18 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/14364/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Закарпатській області) про визнання протиправним та скасувати рішення від 25.11.2024 №032950009111 про відмову у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ);
зобов'язання призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 19.11.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням №032950009111 від 25.11.2024 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії. В обґрунтування відмови було зазначено, що страховий стаж становить 18 років 6 місяців 16 днів; період проживання та роботи в зоні гарантованого добровільного відселення становить на 1 січня 1993 року - 2 роки 03 місяці 16 днів. Період з 01.09.1986 по 14.07.1987 не зараховано до проживання в зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки згідно з довідкою №213 від 22.05.2023 позивач навчалась в середньому професійно-технічному училищі №9, тому не вбачається навчання в зоні гарантованого добровільного відселення.
Позивач вважає, що має беззаперечне право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 2 частини другої статті 55 Закону №796-ХІІ.
В протиправність оскаржуваного рішення ОСОБА_1 зазначає, що має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , проживала в у зоні гарантованого добровільного відселення тривалий період: з дати народження по ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 21.10.1996 по даний час у с.Житнівка Камінь-Каширського району, що підтверджується довідкою Боровненського старостинського округу №1381 від 18.11.224, та з 22.01.1991 по 09.10.1996 у м.Камінь-Каширському, що підтверджується поданою довідкою Камінь-Каширської міськради №1376 від 04.05.2023 про проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.
Крім того, позивач працювала з 01.10.1990 по 30.09.1996 в м.Камінь-Каширському, про що свідчить довідка Камінь-Каширської міської ради із інформацією з архівного витягу №134 від 09.06.2023.
ОСОБА_1 вважає, що надала всі необхідні документи для призначення пенсії та не отримала підставних причин відмови, і станом на сьогодні пенсія протиправно не призначена.
З огляду на вказані підстави позивач просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.20).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.68-70) позовні вимоги не визнала та зазначила, що на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви від 03.10.2023 та доданих до неї документів ГУ ПФУ в Чернігівській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) відмовлено в призначенні пенсії, про що винесено рішення №032950009111 від 03.10.2023.
Розглянувши заяву позивача від 19.11.2024 та доданих до неї документів ГУ ПФУ в Закарпатській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) відмовлено в призначенні пенсії, про що винесено рішення №032950009111 від 25.11.2024 у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи та періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року, тобто менше 3-х років.
Так, відповідно до наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, уточнюючі довідки) загальний страховий стаж позивачки складає 18 років 06 місяців 16 днів, в тому числі період роботи, які позивач просить врахувати з 06.07.1979 по 11.10.1979, військова служба з 17.10.1979 по 20.10.1981 та з 18.11.1981 по 11.01.1982.
Як вбачається із матеріалів електронної пенсійної справи, позивачка проживала на території, яка відноситься до ІІІ категорії потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС, з дати народження по 24.11.1986 та з 21.10.1996 (довідка № 1381 від 18.11.2024) з 22.01.1991 по 09.10.1996 (довідка № 11376 від 04.05.2023).
Таким чином, період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року становить 02 роки 03 місяці 16 днів, що є недостатньо для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно ст.55 Закону №796-ХІІ.
Отже, у зв'язку з тим, що позивач прожила (відпрацювала) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 рік - 02 роки 03 місяці 16 днів, тобто менше 3-х років, страховий стаж позивачки становить 18 років 06 місяців 16 днів з необхідних 25 років, відповідачем прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Інших заяв по суті справи не надходило.
Враховуючи вимоги статті 257 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус громадянина (громадянки), який (яка) потерпів(ла) від Чорнобильської катастрофи НОМЕР_1 (а.с.7).
Позивачка у віці 54 роки звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 19.11.2024 про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком відповідач прийняв рішення від 25.11.2024 №032950009111 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що страховий стаж становить 18 років 6 місяців 16 днів при необхідному 25 років, тривалість проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 3 місяці 16 днів (необхідно не менше 3 роки), що не дає право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку (а.с.13).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 рік.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №460/23707/22).
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 січня 2024 року за №1/41346), які набрали чинності 15 лютого 2024 року, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Як встановлено судом, позивачу видане Волинською обласною державною адміністрацією посвідчення №415156 від 01.07.1994, відповідно до якої вона має статус громадянки, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (а.с.7).
Суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 при розгляді справи №460/19947/23.
Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області від 25.11.2024 №032950009111 вказано, що страховий стаж становить 18 років 06 місяці 16 днів, тривалість проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 3 місяці 16 днів (а.с.13, 65).
Отже, одним із ключових питань у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
При цьому, як слідує із матеріалів справи, факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення в м.Камінь-Каширський Волинської області підтверджується довідкою Камінь-Каширської міської ради від 04.05.2023 №1376, відповідно до якої позивач дійсно була зареєстрована і проживала у період із 22.01.1991 по 09.10.1996 по АДРЕСА_1 ; довідкою №1 Боровненського старостинського округу виконавчого комітету Камінь-Каширсьської міської ради від 18.11.2024 №1381, згідно з якою ОСОБА_1 з дати народження по ІНФОРМАЦІЯ_1 та з 21.10.1996 по даний час проживає і зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.8, 9).
Відповідно до довідки Камінь-Каширської міської ради №134 від 09.06.2023 позивач працювала з 01.10.1990 по 30.09.1996 в м.Камінь-Каширську (а.с.11).
Згідно з додатком 1 до Постанови №106 населені пункти м.Камінь-Каширський та с.Житнівка включені у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.
Разом з тим, не є спірною та обставина, що у період з 01.09.1986 року по 14.07.1987 позивачка навчалася в м.Луцьку в Середньому професійно-технічному училищі №9 (диплом НОМЕР_2 , а.с.43). Також позивач з 22.07.1987 по 17.09.1990 працювала на підприємстві ДПЗ №28 в м.Луцьку, що підтверджується довідкою ПАТ «СКФ» від 30.05.2023 №9510/72 та записами в трудовій книжці позивачки НОМЕР_3 (а.с.29-35, 40).
Суд наголошує, що законодавець пов'язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи в зоні радіоактивного забруднення у зв'язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.
Таким чином, належних та допустимих доказів, що підтверджують факт проживання або роботу позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993 матеріали справи не містять, а тому підстави для застосування до позивача положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.
При цьому у спірному рішенні від 25.11.2024 №03295000911 (а.с.13) вказано про наявність у ОСОБА_1 страхового стажу 18 років 06 місяців 16 днів, тобто умова щодо страхового стажу відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку (25 років), не виконується.
Відтак управлінням правомірно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-XII у зв'язку з відсутністю підстав для зменшення пенсійного віку, оскільки позивач не надала доказів проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років та у неї відсутній необхідний страховий стаж.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду належними та допустимими доказами правомірність спірного рішення.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій