19 березня 2025 рокусправа № 380/25043/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,
На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, із вимогами:
- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.08.2024 року № 262840022646;
- Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.08.2024 року щодо призначення пенсії за віком зарахувавши до стажу період навчання відповідно до диплому № НОМЕР_1 від 17.07.1982 року та періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_2 від 19.08.1982 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що рішенням від 28.08.2024 року № 262840022646 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач) відмовив у задоволенні такої заяви у зв'язку з тим, що не було зараховано період навчання відповідно до диплому № НОМЕР_1 від 17.07.1982 року та періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_2 від 19.08.1982 року оскільки не підтверджено зміна прізвища ОСОБА_2 на ОСОБА_3 оскільки витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00046581298 від 20.08.2024 зазначено прізвище ОСОБА_4 . Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 18.12.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику у судове засідання) сторін.
Відповідач правом на відзив не скористався.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта.
Позивачка 20.08.2024 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За результатами розгляду вказаної заяви Головним управління Пенсійного фонду України в Львівській області прийнято рішення від 28.08.2024 №262840022646, яким відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування підстави відмови у рішенні зазначено наступне.
Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік.
Страховий стаж особи становить 25 років 05 місяців 19 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:
- період роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 19.08.1982 та період навчання згідно з диплому № НОМЕР_1 від 17.07.1982 року, оскільки не підтверджується поєднання прізвищ ОСОБА_5 , а саме у витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00046581298 від 20.0.82024 зазначено прізвище ОСОБА_4 .
Не погоджуючись з рішеннями відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком, позивачка звернулася до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Судом встановлено, що на момент звернення позивачка досягла 60-річного віку.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу - не менше 31 року.
Відтак позивачці необхідно 31 рік страхового стажу.
Спірними періодами у цій справі є зарахування до страхового стажу позивачки періоду навчання відповідно до диплому № НОМЕР_1 від 17.07.1982 року та періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_2 від 19.08.1982 року.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі Закон №1788-XII) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку№637).
Аналізуючи нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд наголошує, що норми Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону №1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Водночас, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону №1788-XII).
При цьому суд звертає увагу на те, що положеннями Закону №1058 визначено, що підставою для призначення пенсії визначено виключно наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд враховує також те, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є, на переконання суду, виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.
Пунктом 2.2 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженої Наказом Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162, що діяв до 29 липня 1993 року (надалі - Інструкція № 162) заповнення трудової книжки уперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.
Згідно пункту 2.3 Інструкції № 162 усі записи в трудовий книжці про приймання на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження й заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні - у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.10 Інструкції № 162 врегульовано, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по-батькові (повністю, без скорочень чи зміни імені та по-батькові на ініціали) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.
У відповідності до пункту 2.11 Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник власним підписом завіряє правильність внесення відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, та після цього проставляється печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.
Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки робітників і службовців" (п. 8.1. Інструкції № 162).
Так, відповідно до пункту 18 Постанови Міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд вважає, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Неналежне оформлення трудової книжки, не може бути підставою для виключення періодів роботи з трудового стажу позивача, які дають йому право на призначення/перерахунок пенсії, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17 (реєстраційний номер у РСР 72366973).
Судом встановлено, що для призначення пенсії позивачкою подано відповідачу трудову книжку НОМЕР_2 від 19.08.1982 та диплом НОМЕР_3 від 17.07.1982.
Так, в трудовій книжці позивачки НОМЕР_2 від 19.08.1982 зазначено як прізвище « ОСОБА_4 », що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвище.
У трудовій книжці НОМЕР_2 від 19.08.1982 перед останнім прізвищем є « ОСОБА_4 », а згідно з свідоцтвом про одруження « ОСОБА_4 » змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».
Таким чином, судом не ставиться під сумнів ця обставина, що трудова книжка НОМЕР_2 від 19.08.1982 належить саме позивачці ОСОБА_1 .
Матеріали справи не містять доказів того, що дані трудової книжки позивачки містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому зазначені відповідачем недоліки, зокрема незміна прізвища позивачки з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », не можуть бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні означеного періоду роботи позивачки до стажу роботи, що враховується при призначенні пенсії.
Судом встановлено, що записи про спірні періоди роботи позивачки по трудовій книжці НОМЕР_2 від 19.08.1982 року є чіткими та містять записи про прийом на роботу, запис про звільнення та посилання на накази, при цьому, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність рішення щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу вказаних періодів, а також того, що позивачка у спірний період роботи не працювала, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до страхового стажу позивачки періоду роботи по трудовій книжці НОМЕР_2 від 19.08.1982 року є протиправною.
Щодо періоду навчання відповідно до диплому № НОМЕР_1 від 17.07.1982 року, суд зазначає наступне.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку №637 встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
На підтвердження навчання позивачкою надано суду копію диплому НОМЕР_3 виданого державним комітетом Української РСР по професійно-технічній освіті про те, що позивачка 17.07.1982 закінчила курс середнього професійно - технічного училища за професією «швея-моторитска».
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що період відповідно до диплому № НОМЕР_1 від 17.07.1982 року має бути зарахований до страхового стажу позивачки, оскільки підтверджуються належними доказами.
Суд також відхиляє посилання відповідача на відсутність довідки з місця роботи, оскільки як заначено вище офіційним підтверджуючим документом процесів прийняття та звільнення з роботи працівника виступають не довідки з місця роботи, а саме трудова книжка із відповідними у ній записами.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, які стосуються визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.08.2024 року № 262840022646 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.08.2024 року щодо призначення пенсії за віком зарахувавши до стажу період навчання відповідно до диплому № НОМЕР_1 від 17.07.1982 року та періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_2 від 19.08.1982 року, а тому відповідні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивачки з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст.2, 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій -задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 28.08.2024 року № 262840022646;
3.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.08.2024 року щодо призначення пенсії за віком зарахувавши до стажу період навчання відповідно до диплому № НОМЕР_1 від 17.07.1982 року та періоди роботи по трудовій книжці НОМЕР_2 від 19.08.1982 року.
4. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України.
СуддяГрень Наталія Михайлівна