про прийняття адміністративної справи до провадження
18 березня 2025 року Київ № 320/54646/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Скрипка І.М., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
позивач звернувся до суду з позовом, предметом якого є бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду скарги не уповноваженою особою відповідача.
Відповідно до ухвали від 19.12.2024 (суддя Донець В.А.) судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Згідно із частиною першою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею, повинна бути розглянута цим самим суддею, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
У силу вимог частини дев'ятої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Київського окружного адміністративного суду було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.
Внаслідок повторного автоматизованого розподілу матеріали справи були передані для розгляду судді Скрипці І.М.
У разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом (частина друга статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно зі статтями 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення проти відповіді на відзив.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про вихід зі спрощеного провадження та розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Вирішуючи клопотання, суд виходить із того, що згідно зі статтями 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України ця справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки відсутні передбачені частиною четвертою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключні випадки, відповідно до яких справа підлягає обов'язковому розгляду за правилами загального позовного провадження; інших підстав для розгляду справи у порядку загального позовного провадження на цей час судом не встановлено.
У силу вимог частини четвертої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
У цьому випадку предмет позову не стосується оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом, оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності, щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Таким чином, ця адміністративна справа у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України може бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
У цьому випадку предмет позову стосується категорії справ незначної складності, а оскаржувана бездіяльність щодо неналежного, на думку позивача, розгляду його скарги не уповноваженою особою відповідача не підпадає під обов'язкову категорію справ, розгляд яких має здійснюватися виключно за правилами загального позовного провадження.
Так, в обґрунтування необхідності розгляду справи за правилами загального позовного провадження позивач пояснив, що ця справа не відноситься до категорії нескладних справ та сторони не повинні бути позбавлені можливості касаційного оскарження.
Мотивує своє клопотання тим, що бажає мати право на касаційне оскарження у випадку ухвалення судом рішення не на його користь, а також бажанням мати змогу ставити запитання відповідачу, досліджувати докази. Крім того, після детального вивчення відзиву зазначає, що у нього виникло безліч запитань до відповідача. Зазначено і про те, що така необхідність обумовлена можливістю брати участь у розгляді цієї справи у судовому засіданні, витребовувати докази, брати участь у дослідженні доказів, доводити свою переконливість, ставити запитання учасникам процесу стосовно досліджуваних доказів, у залежності від їхньої відповіді заявляти нові клопотання, надавати додаткові пояснення, брати участь у судових дебатах, мати право на касаційне оскарження.
Разом із тим, у заявленому клопотанні позивачем не зазначено, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів.
У той же час, у розумінні вимог процесуального закону, позивач не позбавлений права на касаційне оскарження, що передбачено статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Хоча і не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), у процесуальному законі існують виключні випадки, у яких таким правом позивач не обмежений.
Тож доводи клопотання в частині того, що ця справа не відноситься до категорії нескладних справ, а сторони у зв'язку із цим позбавляються можливості на касаційне оскарження рішення у справі незначної складності, відхиляються.
Суд ураховує і те, що учасники справи не обмежені в праві надавати пояснення в письмовій формі, у тому числі й додаткові докази, із одночасним надсиланням доказів іншим учасникам справи, як це передбачено статтею 79 Кодексу.
Суд бере до уваги й те, що учасниками справи вже надані заяви по суті справи з відповідними доказами, яким під час розгляду справи буде надана відповідна правова оцінка.
Ураховуючи викладене, зважаючи, що будь-яких вагомих підстав та обґрунтованих пояснень необхідності розгляду цієї справи в порядку загального позовного провадження позивач не навів, беручи до уваги, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, окрім перерахованих у частині четвертій статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких ця справа не відноситься, суд доходить висновку про відсутність підстав для розгляду справи, що розглядається, за правилами загального позовного провадження.
Керуючись статтями 12, 31, 35, 243, 248, 257, 259-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративну справу прийняти до свого провадження. Справа розглядатиметься одноособово суддею Скрипкою І.М. за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відмовити у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Роз'яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в Інтернеті за посиланням: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.
Копію ухвали суду надіслати (видати) учасникам справи (їхнім представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Скрипка І.М.