19 березня 2025 року справа №320/55504/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
до Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Будпостач» (ПП «Будпостач», підприємство) з позовом до Тернопільської митниці (митниця, митний орган).
Просили суд: визнати протиправними та скасувати рішення відповідача від 27.09.2024 №UA403070/2024/000254/1 про коригування митної вартості товарів.
Ухвалою суду від 03.12.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Крім того, суд ухвалою відмовив у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні.
В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що при митному оформленні товарів, які ввозились на територію України, їх митна вартість визначалась за основним методом - ціною договору (контракту), відповідні відомості заявлялися у декларації митної вартості, до якої додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Вказали, що митний орган відповідних документів не врахував, у зв'язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для витребування додаткових документів. Наголошували на протиправності зобов'язання із надання додаткових документів, оскільки підстави для цього були відсутні. Також підкреслили, що генеровані системою управління ризиками форми митного контролю не можуть бути підставою для витребування додаткових документів. Звертали увагу, що у рішенні про коригування митної вартості не вказані обсяг партії, умови поставки, комерційні умови товарів, взятих за основу при визначенні митної вартості.
Відповідач у відзиві просив відмовити у задоволенні позову. Зазначили, що у межах спірних відносин усі дії та рішення посадових осіб митного органу є аргументованими, відповідають та засновані на вимогах законодавства з питань державної митної справи. Звертали увагу на спрацюванні у спірному випадку автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Також вказали, що документи, надані до митного оформлення, не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару через зауваження до прайс-листа і до суб'єктів перевезення, а також нездійснення оплати за послуги з перевезення у відповідний строк; зазначали і про факт неподання підприємством додатково витребуваних документів.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як вбачається із матеріалів справи, Приватне підприємство «Будпостач» (код ЄДРПОУ 24267110, зареєстроване 07.03.1996, його місцезнаходження - 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9Е, кім. 314; основний вид діяльності - 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення.
Інші види діяльності: торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; Неспеціалізована оптова торгівля, Вантажний автомобільний транспорт; Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, Інша поштова та кур'єрська діяльність; Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; Ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування; Виробництво інших виробів із пластмас; Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; Надання в оренду вантажних автомобілів.
Так, 25.05.2023 між позивачем (покупець) та компанією LINYI SHUANGMING LABOR PROTECTIONCO., LTD (Китай) (продавець) було укладено контракт №1534, у відповідності до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує робочі трикотажні рукавички (а.с.14-19).
За умовами контракту найменування (перелік), кількість, ціна за одиницю і загальна вартість товару, умови та строки поставки, вказуються у проформах-інвойсах та інвойсах, які є невід'ємною частиною контракту.
Товар поставляється окремими партіями на умовах FOB будь-який Китайський порт (пункт 1.3 контракту).
Сторони за названим контрактом керуються правилами Інкотермс 2020. Строки та умови поставки вказуються в інвойсах. Товар поставляється для ввезення на митну територію України (пункт 3.1 контракту).
У відповідності до пункту 3.4 контракту партія товару повинна супроводжуватися наступними відвантажувальними документами: транспортний документ відповідно до виду перевезення; інвойс; пакувальний лист.
11.03.2024 продавець надав підприємству прайс-лист щодо ціни товарів (а.с.20-21).
12.03.2024 виписано проформу-інвойс №YSN20240312 на загальну суму 119 549, 80 доларів США на товар: «Робочі трикотажні рукавички». Умовами оплати тут же зазначено: «безвідкличний акредитив із відстрочкою платежу у 120 календарних днів від дати відвантаження, що зазначена у коносаменті згідно контракту №1534 від 25.05.2023, термін дії - 90 днів від дати випуску акредитиву; термін поставки - вересень 2024 року. Умови поставки - FOB Циндао, Китай (а.с.22-23).
21.06.2024 підприємством позивача, у відповідності до контракту №1534 від 25.05.2023, відкрито у АТ «Таскомбанк» на ім'я продавця акредитив №LCI-57/2024 на суму 119 549, 80 доларів США для оплати згідно названого вище інвойса (а.с.24-28).
Продавцем 03.07.2024 виписано комерційний інвойс №YSN20240312 на суму 119 549, 80 доларів США (а.с.29-30).
05.07.2024 на товари, зазначені у комерційному інвойсі, було виписано сертифікат походження №24C3728A2057/00008 (а.с.33-34), а також для переміщення товарів в Україну митними органами Китаю оформлено митну декларацію від 05.07.2024 №421320240000133524 (а.с.31-32).
17.07.2024 продавець передав товари у двох контейнерах перевізнику для доставки в Україну, що підтверджується коносаментом №APU042849 (а.с.35-38).
Також підприємством позивача складено лист на ім'я Державної митної служби України про те, що оплата постачальнику за контрактом №1534 від 25.05.2023 по інвойсу №YSN20240312 на суму 119 549, 80 доларів США не здійснювалася через те, що має місце співпраця на умовах акредитиву з відстрочкою платежу у 120 днів від дати коносаменту. Тут же зазначалося, що вантаж підприємством не страхувався, перевізнику оплата за страхування не здійснювалася (а.с.39).
27.08.2024 компанією Maersk A/S (Данія) виписано інвойс №5653397130 для оплати наданих підприємству транспортних і експедиційних послуг (а.с.40-41); у свою чергу товариством «Мерск Україна Лтд» (експедитор) виписано рахунок-фактуру №5653397131 (а.с.42-43).
04.09.2024 товариством «Мерск Україна Лтд» виписано довідку про транспортні витрати №55 за загальну суму 426 469, 30 грн. із деталізацією; вказано, що експедиційні послуги включені у вартість транспортних витрат, вантаж не страхувався (а.с.44).
Як видно із залізничної накладної УМВС від 11.09.2024 №00000367 (а.с.45-46), товари у контейнерах були доставлені з порту Гданськ (Польща) до ТОВ «Західний контейнерний термінал» (м. Тернопіль).
Так, 26.09.2024 підприємством до Тернопільської митниці подано митну декларацію №24UA403070007663U6, у якій задекларовано товар (Товар 1: «Рукавички трикотажні: Рукавички трикотажні ХБ білі, чорні ПВХ хвилі, арт. WE2103 -162000 пар; Рукавички трикотажні ХБ білі, чорні ПВХ хвилі з підв, арт. WE2103H -33000 пар; Рукавички трикотажні ХБ білі, ПВХ сині «хвилі», арт. WE2121 -39000 пар; Рукавички трикотажні ХБ білі, ПВХ сині «хвилі» з підв., арт. WE2121H -25500 пар; Рукавички трикотажні ХБ чорні ПВХ сині «квадрати», арт. WE2122 -24000 пар; Рукавички трикотажні ХБ чорні, ПВХ сині «квадрати» з підв., арт. WE2122H -45000 пар; Рукавички трикотажні ХБ помаранчеві, ПВХ «крапка», арт. WE2105 -61800 пар; Рукавички трикотажні ХБ білі, ПВХ крапка з підв., арт. WE2119H -4800 пар; Рукавички трикотажні ХБ помаранчеві, ПВХ «крапка» з підв., арт. WE2105H -57000 пар; Рукавички трикотажні ХБ помаранч., ПВХ «чорна крапка», арт. WE2129 -102000 пар; Рукавички трикотажні ХБ білі (ПВХ чорні хвилі) (набір з 3 пар) з підв., арт. WE2151H -6000 пар; Рукавички трикотажні ХБ помаранчеві, ПВХ крапка (набір з 3 пар) з підв., арт. WE2152H -16500 пар; Рукавички трикотажні нейлонові, сірий колір, біла крапка, арт. WE2141 -198000 пар; Рукавички трикотажні нейлонові, чорний колір, біла крапка, арт. WE2142 -252000 пар; Рукавички трикотажні нейлонові, синій колір, біла крапка, арт. WE2143 - 84000 пар. Виробник - LINYI SHUANGMING LABOR PROTECTION CO., LTD. Країна виробництва - CN. Торговельна марка - WERK.»; Товар 2: «Рукавички трикотажні, без покриття та без просочення, виготовлені з суміші синтетичних штапельних волокон поліефіру 56% та волокон бавовни 44%: Рукавички трикотажні ХБ білі, (набір з 10 пар), арт. WE2117 - 3600 наборів. Виробник - LINYI SHUANGMING LABOR PROTECTION CO., LTD. Країна виробництва - CN. Торговельна марка - WERK.») із визначенням митної вартості за основним методом на загальну суму 119 549, 80 доларів США (а.с.47-50).
На підтвердження заявленої підприємством митної вартості товару, разом із митною декларацією, до митного органу подано наступні документи (що стверджувалось позивачем і підтверджується наявними у матеріалах справи доказами):
- контракт від 25.05.2023 №1534 між позивачем та компанією LINYI SHUANGMING LABOR PROTECTIONCO., LTD (Китай) (а.с.14-19);
- прайс-лист продавця від 11.03.2024 (а.с.20-21);
- проформу-інвойс від 12.03.2024 №YSN20240312 (а.с.22-23);
- комерційний інвойс від 03.07.2024 №YSN20240312 (а.с.29-30);
- сертифікат походження товару від 05.07.2024 №24C3728A2057/00008 (а.с.33-34);
- акредитив У АТ «Таскомбанк» від 21.06.2024 №LCI-57/2024 (а.с.24-28);
- договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UА00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- договір від 14.02.2022 №ІІА00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія);
- коносамент від 17.07.2024 №APU042849 (а.с.35-38);
- митну декларації країни відправлення (Китаю) від 05.072024 №24С3728А2057/00008 (а.с.31-32);
- рахунок-фактуру ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 27.08.2024 №5653397131 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів (а.с.42-43);
- інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 27.08.2024 №5653397130 для оплати послуг з перевезення товарів (а.с.40-41);
- довідку ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 04.09.2024 №55 (а.с.44);
- залізничну накладну УМВС від 11.09.2024 №00000367 (а.с.45-46);
- видаткові накладні від 14.08.2024;
- інформацію з джерел мережі Інтернет щодо подібних товарів від 26.09.2024.
У свою чергу, 26.09.2024 митниця направила декларанту електронне повідомлення №1078096 (а.с.50), у якому зазначила необхідність надання документів, які підтверджують заявлену митну вартість, а саме:
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару
- транспортні(перевізні) документи;
- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу, вказано необхідність надати (за наявності) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
26.09.2024 - підприємство повідомило митний орган, що додаткові документи додаватися не будуть, оскільки декларантом надані всі документи, передбачені статтею 55 Митного кодексу (а.с.51).
27.09.2024 відповідачем прийнято рішення №UA403070/2024/000254/1 про коригування митної вартості товарів (а.с.52-53); визначено митну вартість товарів, за резервним методом.
У цей же день виписано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403070/2024/000397 (а.с.54-55).
27.09.2024 підприємство заявило товари про які йдеться за митною декларацією №24UA403070007704U5 (а.с.56-59), з урахуванням визначеної відповідачем митної вартості.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, у поданих документах наявні розбіжності; документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано додатково витребуваних документів, що підтверджують митну вартість (транспортних перевізних документів, страхових документів, якщо здійснювалося страхування, банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, інших платіжних/страхових документів, висновку про вартісні характеристики товару).
Вказано, що за результатами застосування системи аналізу ризиків згенеровано наступні митні формальності за кодами « 105-2 Контроль правильності визначення митної вартості товарів» та №106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».
Крім того зазначено наступне:
«У коносаменті від 17.07.2024 №APU042849, в якому наявна інформація щодо перевізника морським видом транспорту, а саме: «MAERSK», а у накладній УМВС від 11.09.2024 №00000367 вказано перевізника залізничним сполученням ZIK Sandomierz Sp.z.o.o. (згідно договору від 02.01.2024 №58/2024-ЦЮ); це суперечить поданим до митного оформлення документам із посиланням на перевізника (експедитора) «MAERSK», які мали б підтверджувати транспортні витрати згідно умови поставки FOB QINGDAO.
У пункті 5 договору (контракту) про перевезення від 14.02.2023 №UA00072649 передбачено 100% оплату за надані послуги, а згідно поданих до митного оформлення рахунків-фактур ТОВ «Мерск Україна ЛТД.» від 27.08.2023 № 5653397130 та № 5653397131 оплата за транспортні перевезення повинна бути здійснена в термін 21 день; підтвердження здійсненої оплати відповідно до вказаних рахунків до митного оформлення не надано.
У поданому до митного оформлення прайс-листі від 11.03.2024 відсутня інформація щодо підписанта. Даний прайс-лист не може бути взятий до уваги, у зв'язку з неможливістю визначення цін товару на момент виставлення проформи-рахунка».
Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно статті 64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості товарів взято інформацію щодо раніше визнаної митної вартості товарів: №1 на рівні 4,4131 USD/кг (0,2013USD /пару) згідно ЕМД UA902080/2024/801449 від 16.04.2024; №2 на рівні 4,2218 USD/кг (0,2132 USD/пару) згідно ЕМД UA408020/2024/040310 від 10.08.2024.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить із такого.
За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України (МК України, Митний кодекс), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Митний кодекс України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.
За положеннями частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (частина третя статті 318 МК України).
За змістом частини першої статті 248 Митного кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У силу вимог частини першої статті 257 цього Кодексу декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.
Положеннями статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.
За змістом статей 49, 50 МК митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 54 Митного кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За приписами статті 58 Митного кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
За змістом статті 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
За правилами частини п'ятої статті 53 Митного кодексу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Крім того, пунктами 3.16, 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», встановлено стандартне правило, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства.
Таким чином законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).
Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За положеннями частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
У силу вимог частин восьмої та дев'ятої статті 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
Водночас приписи МК України зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 13.01.2023 року у справі №813/713/18 та від 21.05.2021 у справі №820/307/17 та інших.
Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Як встановлено судом, що випливає зі змісту рішення про коригування митної вартості і відзиву, витребування від декларанта додаткових документів і невизнання заявленої за основним методом визначення митної вартості пов'язане із спрацюванням автоматизованої системи управління ризиками, зауваженнями до прайс-листа і до документів на підтвердження вартості перевезення. При цьому у відповідному повідомленні митниці не вказано у зв'язку із чим виникла необхідність надання додаткових документів.
Як пояснив позивач і вбачається із коносамента від 17.07.2024 №APU042849 (а.с.35-38), морською лінією, яка здійснює перевезення, є MAERSK А/S (відповідальним за перевезення контейнера), а експедитором є ТОВ «Мерск Україна Лтд», що організовує перевезення і якому напряму позивач оплачує вартість послуг; для перевезення вантажу експедитор взаємодіє з морською лінією та морськими агентами.
За змістом статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування експедитор зобов'язується за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб (стаття 932 Цивільного кодексу України).
Як вже зазначалося, на підтвердження вартості заявлених транспортних послуг підприємством «Будпостач» подано митному органу довідку ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від №55 від 04.09.2024, в якій відображено вартість послуг транспортування придбаного товару, зокрема залізничні перевезення Гданськ, Польща - пункт пропуску Перемисль - Мостиська, Польща/Україна - 4 500 доларів США; залізничне перевезення пункт пропуску Мостиська, Україна - Тернопіль, Україна - 900 доларів США. При цьому, відповідачем не наведено жодних заперечень щодо розміру послуг транспортування, зокрема що вони є занижені чи неправдиві (а.с.44).
Вказані у цій довідці складові вартості транспортних послуг співпадають із відображеними в рахунках-фактурах (інвойсах) від 27.08.2024 №5653397131 та від 27.08.2024 №5653397130 (а.с.40-44).
Також, як вже зазначалося вище, окрім довідки про вартість транспортних витрат і рахунку (інвойсу) для їх оплати, надавалися договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажем між позивачем і перевізником MAERSK А/S, договір транспортного експедирування між підприємством і ТОВ «Мерск Україна Лтд», коносамент, залізнична накладна тощо.
Щодо твердження відповідача про те, що митниці не подані документи про оплату транспортних послуг, зважаючи на вказівку про оплату таких послуг протягом 21 дня, суд зауважує, що самі по собі обставини ненадання платіжних документів, що підтверджують факти оплати транспортно-експедиційних послуг, не свідчить про те, що надані документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для витребування додаткових документів.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що «...якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів...».
До того ж, Верховний Суд у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16 вказав таке: «...розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів у достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може відбуватися, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар і послуг зі страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості...».
Тобто, щодо оплати за перевезення і твердження митниці про неподання документів про таку оплату, то відсутність таких документів сама по собі не свідчить про наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, тим більш за наявності документів, які містять інформацію про вартість послуг з перевезення.
Стосовно наявної у відповідача інформації про вищу митну вартість подібного товару, то така обставина не може слугувати самостійною підставою як для витребування додаткових документів від декларанта, так і для коригування митної вартості. По-перше, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
По-друге, спрацювання ризиків АСАУР не може бути достатньою підставою щодо твердження під час перевірки показників митної декларації наявності у митного органу сумнівів та наявності підстав для витребування додаткових документів, оскільки згідно Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, такий розроблено з метою забезпечення вибірковості митного контролю шляхом застосування системи управління ризиками, поліпшення ефективності роботи Держмитслужби під час митного контролю, прискорення митного оформлення за рахунок застосування методів управління ризиками, у тому числі аналізу ризиків із використанням інформаційних технологій, та здійснення таргетингу та цей Порядок встановлює єдиний підхід до здійснення митними органами (їх структурними підрозділами) аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю.
Тобто, саме по собі спрацювання АСАУР не є достатнім доказом порушення декларантом положень МК України, а є тим розробленим методом, який покращує ефективність роботи митниці під час перевірки та оформлення МД, а посадові особи під час застосування СУР як системи управління ризиками мають діяти у відповідності до МК України.
Щодо зауваження до прайс-листа (через відсутність інформації про підписанта і твердженням про неможливість визначення цін товару на момент виставлення проформи-рахунку), то суд враховує наступну правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 23.10.2020 у справі №810/690/17: «прайс-лист, по - перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по - друге, прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по - третє, жодним нормативним актом, в тому числі і міжнародним, не встановлено вимоги до форми та змісту прайс-листів, тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару».
У зв'язку з викладеним вище, перераховані зауваження митниці не є обґрунтованими.
Стосовно витребування додаткових документів, суд враховує наступне.
Так, протиправність невмотивованого та безпідставного витребування митним органом додаткових документів підтверджується правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.04.2021 у справі №808/1402/18, де вказано наступне: «Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності».
У досліджуваному випадку відповідач в повідомленні зобов'язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, не вказав і зауважень до вже поданих документів, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.
Суд зазначає, що за умови ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Щодо безпосередньо додатково витребуваних документів, суд зазначає таке.
Щодо страхування і документів, які містять відомості про вартість страхування, позивач надав відповідачу разом з митною декларацією довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про вартість транспортних послуг від 04.09.2024 №55, у якій зазначено, що вантаж не страхувався, а за відсутності страхування документи щодо страхування не надаються митному органу, що відповідає змісту статті 53 Митного кодексу України (декларант зобов'язаний надати для підтвердження заявленої митної вартості товарів страхові документи та документи що підтверджують вартість страхування, якщо таке здійснювалось). Крім того, підприємством позивача у листі на ім'я Державної митної служби України зазначалося, що вантаж не страхувався, перевізнику оплата за страхування не здійснювалася (а.с.39). Отже аргументи митниці стосовно неподання документів про страхування є необґрунтованими і відхиляються.
Щодо неподання додатково витребуваних банківських платіжних документів, які стосуються оцінюваного товару, інших платіжних документів на підтвердження вартості товару, то, як вже зазначалося вище, 21.06.2024 підприємство відкрило на ім'я продавця в АТ «Таскомбанк» акредитив №LCI-57/2024 на суму 119 549, 80 доларів США, для оплати товарів за досліджуваними договором і інвойсом; вказана у такому документі сума оплати відповідає ціні, зазначеній в комерційному інвойсі, експортній декларації країни відправлення (Китай). Акредитив надавався митному органу разом з митною декларацією, що робить необґрунтованою підставу митного органу у неподанні банківських платіжних документів.
Стосовно зауважень у відзиві про неподання висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару, суд звертає увагу, що такий документ не належить до основних документів, які підтверджують митну вартість товарів. При цьому такий висновок може витребовуватися лише якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, як вбачається з матеріалів справи і оскаржуваного рішення, митний орган не надав належної оцінки поданим підприємством документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.
У той же час, як видно із матеріалів справи, визначена ПП «Будпостач» у відповідній митній декларації митна вартість товарів базувалася на об'єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.
У свою чергу, митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами.
Суд вказує і на те, що митний орган в оскаржуваному рішенні, застосувавши резервний метод визначення митної вартості, не зазначив кількість товарів, вартість, вагу, країну походження, характеристики на підставі яких правил Інкотермс були поставлені товари, взяті за основу при коригуванні митної вартості, вказавши лише дати та номери митних декларацій, які бралися за основу для коригування.
При цьому, за правилами пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Зважаючи на викладене, у досліджуваному випадку митний орган не спростував дійсності поданих до митного оформлення основних документів, достовірності зазначених у них відомостей, не довів об'єктивну неможливість перевірити вартість операції на підставі наданих позивачем документів та, відповідно, правомірність винесення оскаржуваного рішення.
При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
За змістом частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої цієї ж статті 77 в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У випадку, який розглядається, оскаржуване рішення про коригування митної вартості не відповідає наведеним вимогам.
Із урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
За змістом частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з платіжної інструкції №1794 від 20.11.2024, позивачем сплачено судовий збір у сумі 17 611, 63 грн.
Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 17 611, 63 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.09.2024 №UA403070/2024/000254/1.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (код ЄДРПОУ 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9Е, кім. 314) за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (код ЄДРПОУ ВП: 43985576; місцезнаходження: 46400, Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 38 ) судовий збір у розмірі 17 611, 63 грн. (сімнадцять тисяч шістсот одинадцять гривень 63 копійки).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.