19 березня 2025 року справа № 340/3097/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Брегея Р.І.,
за участі секретаря судового засідання Шпак О.В.,
представників позивача Іванова О.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кропивницький в режимі відео конференції поза межами приміщення суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Вінницької митниці (далі - Митниця) про визнання протиправним і скасування рішення щодо коригування митної вартості товару,
Позивач звернувся до суду зі заявою до Митниці про визнання протиправним і скасування рішення щодо коригування митної вартості товарів від 16 квітня 2024 року.
Представник підтримав вимогу позову.
Пояснив, що позивач застосовував такий метод визначення митної вартості товару як за ціною договору.
Зазначив, що ФОП ОСОБА_2 надав усі документи, на підставі яких можна встановити складові митної вартості товару.
Стверджував, що документи не містили розбіжностей і ознак підробки.
Звертав увагу, що до митної вартості товару включено витрати на навантаження і перевезення (транспортування).
Митниця заперечила стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (Том 1 а.с.24-28).
Представник пояснив, що не надано доказів на підтвердження понесення витрат на перевезення (не надано калькуляцію витрат) і страхування товару.
Такі обставини не дали змоги обчислити митну вартість товару за ціною договору.
Митну вартість товару встановлено за резервним методом.
14 травня 2024 року суд відкрив спрощене позовне провадження без виклику сторін (Том 1 а.с.20-21).
30 вересня 2024 року суд прийняв ухвалу про розгляд справи у тому ж провадженні, однак з викликом сторін (Том 1 а.с.74).
Суд, вислухавши пояснення сторін і дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.
Встановленні обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, 23 лютого 2024 року Товариство «Євро Трейд Сервіс» (Німеччина) (далі - Товариство) і позивач (покупець) уклали договір купівлі-продажу напівпричепа «KEMPF» 2006 року випуску (маса - 5300 кг) (Том 1 а.с.15).
Ціна договору - 4000 Євро.
06 березня 2024 року ФОП ОСОБА_2 сплатив кошти у безготівковій формі (Том 1 а.с.14).
У платіжній інструкції зазначено номер договору купівлі-продажу.
Позивач перевозив напівпричіп самостійно (Том 1 а.с.68-69).
ФОП ОСОБА_2 придбав в Німеччині вантажний автомобіль (тягач), 2 напівпричепи і легковий автомобіль.
Згаданий напівпричіп перевозив на іншому напівпричепі (у виді платформи), на якому розмістив і легковий автомобіль, а все тягнув вантажний автомобіль.
Позивач склав довідку, що витрати на навантаження і доставку напівпричепа «KEMPF» 2006 року випуску за маршрутом м.Олдендорф (Німеччина) - Шегині-Медика (Україна) складають 350 Євро (Том 1 а.с.12).
У довідці зазначено, що на навантаження затрачено 50 Євро, а на транспортування до митного кордону України - 300 Євро (Том 1 а.с.12).
Напівпричіп «KEMPF» 2006 року випуску не страхувався, так як не пересувався своїм ходом (Том 1 а.с.12).
ФОП ОСОБА_2 пояснив, що на навантаження і доставку 4 товарів (тягач, 2 напівпричепа, легковий автомобіль) затратив 1400 Євро (Том 1 а.с.65).
Не надав до суду калькуляцію витрат (Том 1 а.с.65).
Витрати на транспортування і навантаження кожного товару визначив шляхом ділення суми 1400 Євро на 4 одиниці.
15 квітня 2024 року позивач подав до Митниці вантажно-митну декларацію (Том 1 а.с.63).
Митна вартість товару - 4350 (4000 + 350) Євро.
Разом з декларацією подано: договір купівлі-продажу; платіжне доручення; довідку про витрати на навантаження і доставку; митну декларацію країни відправлення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Відповідач зробив висновок відсутність доказів понесення витрат на навантаження і доставку товару (відсутня калькуляція витрат і докази сплати коштів за навантаження).
Також зазначив про відсутність договору страхування, який є обов'язковим в країні відправлення, і відомостей про страховий платіж.
Водночас стверджував, що відповідно до інформації з іноземних інтернет ресурсів вартість напівпричепа суттєво занижена (Том 1 а.с.9).
15 квітня 2024 року Митниця запропонувала надати додаткові документи відповідно до приписів частин 2-3 статті 53 МК України (Том 1 а.с.24-28).
Того ж дня декларант сповістив, що всі документи подані разом з митною декларацією (Том 1 а.с.36).
16 квітня 2024 року Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів (Том 1 а.с.9).
Підстава - не надано: доказів понесення витрат на навантаження і доставку товару (відсутня калькуляція витрат і докази сплати коштів за навантаження); договору страхування, який є обов'язковим в країні відправлення, і відомостей про страховий платіж.
Митна вартість товару склала 7000 Євро.
На думку відповідача, митна вартість товару визначена за резервним методом (Том 1 а.с.31).
Врахували митну декларацію від 15 квітня 2024 року про імпорт напівпричепу «BENALU» 2006 року випуску (маса - 5800 кг), котрий розмитнювали за першим методом (Том 1 а.с.31).
Позов подано до суду 11 травня 2024 року (Том 1 а.с.1-6).
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, ФОП ОСОБА_2 застосував такий метод визначення митної вартості як за ціною договору.
Напівпричіп не страхувався (у тому числі і цивільна відповідальність водія), так як не пересувався своїх ходом (перевозили на іншому напівпричепі).
Приписами пунктів 5 і 6 частини 10 статті 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
До договірної ціни товару не включено витрати на його навантаження і перевезення до митного кордону України.
Такі витрати позивач безумовно поніс, чого не заперечує.
ФОП ОСОБА_2 включив задекларовані витрати на такі цілі до митної вартості товару (350 Євро).
Приписами частини 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Подання повного пакету документів для розмитнення товару - обов'язок, а не право декларанта.
Приписами графи 20 розділу 3 Правил заповнення декларації митної вартості (далі - Правила), які затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №599, встановлено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.
Якщо додатковий аркуш А заповнюється на товари декількох найменувань, то витрати на транспортування їх у місце ввезення розподіляються між товарами різних найменувань пропорційно вазі брутто цих товарів.
Приписами пункту 1.1 розділу 1 Правил передбачено, що ці Правила визначають порядок заповнення декларації митної вартості (далі - ДМВ), яка використовується:
декларантом або уповноваженою ним особою - при визначенні та заявлені митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту;
митним органом - при здійсненні контролю за правильністю визначення декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту.
Отже, позивач мав надати:
- рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця надання послуг навантаження напівпричепу на напівпричіп (можливо тільки за допомоги вантажного крану), що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості;
- банківські і платіжні документи, що підтверджують факт оплати згаданих послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
- калькуляцію транспортних витрат (перевезення товару здійснював з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Митниця мала лише перевірити наявність таких документів і правильність складення.
ФОП ОСОБА_2 не виконав такого обов'язку, що встановив відповідач.
Довідка про витрати на навантаження і перевезення не містила калькуляції витрат (детального обчислення).
Водночас позивач мав врахувати, що витрати за консолідованим платежем (одним транспортним засобом перевозиться 2 і більше товари) розподіляють не пропорційно їх кількості, а пропорційно вазі брутто цих товарів.
Тому у відповідача виникли небезпідставні сумніви в правильності обчислення митної вартості товару.
Приписами частини 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Небезпідставні (обґрунтовані) сумніви у правильності обчислення митної вартості товару, які виникли у зв'язку з невиконанням позивачем обов'язку з надання повного пакету документів, надали Митниці право витребувати додаткові документи, у тому числі і ті, яких не надали відповідно до приписів частини 2 статті 53 МК України.
Приписами пункту 2 частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Ненадання зазначених судом документів надало Митниці право коригувати митну вартість відповідно до приписів частини 1 статті 55 МК України.
Цією нормою права встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Приписами частин 2 і 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до приписів частини 1 статті 57 МК України наступним методом після основного є метод за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Приписами частини 2 статті 59 МК України встановлено, що метод за ціною договору щодо ідентичних товарів можна застосувати, якщо є інформація про імпорт у найближчий час такого ж товару того ж виробника.
Метод за ціною договору щодо ідентичних товарів визначає, що за основу береться вартість такого ж товару за іншим договором.
За інформацією Державної митної служби України (далі - Служба) в автоматизованій інформаційній системі обліковується митна декларація від 19 січня 2024 року про імпорт напівпричепа «KEMPF» 2007 року випуску (Том 1 а.с.178-215, Том 2 а.с.4-6).
Ця вантажно-митна декларація не могла бути використана при коригуванні митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів, оскільки інший митний орган відкоригував митну вартість, збільшивши її.
Наступним є метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Цей метод визначає, що за основу береться вартість подібного товару за іншим договором.
Саме цей метод застосувала Митниця, помилково назвавши резервним.
Відповідач використав вантажно-митну декларацію про імпорт подібного товару (напівпричіп іншого виробника такого ж року випуску), який розмитнили за ціною договору.
Приписами частини 2 статті 60 МК України встановлено, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
За інформацією Служби в автоматизованій інформаційній системі наявні відомості про ввезення на митну територію України у найближчий час (90 днів до дня подання вантажно-митної декларації) 11 подібних напівпричепів, які розмитнили за ціною договору (Том 1 а.с.178-215, Том 2 а.с.4-8).
10 розмитнень за ціною 5000 Євро і 1 розмитнення за ціною 4500 Євро.
Приписами частини 7 статті 60 МК України визначено, що у разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.
Митниця не дотрималась цих вимог, скільки використала не найменшу вартість.
Більше того відповідач не досліджував вантажно-митну декларацію з найменшою вартістю, що доводиться вибіркою вантажно-митних декларацій, які використав, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару.
Підсумовуючи, суд зробив висновок про протиправність і скасування рішення про коригування митної вартості товару.
Отже, позов належить задовільнити.
Рішення суду може стати підставою для повторного коригування митної вартості товару, що дозволено приписами частини 1 статті 55 МК України.
Судові витрати складаються зі сплати судового збору в сумі 969 грн і витрат на правничу допомогу - 5000 грн (Том 1 а.с.17, 45, 48-50)
07 травня 2023 року позивача і адвокат Іванов О.В. уклали договір про надання правничої допомоги (до звернення до суду) (Том 1 а.с.45).
Загальна сума вартості послуг складається з гонорару у сумі 5000 грн.
30 травня 2024 року позивач сплатив кошти (Том 1 а.с.48).
Судом встановлено, що адвокат опрацював документи і склав позовну заяву, в якій структуровано зазначив норми права, корті регулюють спірні правовідносини, сутність порушеного права і фактичні обставини справи, брав участь в 5 судових засіданнях та склав заяви (клопотання) з важливих процесуальних питань (Том 1 а.с.49, 91-93, 117-118, 129-130, 157-158, Том 2 а.с.10-13).
Приписами частини 9 статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Заявлена сума витрат на правничу допомогу прийнятна з урахуванням складності справи, затраченого адвокатом часу на виготовлення процесуальних документів, значення для позивача і кількості судових засідань.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовільнити позов.
Визнати протиправним і скасувати рішення Вінницької митниці від 16 квітня 2024 року №UA401000/2024/000101/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати в сумі 5969 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. БРЕГЕЙ