19 березня 2025 року справа №640/21090/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про стягнення середнього заробітку за час виконання рішення суду,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просив:
- стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018 року у справі №826/6526/16, тобто з 20.11.2018 по 31.08.2020 включно у сумі 386 090,61 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2018, яке набрало законної сили 25.02.2020 року у справі № 826/6526/16 не було виконано своєчасно.
При цьому, відповідно до наказу ДФС від 01.09.2020 року № 1238-о "Про виконання рішення суду", підписаного в.о. Голови С. Солодченко, позивача поновлено на посаді начальника Хмельницької митниці ДФС з 09 квітня 2016 року. Затримка виконання рішення з боку Державної фіскальної служби України склала з 20.11.2018 року по 31.08.2020 року.
Вважає, що невиконання рішення суду сталося саме з вини Відповідача, а Позивачем було вжито достатньо заходів, щоб рішення суду було виконано.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/21090/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.
Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечував проти задоволення позову. При цьому Відповідач вказує на те, що заробітною платою є винагорода, обчислена у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. До моменту фактичного виконання роботодавцем про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника трудові правовідносини, які існували до порушення з боку роботодавця, не виникають А тому виплати, які мають бути здійснені роботодавцем на користь незаконно звільненого працівника, у тому числі середній заробіток за час вимушеного прогулу або різниця у заробітку за час виконання нижчеоплачувальної роботи, не можуть вважатись заробітною платою та не витікають із трудового договору як підстави для виплат. Ці виплати не можуть кваліфікуватись як плата за виконану роботу.
Відповідач вважає, що середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника або різниця у заробітку обмежується місячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі, а саме з 01.09.2020 року.
Позивачем надано до суду відповідь на відзив, в якому останній зазначив те, що до вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення суду про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.
Від Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла адміністративна справа №640/21090/21 на виконання Закону України № 2825-IX від 13.12.2022 "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду".
Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями, справу № 640/21090/21 передано на розгляд судді Кочановій П.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року суддею Кочановою П.В. прийнято до провадження адміністративну справу та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, та призначено судове засідання на 11 червня 2024 року о 14:00 годині.
У судове засідання, призначене на 11 червня 2024 року з'явився представник позивача, представник відповідача не з'явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 року замінено Державну фіскальну службу її правонаступником Державною митною службою. Відкладено підготовче судове засідання до 2 липня 2024 року о 9:30 годині.
У судове засідання повноважні представники сторін не з'явилися, розгляд справи відкладено до 03.09.2024 року на 12 год. 30 хв.
Судове засідання призначене на 03.09.2024 року відкладено до 17.09.2024 року о 14 год. 30 хв.
Судове засідання призначене на 17.09.2024 року відкладено до 22.10.2024 року о 16 год. 00 хв.
Судове засідання призначене на 22.10.2024 року відкладено до 19.11.2024 року об 11 год. 00 хв.
При цьому, представником позивача повідомлено суду про те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 року у справі № 640/21090/21 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року скасовано та ухвалено постанову, якою у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про заміну відповідача у справі №640/21090/21- відмовлено.
У судове засідання повноважний представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Судове засідання призначене на 19.11.2024 року відкладено до 17.12.2024 року об 11 год. 00 хв.
У судове засідання 17.12.2024 року з'явився повноважний представник позивача, повноважний представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
У судовому засіданні 17.12.2024 року закрито підготовче засідання у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.01.2025 року.
У судове засідання 14.01.2025 року повноважний представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань чи заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без повноважного представника відповідача до суду не надано.
У судовому засіданні 14.01.2025 року представником позивача надано суду клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Протокольною ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає про таке.
Щодо твердження Відповідача про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України.
Разом з цим, суд вважає вказане клопотання Відповідача необґрунтованим, та зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року (справа №755/12623/19) визначила природу середнього заробітку за час вимушеного прогулу, вказавши, що такий заробіток за природою є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію. Незаконне звільнення - це незаконне припинення роботодавцем із працівником трудового договору в односторонньому порядку. У свою чергу, виконання роботодавцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника полягає у відновленні трудового договору, який раніше існував і був незаконно припинений.
Статтею 233 КЗпП України визначені строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів. На момент виникнення спірних правовідносин частина друга вказаної норми встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині другій статті 233 КЗпП України. Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині 2 статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь-яким строком.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.
До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України). Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.
Враховуючи наведене, суд зазначає про те, що спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України. Водночас указані положення КАС України не містять норми, які б регулювали порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.
Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з частини другої статті 233 КЗпП України.
Позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються стягнення належної йому заробітної плати, які, відповідно до статті 233 КЗпП України, не обмежуються будь-яким строком звернення до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17, від 30 січня 2019 року у справі № 808/1271/18, від 22 квітня 2021 року у справі № 826/8789/18, від 10 травня 2022 року у справі №369/3013/20, від 26 травня 2022 року у справі №420/10861/21.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Окружного адміністративного суду від 19.11.2028 року у справі № 826/6526/16 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ голови Державної фіскальної служби України, голови Комісії з реорганізації Міністерства Доходів і зборів України від 08.04.2016 №1273-о про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Хмельницької митниці Міндоходів з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" від 16.09.2014 № 1682-VІІ та пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
Зобов'язано Державну фіскальну службу України вчинити дії щодо виконання обов'язку з переведення ОСОБА_1 на іншу посаду в зв'язку з реорганізацією Хмельницької митниці Міндоходів відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 40, статей 42, 49-2 Кодексу законів про працю України, частини п'ятої статті 22, пункту 1 частини першої, частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII. У задоволенні решти позову відмовити.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року. Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року повернуто особі, яка її подала.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.10.2020 касаційну скаргу Держаної фіскальної служби України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі 826/6526/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Міністерства доходів і зборів України, Хмельницької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернуто особі, яка її подала.
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.11.2018 у справі № 826/6526/21 позивача поновлено на посаді начальника Хмельницької митниці ДФС з 09 квітня 2016 року наказом ДФС від 01.09.2020 № 1238-о "Про виконання рішення суду".
Затримка виконання рішення суду з боку Державної фіскальної служби України склала з 20.11.2018 по 31.08.2020 року, тобто 444 дні.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Приписами ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
За правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
За змістом ч. 2 ст. 65 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача.
Згідно рішення Окружного адміністративного суду від 19.11.2028 року у справі № 826/6526/16, яке набрало законної сили 25.02.2020 року (відмітка про дату набрання законної сили рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень) визнано протиправним та скасовано наказ голови Державної фіскальної служби України, голови Комісії з реорганізації Міністерства Доходів і зборів України від 08.04.2016 №1273-о про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Хмельницької митниці Міндоходів з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади" від 16.09.2014 № 1682-VІІ та пунктом 7-2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
Зобов'язано Державну фіскальну службу України вчинити дії щодо виконання обов'язку з переведення ОСОБА_1 на іншу посаду в зв'язку з реорганізацією Хмельницької митниці Міндоходів відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 40, статей 42, 49-2 Кодексу законів про працю України, частини п'ятої статті 22, пункту 1 частини першої, частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Законодавством чітко передбачено обов'язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов'язок полягає у тому, що у роботодавця обов'язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.
Згідно зі статтею 236 КЗпП у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 06.11.1992 № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/6526/16 повинен був бути поновлений на посаді з 20.11.2018 року негайно, незважаючи на набрання рішенням законної сили.
При цьому, судом встановлено, що Позивач з метою забезпечення виконання рішення суду у справі № 826/6526/16 неодноразово письмово звертався до Державної фіскальної служби України.
Листом Державної фіскальної служби України від 06.08.2020 року № 648/Б/99-99-07-01-14 Позивача було повідомлено про те, що посада начальника Хмельницької митниці ДФС не є вакантною.
Разом з цим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що пунктом 6 ч. 1, ч. 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
Звільнення з підстав, зазначених у п. 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
А тому, у разі поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, трудові відносини із працівником, якого було прийнято замість звільненого, припиняються на виконання рішення суду.
Відповідно до підпункту 18 пункту 11 Положення про державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 Голова ДФС України призначає на посаду та звільняє з посади заступників керівників територіальних органів ДФС, начальників митних постів.
Проте, Відповідачем дії на виконання судового рішення вчинені лише 01.09.2020 році (наказ ДФС України від 01.09.2020 № 1238-о "Про виконання рішення суду"). Обґрунтованих пояснень та доводів щодо вказаної затримки виконання судового рішення відповідачем матеріали справи не містять.
Таким чином, враховуючи те, що уповноваженим органом рішення суду вчасно не було виконано, зокрема в частині про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, а тому останній при поновленні працівника повинен був прийняти рішення щодо виплати середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення від 19.11.2018 року у справі № 826/6526/16 з 20.11.2018 по 31.08.2020.
Не виконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (частина 3 статті 14 КАС України).
Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України.
Статтею 236 КЗпП України визначено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі також - Порядок № 100) затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно довідки Хмельницької митниці ДФС від 15.10.2020 № 210/Б/22-70-00.3-05 середній заробіток ОСОБА_1 складав 282,09 грн.
Кількість затримки виконання судового рішення (з 20.1.2018 по 31.08.2020) становить 444 робочих днів.
Відповідно до пункту 10 Порядку №100, зокрема, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.
Згідно листа Хмельницької митниці ДФС від 05.10.2020№ 204/8/22-70-00/3 надано інформацію щодо посадових окладів. Так, підвищення посадового окладу на посаді "начальник митниці ДФС" відбувалось в наступні періоди:
- з 08.04.2019 - 30.04.2016 - 3841,00 грн. (наказ ДФС № 989 від 21.12.2015 "Про умови оплати праці працівників ДФС та її територіальних органів");
- з 01.05.2016 - 31.12.2016 - 6547,00 грн. (наказ ДФС № 465 від 24.05.2016 "Про умови оплати праці працівників ДФС та її територіальних органів");
- з 01.01.2017 - 31.12.2017 - 7100,00 грн. (наказ ДФС № 34 від 25.01.2015 2017 "Про умови оплати праці працівників ДФС та її територіальних органів");
- з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 10400,00 грн. (наказ ДФС №52 від 29.01.2018 "Про умови оплати праці працівників ДФС та її територіальних органів");
- з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 10990,00 грн. (наказ ДФС №133 від 20.02.2017 Про умови оплати праці працівників ДФС та її територіальних органів");
- з 01.01.2020 - 31.12.2019 - 12000,00, грн. (постанова КМУ від 15.01.2020 № 16 "Про внесення змін до постанови КМУ від 18.01.2017 № 15").
Отже, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду розраховуватися наступним чином:
- за період з 20.11.2018 по 31.12.2018:
282,09 грн. (середньоденний заробіток за останні 2 календарні місяці роботи) х 2,7076 (коефіцієнт коригування, визначений діленням нового окладу 10400 грн. на попередній оклад 3841 грн.) = 763,79 грн. Таким чином, середньоденний розмір заробітної плати, коригований на коефіцієнт підвищення склав 763,79 грн х 29 робочих днів вимушеного прогулу за період з 20.11.2018 по 31.12.2018 = 22 149,91 грн.;
- за період з 01.01.2019 по 31.12.2019:
10990 грн./10400,00грн. = 1,056. Отже, середньоденний розмір заробітної плати, коригований на коефіцієнт підвищення склав 806,56 грн. (763,79 грн. х 1,056). За період з 01.01.2019 по 31.12.2019 кількість робочих днів складала 250 днів, тому середній заробіток вимушеного прогулу склав 201 640,00 грн. (806,56 грн. х 250).
- за період 01.01.2020 - 31.08.2020:
12000 грн./10990,00грн. = 1,092. Отже, середньоденний розмір заробітної плати, коригований на коефіцієнт підвищення склав 880,76 грн. (806,56 грн. х 1,092). За період з 01.01.2020 по 31.08.2020 кількість робочих днів складала 165 днів, тому середній заробіток вимушеного прогулу склав 145 325,50 грн. (880,76 грн. х 165).
Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення складає 369 115,31 грн.
Вказана правова позиція щодо застосування коефіцієнту коригування передбаченого п. 10 Порядку викладена в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 804/8042/17.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 501 установлено, що посадовим особам митних органів до присвоєння спеціальних звань виплачується надбавка до посадового окладу за ранг державного службовця. Згідно Постанови КМУ від 26.10.2016 № 757 затверджено розмір надбавок до посадових окладів за спеціальне звання державних службовців Державної фіскальної служби та її територіальних органів згідно з Додатком. Так, Додатком до вказаної постанови КМУ визначено розмір, зокрема, радник податкової та митної справи 1 рангу у розмірі 700 грн.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 27.12.2013 року Позивачу присвоєно спеціальне звання "Радник податкової та митної справи 1 рангу", що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці серії ВВ013124.
Отже, вказана надбавка, на яку мав право позивач, повинна бути врахована до заробітної плати при розрахунку середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Судом встановлено, що розмір надбавки складає 15 400 грн., а саме: за період з 20.11.2018 по 31.12.2018 надбавка за звання має бути нарахована за 2 місяці у розмірі 1400,00 грн., за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 надбавка за звання має бути нарахована за 12 місяців у розмірі 8400,00 грн. та за період 01.01.2020 - 31.08.2020 надбавка за звання має бути нарахована за 8 місяців у розмірі 5600,00 грн.
В контексті викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, з урахуванням надбавки за звання з Державної фіскальної служби України, оскільки саме на останню рішенням суду покладено обов'язок поновити позивача на відповідній посаді, у розмірі 384 515,41 грн.
Розрахунок середньомісячного заробітку за час затримки виконання рішення суду розраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок № 100).
Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з правовою позицією ВС у постанові від 15.02.2019 у справі №826/6583/14 суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Тому стягненню підлягає сума заробітної плати за час вимушеного прогулу без утримання податків та інших платежів.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір у сумі 3861,00 грн, що підтверджується квитанцією про сплату № ПН 2151746 від 06.08.2021.
Разом з тим, за приписами пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Зважаючи на те, що середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі є по суті неотриманою заробітною платою, позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову у цій справі, тому судовий збір у розмірі 3861,00 грн. сплачено ним помилково. В силу вимог статті 7 Закону України "Про судовий збір" така сума судового збору може бути повернута ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про стягнення з Державної фіскальної служби України середнього заробітку за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018 року у справі №826/6526/16 - задовольнити частково.
Стягнути з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39293197) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки у виконанні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018 року у справі №826/6526/16 за період з 20.11.2018 по 31.08.2020 у сумі 384 515 триста вісімдесят чотири гривні п'ятсот п'ятнадцять грн. ) 41 коп.
В іншій частині задоволення позовних вимог -відмовити.
Повний текст судового рішення складено та підписано 19 березня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Кочанова П.В.