19 березня 2025 р. № 400/11121/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - Відповідач) з вимогами про:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочки від призову за мобілізацією на підставі абзацу третього частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 надати відстрочку від призову за мобілізацією на підставі абзацу третього частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ОСОБА_1 ; як чоловіку, на утриманні якого перебуває троє дітей віком до 18 років.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що Відповідач протиправно відмовив в отриманні відстрочки від призову, оскільки відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він має на це право, у зв'язку з тим, що у нього на утриманні три неповнолітні дитини.
19.02.2025 року Відповідач подав відзив на позовну заяву, де зазначено, що згідно пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Також додатком 5 (до вищезазначеного Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період) визначено перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З переліку обов'язкових документів позивач ОСОБА_1 до заяви додав копії свідоцтва про народження дітей та свідоцтво про реєстрацію шлюбу з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 (в шлюбі з якою народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 донька ОСОБА_3 та народився ІНФОРМАЦІЯ_6 син ОСОБА_4 ) але будь-якого з інших обов'язкових документів (визначеного в переліку Додатку 5) ОСОБА_1 щодо третьої неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (який є сином від першого шлюбу) позивач ОСОБА_1 до заяви не додав. Тому надане ОСОБА_1 рішення Березівського районного суду Одеської області від 30.07.2015 р. про стягнення сплати аліментів на користь ОСОБА_6 , на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не може замінювати жоден з документів, визначених у додатку 5 вказаного Порядку №560. Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 не додав до заяви всіх належних документів (згідно вимог пунктів 56- 60 Порядку та додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період), тому прийняте комісією ІНФОРМАЦІЯ_8 рішення про відмову ОСОБА_1 в наданні відстрочки відповідає вимогам пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та пунктів 56- 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
За клопотанням представників сторін справу розглянуто в письмовому провадженні.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_8 з заявою про надання відстрочки з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки має на утриманні трьох дітей віком до 18 років.
12.11.2024 р. заява ОСОБА_1 про надання відстрочки розглянута комісією з питань розгляду заяв про надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_8 .
За результатами розгляду заяви відповідно до протоколу засідання комісії №43 від 12.11.2024 р. було прийняте рішення про відмову ОСОБА_1 в наданні відстрочки за пунктом 3 частини 1 статті 23 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
16.11.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 було направлено повідомлення №15107 від 16.11.2024 року, про відмову в наданні відстрочки, причина відмови - відсутній договір про утримання дитини від першого шлюбу.
Позивач вважає бездіяльність Відповідача протиправною та такою, що не відповідають діючому законодавству України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ст.65 Основного Закону України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України № 389-VIII від 12.05.2015 року «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та діє станом на час розгляду справи.
При цьому, Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до ст.1 якого:
мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ч.ч.2, 5 ст.4 цього Закону загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1 вказаного Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч.ч.3, 6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військово-зобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військово-зобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (абз.1 ч.5 ст.22 зазначеного Закону).
Вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, встановлений ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до абз.4 ч.1 цієї статті не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.
Згідно частини другої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 вказаного Закону початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Як встановлено під час судового розгляду, Позивач має трьох неповнолітніх дітей. При цьому двоє дітей проживають разом з батьком, що підтверджується довідкою про склад сім'ї, в якій зазначено що діти проживають з батьком за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 11)
Третя дитина ОСОБА_5 , зареєстрований також за місцем постійного проживання батька, але проживає окремо від батька, разом з матір'ю.
Підставою для відмови позивачу у відстрочці від призову на військову службу під час мобілізації стало те, що будь-якого з обов'язкових документів (визначеного в переліку Додатку 5) ОСОБА_1 щодо третьої неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (який є сином від першого шлюбу) позивач ОСОБА_1 до заяви не додав.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що бездіяльності відповідача немає, оскільки Відповідач в межах своїх повноважень розглянув заяву ОСОБА_1 , та комісія з питань розгляду заяв про надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_9 прийняла відповідне Рішення про відмову.
Позивач не оскаржує Рішення комісії з питань розгляду заяв про надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_9 , як Рішення суб'єкта владних повноважень, належним способом захисту порушеного права є - «Скасування Рішення комісія з питань розгляду заяв про надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_9 ».
Позовні вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_8 надати відстрочку від призову за мобілізацією на підставі абзацу третього частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не належать задоволенню, оскільки надання відстрочки є виключним повноваженням Комісії з питань розгляду заяв про надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації при ІНФОРМАЦІЯ_9 , а відтак позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Порушені права Позивача на отримання відстрочки від призову за мобілізацією можуть бути відновлені шляхом повторного звернення Позивача до Відповідача з документами, перелік яких передбачений пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", додатком 5 Порядку №560 та/або оскарженням Рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 оформленого у вигляді протоколу №43 від 12.11.2024 р. у встановленому законом порядку.
Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 19.03.2025 р.
Суддя Н.В. Лісовська