19 березня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/7719/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Національної академії Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Міністерство внутрішніх справ України, до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості з відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
Національна академія Національної гвардії України (далі - позивач) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в академії у період з 05.08.2024 по 08.11.2024 у розмірі 86352,28 (вісімдесят шість тисяч триста п'ятдесят дві) грн 28 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач проходив військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів у Національній Академії Національної гвардії України в період з 05.08.2024 по 08.11.2024 на посаді курсанта 2 відділення 324 навчальної групи курсу №1 факультету логістики (військове звання солдат), та з яким достроково було припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) курсантів через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням).
Станом на 08.11.2024 року сума заборгованості з відшкодування відповідачем фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в академії, становить 86352,28 грн, яку відповідач не відшкодував, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
При цьому, як зазначає позивач, невідшкодування відповідачем на користь позивача сум витрат, пов'язаних з його утриманням в Академії під час навчання, тягне за собою порушення економічних і оборонних інтересів держави, що проявляється у створенні умов для невиконання видаткової частини Держбюджету та у кінцевому рахунку веде до зниження боєздатності МВС України та Академії зокрема.
З цим підстав просить позов задовольнити.
Третьою особою заперечень (пояснень) по суті позовних вимог до суду не подано.
Відповідач правом на подання суду відзиву на позовну заяву не скористався. Жодних заяв, повідомлень про причини такого неподання, їх поважності та/або неможливості подання у строк, встановлений судом, від відповідача на адресу суду (у тому числі електронну) не надходило.
Ухвала суду від 12.12.2024 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження надіслана відповідачу за зареєстрованою адресою його місця проживання (витяг з реєстру територіальної громади № 2024/013281794 від 03.11.2024, відповідь на запит суду з Єдиного державного демографічного реєстру №1212595 від 19.03.2025): АДРЕСА_1 (а.с.29-зв., 58).
За тою ж адресою позивачем надіслано копію позовної заяви із доданими документами.
25.12.2024 поштовий конверт із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 0610215982028, яким надіслано копію вказаної ухвали відповідачу, повернувся на адресу суду з відміткою від 23.12.2024 "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про відкриття провадження у цій справі.
За таких обставин, суд у відповідності до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.
Будь-яких клопотань від учасників справи не надходило.
12.12.2024 ухвалою Кіровоградського окружного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Міністерство внутрішніх справ України.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідач проходив військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів у Національній Академії Національної гвардії України в період з 05.08.2024 по 08.11.2024 на посаді курсанта 2 відділення 324 навчальної групи курсу №1 факультету логістики, військове звання солдат.
Наказом начальника Національної академії Національної гвардії України від 29.07.2024 №396 "Про зарахування кандидатів на навчання курсантами на здобуття ступеня вищої освіти бакалавра (тактичний рівень) у 2024 році" відповідач був зарахований з числа громадян України курсантом на здобуття ступеня вищої освіти бакалавра тактичного рівня за спеціальністю 255 "Озброєння та військова техніка", освітня програма "Експлуатація та ремонт автомобілів та бойових машин підрозділів НГУ" та призначений на посаду курсанта (а.с. 12, 18).
05.08.2024 між Міністерством внутрішніх справ України в особі начальника Академії та відповідачем укладено контракт про проходження військової служби (навчання), відповідно до умов пункту 1 якого відповідач добровільно взяв на себе зобов'язання, зокрема: "відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язанні з утриманням в Академії, в якій проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання….." (а.с.10).
Відповідно до наказу начальника Національної академії Національної гвардії України від 05.08.2024 №231 (по стройовій частині) відповідач зарахований в списки перемінного складу та на всі види забезпечення, призначений на посаду курсанта і визнаний таким, що уклав контракт про проходження військової служби (навчання) у Національній гвардії України курсантами Національної академії Національної гвардії України строком на період навчання (а.с. 24).
27.10.2024 відповідачем до керівництва Академії було подано рапорт із клопотанням про відрахування його з навчання у навчальному закладі та з числа курсантів через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) на підставі частини 11 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Своє рішення відповідач пояснив помилковим вибором професії та небажанням в подальшому проходити військову службу на посадах осіб офіцерського складу в Національній гвардії України. Крім того зазначив те, що з постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 "Про затвердження Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти" ознайомлений та згодний (а.с. 31).
Згідно до наказу начальника Академії від 07.11.2024 №775 "Про висновки службового розслідування за фактом небажання продовжувати навчання солдатом ОСОБА_1 " задоволено рапорт відповідача і прийнято рішення про відрахування його з вищого військового навчального закладу відповідно до частини 11 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (а.с. 26-27).
Рішення Вченої Ради Академії викладено у Витягу з рішення №11 засідання вченої ради Національної академії Національної гвардії України від 30.10.2024 та введено в дію наказом т.в.о. начальника Академії від 30.10.2024 №702 "Про введення в дію рішення засідання вченої ради Академії від 30.10.2024 № 112" (а.с. 22, 22-зв.).
Відповідно до наказу начальника Академії від 08.11.2024 №25 о/с "По особовому складу", відповідно до ч. 11 ст. 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з відповідачем достроково було припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби (навчання) курсантів через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням), відраховано з навчання та визнано таким, що проходить військову службу за призовом, під час мобілізації на особливий період (а.с. 25).
Відповідно до наказу начальника Академії від 08.11.2024 №346 (по стройовій частині) було достроково припинено (розірвано) контракт про навчання курсантів, укладений між МВС України, в особі начальника Академії, і відповідачем, виключено останнього з списків змінного складу Академії та всіх видів забезпечення (а.с. 11).
Цим же наказом, у відповідності до Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року №964, проведено розрахунок фактичних витрат, згідно з нормами утримання курсантів та розрахунків фактичних видатків державного бюджету:
- по КЕКВ-2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців" у розмірі 64676,19 грн (а.с. 15);
- по КЕКВ- 2210 "Предмети, матеріали, обладнання та інвентар у тому числі м'який інвентар та обмундирування" у розмірі 8725,70 грн (а.с. 17);
- по КЕКВ-2220 "Оплата медикаментів та перев'язувальних матеріалів" у розмірі 406,74 грн;
- по КЕКВ-2230 "Продукти харчування" у розмірі 10465,11 грн (а.с. 32-зв.);
- по КЕКВ-2271, 2272, 2273, 2275 "Оплата комунальних послуг та спожитих енергоносіїв" 3078,54 грн (а.с. 16).
Відповідно до зазначених розрахунків фактичні видатки державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем, за період з 05.08.2024 по 08.11.2024, становить всього 87352,28 грн.
Згідно заяви-зобов'язання, підписаної відповідачем, він зобов'язується добровільно відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у Національній академії Національної гвардії України під час проходження військової служби (навчання) у розмірі 87352,28 грн (а.с. 23).
Національною академією Національної гвардії України складено та направлено на адресу відповідача претензію №84/1-796 від 12.11.2024, у якій зазначено, що сума заборгованості (з урахуванням добровільного перерахування відповідачем коштів в розмірі 1000 грн) складає 86352,28 грн, яку вимагалось сплатити протягом 10 днів з дня отримання претензії (а.с. 13-14).
Враховуючи, що відповідачем добровільно не відшкодовано витрати на його утримання у вищому військовому навчальному закладі відповідно до умов контракту, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 4 статі 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
При вирішенні спірних правовідносин суд застосовує правову позицію, висловлену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16 (провадження № 11-669апп18), згідно якої указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно статті 3 "Про Збройні Сили України" організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" 25.03.1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), яким передбачено, зокрема:
- види військової служби: військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти (частина 6 статі 2);
- курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (частина 10 статі 25).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 затверджено Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах (далі Порядок № 964), який визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).
Пунктами 3-4 Порядку №964 визначено, що відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.
Згідно пункту 6 Порядку № 964, витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю: курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
На виконання пункту 3 вищевказаного нормативно-правового акту Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано наказ "Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах" від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534, яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання.
Відповідно до пункту 2.3 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки - розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ.
У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку. (п. 7 Порядку № 964)
Аналіз наведених законодавчих положень у контексті даних спірних правовідносин свідчить про обов'язок курсанта в разі дострокового розірвання контракту, зокрема, через небажання продовжувати навчання, відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі витрати, пов'язані з його утриманням у вищому військовому навчальному закладі.
У разі відмови курсанта добровільно відшкодувати такі витрати способом захисту та поновлення порушеного права держави є відшкодування витрат, пов'язаних із утриманням у вищому військовому навчальному закладі шляхом звернення відповідного військового навчального закладу до суду з позовною заявою.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у період з 05.08.2024 по 08.11.2024 відповідач проходив навчання курсантів вищих навчальних закладів у Національній академії Національної гвардії України, який згідно до Статуту є вищим військовим навчальним закладом, державної форми власності, підпорядкований Головному управлінню Національної гвардії України та знаходиться у сфері управління Міністерства внутрішніх справ України.
При цьому, 08.11.2024 достроково припинено контракт про проходження відповідачем навчання через небажання продовжувати навчання (за власним бажання) відповідно до частини 11 статті 25 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до пункту 1 Контракту про проходження військової служби (навчання) курсантами Національної академії Національної гвардії України від 05.08.2024, відповідач добровільно взяв на себе зобов'язання, зокрема: "відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов'язанні з утриманням в Академії, в якій проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання….." (а.с.10).
Відповідно до проведених позивачем розрахунків, фактичні видатки державного бюджету, які підлягають відшкодуванню відповідачем, за період з 05.08.2024 по 08.11.2024, становить всього 87352,28 грн.
Згідно заяви-зобов'язання, підписаної відповідачем, він зобов'язується добровільно відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням у Національній академії Національної гвардії України під час проходження військової служби (навчання) у розмірі 87352,28 грн.
В добровільному порядку відповідачем відшкодовано витрати, пов'язаних з утриманням у Національній академії Національної гвардії України, лише в сумі 1000 грн.
Доказів відшкодування таких витрат в сумі 86352,28 грн суду не надано.
Суд наголошує, що курсанти, які навчаються у Національній академії Національної гвардії України перебувають на повному державному забезпечені. Кошти, які витрачаються на їх навчання є державними (бюджетними).
Разом з тим, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, відповідач на даний час зазначену вище суму коштів в повному обсязі не відшкодував (доказів протилежного суду не надано).
За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи те, що станом на час розгляду справи, відповідач не надав до суду доказів про відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у навчальному закладі, в розмірі 86352,28 грн, суд дійшов висновку, що позивачем доведена правомірність та обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача сум витрат, пов'язаних з його утриманням у навчальному закладі.
Натомість, відповідачем не було надано суду жодного доказу щодо спростування позиції позивача, викладеної в заявленому позові, та доказів добровільної сплати зазначеної суми боргу на момент розгляду справи, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Водночас, оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутністю витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно до частини 2 статті 139 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 КАС України, суд,
Позов Національної академії Національної гвардії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Міністерство внутрішніх справ України, до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості з відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 3512 05.11.2021, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Національної академії Національної гвардії України (реквізити для сплати: код ЄДРПОУ 08610502, р/р UA128201720313221003201015295, МФО 820172, ДКСУ м. Київ) суму заборгованості з відшкодування фактичних видатків, пов'язаних з його утриманням в Національної академії Національної гвардії України у період з 05.08.2024 по 08.11.2024 у розмірі 86352 (вісімдесят шість тисяч триста п'ятдесят дві) грн 28 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 19 березня 2025 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - Національна академія Національної гвардії України (майдан Захисників України, 3, м. Харків, Харківська обл., 61001, код ЄДРПОУ 08610502).
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Третя особа - Міністерство внутрішніх справ України (вул. А. Богомольця, 10, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00032684).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК