17 березня 2025 рокуСправа №160/4187/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно пункту 1 частини 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 23.01.2025 року № 046350018422 протиправними та скасувати рішенні про відмову у призначенні пенсії від 23.01.2025 року № 046350018422.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періоди роботи з 27.12.1999 року по 29.06.2000 року, з 01.07.2005 року по 18.12.2005 року та періоди навчання в Державній гірничій академії України з 01.09.1992 року по 02.07.1995 року та з 01.09.1995 року по 13.06.1997 року, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно пункту 1 частини 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 15.01.2025 року з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправне рішення пенсійного органу порушує право позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2025 клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження - задоволено. Відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії матеріалів відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 .
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, а також витребувані судом докази. У відзиві на позовну заяву у задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі, та зазначив, що, відповідно до розрахунку (форма РС-право) обрахованого по 30.09.2024, страховий стаж позивача з урахуванням додаткових років за Списком № 1 становить 40 років 10 місяців 12 днів, пільговий стаж на підземних роботах за Списком № 1 складає 9 років 08 місяців 28 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (менше 10 років пільгового стажу роботи). Підстави для зарахування періоду роботи позивача до пільгового стажу за Списком №2, в проміжок часу коли на підприємстві виникла перерва в проведені атестації робочих місць, а саме з 27.12.1999 по 29.06.2000, з 01.07.2005 по 18.12.2005 відсутні. Державна гірнича академія України на момент навчання позивача, не відносилася до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а належала до вищих навчальних закладів. Оскільки, ОСОБА_1 навчався у вищому закладі освіти, а можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР), тому відсутні законні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періоду його навчання у ОСОБА_1 протягом 1992-1997 років (за виключенням періоду проходження виробничої практики з 03.07.1995 по 31.08.1995).
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач 15.01.2025 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та рішенням № 046350018422 від 23.01.2025 у призначенні пенсії на пільгових умовах відмовлено.
Зокрема, в рішенні зазначено:
Вік заявника 50 років 02 місяців 08 днів.
Страховий стаж особи становить -31 роки 11 місяців 03 днів.
Пільговий стаж по Списку №1 - 09 років 08 місяців 28 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
- до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди роботи згідно із наданими документами відповідно до норм чинного законодавства.
Додатковий коментар: відмовлено в призначенні пенсії згідно статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки відсутній пільговий стаж роботи.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі за текстом - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом - Закон № 1058-ІV).
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані питання щодо пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Так, частиною 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1, 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом, що відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій, є Закон України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення основним документом», що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України .
У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого Постановою Кабінету Майстрів України від 12.08.1993 року №637 передбачено, що довідки, уточнюючі характер роботи, повинні видаватися у разі, коли у трудовій книжці взагалі відсутні відомості про роботу громадян у спірний період, що визначає їх право на пільгову пенсію на пільгових умовах.
Згідно п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 р. №383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Отже, для підтвердження пільгового стажу за періоди роботи після 21.08.1992 року та як наслідок можливості їх віднесення до пільгового стажу, особою також мають бути надані документи, які б підтверджували проведення атестації робочих місць.
Позивачем до суду надано наступні копії належним чином завірених документів, які підтверджують факт проведення атестації в оскаржуваний період:
- копію трудової книжки НОМЕР_1 , відповідно до якої у спірний період позивач працював підземним прохідником 5 розряду, гірничим майстром підземним з повним робочим днем у шахті;
- копію Довідки №813 від 20.09.2021 року про підтвердження пільгового трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відсутніх записів у ній, відповідно до якої позивач працював повний робочий день на шахті «Самарська», зокрема з 13.08.1998 року по 24.01.2002 року виконував в гірничому виробництві: проведення гірничих та інших видів робіт з метою видобутку вугілля, підземним способом за професією, посадою підземний прохідник з повним робочим днем у шахті що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 пункт а позиція 1.1 а, підстава - постанова КМУ № 162 від 11.03.1994р. та за період з 01.09.2004 по 04.03.2008 виконував в гірничому виробництві: проведення гірничих та інших видів робіт з метою видобутку вугілля, підземним способом. за професією, посадою заступник начальника дільниці підготовчих робіт № 1 з повним робочим днем у шахті що передбачена Списком 1 розділ 1 підрозділ 1 пункт 6 позиція 1.1 б, код КП підстава постанова КМУ № 36 від 16.01.2003р. відповідно до ч. 2 п. 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Дана професія підтверджена результатами атестації робочих місць: Наказ № 880 від 26.12.1994р., подовжено атестація з 26.12.1999р. по 30.06.2000р. вих. № 14/1-117 від 29.05.2000р. Наказ № 600 від 30.06.2000р., подовжено атестація з 30.06.2005р. по 19.12.2005р. вих. № 1774 від 14.08.2007р. Наказ № 2545 від 19.12.2005р.
- Лист Дніпропетровської обласної державної адміністрації №14/1-117 від 29.05.2000 про продовження дії Наказу по шахті «Самарська» від 26.12.19994 №880 до 01.07.2000;
Отже, умови праці позивача в оскаржуваних періодах за професіями позивача не змінювалися.
Як вбачається з алгоритму розрахунку стажу - форми РС-право, періоди роботи позивача з 27.12.1999 по 29.06.2000 та з 01.07.2005 по 18.12.2005 зараховано до страхового стажу, однак, не зарахувані до пільгового.
При чому, у відзиві на позовну заяву відповідачем в якості причин незарахування зазначених періодів до пільгового стажу позивача зазначено наявність перерви в проведені атестації робочих місць.
При цьому, суд зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові та безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах. Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Крім того, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не перерви між первинною атестацією робочого місця та повторним проведенням атестації робочого місця, оскільки визначальним є те, що у випадку, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених Порядком проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Таким чином, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у Постанові від 21.02.2018 року по справі №352/547/16-а, від 26.06.2018 року в справі №227/1518/17.
Таким чином, період роботи з 27.12.1999 року по 29.06.2000 року, з 01.07.2005 року по 18.12.2005 року протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача.
Щодо незарахування до пільгового стажу періодів навчання в Державній гірничій академії України з 01.09.1992 року по 02.07.1995 року та з 01.09.1995 року по 13.06.1997 року, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом «д» статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Згідно із Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110; далі - Інструкція), до трудових книжок за місцем роботи вносяться окремим рядком з посиланням на дату, номер та найменування відповідних документів, зокрема, запис про час навчання у вищих навчальних закладах.
Судом встановлено, що позивач у період з 01.09.1992 року по 13.06.1997 року навчався в Державній гірничій академії України за спеціальністю «підземна розробка родовищ корисних копалин» та отримав кваліфікацію спеціаліста гірничого інженера, що підтверджено дипломом серії НОМЕР_2 від 20.06.1997 року.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Статус навчального закладу слід визначати з огляду на законодавство, що діяло на час навчання особи.
Так, протягом періоду навчання позивача в Державній гірничій академії України правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII (далі - Закон № 1060-XII).
Відповідно до ст. 40 Закону № 1060-XII, в редакції чинній на час навчання, професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, перепідготовку, підвищення їх професійної кваліфікації.
Згідно із ст. 41 Закону № 1060-XII професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію.
Випускникам професійно-технічних закладів освіти відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії). Випускникам вищих професійних училищ може присвоюватися кваліфікація «молодший спеціаліст».
Отже, професійно-технічна освіта мала на меті підготовку кваліфікованих робітників робітничих професії.
Натомість, за ст. 43 Закону № 1060-XII вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі заклади освіти першого рівня акредитації; бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі заклади освіти другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр - забезпечують вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації.
Відповідно до копії диплома спеціаліста серії НОМЕР_2 від 20.06.1997 року позивач закінчив Державну гірничу академію України та здобув кваліфікацію спеціаліста гірничого інженера.
На підставі викладеного, Державна гірнича академія України, на момент навчання позивача, не відносилася до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а належала до вищих навчальних закладів. Після закінчення Державної гірничої академії України позивач здобув не робітничу професію, а отримав підготовку фахівця за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста. Оскільки позивач навчався у вищому навчальному закладі, а можливість зарахування часу навчання до пільгового стажу передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів, відсутні законні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періоду його навчання в Державній гірничій академії України.
Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 20.02.2019 року по справі № 643/11758/16-а, відповідно до якого вислуга років є видом спеціального стажу. Це період виконання особливого роду трудової діяльності або державної служби, коли до особи, яка її здійснює, пред'являють особливі вікові, освітні, а також підвищені психічні та фізичні вимоги, при тривалому виконанні якої особа втрачає відповідну професійну працездатність.
Оскільки позивач у спірний період часу навчався у вищому навчальному закладі, а можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (стаття 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 року № 103/98-ВР), то відповідач правомірно не зарахував до пільгового стажу позивача час його навчання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 676/5212/17.
Позивач у позовній заяві наполягає, що відповідачем зараховано до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» період проходження виробничої практики з 03.07.1995 року по 31.08.1995 року, отже, на думку позивача, врахуванню до страхового та пільгового стажу роботи для призначення пенсії відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» підлягає період навчання в Державній гірничій академії України з 01.09.1992 року по 02.07.1995 року та з 01.09.1995 року по 13.06.1997 року.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до алгоритму розрахунку стажу позивача період проходження ним виробничої практики з 03.07.1995 по 31.08.1995 зараховано до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Крім цього, до страхового стажу зараховано період навчання позивача у Державній гірничій академії України з 01.09.1992 року по 13.06.1997 року.
Відтак, дії відповідача в цій частині позовних вимог є правомірними.
Щодо вимог зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як структурний підрозділ органу, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржив позивач.
Відповідно до ст. 45 Закону №1058, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
В даному випадку, як вже встановлено судом, пенсійним віком є вік 50 років. Дата народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата досягнення позивачем пенсійного віку - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дата звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії - 15.01.2025.
Відтак, враховуючи, що позивач звернувся за призначенням пенсії не пізніше трьох місяців з дня досягнення 50 років, пенсію слід призначити з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто, з 08.11.2024.
Таким чином, та з урахуванням тієї обставини, що оскаржувані дії відповідача не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, враховуючи, що на час звернення за призначенням пенсії позивач досяг віку 50 років та мав більше необхідних 25 років страхового стажу, а також більше необхідних 10 років пільгового стажу (з урахування зарахованих цим рішенням суду періодів), суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08.11.2024.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених висновків та з метою ефективності захисту прав позивача, суд вважає за необхідне - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 046350018422 від 23.01.2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоди роботи з 27.12.1999 року по 29.06.2000 року, з 01.07.2005 року по 18.12.2005 року, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08.11.2024.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Позивач звернувся до суду засобами підсистеми “Електронний суд» із однією вимогою немайнового характеру.
До позовної заяви долучено квитанцію про сплату №8293-6016-7080-7153 від 07.02.2025, за якою сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір» встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою судовий збір сплачується у розмірі - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України “Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, належна до сплати сума судового збору за подачу даного позову є 968,96 грн (3028*0,4) * 0,8).
Суд роз'яснює позивачу, що надмірно сплачена сума судового збору у розмірі 242,24 грн може бути повернута позивачу на підставі відповідної заяви.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 046350018422 від 23.01.2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах відповідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) до пільгового стажу роботи за Списком №1 періоди роботи з 27.12.1999 року по 29.06.2000 року, з 01.07.2005 року по 18.12.2005 року, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08.11.2024.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 17 березня 2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна