19 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/209/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Романюка Сергія Вікторовича в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури Романюк Сергій Вікторович в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області (далі - Камінь-Каширська окружна прокуратура, позивач) звернувся з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - ДСГП «Ліси України», відповідач) про визнання протиправною бездіяльності ДСГП «Ліси України» в особі філії «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» щодо організації і встановлення меж пралісової пам'ятки природи зоологічного заказника загальнодержавного значення «Рись» площею 320,5 га, на підставі якого провести роботи із винесення меж вказаного об'єкту природно-заповідного фонду шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості), а також щодо невстановлення охоронної зони навколо зоологічного заказника загальнодержавного значення «Рись» площею 320,5 га та зобов'язати ДСГП «Ліси України» в особі філії «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» вжити заходів з метою розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою на об'єкт природно - заповідного фонду - зоологічного заказника загальнодержавного значення «Рись», а також задля встановлення навколо неї охоронної зони.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пралісова пам'ятка природи (природні ліси) зоологічний заказник загальнодержавного значення «Рись» знаходиться на території Борового лісництва ДП «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» в межах сформованої земельної ділянки державної власності кадастровим номером 0723687300:05:003:0160 загальною площею 3919,1468 га, основним завданням якого збереження тваринного світу.
Філія «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» уже 34 роки забезпечує охорону зоологічного заказника загальнодержавного значення «Рись», при цьому, не вживши відповідних заходів з метою виготовлення технічної документації із землеустрою щодо організації і встановлення меж пралісової пам'ятки природи, закріплення їх в натурі (на місцевості), а також встановлення навколо зоологічного заказника загальнодержавного значення охоронної зони.
Разом із цим, у листі від 24.09.2024 №5-5/2296 Державна екологічна інспекція у Волинській області повідомила окружну прокуратуру про те, що вказаним органом контролю в період із 03 по 14 лютого 2020 року проведено перевірку (акт від 14.02.2020 № 128/02.20), якою встановлено, що під охороною ДП «Городоцьке ЛГ» перебуває об'єкт ПЗФ загальнодержавного значення зоологічний заказник «Рись» площею 320,5 га, який знаходяться на території Борового лісництва в кварталі 3 виділах 46-51. Актом визначено, що Положення та охоронне зобов'язання на вказаний об'єкт підлягає приведенню у відповідність до вимог чинного законодавства. Водночас, актом перевірки визначено, що межі ПЗФ в натурі (на місцевості) не винесено, інформаційно-межові знаки не встановлено.
Водночас, межі зоологічного заказника загальнодержавного значення «Рись» в натурі (на місцевості) не винесено. Позивач уважає, що не виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж об'єкту природно-заповідного фонду та не винесення, у зв'язку із цим в натурі (на місцевості) меж пралісової пам'ятки природи місцевого значення, а також не встановлення охоронних зон є наслідком протиправної бездіяльності постійного користування - філії «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України», що полягає у нездійсненні обов'язків із дотримання встановленого режиму для даної території.
Зазначає, що вказана протиправна бездіяльність відповідача унеможливлює належне використання та зберігання національного надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення й використання, у зв'язку із чим існує реальна ймовірність використання даної території не за цільовим призначенням, оскільки межі заказника не відомо де починаються та невідомо де закінчуються, відомості про особливий правовий статус земельної ділянки не внесено до Державного земельного кадастру (арк. спр. 1-10).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до статті 262 КАС України (арк. спр. 74).
Вказана ухвала була надіслана відповідачу за допомогою підсистеми «Електронний суд» 14.01.2025 та доставлена до електронного кабінету 15.01.2025 (арк. спр. 77), однак ДСГП «Ліси України» правом подачі відзиву не скористалось.
Будь-яких інших заяв по суті справи чи клопотань на адресу суду від учасників справи не надходило.
Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 02.06.1990 № 123 «Про створення державних заказників республіканського значення» створено державний заказник республіканського значення «Рись» (арк. спр. 45).
Згідно довідки про погодження проєкту постанови Ради Міністрів УРСР метою створення вказаного заказника є оселення на його території площею 320,5 га рідкісної тварини - рисі (зворот арк. спр. 45-46).
В подальшому, у назві Постанови Ради Міністрів УРСР від 02.06.1990 № 123, постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 584 «Про зміну деяких рішень Уряду України, у зв'язку із прийняттям Закону України «Про природно-заповідний фонд України» внесено зміни - замінено словосполучення «державні заказники республіканського значення» на посилання «заказники загальнодержавного значення»
Згідно із розпорядженням виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 13.06.1990 № 148-р «Про створення загальнозоологічного державного заказника республіканського значення «Рись» на території Маневицького району» визначено, що взято до відома інформацію про те, що Рада Міністрів Української РСР постановою від 02.06.1990 № 123 прийняла пропозицію Державного комітету УРСР по охороні природи про створення в Маневицькому районі загальноологічного державного заказника республіканського значення «Рись» площею 320,5 га, який буде перебувати у віданні Городоцького державного лісомисливського господарства обласного об'єднання «Волиньліс». Також даним розпорядженням зобов'язаного обласне виробниче об'єднання «Волиньліс» провести необхідну роботу по визначенню в натурі границь загальнозоологічного державного заказника «Рись» та оформити його необхідними покажчиками (арк. спр. 55).
Пралісова пам'ятка природи (природні ліси) зоологічний заказник загальнодержавного значення «Рись» знаходиться на території Борового лісництва ДП «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» в межах сформованої земельної ділянки державної власності кадастровим номером 0723687300:05:003:0160 загальною площею 3919,1468 га, що убачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації. іншого речового права (арк. спр. 33).
Відповідно до Положення про державний загальнозоологічний заказник республіканського значення «Рись», що затверджене заступником Міністра лісового господарства УРСР від 10.09.1990, державний загальнозоологічний заказник республіканського значення входить до складу природно-заповідного фонду Української РСР.
Пунктами 5 та 6 даного Положення визначено, що границі державного заказника республіканського значення переносяться в натуру за встановленим гранично-господарських стовпів, типових охоронних знаків і наносяться на планово-картографічні матеріали землекористування. Режим державного заказника республіканського значення враховується у всіх видах проектно-планової документації.
Із пункту 9 Положення убачається що основним завданням державного заказника республіканського значення «Рись» є збереження тваринного світу (зворот арк. спр. 48-49).
Відповідно до пункту 1 Положення про загальнозоологічний заказник загальнодержавного значення «Рись» Маневицького району Волинської області, що затверджене заступником Міністра охорони навколишнього природного середовища України від 30.12.1993, у відповідності до постанови Ради Міністрів УРСР від 02.06.1990 № 123 є збереження рідкісного звіра рися звичайного виду, що занесений до «Червоної книги України» та інших представників фауни (арк. спр. 47-48).
Листом Державного комітету Української РСР по охороні природи від 08.06.1990 зобов'язано Волинський обласний комітет по охороні природи в місячний строк передати даний об'єкт ПЗФ під охорону землекористувачам, отримавши від них охоронне зобов'язання.
Державним комітетом Української РСР по охороні природи 02.08.1990 передано під охорону Городоцькому державному лісомисливському господарству загальнозоологічний заказник республіканського значення «Рись» (зворот арк. спр. 52).
Міністерством охорони навколишнього природного середовища 05.10.1994 із Городоцьким держлісгоспом підписано нове охоронне зобов'язання № 20, яке є діючим на даний час та за умовами якого покладено на Відповідача обов'язок забезпечити виготовлення і встановлення на території заповідного об'єкту єдиних державних знаків та інформаційних аншлагів (арк. спр. 52).
Листом від 24.09.2024 № 5-5/2296 Державна екологічна інспекція у Волинській області повідомила окружну прокуратуру про те, що вказаним органом контролю в період із 03 по 14 лютого 2020 року проведено перевірку (акт від 14.02.2020 № 128/02.20), якою встановлено, що під охороною ДП «Городоцьке ЛГ» перебуває об'єкт ПЗФ загальнодержавного значення зоологічний заказник «Рись» площею 320,5 га, який знаходяться на території Борового лісництва в кварталі 3 виділах 46-51, квартал 6 виділ 52-54 та квартал 7,9. В акті перевірки зазначено, що на зоологічний заказник загальнодержавного значення «Рись» потрібно привести у відповідність до рішення про створення об'єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення «Рись» прощею 320,5 га.
У планах заходів державного нагляду (контролю) Державної екологічної інспекції у Волинській області передбачено здійснення планової перевірки ДП «Городницьке ЛГ» у 2022 (березні) році, однак, враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану», згідно у період воєнного стану здійснення заходів державного нагляду припинено, перевірки не проводилось (арк. спр. 57-58).
Із листа управління екології та природних ресурсів Волинської обласної військової адміністрації від 04.09.2024 № 1574/1.15/2-24 убачається, що проєктів землеустрою щодо винесення меж в натурі (на місцевості) на пралісові пам'ятки прироби до Управління на погодження не надходило. Клопотань щодо створення пралісових пам'яток природи (пралісів, квазілісів, природних лісів) на розгляді в Управління не перебуває (зворот арк. спр. 37).
Листом філії «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» від 23.08.2024 повідомлено, що навколо природніх лісів відмічені охоронні зони. Всі об'єкти ПЗФ відмежовані в натурі, оформлені відповідними знаками та інформаційними матеріалами, межі та охоронні зони нанесені на планово-картографічні матеріали (арк. спр. 23).
Згідно із листом філії «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» від 20.09.2024 №350/26.4-2024, зоологічний заказник загальнодержавного значення «Рись» відмежований в натурі, оформлений відповідними знаками та інформаційними матеріалами, межі та охоронні зони нанесені на планово-картографічні матеріали, Філією забезпечується дотримання режиму охорони заповідних об'єктів.
Право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 0723687300:05:003:0160 загальною площею 3919,1468 га, куди і входять вищевказаний об'єкт ПЗФ, було зареєстровано в 2016 році та в подальшому землевпорядна документація не розроблялась з метою винесення в натурі (на місцевості) даного об'єкту ПЗФ через відсутність коштів.
Наразі філією «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» здійснюються заходи спрямовані на отримання відповідного дозволу від Волинської військової адміністрації на поділ земельної ділянки для винесення в натурі на місцевості зоологічного заказника державного значення «Рись» (арк. спр. 40).
Листом управління екології та природних ресурсів Волинської обласної військової адміністрації від 11.10.2024 №1822/1.15/2-24 повідомлено, що рішення про створення пралісових пам'яток природи в межах Заказника не приймалися. Підстави для вжиття заходів щодо винесення меж в натурі (на місцевості) на природні ліси відсутні (арк. спр. 44).
Також листом філії «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» від 16.12.2024 №6731-24 повідомлено, що філією зібрано вихідні матеріали для укладення договору на виготовлення проєкту землеустрою щодо винесення меж в натурі щодо об'єкту ПЗФ зоологічного заказника державного значення «Рись» (арк. спр. 42).
Уважаючи бездіяльність відповідача щодо організації і встановлення меж пралісової пам'ятки природи зоологічного заказника загальнодержавного значення «Рись» площею 320,5 га, на підставі якого провести роботи із винесення меж вказаного об'єкту природно-заповідного фонду шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості), а також щодо невстановлення охоронної зони навколо зоологічного заказника загальнодержавного значення «Рись» площею 320,5 га протиправною, прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області звернувся до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.
Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону №1697-VІІ та статтею 53 КАС України.
Так згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 23 цього Закону представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
При вирішенні справи суд бере до уваги, що інтереси держави є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.
У пункті 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
За приписами статей 13, 14 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави.
Частиною першою статті 4 Закону України 25 червня 1991 року №1264-XII «Про охорону навколишнього природного середовища» (далі - Закон №1264-XII) визначено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.
Згідно зі статтею 5 Закону №1264-XII державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Отже, державний та суспільний інтерес полягає у необхідності неухильного дотримання вимог законодавства в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, насамперед, задля збереження національного природного надбання країни.
Статтею 20-2 Закону №1264-XII передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про використання та охорону земель; про природно-заповідний фонд; надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Відповідно до пункту 1 розділу І, пункту 11 розділу ІІ Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Державної екологічної інспекції України, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за №350/34633), Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. До функцій Інспекції належить вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступ позивачем та відповідачем у судах.
Підпунктом 15 пункту 2 розділу II Положення про Державну екологічну інспекцію у Волинській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 №28, визначено, що Державна екологічна інспекція у Волинській області здійснює нагляд за додержанням законодавства про охорону і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду (арк. спр. 59-68).
Також пунктом 6 Положення №28 передбачено можливість Інспекції на звернення до суду із позовом щодо визнання протиправними дій чи бездіяльності фізичних і юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб.
Як убачається із матеріалів справи, прокурор листом від 24.12.2024 №51/1-1892ВИХ-24 повідомив Інспекцію про пред'явлення позову до суду в інтересах держави в особі Інспекції до ДСГП «Ліси України» в особі філії «Городоцьке ЛГ» про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії щодо виготовлення технічної документації із землеустрою на об'єкт природо-заповідного фонду - пралісову пам'ятку природи зоологічний заказник загальнодержавного значення «Рись» площею 320,5 га та встановлення навколо неї охоронної зони. Одночасно роз'яснено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень у встановленому законом порядку (арк. спр. 12).
Інспекція не подала до суду заперечень проти її представництва прокурором в інтересах держави.
Надаючи оцінку доводам прокурора по суті спору, суд зазначає, що відповідно до статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
За приписами статті 19 ЗК України землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Згідно зі статтею 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу. Законом можуть бути встановлені інші обов'язки землекористувачів.
У статті 79 ЗК України вказано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Відповідно до частини сьомої статті 79-1 ЗК України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування, а відповідно до частини восьмої цієї ж статті ЗК України у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Статтею 43 ЗК України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Статтею 44 ЗК України передбачено, що до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів визначені Законом №2456-XII.
До природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища (стаття 3 Закону №2456-XII).
Як встановлено судом, постановою Ради Міністрів УРСР від 02.06.1990 № 123 «Про створення державних заказників республіканського значення» створено державний заказник республіканського значення «Рись», який, (арк. спр. 45).
Рада Міністрів Української РСР постановою від 02.06.1990 № 123 прийняла пропозицію Державного комітету УРСР по охороні природи про створення в Маневицькому районі загальноологічного державного заказника республіканського значення «Рись» площею 320,5 га, який буде перебувати у віданні Городоцького державного лісомисливського господарства обласного об'єднання «Волиньліс».
Розпорядженням виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 13.06.1990 № 148-р «Про створення загальнозоологічного державного заказника республіканського значення «Рись» на території Маневицького району» зобов'язаного обласне виробниче об'єднання «Волиньліс» провести необхідну роботу по визначенню в натурі границь загальнозоологічного державного заказника «Рись» та оформити його необхідними покажчиками (арк. спр. 55).
Відповідно до частини четвертої статті 7 №2456-XII межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Крім того, статтею 39 Закону №2456-XII встановлено, що для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.
Статтею 28 Закону №2456-XII, а також статтею 39-1 Лісового кодексу України передбачено, що охоронна зона навколо пралісових пам'яток природи установлюється завширшки не менше подвійної висоти деревостану пралісу. В охоронній зоні забороняються будь-які суцільні, у тому числі санітарні, а також поступові рубки.
Частиною п'ятою статті 53, статтею 60 Закону №2456-XII визначено, що території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання. Охорона територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.
У частині четвертій статті 27 Закону №2456-XII вказано, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених пам'ятками природи, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Закон №858-IV визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
У цьому Законі наведені нижче основні терміни вживаються в такому значенні: проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (стаття 1).
Відповідно до підпункту «в» частини першої статті 2 Закону №858-IV землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.
У статті 20 Закону №858-IV обумовлено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).
Підставою для здійснення землеустрою відповідно до статті 22 Закону №858-IV є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.
Статтею 25 Закону №858-IV визначено, що одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Статтею 30 Закону №858-IV та пунктом 3 частини третьої статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення зобов'язано погоджувати з структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).
Статтею 47 Закону №858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об'єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів включають: а) завдання на складання проекту землеустрою; б) пояснювальну записку; в) характеристику території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів; ґ) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування; д) витяг з графічної частини відповідної містобудівної документації з позначеними межами водоохоронної зони, прибережної захисної смуги, пляжної зони (за наявності); е) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за наявності); є) план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні; ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів; з) креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів; и) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів у натурі (на місцевості).
Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів вносяться до Державного земельного кадастру.
Аналізуючи наведені правові норми, слід прийти до висновку, що природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов'язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду. Наведене убезпечує від використання землі на території природно-заповідного фонду не за цільовим призначенням та запобігає її протиправному привласненню.
Відповідно до статті 26 Закону №858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути землекористувачі.
Пунктом 3.5 Положення №8 визначено, що забезпечення режиму охорони території земельних ділянок у межах пралісової пам'ятки природи здійснюється землекористувачем.
Матеріалами справи підтверджено, що зоологічний заказник загальнодержавного значення «Рись» передано під охорону Городоцькому державному Лісовому господарству (тепер філія «Городоцьке лісове господарство» ДСГП «Ліси України»), що оформлено охоронним зобов'язанням від 05.10.1994 №20 (арк. спр. 52).
Пунктами 5 та 6 Положення про державний загальнозоологічний заказник республіканського значення «Рись» що затверджене заступником Міністра лісового господарства УРСР від 10.09.1990, визначено, що границі державного заказника республіканського значення переносяться в натуру за встановленим гранично-господарських стовпів, типових охоронних знаків і наносяться на планово-картографічні матеріали землекористування. Режим державного заказника республіканського значення враховується у всіх видах проектно-планової документації (зворот арк. спр. 48-49).
Із наведеного слідує, що ДСГП «Ліси України» в особі філії «Городоцьке ЛГ» покладено обов'язок із вчинення дій по організації розробки проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду, а саме зоологічного заказника загальнодержавного значення «Рись» площею 320,5 га, визначення та закріплення на місцевості її меж та охоронної зони.
Натомість межі зоологічного заказника загальнодержавного значення «Рись» в натурі (на місцевості) не винесено, що підтверджується листами Управління екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації від 04.09.2024 №1574/1.15/2-24, від 18.10.20-224 №5889-24 (зворот арк. спр. 37, 44) і не заперечується відповідачем листами ДСГП «Ліси України» в особі філії «Городоцьке ЛГ» від 20.09.2024 №350/26.4-2024 та від 10.12.2024 №501/26.4.4-2024 (арк. спр. 40, 42).
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що прокурором доведено наявність підстав звернення до суду з позовом та підстав для визнання протиправною бездіяльності ДСГП «Ліси України» в особі філії «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» щодо невжиття заходів для розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою на об'єкт природно - заповідного фонду - зоологічного заказника загальнодержавного значення «Рись», а тому позов, на переконання суду, належить задовольнити.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, а також враховуючи межі заявлених позивачем позовних вимог, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність ДСГП «Ліси України» щодо невжиття заходів з метою розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою на об'єкт природно - заповідного фонду - зоологічного заказника загальнодержавного значення «Рись» та встановлення навколо неї охоронної зони; зобов'язати відповідача вжити заходів з метою розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою на об'єкт природно - заповідного фонду - зоологічного заказника загальнодержавного значення «Рись» та встановлення навколо неї охоронної зони.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Отже, у даній справі підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору відсутні.
Керуючись статтями 243-245, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури Романюка Сергія Вікторовича (44501, Волинська область, місто Камінь-Каширський, вулиця Воля, будинок 7, код ЄДРПОУ 02909915) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Степана Бандери, 20, код ЄДРПОУ 38009738) до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (01601, місто Київ, вулиця Шота Руставелі, будинок 9А, ідентифікаційний код юридичної особи 44768034) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо невжиття заходів задля розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою на об'єкт природно-заповідного фонду - зоологічного заказника загальнодержавного значення «Рись» та встановлення навколо неї охоронної зони.
Зобов'язати Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» вжити заходів з метою розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою на об'єкт природно-заповідного фонду - зоологічного заказника загальнодержавного значення «Рись» та встановлення навколо неї охоронної зони.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.І. Смокович