17 березня 2025 рокуСправа №160/130/22
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В., перевіривши заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в адміністративній справі №160/130/22, -
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 року у справі №160/130/22 позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення ОСОБА_1 з 01.04.2019 року відсоткового значення розміру пенсії з 80% до 70% сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% сум грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 року у справі №160/130/22 набрало законної сили 12.04.2022 року.
Позивачем отримані виконавчі листи по справі 09.08.2022 року.
27.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по даній справі, в якій просить:
- встановити судовий контроль відносно Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 року у справі №160/130/22 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати у місячний строк звіт про виконання судового рішення.
В обгрунтування даної заяви позивач вказав, що станом на момент звернення до суду із заявою рішення суду від 10.03.2022 року по справі №160/130/22 не виконане у повному обсязі, так як грошові кошти, а саме заборгованість у розмірі 40 670,01 грн, не виплачена.
Ухвалою від 03.02.2025 року заяву позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/130/22 призначено до розгляду у судовому засіданні.
Відповідач правом на подання пояснень по справі не скористався.
У судове засідання 13.02.2025 року представники сторін не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, зважаючи на що судом ухвалено здійснювати розгляд заяви у порядку письмового провадження.
Дослідивши заяву, позивача, подану у порядку ст. 383 КАС України, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 382 КСУ ( у редакції Закону №4094-IX від 21.11.2024) суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно частин 2, 3 статті 382-1 КАС України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
З аналізу зазначених норм законодавства суд дійшов висновку, що стаття 382 КАС України надає право суду, який ухвалив відповідне судове рішення, з метою забезпечення його належного виконання, застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання такого судового рішення у строк, встановлений судом.
При цьому, вказані вище положення не розкривають умови, за яких суд має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Втім, очевидно, що такими умовами можуть бути невиконання, виконання не у повному обсязі або не у спосіб встановлений судом судового рішення всупереч вимог Конституції та закону.
Відповідач листом №4345-54958/К-01/8-0400/25 від 24.01.2025 року повідомив позивача, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.20225 року по справі №160/130/22, яке набрало законної сили 12.04.2022 року, позивачу нараховано доплату пенсії у розмірі 40 670,01 грн.
У цьому ж листі відповідач вказав, що бюджет ПФУ на 2024 рік затверджено постановою КМУ №1156 від 11.10.2024 року. Обсяг бюджетних призначень Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду на 2024 рік затверджено Планом доходів тка видатків в сумі 24 406,00 тис.грн, та було проведено виплату пенсійних коштів, нарахованих за рішеннями суду в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили по 19.11.2020 року. Заборгованість буде виплачена після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.
Надаючи правову оцінку заяві позивача про встановлення судового контролю, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, до яких належить Пенсійний фонд України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Невиконання судового рішення управлінням в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.
Даний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою в постановах від 24.01.2018 року по справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 року рл справі №757/29541/14-а, від 24.01.2018 року по справі №405/3663/13-а.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що відсутня протиправна бездіяльність відповідача, так як фінансування пенсії позивачу здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та фінансування таких виплат не залежить від волі вказаного суб'єкта.
Суд звертає увагу, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження"). У разі невиконання судових рішень добровільно, приписами Закону України "Про виконавче провадження" врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
За загальним правилом, встановленим ст. 373 Кодексу адміністративного судочинства України, звернення судових рішень в адміністративних справах до виконання здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження" щодо виконання судового рішення.
Суд зазначає, що судовий контроль у формі зобов'язання подати звіт також є формою забезпечення виконання судових рішень, однак може застосовуватися судом коли на час розгляду заяви про встановлення судового контролю заявником надано докази, що загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення. Встановлення судового контролю є специфічною формою судового провадження, яка має на меті забезпечення належного та в повному обсязі виконання рішення суду у тому випадку, коли інші встановлені законодавством механізми забезпечення такого виконання вичерпані та/або є неефективними.
Правовою ж підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами, підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними ухвалах від 16.09.2020 року та від 12.01.2022 року по справі №826/9960/15 (№11-1403апп18).
Заявник не надав суду доказів ймовірного уникнення чи зволікання відповідачем у виконанні даного судового рішення та не довів наявності об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю, як зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення, рішення суду залишиться невиконаним в частині або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Крім того, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження", що забезпечує виконання рішення суду в порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, відсутні підстави для встановлення вказаного виду судового контролю за виконанням рішення суду в цій адміністративній справі.
За таких обставин, слід відмовити в задоволенні заяви представника позивача про визнання протиправними дій, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі.
На підставі наведеного, керуючись статтями 241-243, 248, 256, 382- 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви позивача від 27.01.2025 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.03.2022 року по справі №160/130/22 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко