про відмову у відкритті провадження у справі
18 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/2600/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Денисюк Р.С., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Волиньобленерго» про визнання дій протиправними, скасування акту про порушення та протоколу,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Волиньобленерго» про визнання дій протиправними, скасування акту про порушення № 001289 та протоколу № 112.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 та здійснюючи перевірку щодо підсудності цієї справи адміністративному суду, суд зазначає наступне.
Статтею 55 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - спір, зокрема, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ відповідно до положень статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Так, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
В даному ж випадку, виходячи з суб'єктного складу, мотивів наведених у позовній заяві та змісту прохальної частини позову слідує, що позивач звернувся до суду за захистом власних приватних прав, пов'язаних із порушенням Правил роздрібного ринку електроенергії у його житловому будинку.
Відповідно до пункту 84 статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" № 2019-VIII споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
В той же час відповідно до частини 1 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" № 2019-VIII визначає права та обов'язки споживача, серед яких, крім іншого, закріплено право: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку; змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку; отримувати електричну енергію належної якості згідно з умовами договору та вимогами до якості електричної енергії; на недискримінаційний доступ до системи передачі, систем розподілу на підставі договорів з оператором системи передачі, оператором системи розподілу відповідно до вимог кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу; подавати відповідному електропостачальнику, оператору системи розподілу звернення, скарги та претензії, зокрема щодо якості електропостачання, щодо надання послуг з постачання електричної енергії та отримувати в установленому законодавством порядку вмотивовані відповіді або повідомлення про заходи щодо усунення електропостачальником причин скарги.
Частиною третьою вказаної статті також визначено, що споживач зобов'язаний: 1) сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; 2) надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії; 3) дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів; 4) врегулювати у порядку, визначеному кодексом систем розподілу, відносини щодо технічного забезпечення розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; 5) надавати стороні, з якою укладено договір про постачання/купівлю-продаж електричної енергії, інформацію про максимальну дозволену потужність споживання власних об'єктів споживання за договором з оператором системи розподілу/оператором системи передачі, якщо така потужність дозволяє споживати 600 ГВт·год на рік та більше при максимальній виробничій потужності споживання (цілодобове споживання протягом року).
Отже з наведеного випливає, що право споживача на забезпечення електроенергією належить до цивільних прав особи.
Спірні правовідносини в жодному із порушених у заяві питанні не носять публічно-правового характеру, а є приватноправовими.
Таким чином, вказаний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За таких обставин поданий для вирішення адміністративним судом спір не є публічно-правовим, що виключає можливість його вирішення адміністративним судом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням наведеного, спір у цій справі не підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства, а тому у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
При цьому, суддя звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц зазначила, що складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПКЕЕ є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов'язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.
Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов'язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта.
Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
У цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такі вимоги не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду.
Оскільки відповідач у межах спірних правовідносин не є суб'єктом владних повноважень в розумінні КАС України, а характер спірних правовідносин стосується захисту цивільного права ОСОБА_1 та з врахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, тому суддя дійшов висновку, що цей спір не підлягає розгляду в судовому порядку.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтями 171, 248, 256, 294 КАС України,
У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Волиньобленерго» про визнання дій протиправними, скасування акту про порушення та протоколу відмовити.
Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення, а копію позовної заяви залишити в суді.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Р.С. Денисюк