18 березня 2025 року № 320/8481/24
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства "Будпостач"
до Черкаської митниці
про визнання протиправним та скасування рішення,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Будпостач» з позовом до Черкаської митниці, у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 09.01.2024 №UA902080/2024/000002/2 про коригування митної вартості товарів.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що ним під час проходження процедури митного оформлення товарів було надано відповідачу документально підтверджені дані про ціну договору. Вказані документі не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують складові митної вартості товару, проте митницею протиправно було застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів, яке підлягає скасуванню.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах діяв згідно вимог чинного законодавства. Зауважив, що відповідачем була дотримана процедура визначення митної вартості за другорядними методами, а документи, подані позивачем до митного оформлення, не усували сумніви митниці у митній вартості імпортованих товарів, заявлених до митного оформлення.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 22.02.2024 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 17.03.2025 залишено без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
08.08.2019 між позивачем та компанією YONGKANG JAWANFU TOOLS CO., LTD (Китай) (далі - продавець) було укладено контракт № 1211, відповідно до якого продавець виробляє та продає, а покупець оплачує і отримує ручний інструмент в кількості, за ціною і на суму, згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
24.02.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі-експедитор) договір транспортного експедирування № UA00072711.
14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі - перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
22.07.2022 позивач уклав з експедитором ДП «Кюне і Нагель» договір транспортного експедирування № KH22072022FS.
10.11.2023 продавець виписав комерційний інвойс № FXSK20230823 для відвантаження товарів за ціною 39 521,88 доларів США, цього ж дня для вивезення товарів із Китаю до України була оформлена митна декларація № 310120230515883908 за ціною, що відповідає ціні, зазначеній в комерційному інвойсі.
14.11.2023 продавець передав товари перевізнику для доставки в Україну та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № 232940331.
20.11.2023 позивач на підставі контракту від 08.08.2019 № 1211 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті № 195 грошові кошти в розмірі 39 521,88 доларів США, що відповідає сумі, вказаній в комерційному інвойсі.
11.12.2023 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження № C23MA2E97DQ70045.
20.12.2023 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг, експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав рахунок фактуру № 5653300831, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс № 5653300832.
Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 26.12.2023 №5703 товари були доставлені з м. Гданськ (Польща) до Черкаської митниці.
28.12.2023 позивач склав лист до Держмитслужби України, в якому вказав, що вантаж, який поставлявся згідно контракту № 1211 від 08.08.2019 по комерційному інвойсу № FXSK20230823 від 10.11.2023 року в сумі 39 521,88 доларів США не страхувався.
28.12.2023 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав позивачу довідку про транспортні витрати № 22.
Цього ж дня ДП «Кюне і Нагель» виписав рахунок фактуру № 12031002 від 28.12.2023 та надав довідку про транспортні витрати.
14.02.01.2024 позивач, як перевізник власних товарів, склав калькуляції транспортних витрат, а також довідку про транспортні витрати.
09.01.2024 позивач подав відповідачу митну декларацію № 24UA902080800054U6 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 39 521,88 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації, а саме:
- Контракт від 08.08.2019 № 1211 між позивачем та компанією YONGKANG JIAWANFUTOOLS CO., LTD (Китай) з додатками;
- Прайс-лист від 10.11.2023 б/н;
- Комерційний інвойс від 10.11.2023 № FXSK20230823;
- Сертифікат походження № C23MA2E97DQ70045 від 11.12.2023;
- Платіжну інструкцію в іноземній валюті № 195 від 20.11.2023 про оплату товару;
- Договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та експедитором ТОВ «Мерск Україна ЛТД»;
- Договір від 14.02.2022 № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і перевізником компанією Mersk A/S (Данія);
- Митна декларація Китаю №310120230515883908 від 10.11.2023;
- Коносамент від 14.11.2023 №232940331;
- Рахунок-фактура ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 20.12.2023 №5653300831 для оплати
позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів;
- Інвойс компанії Maersk A/S (Данія) від 20.12.2023 №5653300832 для оплати послуг з
перевезення товарів;
- Рахунок-фактура ДП «Кюне і Нагель» від 28.12.2023 № 12031002 для оплати позивачем послуг при транспортуванні товарів;
- Довідка ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 28.12.2023 №22;
- Довідка ДП «Кюне і Нагель» від 28.12.2023 про транспортні витрати;
- Калькуляції транспортних витрат ПП «Будпостач» від 02.01.2024;
- Довідки про транспортні витрати ПП «Будпостач» від 02.01.2024;
- Лист ПП «Будпостач» від 28.12.2023;
- Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 26.12.2023 №5703;
- Відомості з мережі Інтернет про ціну ідентичних товарів у Китаї від 09.01.2024;
- Витяги з бухгалтерської документації позивача щодо ціни реалізації ідентичних товарів;
- Видаткові накладні від 19.12.2023;
- Декларація митної вартості.
09.01.2024 відповідач направив до декларанта електронне повідомлення №993252, у якому просив надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість.
09.01.2024 у відповідь на електронне повідомлення, позивач направив до митного органу листа, у якому заявив, що немає можливості надати інші додаткові документи.
09.01.2024 Черкаська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA902080/2024/000002/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів -ручний інструмент, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 3,59 доларів США за кг.
09.01.2024 Черкаська митниця виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів № UA902080/2024/000003.
09.01.2024 з врахуванням визначеної відповідачем митної вартості, позивач заявив товари за митною декларацією №24UA902080800057U3, по якій були надмірно сплачені митні платежі: мито 12 395,36, грн., ПДВ 126 432,69 грн., всього 138 828,05 грн.
Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
V. Норми права, які застосував суд
Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.
Згідно з п. п. 23 та 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
За змістом ст. ст. 49, 50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
У силу норм ч. ч. 1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 58 МК України, визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 МК України).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За змістом ч. ч. 1 - 3 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. ч. 5, 6 ст. 53 МК України).
Згідно із ч. ч. 1- 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
У той же час, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 МК України).
VI. Оцінка суду
З наведеного слідує, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
Дійсно, митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості та він досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.
При цьому, лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.
Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені ст. 53 Митного кодексу України, заборонено.
Під час розгляду справи судом встановлено, що у графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 09.01.2024 № 993252 відповідач зазначив, що «В поданому до митного оформлення банківському платіжному документі від 20.11.2023 № 195 у графі «призначення платежу» має посилання лише на зовнішньоекономічний договір. Таким чином, не вдається ідентифікувати оплату за товар з даною поставкою».
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає вказані доводи відповідача необґрунтованими, оскільки у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються.
У зв'язку з цим, відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Митному органу разом з митною декларацією було надано платіжну інструкцію від 20.11.2023№ 195 про перерахування продавцю коштів в розмірі 39 521,88 доларів США, що відповідає сумі, вказаній в комерційному інвойсі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 08.07.2022 у справі №815/1718/16, спосіб оплати товару не є ціноутворюючим фактором.
Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, зазначеної у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16, «розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості».
Висновки у графі 33 оскаржуваного рішення та в електронному повідомленні від 09.01.2024 № 993252 про те, що в рахунку від 20.12.2023 № 5653300832 від імені MAERSK A/S заявлені відомості «Documentationfee» тa «Terminal HandlingService», що є відомостями на обробку товарів, а також те, що в наданих до митного оформлення рахунках від 20.12.2023 № 5653300831 та №5653300832 від імені «MAERSK A/S» та «Мерск Україна ЛТД» відповідно, відсутні відомості про операції навантаження, вивантаження», суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Митному органу була надана довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 28.12.2023 №22, у якій зазначено вартість послуг транспортування до кордону України в розмірі 34 953,91 грн. та 276,95 доларів США, що включені до митної вартості.
При цьому, суд зауважує, що митний орган не навів жодних заперечень щодо розміру послуг транспортування, зокрема, що вони є занижені чи неправдиві.
Щодо твердження відповідача про «Documentationfee» - плата за документацію та «Terminal HandlingService» - послуги термінального обслуговування, то довідка про транспортні витрати від 28.12.2023 №22 також містить вартість оформлення документації у Гданську (Польща) в сумі 55,39 доларів США, а також вартість операційних послуг терміналу у порту призначення Гданськ (Польща) в сумі 221,56 доларів США, що включає послуги вивантаження з судна контейнерів та навантаження на залізничний транспорт.
Таким чином, висновки відповідача в цій частині оскаржуваного рішення спростовуються наданими позивачем під час митного оформлення товарів документами.
Стосовно відомостей у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів та в електронному повідомленні від 09.01.2024 № 993252 про те, що «Враховуючи відомості калькуляції, декларантом заявлено та додано до ціни товару витрати на транспортування партії оцінюваних товарів за маршрутом Гданськ (Польща) - Чоп (Україна). Разом з тим, декларантом не заявлено митниці та не додано до ціни товару витрати на транспортування партії оцінюваних товарів від митного кордону України до її місця завантаження на автомобільний транспорт - Гданськ (Польща), тим самим декларантом не додано до ціни товару у повному обсязі витрати на транспортування партії оцінюваних товарів до місця її ввезення на митну територію України, які є обов'язковими складовими митної вартості відповідно до ч. 10 статті 58 Митного кодексу України», суд зазначає таке.
Положення пункту 5 частини 10 статті 58 МК України передбачає, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Зміст вказаного положення стосується саме витрат на транспортування оцінюваних товарів.
Проте, як свідчать матеріали справи, від митного кордону України до місця завантаження за межами України на автомобільний транспорт, оцінювані товари не транспортувались.
Таким чином, відсутні підстави для віднесення таких витрат до митної вартості.
Крім того, відповідач у графі 33 спірного рішення зазначив, що митну вартість товару визначено за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 3,59 доларів США/кг. Джерело інформації за митною декларацією від 06.11.2023 №UA806020/2023/12809.
У комерційному інвойсі, що подавався позивачем до митного органу, були задекларовані товари ручний інструмент в кількості 26358 шт., вагою нетто 11 421,00 кг, за ціною 39 521,88 доларів США, країна походження Китай, товари були переміщені відповідно до правил на підставі FOB NINGBO, Китай, що свідчить про те, що підприємство самостійно організовувало доставку товару з порту Ningbo в Китаї до України, що вплинуло на ціну товару, оскільки вартість транспортування не включена у ціну.
Однак, суд зауважує, що відповідач у спірному рішенні не вказав кількість товарів, їх вартість, вагу, країну походження, характеристики, на підставі яких правил згідно з Інкотермс були поставлені товари, що взяті за основу при коригуванні митної вартості.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення
такого коригування.
Відповідно до п.2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, визначено, що в разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо: у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу до того ж докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які застосуванням резервного методу.
Як свідчать матеріали справи, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.
З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку, що рішення Черкаської митниці від 09.01.2024 №UA902080/2024/000002/2 про коригування митної вартості товарів є протиправним і підлягає скасуванню.
VIІ. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VIІI. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 09.02.2024 № 747.
Таким чином, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 3028,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Черкаської митниці від 09.01.2024
№UA902080/2024/000002/2 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (код ЄДРПОУ 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 9-Е, кімната 314) судовий збір у сумі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Черкаської митниці (код ЄДРПОУ ВП 44005652, місцезнаходження: 18007, м. Черкаси, вул. Остафія Дашковича, 76,).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.