18 березня 2025 року ЛуцькСправа № 140/14896/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Плахтій Н.Б.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 12.12.2024 №032950011164 щодо відмови у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ);
зобов'язання призначити і виплачувати пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 04.11.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою №2805 потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3.
06.12.2024 позивач звернулась із заявою про призначення пенсії та пакетом необхідних документів. За результатами розгляду її заяви відповідачем прийнято рішення від 12.12.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком. Підставою відмови у призначенні пенсії слугувало те, що документами не підтверджено право ОСОБА_1 на зниження пенсійного віку, оскільки період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 26.04.1986 по 01.01.1993 становить 1 рік 11 місяців 5 днів, тобто менше трьох років, що не дає права на пенсію зі зменшенням пенсійного віку.
З таким рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправними та таким, що підлягає скасуванню з наступних обґрунтувань та правових підстав.
Позивач зауважує, що відповідач взяв до уваги лише той період проживання, який зазначений у довідці №563 від 18.10.2024, виданій старостою Люб'язівського старостинського округу. При цьому не зарахував до періоду проживання період проходження практики на забрудненій території та період навчальних канікул, які позивач проводила вдома в с.Люб'язь, інші періоди фактичного проживання в с.Люб'язь.
Як вбачається з архівної довідки №903-25/03/2019 від 15.07.2024, виданої Волинським національним університетом ім. Лесі Українки, навчання переривалося на період канікул та практики, що давало можливість за наявності прямого транспортного сполучення добиратися рейсовим пасажирським транспортом з місця проживання та реєстрації до місця навчання.
Також ОСОБА_1 покликається на те, що з архівної довідки вбачається, що під час свого навчання позивач проходила практики, а саме: соціолінгвістичну практику з 06.07.1989 по 17.07.1989 в Любешівському районі (12 днів); піонерську практику з 01.06.1990 по 16.07.1990 в с.Люб'язь Любешівського району (1 місяць 16 днів).
Крім того, як вбачається з довідки Люб'язівського ліцею №983 від 17.12.2024, у період з 06.07.1989 по 17.07.1989 та з 01.06.1990 по 16.07.1990 позивач проходила практику в Люб'язівській середній школі Любешівського району Волинської області. Підтверджуючі документи про проходження практики в закладі освіти не збереглись, оскільки строк їх зберігання закінчився.
На думку ОСОБА_1 , до зареєстрованого проживання на забрудненій території варто додати і період проходження позивачем практики в с.Люб'язь (1 місяць 28 днів), що разом з зареєстрованим періодом проживання буде становити 2 роки 1 місяць 3 дні.
Також, на думку позивача, очевидним є той факт, що після проходження практики у с.Люб'язь в літній період позивач лишалась на канікули у тому ж с.Люб'язь. Тобто, після проходження соціолінгвістичної практики з 06.07.1989 по 17.07.1989 позивач лишилась в с.Люб'язь і на канікули, які влітку були (згідно архівної довідки) 2 тижня липня та місяць серпень (1 місяць 14 днів). Після проходження піонерської практики з 01.06.1990 по 16.07.1990 в с.Люб'язь позивач також лишилась на канікули в с.Люб'язь. Влітку 1990 року канікули були також 2 тижня липня та 1 місяць серпень (1 місяць 14 днів).
Позивач вважає, що до 2 років 1 місяця 3 днів підтвердженого проживання на забрудненій території с.Люб'язь варто додати і 2 місяці 28 днів, що разом становитиме 2 роки 4 місяці 1 день. Інші періоди канікул позивач також проводила у с.Люб'язь, а саме: зимові канікули 1988 року - 2 тижні (14 днів); літні канікули 1988 року - 2 тижня липня та один місяць серпень (1 місяць 14 днів); зимові канікули 1989 року - 2 тижні (14 днів); зимові канікули 1990 року - 2 тижні (14 днів); зимові канікули 1991 року - 2 тижні (14 днів); літні канікули 1991 року - 2 тижня липня та один місяць серпень (1 місяць 14 днів); зимові канікули 1992 року - 2 тижні (14 днів). Загалом, період вищезазначених канікул складає 5 місяців 8 днів.
В сукупності з попереднім періодом проживання на забрудненій території буде становити 2 роки 9 місяців 10 днів.
Також позивач повідомляє, що протягом 5 років навчання у м. Луцьку практично щотижня приїжджала додому на вихідні, оскільки транспортне сполучення було добрим, відстань не є великою (біля 140 км), а квитки на автобус були дуже дешевими, тому фактично загальний період мого проживання у с.Люб'язь буде становити понад 3 роки.
Той факт, що позивач усі канікули під час свого навчання в м. Луцьку проводила у с.Люб'язь, а також майже всі вихідні під час свого навчання приїздила до батьків в с.Люб'язь, зможуть підтвердити свідки.
Позивач просить суд звернути увагу і на те, що після свого навчання вона продовжує проживати у зоні гарантованого добровільного відселення по даний час.
Позивач вважає, що має право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону №796-ХІІ, як з огляду на викладені обставини, так і з наведених нижче правових норм.
З огляду на вказані підстави позивач просила позов задовольнити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.15).
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.17-18) позовні вимоги не визнала та зазначила, що на момент звернення позивач досягла віку 54 роки ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Страховий стаж становить 36 років 11 місяців 09 днів. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 ГУ ПФУ у Волинській області прийнято рішення від 12.12.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку згідно статті 55 Закону №796-XII у зв'язку з не виконанням вимоги про період проживання на території радіоактивного забруднення
З поданих позивачем документів для призначення пенсії вбачається, що позивач проживає та зареєстрована в с.Люб'язь Камінь-Каширського р-ну Волинської обл. з 01.01.1986 по 30.09.1987 та з 01.07.1992 по даний час.
ГУ ПФУ Волинській області заперечує щодо зарахування періоду канікул та часу проходження практики під час навчання у Луцькому державному педагогічному інституті імені Лесі Українки, оскільки доказами даний факт не підтверджено.
Отже, позивач станом на 01.01.1993 прожила у зоні гарантованого добровільного відселення менше ніж 3 роки, а тому не має права на призначення пенсії, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
З наведених підстав представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю.
Інші заяви по суті справи не надходили.
Враховуючи вимоги статті 257 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується довідкою Волинської ОДА №2805 від 21.11.2024 (а.с.6).
06.12.2024 позивачка у віці 54 роки звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку (а.с.21).
ГУ ПФУ у Волинській області розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення від 12.12.2024 №032950011164 про відмову у призначенні пенсії. Підставою для прийняття зазначеного рішення слугувало те, що тривалість проживання (роботи) заявниці у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року становить 1 рік 11 місяців 5 днів, що не дає право зниження пенсійного віку для виходу на пенсію на 6 років.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), якою визначено, що право на пенсію за віком особи набувають при досягненні 60-річного віку та за наявності страхового стажу з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 рік.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.
Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 у справі №565/1829/17 та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Отже, право на застосування положень статті 55 Закону №796-XII щодо виходу на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку мають лише ті особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років, і вказана обставина повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами.
Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01 січня 1993 року необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі №460/23707/22).
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1, зі мінами).
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, з урахуванням змін, внесених постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2023 №55-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 січня 2024 року за №1/41346), які набрали чинності 15 лютого 2024 року, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування.
Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи-громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Як встановлено судом, позивачці видана Волинською обласною державною адміністрацією довідка №2805 від 21.11.2024, відповідно до якої вона має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (а.с.9).
Суд відхиляє доводи позивача про те, що наявність посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, оскільки наявність такого посвідчення не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, та вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.11.2024 при розгляді справи №460/19947/23.
Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 12.12.2024 №032950011164 вказано не підтвердження тривалості проживання на забрудненій території станом на 01.01.1993 - 3 роки (а.с.12).
Отже, ключовим питанням у цій справі є підтвердження належними та допустимими доказами факту фізичного перебування позивача на території радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням або роботою на цій території станом на 01.01.1993 не менше 3 років.
При цьому, як слідує із матеріалів справи, факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення в селі Люб'язь Камінь-Каширського району (бувшого Любешівського району) Волинської області підтверджується довідкою Люб'язівського страростинського округу від 18.10.2024 №563, відповідно до якої позивач дійсно була зареєстрована і проживала у періоди із 01.01.1986 по 30.09.1987, з 01.07.1992 по теперішній час в селі Люб'язь Камінь-Каширського району (бувшого Любешівського району) (а.с.11).
Згідно з додатком 1 до Постанови №106 населений пункт с.Люб'язь включене у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.
Водночас з відомостей диплому серії НОМЕР_1 від 29.06.1992 слідує, що ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_2 ) у 1987 році вступила до Луцького державного педагогічного інституту ім.Лесі України та в 1992 році закінчила повний курс названого інституту (а.с.7).
Також довідкою Волинського національного університету ім.Лесі Українки від 15.07.2024 №03-25/03/2019 підтверджено, що з 29.06.1988 до 12.07.1988 позивач проходила практику в м.Луцьку, з 06.07.1989 до 17.07.19889 - в Любешівському районі, з 01.06.1990 до 16.07.1990 в с.Люб'язь Любешівського району, з 01.04.1991 до 05.05.1991 в м.Луцьку, з 11.11.1991 до 21.12.1991 в с.Затурці (а.с.9). Довідкою опорного закладу загальної середньої освіти «Люб'язівський ліцей» від 17.12.2024 №983 підтверджується, що позивач дійсно проходила практику в Люб'язівській середній школі Любешівського району Волинської області (а.с.10).
Таким чином, належних та допустимих доказів, що підтверджують факт постійного проживання або роботу позивача у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993 матеріали справи не містять, а тому підстави для застосування до позивача положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.
В позовній заяві позивач покликається на той факт, що у період з 01.09.1987 по 22.06.1992 навчалася на денній формі навчання у Луцького державного педагогічного інституту ім.Лесі України та у періоди канікул та проходження практики проживала у селі Люб'язь.
Щодо таких тверджень позивача, то суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23, де зазначено, що оскільки навчання зазвичай є тривалими періодами, протягом яких особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такі періоди можуть бути прирівняні до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо проходили в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (довідка з гуртожитку навчального закладу, в якому проживав позивач під час навчання; військовий квиток, довідка з військової частини про її місце дислокації або інші документи, з яких вбачається інформація про місце розташування військової частини).
Суд наголошує, що законодавець пов'язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини.
Постійне місце навчання на денній формі нерозривно пов'язане з постійним місцем проживання особи, а відтак період навчання позивача у місті Луцьку Волинської області (не віднесено до зони гарантованого добровільного відселення) спростовує факт її постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у цей період, що виключає можливість врахування такого періоду до періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення.
Верховний Суд у постановах від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01.01.993 позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту постійного проживання та (або) роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту Чорнобильської катастрофи (26.04.1986) до 01.01.1993 не менше 3 років, тому управлінням правомірно відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду належними та допустимими доказами правомірність спірного рішення.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 243-297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій