17 березня 2025 рокуСправа №160/3856/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/3856/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
06 лютого 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 01.03.2024 року пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ №118 від 16 лютого 2022 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити з 01.03.2024 року ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ № 118 від 16 лютого 2022 року «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та з урахуванням індексації, передбаченої Постановою КМУ від 23 лютого 2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році».
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність обмеження пенсії позивача максимальним розміром, нездійснення йому виплати індексацій пенсії. Позивач стверджує, що після проведення перерахунку пенсії на підставі іншого рішення суду відповідач безпідставно встановив позивачу обмеження пенсії максимальним розміром.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/3856/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3856/25, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, копію ухвали та позовну заяву з додатками отримав завчасно, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до положень ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-ХII).
18 листопада 2024 року позивач через представника звернулася до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії з 01.03.2024 року без обмеження максимальним розміром.
Листом від 30.12.2024 року №69570-51481/Л-01/8-0400/24 відповідач повідомив, що позивачу встановлено обмеження пенсії максимальним розміром - 23610,000 грн, що передбачено ст. 43 Закону №2262-ХІІ.
Не погодившись з таким обмеженням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
Згідно зі ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 у справі №1-38/2016 вказане положення Закону №2262-ХІІ визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
З дати ухвалення вказаного рішення Конституційного Суду України і до дня вирішення цієї справи по суті частина сьома статті 43 Закону №2262-XII змін не зазнавала.
Аналогічне ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ за змістом нормативне положення міститься у ч. 1 ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI (далі - Закон №3668-VI).
Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 року №7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021 (231/21, 415/21) вказане положення Закону №3668-VI визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Абзацем другим статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Таким чином, наразі відсутня норма права, яка б передбачала обмеження розміру пенсії позивача максимальним розміром.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 року №185 (далі - Постанова №185) в 2024 році відповідно в Україні проведено індексацію пенсій.
Згідно п. 1 Постанови №185 розміри відповідних пенсій підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом.
Суд зауважує, що положення вказаної постанови про підвищення пенсій «у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом» є нереалізованими, оскільки такий максимальний розмір, з урахуванням вказаних рішень Конституційного Суду України, законом наразі не встановлений.
Більш того, положення Постанови №185 суперечать приписам Закону №2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, норми якого мають вищу юридичну силу та є спеціальними нормами права, що регулюють спірні правовідносини.
Також суд наголошує на тому, що в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а.
Водночас, позовні вимоги щодо зобов'язання провести перерахунок пенсії з урахуванням індексацій пенсії є передчасними, оскільки докази порушення прав позивача в цій частині в матеріалах справи відсутні, а з наданих розрахунків пенсії вбачається, що індексація позивачу виплачується.
Оскільки відповідачем в цій справі фактично вчинено не дії щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії, а надано відмову на заяву позивача, що є індивідуально-правовим актом, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині. З метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову відповідача у проведенні перерахунку пенсії позивача.
Враховуючи встановлену в ході розгляду цієї справи протиправність відмови відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної доплати до пенсії згідно Постанови №713, з урахуванням положень п.2 та 4 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про зобов'язання відповідача провести позивачу відповідний перерахунок пенсії.
Суд підкреслює: в цій справі позивач оскаржував в першу чергу відмову «у нарахування та виплаті з 01.03.2024 року пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням індексацій». Тобто, йдеться не про обмеження індексації пенсії, натомість оскаржується обмеження самої пенсії максимальним розміром (сумою 23610,00 грн). Саме це і виключно це питання вирішено судом за результатом судового розгляду. При цьому індексації пенсії позивачу виплачуються, що судом встановлено. Розмір таких індексацій не був предметом судового розгляду.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується платіжним документом від 27.01.2025 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
В зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у проведенні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 року без обмеження максимальним розміром пенсії, викладену у листі від 30.12.2024 року №69570-51481/Л-01/8-0400/24.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2024 року без обмеження максимальним розміром пенсії, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу.
Суддя Н.В. Боженко