Справа № 420/1608/25
19 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Бласко» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування уніфікованої митної квитанції,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Бласко» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому позивач просить:
визнати протиправною та скасувати уніфіковану митну квитанцію №МД-1 50042У №9804 від 03.12.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що проаналізувавши позицію Відповідача, зазначену в листі №7.10-2/15-01/13/21826 від 12.12.2024 року, Позивач вважає дії Відповідача неправомірними, а митну квитанцію №МД-1 50042У № 9804 від 03.12.2024 року такою, що підлягає скасуванню.
Уніфікована митна квитанція МД-1 є документальним оформленням рішення митного органу щодо нарахування митних платежів, під час здійснення певних операцій, передбачених Порядком №1, зокрема при справлянні єдиного збору за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.
Тобто, єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, є обов'язковим митним платежем до відповідного бюджету, що справляється з платників збору і надає платникам такого збору права на переміщення товару через митний кордон.
Підтвердженням позиції позивача щодо віднесення єдиного збору до митних, платежів є Наказ Міністерства фінансів України №1011 від 20.09.2012 р., яким затверджені відомчі класифікатори інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, зокрема КЛАСИФІКАТОР видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами.
Відповідно до зазначеного класифікатору до коду виду надходжень 074, який зазначений в оскарженій уніфікованій митній квитанції, віднесено єдиний збір, який справляється в пунктах пропуску через державний кордон України, і відноситься до інших видів бюджетних надходжень.
Разом з тим, несплата митного платежу, передбаченого уніфікованою митною квитанцією МД-1, унеможливлює переміщення товару через митний кордон транспортом позивача, тобто для позивача Уніфікована митна квитанції МД-1 Одеської митниці серії №МД-1 50042У № 9804 від 03.12.2024 року є індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень - відповідача, якій породив обов'язки у того суб'єкта, якому вони адресовані - позивачу.
Оскільки Уніфікована митна квитанція МД-1 Одеської митниці серії №МД-1 50042У №9804 від 03.12.2024 року є рішенням суб'єкта владних повноважень (індивідуальним актом), воно є предметом спору, надає позивачу можливість звернення до суду для захисту свого права.
Поряд з цим, з матеріалів справи видно, що суму єдиного внеску визначену оскаржуваною уніфікованої митної квитанції розраховано відповідачем на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. №879, якою затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).
Згідно п. 1 згаданого Порядку цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до п. 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Як вбачається із відповіді Одеської митниці, що відповідач при розрахунку плати за проїзд і визначення ставки єдиного збору застосовує Порядок №879. Окрім того, ані водієві, ані у відповідь на лист Позивача, не було надано розрахунок такої плати за проїзд, у зв'язку із чим Позивач був позбавлений можливості якимось чином надати власні пояснення чи заперечення на такий розрахунок.
Незрозуміло, яка маса транспортного засобу рахувалась як початкова точка для визначення перевищення вагових параметрів, чи було враховано Відповідачем той факт, що вказаний транспортний засіб є контейнеровозом, до якого застосовуються інші вагові норми. Вся ця інформація, яка є важливою при здійсненні такого розрахунку не була зазначена Відповідачем.
Порядок №1569 є спеціальним нормативним актом, який підлягає застосуванню працівниками митних органів при розрахунку суми єдиного внеску у пунктах пропуску через державний кордон, визначає процедуру та порядок справляння єдиного збору у разі переміщення транспортних засобів та вантажу через державний кордон. Водночас, Порядок №879 є спеціальним нормативним актом для органів Укртрансбезпеки, її територіальних органів та уповноважених підрозділів Національної поліції під час здійснення габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
З огляду на вищевикладене, Позивач вважає, що у спірних правовідносинах відсутні підстави для застосування Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. №879, на які Одеська митниця посилається у листі №7.10-2/15-01/13/21826 від 12.12.2024 року як на підставу для нарахування єдиного збору.
Фактично, Відповідачем було застосовано інший нормативний акт, ніж той, що підлягає застосуванню при розрахунку суми єдиного збору у пунктах пропуску через державний кордон, що самим Відповідачем підтверджується.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 22.01.2025 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
06.02.2025 року за вхід.№ЕС/11931/25 надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача. За інформацією, яка міститься у модулі «Журнал пункту пропуску» ЄАІС митних органів, до зони митного контролю в пункті пропуску «Орлівка» 03.12.2024 у напрямку виїзд з України прибув транспортний засіб реєстраційний номер BH7427PO/ BH6179XF з товарами - Готові харчові продукти, у контейнері CGMU5065223, перевізник - ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ БЛАСКО», код ЄДРПОУ 39383336 та водієм надано документи необхідні для здійснення митного оформлення.
За результатами опрацювання товаросупровідних документів встановлено, що загальна вага транспортного засобу складає 45139 тон, а саме:
- вага тягача 9160 кг. (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу);
- вага напівпричепа 3940 кг. (згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу);
- вага контейнера 4600 кг. (згідно маркування на контейнері);
- вага вантажу «Готові харчові вироби з м'яса, ковбасні вироби», 1023 кг. (згідно ТСД і декларації 24UA101020041603U0);
- вага вантажу «Готові харчові продукти, що містять у своєму складі замінник молочного жиру, вершки з коров'ячого молока або вершкове масло, обезжирене молоко» 26416 кг. (згідно ТСД і декларації №24UA101020041602U1), що перевищує встановлені вагові норми, зазначені в постанові КМУ №879 від 27.06.2007 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг».
Розрахунок суми платежів ґрунтувався на перевищенні допустимих вагових параметрів і відстані від місця завантаження (зі слів водія м. Житомир) до пункту пропуску «Орлівка». Відстань була визначена за допомогою сервісу Google maps.
Основою складання Уніфікованої митної квитанції №МД-1 50042У №9804 від 03.12.2024 був Закон України №1212-XIV від 4.11.1999р «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України».
У відповідності до вимог статті 5 Закону та в порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. №879, перевізником було сплачено єдиний збір у розмірі 12802,45 гривень за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси.
Таким чином, Одеська митниця під час справляння єдиного збору за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси за уніфікованою митною квитанцією №МД-1 50042У №9804 від 03.12.2024 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ «БЛАСКО».
03.12.2024 року до пункту пропуску «Орлівка» прибув транспортний засіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «БЛАСКО» під керуванням водія Товариства - ОСОБА_1 у контейнері CGMU5065223, який прямує за маршрутом м. Київ - Констанца, Румунія.
На виконання умов законодавства було сформовано митні декларації 24UA101020041603U0 та 24UA101020041602U1.
При проходженні митного контролю, працівниками Одеської митниці було проведено ваговий контроль вказаного транспортного засобу.
За результатами проведення такого вагового контролю посадовими особами Відповідача було встановлено, що загальна маса транспортного засобу складає 45139,00 кілограм, що перевищенням встановлених законодавством норм, у зв'язку із чим працівниками митниці було прийнято рішення про формування квитанції про сплату за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та(або) габаритних параметрів.
Було сформовано митну квитанцію №МД-1 50042У № 9804. Згідно змісту вказаної квитанції, Позивачу було нараховано 12802,45 (дванадцять тисяч вісімсот дві) гривні 45 копійок збору за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та(або) габаритних параметрів.
Позивач звернувся із запитом з метою отримання роз'яснень щодо правомірності застосування такого збору.
Згідно листа Одеської митниці №7.10-2/15-01/13/21826 від 12.12.2024 року, Відповідачем було зазначено, що у пунктах пропуску через державний кордон України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює, зокрема і габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.
Посилаючись на норми законодавства, Відповідач зазначає наступне:
«Відповідно до статті 1 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України» (далі - Закон) єдиний збір встановлюється щодо транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених статтею 5 цього Закону, які перетинають державний кордон України, і справляється за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України, за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів, а також за проведення у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України відповідно до Митного кодексу України та інших законів України заходів офіційного контролю (у тому числі у формі попереднього документального контролю) під час ввезення товарів на митну територію України (у тому числі з метою транзиту). Єдиний збір справляється одноразово залежно від режиму переміщення (ввезення, транзит) за єдиним платіжним документом в залежності від виду, місткості або загальної маси транспортних засобів.
Положеннями статті 5 зазначеного Закону встановлено, що ставки єдиного збору за здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України контролю вантажів і транспортних засобів, плата за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України (за кожен кілометр проїзду) та додаткова плата за кожен кілометр проїзду автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів, загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів встановлюються у розмірах, зокрема: - великовагові автотранспортні засоби понад 44 до 52 тон включно, за проїзд автомобільними дорогами (за кожен кілометр проїзду) - 0,4 євро за одиницю транспортного засобу.
Відповідно до положень абзацу першого пункту 27 «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування», плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.»
Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, за положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Змістом спірних правовідносин є правомірність застосування положень «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні», який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. №879
Статтею 1 Митного кодексу України визначено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів
Статтею 2221 МК України передбачено, що у пунктах пропуску через державний кордон України митні органи здійснюють контроль за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень згідно із Законом України «Про автомобільний транспорт». Порядок проведення такого контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ, у пунктах пропуску через державний кордон України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, у сфері міжнародних автомобільних перевезень здійснює:
контроль наявності дозвільних документів на виконання перевезень;
габаритно-ваговий контроль транспортних засобів;
контроль за дотриманням перевізниками правил перевезення небезпечних вантажів;
контроль внесення (нарахування) перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами України;
контроль сплати перевізниками штрафів чи виконання приписів органів контролю;
ведення обліку автомобільних транспортних засобів що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, здійснює у пунктах пропуску через державний кордон України документальний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень.
Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27 червня 2007 року «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено «Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» (далі - Порядок №879).
Відповідно до положень абзацу першого пункту 27 «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» зазначено, що плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України», справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.
Системний аналіз викладеного дає підстави суду для висновку про помилковість твердження позивача щодо неможливості застосування «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні», затвердженого постановою КМУ №879 від 27.06.2007.
Відповідно до частини 4 статті 318 Митного кодексу України митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем митного контролю, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 8 Типової технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №451, у пунктах пропуску для автомобільного і поромного сполучення посадовою особою митного органу здійснюється документальний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень відповідно до «Порядку здійснення посадовими особами митних органів контролю за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року №1040 (надалі - Порядок №1040).
Пунктом 14 Порядку №1040 передбачено, що габаритно-ваговий контроль параметрів транспортних засобів з вантажем або без вантажу здійснюється посадовою особою на підставі поданих водієм або уповноваженою особою документів під час в'їзду транспортного засобу в Україну.
Пунктом 17 Порядку №1040 визначено, що за результатами здійснення габаритно-вагового контролю посадова особа вносить реквізити дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри великовагового автотранспортного засобу з перевищенням осьових навантажень.
Нарахування плати за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів здійснюється в рамках справляння єдиного збору відповідно до Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України» від 04 листопада 1999 року №1212-ХІV (далі - Закон №1212-ХІV) та «Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2002 року №1569 (далі - Порядок №1569).
Згідно статті 1 Закону №1212-ХІV, єдиний збір встановлюється щодо транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених статтею 5 цього Закону, які перетинають державний кордон України, і справляється за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України, за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів, а також за проведення у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України відповідно до Митного кодексу України та інших законів України заходів офіційного контролю (у тому числі у формі попереднього документального контролю) під час ввезення товарів на митну територію України (у тому числі з метою транзиту).
Статтею 8 Закону №1212-ХІV передбачено, що з перевізників-резидентів, транспортні засоби яких зареєстровано територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, плата за проїзд автомобільними дорогами України справляється лише у разі перевищення встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.
Ставки єдиного збору за здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України контролю вантажів і транспортних засобів, плата за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України (за кожен кілометр проїзду) та додаткова плата за кожен кілометр проїзду автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів, загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів встановлюються у розмірах, визначених у статті 5 Закону №1212-ХІV.
Приписами пунктів 2 - 4 Порядку №1569 передбачено, що єдиний збір справляється одноразово органом доходів і зборів, який здійснює митні формальності у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон, під час ввезення транспортного засобу (контейнера) на митну територію України (зокрема з метою транзиту). Єдиний збір сплачується власником транспортного засобу (контейнера) чи вантажу, або перевізником вантажу, або іншою особою, уповноваженою власником чи перевізником. Єдиний збір справляється за єдиним платіжним документом - уніфікованою митною квитанцією, форма, порядок заповнення та використання якої встановлюються Мінфіном.
Рішення митного органу про стягнення єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України оформлюється складанням уніфікованої митної квитанції МД-1.
В силу п. 1.1. Порядку застосування уніфікованої митної квитанції МД-1, затвердженого наказом Державної митної служби №1 від 04.01.2005 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2005 р. №66/10346, визначені терміни і поняття, які вживаються у даного Порядку, а саме:
платежі - установлені законодавством податки й збори (обов'язкові платежі), що справляються митним органом під час митного оформлення переміщуваних через митний кордон України товарів; плата за митне оформлення товарів поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для митного органу (далі - плата за митне оформлення товарів); плата за зберігання товарів і транспортних засобів на складах митних органів (далі - плата за зберігання);
справляння платежів - нарахування й прийняття митним органом сум платежів згідно із законодавством.
За змістом п. 1.2. Порядку №1, уніфікована митна квитанція МД-1 (далі - УМК) застосовується під час здійснення таких операцій: прийняття на зберігання митним органом товарів відповідно до законодавства; справляння митним органом з фізичних осіб та підприємств платежів, якщо законодавством не передбачено складання вантажної митної декларації на переміщувані через митний кордон України товари; справляння митним органом з фізичних осіб грошової застави у випадках, установлених законодавством.
Отже, уніфікована митна квитанція МД-1 є документальним оформленням рішення митного органу щодо нарахування митних платежів, під час здійснення певних операцій, передбачених Порядком №1, зокрема при справлянні єдиного збору за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.
Як встановлено судом, уніфікована митна квитанція МД-1 серії 50042У №0009804 від 03.12.2024 вручена «фізичній особі або вповноваженій підприємством особі» - Сергію М. У квитанції наявний підпис цієї особи.
Судом також встановлено, що водієм був ОСОБА_2 , що зазначає сам позивач.
При цьому, як стверджує сам позивач, і як вбачається з нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини та зазначені судом вище, уніфікована митна квитанція МД-1 є документальним оформленням рішення митного органу щодо нарахування митних платежів, під час здійснення певних операцій, передбачених Порядком №1, зокрема при справлянні єдиного збору за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.
Відтак, твердження позивача щодо того, що ані водієві, ані у відповідь на лист Позивача, не було надано розрахунок плати за проїзд, є таким, що не ґрунтується на нормах нормативно-правових актів, оскільки жодним із зазначених судом, не визначає такого документу, як розрахунок.
У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
В той же час, норми чинного законодавства не передбачають обов'язку митного органу щодо складання окремого документу у формі розрахунку відповідного документального габаритно-вагового контролю, що свідчить про відсутність протиправності у його діях.
Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Правильність саме такого тлумачення змісту частини 1 статті 77 та частини 2 статті 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, що визначений у статті 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку Позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
В той же час, суд приймає до уваги, що з наданих до суду письмових доказів (свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , інвойсів №191124V/1, товарно-супровідної документації (CMR), декларацій 24UA101020041603U0 та 24UA101020041602U1) та з урахуванням ваги контейнера 4600 кг (згідно маркування на контейнері CGMU5065223), що не заперечувалось сторонами, судом підтверджено загальну вагу транспортного засобу, яка перевищувала граничні допустимі параметри 44 тони та складала 45139 кг.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Бласко» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправною та скасування уніфікованої митної квитанції - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортна компанія «Бласко» (адреса: 67663, Одеська область, Одеський район, с. Усатове, вул. Енергетиків, буд. 11, ЄДРПОУ 39383336)
Одеська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (адреса: 65078, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, буд. 21 А, ЄДРПОУ 44005631, електронна пошта: od.post@customs.gov.ua)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА
.