порушення, за вчинення якого позивача притягнуто до відповідальності, полягав у здійсненні перевезення вантажу за відсутності товарно - транспортної накладної.
Підсумовуючи наведене, суд погоджується з висновками відповідача про порушення позивачем Закону №2344-III, яке виявлене та зафіксоване актом перевірки, і як наслідок, суд вважає правомірною постанову №ПШ062371 від 02.09.2024р. про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За приписами ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 968,96 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, 03150, Код ЄДРПОУ 39816845), Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (пл. Бориса Дерев'янка, 1, каб. 203, м. Одеса, 65008) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті №ПШ062370 від 02.09.2024р. про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у розмірі 51000,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, буд. 9, м. Київ, 03150, Код ЄДРПОУ 39816845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень, дев'яносто шість копійок).
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.