19 березня 2025 рокусправа № 380/25628/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Вектор» до Львівської митниці про скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Авто Вектор» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), в якому просить
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 05.11.2024 №UA209000/2024/900811/2;
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 04.12.2024 №UA209000/2024/900924/2.
Ухвалою від 26.12.2024 відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Вектор» та компанією «POLMOstrow Sp.z.o.o», Польща укладено зовнішньоекономічний Контракт №1/2019, відповідно до якого предметом є те, що в порядку та на умовах, визначених цим контрактом постачальник постачає і передає у власність покупця глушники, вихлопні труби та їх частини, а покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів виставлених Постачальником в рамках цього контракту, і будучи його складовою частиною.
Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) № FE150/WY/2024 від 30.10.2024 р. покупець придбав у продавця товар вартістю 42 046, 93 євро. ТОВ з метою митного оформлення вказаного товару 04.11.2024 р. подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170093207U4 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (тов.1 - частини для транспортних засобів - глушники, вихлопні труби).
Також згідно Рахунку-фактури (інвойсу) № FE168/WY/2024 від 29.11.2024 покупець придбав у продавця товар вартістю 9 010,74 євро. ТОВ з метою митного оформлення вказаного товару 02.12.2024 р. подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170102662U6 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації (тов.1 - частини для транспортних засобів - глушники, вихлопні труби).
На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу документи, які передбачені статтею 53 Митного Кодексу України, проте під час митного оформлення товару посадовою особою відповідача витребувані додаткові документи на підтвердження митної вартості товару, за наслідками чого прийняті рішення про коригування митної вартості за другорядним методом №UA209000/2024/900811/2 від 05.11.2024 та №UA209000/2024/900924/2 від 04.12.2024 та визначено іншу митну вартість товарів. Позивач вважає протиправними спірні рішення відповідача, посилаючись на те, що митним органом не обґрунтовано свої сумніви щодо достовірності поданих декларантом відомостей. Окрім цього, вказує, що оскаржувані рішення відповідача не містить передбачених ст.55 Митного кодексу України відомостей про підстави невизнання заявленої митної вартості, конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтування необхідності перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Наголошує, що обставини на які вказує відповідач в оскаржуваних рішень, жодним чином не спростовують митну вартість, яка була зазначена позивачем у поданих митних деклараціях і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів протиправними та просить суд задовольнити позов.
Відповідач у відзиві від 10.01.2025 зазначає, що посадові особи Львівської митниці перевірили всі документи, що подавались разом із митною декларацією, і на підставі цього встановили розбіжності та відсутність всіх необхідних документів, що стали законною підставою для витребування додаткових документів. Витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв'язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того, наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та, що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов'язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об'єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак позивач не надав жодних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості.
Відповідач звертає увагу на те, що обов'язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. У цій спірній ситуації митниця послідовно застосовувала методи визначення митної вартості імпортованих товарів.
Зважаючи на викладене, відповідач уважає, що в документах, які підтверджують заявлений рівень митної вартості виявлено розбіжності, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, тож оскаржуване рішення є правомірним, з огляду на що підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.
У зв'язку з наведеним у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
14.01.2025 представник позивача подав відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначив, що дослідивши надані відповідачем митні декларації, які слугували джерелами інформації для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів було знайдено безліч розбіжностей, зокрема відмінність у кількості товару, умовах поставки, методах визначення митної вартості товарів. Позивач стверджує, що ним було надано весь пакет документів, визначений ч. 2 ст. 53 МК України, на підставі яких можна було підтвердити задекларовану митну вартість за двома поставками. Більше того, декларантом позивача було надано й додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість. Вказує, що відповідачем не доведено підстав у посадових осіб митниці витребувати документи, оскільки сумніви митниці є необґрунтованими. Так, позивач додає, що ним, при митному оформленні попередніх партій товару у відповідача були наявні випадки оформлення таких же товарів, однак у даному випадку посадова особа митного органу з незрозумілих причин не використовувала ці дані (позивачем такі дані були наведені у позовній заяві). Позивач вважає, що відзив на позовну заяву не обґрунтовує законність прийняття оскаржуваних рішень, не доказано правомірності прийнятих ним рішень, а тому є всі підстави для задоволення позову.
Розглянувши наявні у справі документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
07.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Вектор» та компанією «POLMOstrow Sp.z.o.o», Польща укладено зовнішньоекономічний Контракт №1/2019, відповідно до якого предметом є те, що в порядку та на умовах, визначених цим контрактом постачальник постачає і передає у власність покупця глушники, вихлопні труби та їх частини, а покупець приймає та оплачує товар згідно інвойсів виставлених Постачальником в рамках цього контракту, і будучи його складовою частиною.
Відповідно до п.5.1 Контракту №1/2019 ціни на товар формуються на підставі діючих цін Постачальника. Постачальник може надати Покупцю знижки. Постачальник повідомляє Покупця про ціни, діючі на момент відправки кожної партії товару. Постачальник має право змінювати діючі ціни до виставлення інвойсу.
Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) № FE150/WY/2024 від 30.10.2024 покупець придбав у продавця товар вартістю 42 046, 93 євро.
Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 04.11.2024 подало до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170093207U4 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації, зокрема на який прийнято оскаржуване рішення.
Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170093207U4 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №1/2019 від 07.10.2019; Рахунок-фактура (iнвойс) № FЕ 150/WY/2024 від 30.10.2024; Пакувальний лист спец. 150 від 30.10.2024; Додаток до контракту №1/2019 №1 від 20.10.2020; Автотранспортна накладна б/н від 30.10.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №11 від 30.10.2024; Прайс-лист б/н від 24.09.2024; Договір (контракт) про перевезення №25 від 09.09.2019; Копія експортної декларації країни відправлення № 24PL394010E1033553 від 30.10.2024; лист-довідка від 30.10.2024; сертифікат з перевезення товару від 30.10.2024 №PL/MF/AU 0253926.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала позивачу повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів вимогою додати усі перелічені ст. 53 МК України документи.
У свою чергу, на вимогу митниці декларантом позивача було подано: прайс-лист від 30.10.2024; - рахунок на перевезення від 30.10.2024 №11; банківський документ, що підтверджує оплату за попередню партію від 04.10.2024; копія експортної декларації країни відправлення № 24PL394010E1033553 від 30.10.2024.
05.11.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900811/2, в графі 33 якого було вказано:
«… Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. А згідно з п.5 та п. 6. ч.10 ст. 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає оплаті витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
- Декларантом для підтвердження складової митної вартості надано рахунок №11 від 30.10.2024 складеного ФОП ОСОБА_1 . При цьому, із наданого Документа неможливо встановити на підставі, яких договірних відносин складений даний рахунок. У той же час, у гр.44 митної декларації Декларантом зазначено про наявність у митного органу документа №25 від 09.09.2019 про надання транспортних послуг укладеного з ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до п. 1.2 Договору про надання транспортних послуг №25 від 09.09.2019 року, передбачено, що найменування, вид, кількість, характер, властивості і умови перевезення вантажу, строки перевезення, точна адреса завантаження/розвантаження, дата і час прибуття на завантаження, назва митного переходу на кордоні України, термін доставки, контактні особи ті їх телефони, вартість послуг та порядок розрахунків та інші додаткові умови перевезення зазначаються Замовником у письмовій Заявці, що узгоджується з Виконавцем і оформлюється на кожне перевезення. А згідно з п. 1.3 Договору, підписана Сторонами та скріплена печатками заявка є обов'язковою до виконання і є невід'ємною частиною договору. Слід зазначити, що відповідно до п.4.1 договору оплата за отримані послуги повинна бути здійснена на умовах Заявки. Однак, декларантом до митного оформлення Заявки на конкретне перевезення, яка відповідає умовам договору, не подана. Таким чином відсутність заявки на перевезення унеможливлює визначення терміну оплати транспортних послуг, умови оплати та погоджену вартість послуг. Платіжні документи що підтверджують факт оплати транспортних послуг декларантом до митного оформлення не надавались;
- При цьому, відповідно до п. 1.1 контракту №1/2019 від 07.10.2019 на постачання запасних частин для автомобілів, покупець Приймає й оплачує товар згідно асортименту та цін, вказаних в інвойсах виставлених Постачальником в рамках цього контракту і є його невід'ємною частиною. Однак, декларантом не надано документа, який складено відповідно до Контракту та підтверджує числові значення вартості товару, що узгоджена відповідно до умов Контракту. Декларантом під кодом 0380 (Рахунок-фактура (інвойс) (Соmmеrсіal іnvoice) надано фактуру експортну №FЕ 150/WY/2024 від 30.10.2024 яку неможливо ідентифікувати, що такий складений відповідно до Контракту, оскільки відсутнє будь-яке посилання на такий, а від так, що відомості, що містить така фактура. про числові значення вартості товару, стосуються саме оцінюваного товару, та що такий поставляється згідно укладеного Контракту. З наданих документів не вбачається, що оцінюваний товари, митна вартість по якому заявлена за основним методом, поставляється саме на виконання зовнішньоекономічного договору, що наданий до митного оформлення.
- Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу). До митного оформлення подано експортну декларацію №24РL394010Е 1033553 від 30.10.2024. Числове значення фактури №FЕ 150/WY/2024 від 30.10.2024 не відповідає сумі вказаній в даній експортній декларації.
Оскільки надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів на підставі ч. 3 ст. 53 МКУ.
… Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст.60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VІ розділ ІІІ Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UА209170/2024/67829 від 19.08.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 4,4338 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».
Згідно Рахунку-фактури (інвойсу) № FE168/WY/2024 від 29.11.2024 покупець придбав у продавця товар вартістю 9 010,74 євро.
Позивач з метою митного оформлення вказаного товару 02.12.2024 подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №24UA209170102662U6 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації.
Декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170102662U6 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Зовнішньоекономічний договір (контракт) №1/2019 від 07.10.2019; Рахунок-фактура (iнвойс) №FE168/WY/2024 від 29.11.2024; Пакувальний лист спец. 168 від 29.11.2024; Додаток до контракту №1/2019 №1 від 20.10.2020; Автотранспортна накладна б/н від 29.11.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №12 від 29.11.2024; Прайс-лист б/н від 29.11.2024; Договір (контракт) про перевезення №25 від 09.09.2019; Лист-довідка б/н від 29.11.2024; Копія експортної декларації країни відправлення №24PL39401000FUIA2 від 29.11.2024; сертифікат з перевезення товару від 29.11.2024 PL/MF/AU 0253949.
За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала позивачу запит (повідомлення) про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів з вимогою додати усі перелічені ст. 53 МК України документи.
У свою чергу декларант просив визнати та погодити митну вартість на основі поданих документів, а також на вимогу надав витребувані документи: прайс від виробника б/н від 29.11.2024, рахунок на перевезення №12 від 29.11.2024, банківський документ №(MUR)92 , копія митної декларації країни відправника №24PL39401000FUIA2 від 29.11.2024, видаткова накладна №173 від 11.10.2024.
04.12.2024 Львівською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900924/2, в графі 33 якого було вказано:
«… Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо з умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. А згідно з п.5 та п. 6 ч.10 ст. 58 МКУ, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
- Декларантом для підтвердження. складової митної вартості надано рахунок №12 від 29.11.2024 складеного ФОП ОСОБА_1 . При цьому із наданого документа неможливо встановити на підставі, яких договірних відносин складений даний рахунок. У той же час у гр.44 митної декларації Декларантом зазначено про наявність у митного органу документа № 25 від 09.09.2019 про надання транспортних послуг, укладеного з ФОП ОСОБА_1 . Відповідно до п. 1.2 Договору про надання транспортних послуг № 25 від 09.09.2019 року, передбачено, що найменування, вид, кількість, характер, властивості і умови перевезення вантажу, строки перевезення, точна адреса завантаження/розвантаження, дата і час прибуття на завантаження, назва митного переходу на кордоні України, термін доставки, контактні особи ті їх телефони, вартість послуг та порядок розрахунків та інші додаткові умови перевезення зазначаються Замовником у письмовій Заявці, що узгоджується з Виконавцем і оформлюється на кожне перевезення. А згідно з п. 1.3 Договору, підписана Сторонами та скріплена печатками заявка є обов'язковою до виконання і є невід'ємною частиною договору. Слід зазначити, що відповідно до п.4.1 договору оплата за отримані послуги повинна бути здійснена на умовах Заявки. Однак, декларантом до митного оформлення Заявки на конкретне перевезення, яка відповідає умовам договору, не подана. Таким чином, відсутність заявки на перевезення унеможливлює визначення терміну оплати транспортних послуг, умови оплати та погоджену вартість послуг. Платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортних послуг декларантом до митного оформлення не надавались;
- При цьому, відповідно до п. 1.1 контракту №1/2019 від 07.10.2019 на постачання запасних частин для автомобілів, покупець приймає й оплачує товар, згідно асортименту та цін, вказаних в інвойсах виставлених Постачальником в рамках цього контракту і є його невід'ємною частиною. Однак декларантом не надано документа, який складено відповідно до Контракту та підтверджує числові значення вартості товару, що узгоджена відповідно до умов Контракту. Декларантом під кодом 0380 (Рахунок-фактура (інвойс) (Соmmеrсіal іпvоісе) надано фактуру експортну № FE168/WY/2024 від 29.11.2024, яку неможливо ідентифікувати, що такий складений відповідно до Контракту, оскільки відсутнє будь яке посилання на такий, а відтак, що відомості, що містить така фактура, про числові значення вартості товару, стосуються саме оцінюваного товару, та що такий поставляється згідно укладеного Контракту. З наданих документів не вбачається, що оцінюваний товар, митна вартість по якому заявлена за основним методом, поставляється саме на виконання зовнішньоекономічного договору, що наданий до митного оформлення. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Оскільки надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів на підставі ч. 3 ст. 53 МКУ.
… Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митному органі та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митному органі. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ) Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VІ розділ ІII. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UА209190/2024/29793 від 18.11.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 4,26 дол.США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з спірним рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправними та таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом про його скасування.
Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною 1 ст. 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).
Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні.
Слід зауважити, що митним законодавством передбачена ціла система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.
Пріоритетним до застосування є саме основний метод, що обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові по справі №826/17509/16 від 09.02.2021.
Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи, закріплені приписами п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Основний метод, не застосовується в конкретних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
Згідно з ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За правилами ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Тобто, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб'єктом господарювання метод визначення такої вартості.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч. 2 ст. 53 МК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
За змістом ст. 53 МК України законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказане узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Судом встановлено, що при митному оформленні товару позивач надав наявні у нього документи, що визначені ч. 2 ст. 53 МК України, та зазначені судом вище.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також, згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Необхідно зазначити, що витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 22.04.2021 у справі № 810/3397/16 та від 18.08.2021 у справі №821/1050/17.
Суд зазначає, що витребувані додаткові документи, проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, відповідний протокол не містить.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару.
Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм згаданого Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 згаданого Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 згаданого Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 згаданого Кодексу.
Частиною другою статті 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2)наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд бере до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17, згідно з яким декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 МК України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
1) Щодо зазначених відповідачем в рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/900811/2 порушень, необхідно відмітити наступне.
Митний орган у спірному рішенні зазначає, що декларантом до митного оформлення Заявки на конкретне перевезення, яка відповідає умовам договору, не подана. Стверджує, що відсутність заявки на перевезення унеможливлює визначення терміну оплати транспортних послуг, умови оплати та погоджену вартість послуг.
Суд звертає увагу, що заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору. Частини 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю.
Згідно з ч.5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Аналогічна позиція щодо вимагання від імпортерів надання заявки на перевезення висловлена Верховним Судом у постанові від 16.11.2018 у справі №813/1012/17 зокрема вказано, що « … серед документів, перелічених у ч. 2 ст. 53 МК України, відсутня заявка на перевезення вантажу, оскільки така заявка не є первинним чи розрахунковим документом та, відповідно, не підтверджує факт надання транспортних послуг чи їх вартість», тому вимога про її надання є безпідставною».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов МК України, зокрема у постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 вказано: «Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(- ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи)».
Щодо платіжних документів, які підтверджують факт оплати транспортних послуг, суд зазначає, що Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» від 24.05.2012 №599 визначає, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Вказаний наказ Міністерства фінансів України, по-перше, не визначає жодних заявок серед документів, що обґрунтовують транспортні витрати, а, по-друге, визначає наявність рахунок-фактури достатнім документом, що підтверджує вартість транспортних послуг. Таким чином вартість транспортних послуг, які включаються до митної вартості були обґрунтовані документально, та саме тими документами, які і вимагаються на законодавчому рівні.
На обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом позивача до митного контролю було подано: Автотранспортна накладна б/н від 30.10.2024; Копія Рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №11 від 30.10.2024; Копія Договору (контракту) про перевезення №25 від 09.09.2019.
Більше того, суд бере до уваги платіжну інструкцію №633 від 23.12.2024, яка підтверджує оплату транспортних послуг згідно рахунку №11 вiд 30.10.2024 як належний та допустимий доказ. При цьому вказаний платіжний документ не міг бути поданий на вимогу митниці при здійсненні митного контролю у зв'язку з тим, що на момент винесення оскаржуваного рішення розрахунок не було проведено.
Стосовно твердження митного органу про те, що «…декларантом не надано документа, який складено відповідно до Контракту та підтверджує числові значення вартості товару, що узгоджена відповідно до умов Контракту. Декларантом під кодом 0380 (Рахунок-фактура (інвойс) (Соmmеrсіal іnvoice) надано фактуру експортну №FЕ 150/WY/2024 від 30.10.2024 яку неможливо ідентифікувати, що такий складений відповідно до Контракту, оскільки відсутнє будь-яке посилання на такий..».
Суд зазначає, що законодавством не встановлено вимог щодо змісту та форми рахунку-фактури та щодо обов'язкового посилання у рахунку-фактурі на номер контракту на підставі, якого така фактура була видана. Судом досліджено, що рахунок-фактура № FE 150WY/2024 від 30.10.2024 містить вагу, кількість, ціну та асортимент товару, відповідного продавця та покупця товару, фактурна вартість товарів у рахунку фактурі співпадає з фактурною вартістю зазначеною у митній декларації. Вказане дає змогу ідентифікувати дану поставку.
Щодо не відповідності числового значення фактури №FЕ 150/WY/2024 від 30.10.2024 сумі вказаній в даній експортній декларації, суд зазначає, що відповідно до законодавства Республіки Польща, для митних цілей в Республіці Польща застосовується фіксований курс валют на цілий місяць. В експортній декларації вказується статистична вартість (вартість на кордоні Польщі), а не фактурна. При здійсненні вказаної операції було визначено умови поставки EXW - Wysocko Wielke, тобто cтатистична вартість, зазначена у відповідній графі експортної декларації включала вартість продажу та вартість доставки з Wysocko Wielke до українсько-польського кордону. Згідно довідки відправника, середня орієнтовна вартість транспорту на внутрішній ділянці кордону від Wysocko Wielkie до України становить 330 євро, що по відповідному курсу у жовтні 2024 року становить 1 408,8 польських злотих. Таким чином, у митній декларації країни відправлення №24PL394010E1033553 від 30.10.2024 р. до фактурної вартості товарів - 42 046, 93 Євро (179 502,549 польських злотих) були додані витрати на транспортування в розмірі 330 Євро (1 408,803 польських злотих), і як наслідок, у ній вказана ціна у польських злотих, а саме, 180 911,00 - польських злотих (округлено до польського злотого). Відповідно у митній декларації країни відправлення №24PL394010E1033553 від 30.10.2024 р. вказана статистична вартість у сумі 180 911,00 польських злотих.
2) Щодо зазначених відповідачем в рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/900924/2 порушень, необхідно відмітити наступне.
Підстави для коригування митної вартості є ідентичними підставам для коригування, зазначеним у рішенні №UA209000/2024/900811/2, оцінка яким була надано судом вище та не потребує повторень.
З урахуванням наведеного, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Частиною 2 стаття 55 МК України встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1)обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 згаданого Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Зазначені висновки випливають, зокрема, з приписів пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, за яким у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відображеною у постанові від 18.08.2021 у справі № 160/4944/19 та у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19-а.
Як вбачається зі змісту графи 33 рішень про коригування митної вартості:
- №UA209000/2024/900811/2, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 19.08.2024 №UA209170/2024/67829, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №1, різні характеристики товару, різні виробники. Крім того, відповідач бере за джерело товар, який імпортувався на умовах поставки FСА. Натомість позивач товар №1 імпортував на умовах поставки EXW.
- №UA209000/2024/900924/2, то за результатами проведеної консультації, митну вартість товару №1 скориговано та визначено за резервним методом на підставі митної декларації від 18.11.2024 №UA209190/2024/29793, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №1, різні характеристики товару, різні виробники. Крім цього, товар №1 оформлявся по 6 (резервному) методу, що свідчить про здійснення коригування митної вартості за даним товаром.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч. 2 ст. 53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту згідно з вимогами ч. ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.
Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товарів.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що оскаржуване рішення митний орган прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі без обґрунтування причин того, що позивач неправильно визначив митну вартість товарів.
За таких обставин суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості від 05.11.2024 №UA209000/2024/900811/2.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості від 04.12.2024 №UA209000/2024/900924/2.
Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, 79000, м.Львів, вул.Костюшка,1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Вектор» (код ЄДРПОУ 43078049, 79022, м.Львів, вул.Городоцька, 242) сплачений судовий збір у сумі 3216 (три тисячі двісті шістнадцять) грн 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна