19 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/371/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелміт» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелміт» (далі - ТзОВ «Мелміт», позивач) звернулось з позовом до Волинської митниці (далі - митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000211/2 від 23.07.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/001906.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.10.2023 між ТзОВ «Мелміт» (покупець) та компанією Tonnies Lebensmittel GmbH & Co. KG, (продавець) було укладено контракт №049289, згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити охолоджене та заморожене свиняче та яловиче м'ясо, сало, субпродукти, кістки та інші частини свині згідно інвойсу, який є невід'ємною частиною контракту та підписується на кожну партію товару.
На підставі проформи №049289-354041 від 12.07.2024 сторони узгодили поставку замороженого свинячого хребтового сала у кількості 21 000 кг за ціною 0,68 євро / 1 кг на умовах поставки FCA - Germany та на основі 100% попередньої оплати.
Пердставник позивача стверджує, що по факту в автомобіль, що перевозив вантаж було завантажено 20 779 кг вищезазначеного узгодженого вантажу на загальну суму 14 129,72 євро (0,68 євро / 1 кг), що було відображено у інвойсі №354041 від 19.07.2024 та у якому були уточнені умови поставки - FCA Rheda-Wiedenbruck.
22.07.2024 позивач подав через декларанта на митний пост «Луцьк» Волинської митниці для митного оформлення вищезазначену партію товару та необхідний пакет документів із описом «Сало свійських свиней хребтове морожене без шкіри, обвалене, без пісних частин, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване, піддане заморозці (мінус 18 градусів С). Виробник - Tonnies Lebensmittel GmbH & Co. KG DE».
Позивачем була визначена митна вартість вищезазначеного товару в загальному розмірі 698 465,53 грн., визначену за ціною контракту з урахуванням витрат на перевезення товару до кордону України (60 000,00 грн.) в порядку, передбаченому ст. 58 Митного кодексу України.
Відповідач в процесі опрацювання наданих для митного оформлення товару документів, надіслав декларанту повідомлення, у якому зазначив, що подані декларантом документи містять розбіжності.
На таке повідомлення митниці, декларант електронним листом №5257 від 23.07.2024 повідомив, що товариство на даний час надало усі витребувані документи, які були у наявності. Повідомило про те, що не відмовляється надати додаткові документи, а рішення щодо їх надання буде прийматись у відповідності із митним законодавством України.
У зв'язку із наведеним Волинською митницею 23.07.2024 було прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA205140/2024/000211/2 та картку відмови №UA205140/2024/001906 з підстав того, що митна вартість товару не може бути визнана за вартістю, визначеною декларантом у зв'язку з відсутністю у поданих документах належних відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена (підлягає) сплаті за ці товари та неподанням декларантом додаткових документів, витребуваних митним органом, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 3 ст. 53 МК України.
У гр. 33 спірного рішення митний орган, окрім вищезазначеної інформації вказав, що митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: Товар на рівні - 1,20 дол. США/кг за МД № UA205140/2024/046191 від 22.07.2024, UA 205140/2024/035459 від 28.05.2024.
У зв'язку із вищезазначеним, позивач здійнив подальше митне оформлення товару зі сплатою митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товару та надання гарантій відповідно до ч. 7 ст. 55 та розділу Х цього кодексу в розмірі 95 881,05 грн. Гарантія надавалась в порядку визначеному главою 45 МК України, шляхом резервування відповідачем коштів ТзОВ «Мелміт» в сумі 95 881,05 грн., які містяться на єдиному рахунку митниці (грошова застава).
Митне оформлення товару для випуску у вільний обіг із застосуванням гарантійних зобов'язань відбувалось на підставі МД № 24UA205140046527U6 від 23.07.2024 року та долучених до неї документів.
Позивач стверджує, що заявлена декларантом вартість базувалася на контрактній вартості та повідомив про безпідставність та незаконність витребування документів, не пов'язаних із виниклими сумнівами у правильності визначення ним митної вартості товару, а також на незаконність прийнятих рішень про коригування митної вартості.
Ухвалою суду від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.68).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача проти позову заперечив та у його задоволенні просив відмовити з наступних підстав (а.с.72-132).
Вказує, що ТзОВ «Мелміт» 22.07.2024 було подано МД №24UA205140046236U0 та пакет документів на товар: «Сало свійських свиней хребтове морожене без шкірки, обвалене,без пісних частин, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване , вага нетто- 20779 кг.дата виробництва - 06/2024 термін придатності - 06/2025 піддана заморозці (мінус 18 градусів С). Виробник -Tonnies Lebensmittel GmbH & Co. KG DE».
Так, під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності:
відповідно п.4.1 зовнішньоекономічного контракту №049289 від 12.10.2023 оплата здійснюється шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок продавця шляхом 100% передоплати на основі проформи-інвойсу на день завантаження товару або по факту поставки товару. Вартість товару згідно рахунку-проформи становить 14280Євро. В рахунку фактурі №354041 від 19.07.2024 заявлена вартість 14129,72Євро. Наданий банківський платіжний документ №Р2407128759003 від 12.07.2024 на суму 10514,27 Євро не відповідає вартості заявленій в рахунках;
згідно п.3.4 контракту вартість упаковки, маркування, завантаження на транспортний засіб входить у вартість товару. В графі 21 ДМВ відсутні відомості про вартість витрат на навантаження. До митного не надано числовий розрахунок усіх складових заявленої митної вартості;
відповідно п.4.1 договору (контракту) на перевезення №03/2024 від 01.01.2024 перелік послуг, що надаються, а також сума, що підлягає оплаті Перевізнику, узгоджуються сторонами шляхом підписання Заявки. Однак, заявка не подана до митного оформлення;
також відповідно п.2.2.1 зазначеного контракту прописано, що перевізник має право за письмовим дорученням і за рахунок замовника організовувати страхування вантажу. Відомості про вартість страхування відсутні. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості;
в довідці про транспортні витрати б/н від 22.07.2024 вартість транспортування по маршруту м. Rheda Wiedenbruck Німеччина - м/п Краківець Україна (1500км) становить 60000грн. (0,88Євро/км). Сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях також, відсутня інформація про затрати по всьому маршруту слідування від завантаження до місця призначення;
прайс-лист товару б/н від 19.07.2024 є лише пропозицією по окремих найменуваннях товарів з єдиною ціною 0,68 Євро. Проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу;
в митній декларації країни відправлення 24DE835638625687B3 від 19.07.2024 відсутні відомості про вартість товару.
З огляду на вищевказане, у зв'язку із наявністю розбіжностей в поданих до митного оформлення документах, у відповідності до вимог наказу Державної митної служби України від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», ст.ст. 53, 54 Митного кодексу України декларанту запропоновано надати в 10-денний термін надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.
Декларант не надав додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, про що повідомив листом №5246 від 23.07.2024.
Таким чином, вищенаведене слугувало беззаперечною підставою для написання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/001906 та прийнятті рішення про коригування митної вартості №UA205140/2024/000211/2 від 23.07.2024.
У зв'язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в та методу 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості для митного органу та декларанта, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України та у відповідності до наказу ДМСУ № 476 від 01.07.2021 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначенням митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України» митна вартість становить згідно рішення про коригування митної вартості товару: Товар на рівні - 1,20 дол.США/кг за МД №UA205140/2024/046191 від 22.07.2024, UA205140/2024/035459 від 28.05.2024. Митницею за основу для коригування митної вартості взято вартість подібного товару «сало свійських свиней хребтове морожене …» , виробник - Tonnies Lebensmittel GmbH & Co. KG DE, ввезеного з врахуванням умов поставки (FCA), обсягу партії та згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) стороною якого є виробник товарів.
Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст. 55 Митного кодексу України, про що свідчить МД № 24UA205140046527U6 від 23.07.2024. Згідно ч.8 ст.55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
04.10.2024 ТзОВ «Мелміт» на адресу Волинської митниці було надіслано лист б/н (вх.. Волинської митниці від 11.10.2024 року №27734/14/7.3-2-15) про надання додаткових документів в порядку частини 8 статті 55 Митного кодексу України. За результатами розгляду заяви ТзОВ «Мелміт» Волинською митницею було надано обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів №7.3-2/15-02/14/1474 від 16.10.2024. Причини неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості з урахуванням всіх наданих декларантом документів були зазначені у даній відповіді (копія додається).
Таким чином, митним органом було проінформовано ТзОВ «Мелміт», що рішення про коригування митної вартості №UA205140/2024/000211/2 від 23.07.2024 року є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому не підлягає скасуванню.
У зв'язку із наведеним просив у задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив позивач не погодився з відзивом на позовну заяву з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково наголосив, що подані для митного оформлення імпортованого товару документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, яка підлягала сплаті підприємством на користь продавця, а також транспортні витрати. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості (а.с.154-163).
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що між 12.10.2023 між ТзОВ «Мелміт» (покупець) та компанією Tonnies Lebensmittel GmbH & Co. KG, (продавець) було укладено контракт №049289, згідно з п. 1.1. якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити охолоджене та заморожене свиняче та яловиче м'ясо, сало, субпродукти, кістки та інші частини свині згідно інвойсу, який є невід'ємною частиною контракту та підписується на кожну партію товару (а.с.19-20).
П. 2.2., 2.3. Контракту встановлено, що валютою є євро, а ціни згідно з інвойсом. П. 3.4. Контракту встановлено, що вартість упаковки, маркування, завантаження на ТЗ входить у вартість товару. У свою чергу п. 4.1. Контракту передбачено, що оплата здійснюється шляхом перерахунку суми на розрахунковий рахунок продавця на основі 100% попередньої оплати на підставі проформи-інвойсу за день до завантаження товару або по факту поставки товару. П. 5.1., 5.2. Контракту встановлено, що поставка товару може здійснюватися автотранспортом із рефрижератором на територію України на умовах згідно правил Інкотермс 2010, а саме FCA, EXW, CPT або DDU, які зазначаються у інвойсі. Дату оплати і дату завантаження сторони узгоджують в письмовому вигляді через електронну пошту.
12.07.2024 у проформі №049289-354041 сторони узгодили поставку замороженого свинячого хребтового сала у кількості 21 000 кг за ціною 0,68 євро / 1 кг на умовах поставки FCA - Germany та на основі 100% попередньої оплати (а.с.21).
22.07.2024 в порядку електронного декларування позивач подав через декларанта на митний пост «Луцьк» Волинської митниці для митного оформлення МД№24UA205140046236U0 від 22.07.2024 на товар: «Сало свійських свиней хребтове морожене без шкірки, обвалене,без пісних частин, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване , вага нетто- 20779 кг.дата виробництва - 06/2024 термін придатності - 06/2025 піддана заморозці (мінус 18 градусів С). Виробник -Tonnies Lebensmittel GmbH & Co. KG DE».
Разом із митною декларацією декларантом на підтвердження заявленої митної вартості товару були подані документи, визначені в гр.44 МД, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 року №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», а саме: сертифікат якості б/н від 19.07.2024; рахунок-проформа №049289-354041 від 12.07.2024; рахунок-фактура (інвойс) № 354041 від 19.07.2024; автотранспортна накладна №354041 від 19.07.2024; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №190724/354041 19.07.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №Р2407128759003 від 12.07.2024; документ, що підтверджує вартість товару б/н від 22.07.2024; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 19.07.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №049289 від 12.10.2023; договір (контракт) про перевезення №03/2024 від 01.01.2024; інформація про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму "єдиного вікна" (в якості відомостей про документ зазначається оригінальний номер електронної справи) №11689176; деклрація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №354041 від 19.07.2024; копія митної декларації країни відправлення №24DE835638625687B3 від 19.07.2024.
За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів митницею встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, у зв'язку із чим декларанту було запропоновано у 10-ти денний термін надати додаткові документи.
Листом від 23.07.2024 в/х №5257 ТзОВ «Мелміт» повідомило, що повідомив товариство на даний час надало усі витребувані документи, які були у наявності. Повідомило про те, що не відмовляється надати додаткові документи, а рішення щодо їх надання буде прийматись у відповідності із митним законодавством України. Товариство просило випустити товар у вільний обіг під гарантійні зобов'язання та одразу повідомило про незгоду із митною вартістю, визначеною митним органом (а.с.40).
23.07.2024 відповідачем було винесено рішення про коригування митної вартості №UA205140/2024/000211/2 та карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/001996 (а.с.41-42).
Як зазначено у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:
відповідно п.4.1 зовнішньоекономічного контракту №049289 від 12.10.2023 оплата здійснюється шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок продавця шляхом 100% передоплати на основі проформи-інвойсу на день завантаження товару або по факту поставки товару. Вартість товару згідно рахунку-проформи становить 14280Євро. В рахунку фактурі №354041 від 19.07.2024 заявлена вартість 14129,72Євро. Наданий банківський платіжний документ №Р2407128759003 від 12.07.2024 на суму 10514,27 Євро не відповідає вартості заявленій в рахунках;
згідно п.3.4 контракту вартість упаковки, маркування, завантаження на транспортний засіб входить у вартість товару. В графі 21 ДМВ відсутні відомості про вартість витрат на навантаження. До митного не надано числовий розрахунок усіх складових заявленої митної вартості;
відповідно п.4.1 договору (контракту) на перевезення №03/2024 від 01.01.2024 перелік послуг, що надаються, а також сума, що підлягає оплаті Перевізнику, узгоджуються сторонами шляхом підписання Заявки. Однак, заявка не подана до митного оформлення;
також відповідно п.2.2.1 зазначеного контракту прописано, що перевізник має право за письмовим дорученням і за рахунок замовника організовувати страхування вантажу. Відомості про вартість страхування відсутні. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості;
в довідці про транспортні витрати б/н від 22.07.2024 вартість транспортування по маршруту м. Rheda Wiedenbruck Німеччина - м/п Краківець Україна (1500км) становить 60000грн. (0,88Євро/км). Сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях також, відсутня інформація про затрати по всьому маршруту слідування від завантаження до місця призначення;
прайс-лист товару б/н від 19.07.2024 є лише пропозицією по окремих найменуваннях товарів з єдиною ціною 0,68 Євро. Проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу;
в митній декларації країни відправлення 24DE835638625687B3 від 19.07.2024 відсутні відомості про вартість товару.
Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, згідно рівня раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей, інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару «сало свійських свиней хребтове морожене …» , виробник - Tonnies Lebensmittel GmbH & Co. KG DE, ввезеного з врахуванням умов поставки (FCA), обсягу партії та згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) стороною якого є виробник товарів на рівні 1,20 дол.США/кг за МД №UA205140/2024/046191 від 22.07.2024, UA205140/2024/035459 від 28.05.2024.
Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст. 55 Митного кодексу України, про що свідчить МД № 24UA205140046527U6 від 23.07.2024.
11.09.2024 Адвокатом АО «АФК» було направлено на адресу Волинської митниці адвокатський запит із проханням серед іншого надати копії митних декларацій № UA205140/2024/046191 від 22.07.2024, UA 205140/2024/035459 від 28.05.2024 (п.1 запиту), відомості з яких стали підставою для коригування митної вартості товару за спірним рішенням (а.с.44).
Листом від 24.09.2024 №7.3-2/15-02/8.19/10510 відповідач надав відомості з окремих граф запитуваних МД, з урахуванням положень ч. 5 ст. 11 МК України (а.с.45).
04.10.2024 ТзОВ «Мелміт» на адресу Волинської митниці було надіслано лист про надання додаткових документів в порядку частини 8 статті 55 Митного кодексу України (а.с.46-49).
За результатами розгляду заяви ТзОВ «Мелміт» Волинською митницею було надано відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів №7.3-2/15-02/14/1474 від 16.10.2024 із зазначенням причин неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості з урахуванням всіх наданих декларантом документів (а.с.55-56).
Не погоджуючись із прийнятим Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів та картки відмови позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частинами першою третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Як передбачено частинами другою третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами першою третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.
Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: сертифікат якості б/н від 19.07.2024; рахунок-проформа №049289-354041 від 12.07.2024; рахунок-фактура (інвойс) № 354041 від 19.07.2024; автотранспортна накладна №354041 від 19.07.2024; міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво №190724/354041 19.07.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №Р2407128759003 від 12.07.2024; документ, що підтверджує вартість товару б/н від 22.07.2024; - прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 19.07.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №049289 від 12.10.2023; договір (контракт) про перевезення №03/2024 від 01.01.2024; інформація про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму "єдиного вікна" (в якості відомостей про документ зазначається оригінальний номер електронної справи) №11689176; декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером №354041 від 19.07.2024; копія митної декларації країни відправлення №24DE835638625687B3 від 19.07.2024.
Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.
Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п'ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.
Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).
В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару: «Сало свійських свиней хребтове морожене без шкірки, обвалене,без пісних частин, представлене у вигляді обрізків, без будь-якої теплової кулінарної обробки, без вмісту харчових добавок, спецій, солі, приправ та інших домішок, не консервоване , вага нетто- 20779 кг.дата виробництва - 06/2024 термін придатності - 06/2025 піддана заморозці (мінус 18 градусів С). Виробник -Tonnies Lebensmittel GmbH & Co. KG DE».
При цьому позиція відповідача, викладена у спірному рішенні №UA205140/2024/000211/2 від 23.07.2024, полягає у тому, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності.
З приводу твердження відповідача про те, що відповідно п.4.1 зовнішньоекономічного контракту №049289 від 12.10.2023 оплата здійснюється шляхом перерахування суми на розрахунковий рахунок продавця шляхом 100% передоплати на основі проформи-інвойсу на день завантаження товару або по факту поставки товару. Вартість товару згідно рахунку-проформи становить 14280 євро. В рахунку фактурі №354041 від 19.07.2024 заявлена вартість 14129,72 євро. Наданий банківський платіжний документ №Р2407128759003 від 12.07.2024 на суму 10514,27 євро не відповідає вартості заявленій в рахунках, суд зазначає наступне.
З наданих представником позивача до суду документів слідує, що відповідно до проформи №049289-354041 від 12.07.2024 сторони узгодили поставку замороженого свинячого хребтового сала у кількості 21 000 кг за ціною 0,68 євро / 1 кг на умовах поставки FCA - Germany та на основі 100% попередньої оплати у сумі 14 129,720 євро (а.с.24).
Проте, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2023 по 03.10.2024 вбачається, що станом на 03.10.2024 за ТзОВ «Мелміт» існує заборгованість перед продавцем в сумі 3 431,86 євро за поставлені раніше партії товару.
Згідно платіжної інструкції від 12.07.2024 позивачем на рахунок продавця Tonnies Lebensmittel GmbH & Co. KG DE було переведено суму у розмірі 10 514,27 євро (а.с.22).
При цьому, в зазначеному акті звірки взаємних розрахунків відображене оприбуткування в бухгалтерському обліку даної партії товару на суму 14 129,72 євро (сума інвойсу) як надходження від 23.07.2027 із №046527, що відповідає частині номеру МД, за якою товар було випущено у вільний обіг - 24UA205140046527U6 та її даті - 23.07.2024 (а.с.50).
Таким чином, будь-які розбіжності в цій частині, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, були відсутні.
Крім того митний орган зазначив, що згідно п.3.4 контракту вартість упаковки, маркування, завантаження на транспортний засіб входить у вартість товару. В графі 21 ДМВ відсутні відомості про вартість витрат на навантаження. До митного не надано числовий розрахунок усіх складових заявленої митної вартості.
Суд зазначає, що відповідно до п.3.4. контракту №049289 вартість упаковки, маркування, завантаження на транспортний засіб входить у вартість товару.
Окрім того, поставка Товару здійснюється на умовах Інкотермс-2010 на відповідність специфікаціям до контракту (п.5.1. контракту).
Відповідно до Інкотермс Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), які є діючими, у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.02.2019 року у справі №160/8775/18.
Згідно зовнішньоекономічного договору ціна товару, що був предметом поставки, вже включає в себе вартість упаковки та маркування, а тому за правилами частини десятої статті 58 Митного кодексу України ці складові не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.
Тобто, у наданих позивачем документах відсутні будь-які вказівки на те, що витрати по оплаті упаковки та робіт з пакування не включаються в ціну, а тому в силу пп. в) п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України, така вартість не може бути додана до ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари. Таким чином, відповідач в оскаржуваному рішенні безпідставно стверджує щодо необхідності надання числових значень вартості пакування.
Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що відповідно п.4.1 договору (контракту) на перевезення №03/2024 від 01.01.2024 перелік послуг, що надаються, а також сума, що підлягає оплаті перевізнику, узгоджуються сторонами шляхом підписання заявки. Однак, заявка не подана до митного оформлення, оскільки, як слідує з матеріалів справи, разом із заявою від 04.10.2024 позивач надав відповідачу заявку №3 від 18.07.2024 до контракту №03/2024 від 01.01.2024, за якою товариство замовило у ФОП ОСОБА_1 перевезення замороженого свинячого сала у приблизній кількості 21 500 кг брутто, тому таке твердження відповідача підлягає скасуванню (а.с.51).
Разом з тим, в обґрунтування розбіжностей у митній вартості відповідач вказав, що відповідно п.2.2.1 зазначеного контракту прописано, що перевізник має право за письмовим дорученням і за рахунок замовника організовувати страхування вантажу. Відомості про вартість страхування відсутні. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.
Суд зазначає, що у довідці про транспортні витрати від 22.07.2024, яка подавалась до митного оформлення разом з МД перевізник вказав, що вартість страхування становить 0,00 грн., а страхування вантажу не здійснювалось. Умови поставки FCA Інкотермс 2010 не передбачають обов'язку сторін контракту страхувати вантаж. Жодних доказів, що спростовував твердження позивача відповідачем не надано (а.с.37).
Твердження Волинської митниці, викладене у спірному рішенні №UA205140/2024/000211/2 від 23.07.2024 про те, що в довідці про транспортні витрати б/н від 22.07.2024 вартість транспортування по маршруту м. Rheda Wiedenbruck Німеччина - м/п Краківець Україна (1500км) становить 60 000 грн. (0,88Євро/км). Сума транспортних витрат нижча порівняно з мінімальними витратами на кілограм товару по аналогічних країні відправлення, виду транспорту та умовах поставки при попередніх митних оформленнях також, відсутня інформація про затрати по всьому маршруту слідування від завантаження до місця призначення також є безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до контракту №03/2024 від 01.01.2024, укладеного між ТзОВ «Мелміт» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) замовник доручає, а перевізник бере на себе зобов'язання здійснювати перевезення експортно-імпортних вантажів з території Євросоюзу на територію України, а також надання інших послуг замовнику, узгоджених в додатках до цього контракту. Умови транспортування, вид вантажу, вартість перевезення узгоджуються сторонами в заявках встановленої форми в письмовому вигляді (п.1.1.-1.2.) (а.с.36)
Відповідно до п.4.1. контракту перелік послуг, що надаються, а також сума, що підлягає оплаті перевізнику, узгоджуються сторонами шляхом підписання заявки.
Відповідно до довідки про транспортні витрати до контракту №03/2024 від 01.01.2024, яка складена 22.07.2024, виданої про суму вартості послуг згідно базису поставки FCA-Rheda Wiedenbruck по перевезенню вантажу автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 маршрут м. Rheda Wiedenbruck (Німеччина) - м/п Ягодин (кордон України) - м. Луцьк (Волинська область) становить 60 000,00 грн. за вартість транспортування по маршрут м. Rheda Wiedenbruck - м/п Краківець кордон України (1 500 км) (а.с.37).
Відповідно до заявки №3 від 18.07.2024 до контракту №03/2024 від 01.01.2024 вартість фрахту становить 65 000,00 грн. (а.с.51). Вказана вартість підтверджується рахунком на оплату №139/1 від 22.07.2024 та актом надання послуг №139/11 від 22.07.2024 (а.с.52-53).
На підтвердження понесених витрат до митного оформлення було надано платіжну інструкцію №669 від 12.08.2024 на суму 191 500,00 де в призначенні платежу підтверджено, що платіж проведено зокрема і згідно рахунку №139/1 від 22.07.2024 (а.с.54).
Верховний Суд в постановах від 31.05.2019 у справі №804/16533/14, від 07.07.2023 у справі №803/718/17 вказав, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Вказаної правової позиції суд дотримується при вирішенні даного спору та зазначає, що подана позивачем на підтвердження транспортних витрат довідка є належним доказом їх понесення.
Отже, в цій частині зауваження митниці є безпідставними.
Щодо твердження, що прайс-лист товару б/н від 19.07.2024 є лише пропозицією по окремих найменуваннях товарів з єдиною ціною 0,68 Євро. Проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу, суд зазначає наступне.
З приваду прайс-листа суд зауважує, що це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, такий документ як прайс-лист не значиться у частині другій статті 53 МК України як такий, що підтверджує митну вартість товарів.
У свою чергу поданий декларантом прайс-лист від 19.07.2024 містить фірмовому емблему постачальника, в ньому міститься інформація про вартість за одиницю товару. Прайс-лист оформлений для широкого кола осіб, адже не містять конкретного адресата та містить широкий асортимент товару, тобто більший ніж позивач придбавав у продавця, такий документ скріплений печаткою та підписом посадової особи компанії, тому не повинен викликати будь-яких сумнівів у його належності (а.с.28).
Відображена у прайс-листі вартість товарів, в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена в інвойсі. В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого продавцем, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару, в повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданих до митного оформлення інвойсах.
Більше того, нормами чинного законодавства не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, тому такі документи можуть оформлюватися продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідним інвойсом. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі №420/2850/19. Отже таке твердження митного органу, на думку суду, є безпідставним та необґрунтованим.
Крім того, посадові особи митниці зазначили, що в митній декларації країни відправлення 24DE835638625687B3 від 19.07.2024 відсутні відомості про вартість товару.
Суд вважає за необхідне зазначити, що декларація країни відправлення №MRN24DE835638625687B3 від 19.07.2024, складена продавцем відповідно до правил країни експорту, тобто Німеччини. Крім того, покупець товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства , країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації (а.с.38).
В розумінні частини 2статті 53 МК України експортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість. А відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином вищевказане впливає на визначення митної вартості товару.
З урахуванням наведених обставин відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.
Суд наголошує, що вимога про надання банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.
Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).
З урахуванням наведеного, суд вважає, що митний орган не виконав обов'язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об'єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв'язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв'язку із неподанням додаткових документів, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).
Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
На думку суду, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані вище розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
Відповідно до положень статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.
Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, за основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару «сало свійських свиней хребтове морожене …» , виробник - Tonnies Lebensmittel GmbH & Co. KG DE, ввезеного з врахуванням умов поставки (FCA), обсягу партії та згідно зовнішньоекономічного договору (контракту) стороною якого є виробник товарів на рівні 1,20 дол.США/кг за МД №UA205140/2024/046191 від 22.07.2024, UA205140/2024/035459 від 28.05.2024.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
На думку суду, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.
При цьому суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 в справі №804/4906/15.
Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.
Суд наголошує на тому, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.
При цьому обов'язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.
Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до змісту частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Жодних доказів щодо прийняття оскаржуваного рішення саме з названих у відзиві підстав відповідачем не надано.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Натомість, з огляду на приведені судом фактичні обставини справи, суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та дії відповідача, які йому передували, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). При цьому, зміст оскаржуваного рішення не містить всіх обов'язкових відомостей, визначених підпунктами 1-4 частини другої статті 55 МК України.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак оскаржуване рішення №UA205140/2024/000211/2 від 23.07.2024 слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Отже, враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/001906 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000211/2 від 23.07.2024, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню (а.с.42).
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений згідно з платіжною інструкцією №19 від 13.01.2025 в сумі 4 844,00 грн (а.с.16).
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно із частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.
Відповідно до частин другої, третьої статті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до клопотання про долучення доказів понесених судових витрат надано: ордер а надання правничої (правової допомоги) серії АС №1124165 від 14.01.2025, договір про надання правничої допомоги від 17.11.2021, укладеного між ТзОВ «Мелміт» (клієнт) та АО «АФК», розрахунок вартості адвокатських послуг від 09.09.2024 у даній справі, рахунок на оплату №5 від 13.01.2025, платіжну інструкцію №18 від 13.01.2025 на суму 8 000,00 грн., акт прийому-передачі наданих послуг від 14.01.2025 (а.с.17, 59-63)
Зокрема, на підтвердження обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правничої допомоги від 17.11.2021, укладеного між ТзОВ «Мелміт» та АО «АФК», за умовами якого клієнт запрошує АО для надання правової допомоги представника, а АО бере на себе зобов'язання по виконанню функцій представника у адміністративному процесі, у якому клієнт є стороною справи (процесу) та наданню правничої допомоги (…).
Зокрема відповідно до п.4.1.-4.2. договору від 17.11.2024 за надання правової (правничої) допомоги клієнт зобов'язується виплатити АО гонорар за домовленістю, згідно з обсягом наданих послуг, відповідно до підписаних сторонами актів прийому-передачі наданої правничої допомоги, незалежно від гіпотетичного досягнутого результату у кожній конкретній справі. Розмір гонорару у кожній конкретній справі визначається Сторонами у додатках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною. При цьому враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвокатів АО залучених до виконання захисту інтересів Клієнта та, інші істотні обставини. Гонорар є розумним та враховує витрачений адвокатами АО час.
Відповідно до розрахунку вартості послуг від 09.09.2024 було надано такі послуги: підготовчі дії, підготовка та подання до Волинського окружного адміністративного суду позовної заяви супровід справи в суду першої інстанції у суму 8 000,00 грн.; складання та подання до суду апеляційної скарги (відзиву на апеляційну скаргу), повний супровід справи в суді апеляційної інстанції у сумі 5 000,00 грн.; складання та подання до суду касаційної скарги (відзиву на касаційну скаргу), повний супровід справи в суді касаційної інстанції у сумі 5 000,00 грн.
Згідно до рахунку на оплату №5 від 13.01.2025 та платіжної інструкції №18 від 13.01.2025 ТзОВ «Мелміт» було сплачено на рахунок АО «АФК» грошові кошти в сумі 8 000,00 грн., відповідно до наданого обсягу послуг правничої допомоги, як слідує з акту прийому-передачі наданих послуг від 14.01.2025.
Частиною сьомою статті 134 КАС України встановлено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву заявив про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, не погодилася із заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу. Вказує, що послуги по вивченню і аналізу документів, підготовка матеріалів до оскарження, наданню консультацій та роз'яснень законодавства, узгодження з Клієнтом правової позиції охоплюються загальною діяльністю адвоката та повинні входити до складу послуги «підготовка позову» або «складання процесуальних документів», а отже не можуть бути самостійною складовою витрат на правову допомогу. Зауважила, що предметом позову є лише одне рішення про коригування митної вартості №UA205140/2024/000211/2 від 23.07.2024, що не потребувало значних затрат часу для вивчення обставин справи та документів.
За загальним правилом зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.
При визначенні суми відшкодування суд, з урахуванням вимог заперечення на клопотання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд зауважує, що консультація клієнта з приводу обставин справи охоплюються загальною діяльністю адвоката та має на меті складання позовної заяви і подання її до суду.
Верховний Суд в постановах від 22.12.2020 у справі №520/8489/19, від 07.05.2020 у справі №320/3271/19, від 10.03.2020 у справі №520/8489/19 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
У постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд зазначив, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, при розгляді заперечень відповідача встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, спірні правовідносини регулюється нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, не передбачають, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування, є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги час, який об'єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу в даній справі, 5 000,00 грн, відтак решту витрат на вказану допомогу повинен понести позивач.
Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в загальному розмірі 9 844,00 грн., в тому числі: судовий збір в сумі 4 844,00 грн., сплачений згідно із платіжною інструкцією №19 від 13.01.2025), витрати на правову допомогу адвоката в сумі 5 000,00 грн.
Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелміт» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000211/2 від 23.07.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/001906.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелміт» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці понесені судові витрати в сумі 9 844,00 грн. (дев'ять тисяч вісімсот сорок чотири гривні 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелміт» (43005, волинська область, місто Луцьк, проспект Перемоги, 15, код ЄДРПОУ 39035748).
Відповідач: Волинська митниця (вулиця Призалізнична, 13, село Римачі, Волинська область, 44350, код ЄДРПОУ 43958385).
Суддя А.Я. Ксензюк