Справа № 766/10057/23 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/819/230/25 Доповідач ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер справи: 766/10057/23
18.03.2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого -адвоката ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_9 ,
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження №12023230000002001 від 30.10.2023 за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_7 на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 16.12.2024 щодо:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця СРСР, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, фізичних вад здоров'я не має, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.162, ч.4 ст.190, ч.3 ст.146, ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 16.12.2024 ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.162, ч.4 ст.190, ч.3 ст.146, ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України та призначено покарання:
за ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік;
за ч.4 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна;
за ч.3 ст.146 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;
за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_10 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_10 залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Строк відбування покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_10 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 27.06.2023 до дня набрання вироком законної сили з розрахунку: одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 , задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_7 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 гривень.
Скасовано арешт на майно.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у сумі 35 694 грн. 35 коп.
Вирішено питання про речові докази.
Вироком суду ОСОБА_10 визнано винуватим у тому, що він, діючи із прямим умислом, перебуваючи у дружніх відносинах із Особою 1 (матеріали стосовно якого виділено в окреме провадження), добровільно погодився на пропозицію останнього вступити до складу створеної та очолюваної Особою 1 організованої групи у якості виконавця, з метою вчинення низки умисних тяжких злочинів на території Херсонської області, пов'язаних з незаконним проникненням до житла та іншого володіння осіб, незаконного проведення в них обшуку та заволодінням в такий спосіб чужим майном шляхом обману під вигаданим приводом перевірки оргтехніки на факт наявності відомостей щодо колабораційної діяльності; і пов'язаних з незаконним позбавленням волі із застосуванням зброї до потерпілих з вигаданих мотивів співпраці з окупаційними військами російської федерації з метою отримання від них зізнавальних показів про співпрацю з окупаційними військами.
Так, 18.04.2023 близько 8 години 30 хвилин, перебуваючи у с. Новодмитрівка Херсонського району Херсонської області, за вищевикладених обставин, Особа 1 вирішив незаконно проникнути до житла та іншого володіння осіб за адресою: АДРЕСА_2 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , незаконно провести в них обшук та заволодіти в такий спосіб чужим майном шляхом обману під вигаданим приводом перевірки оргтехніки на факт наявності відомостей щодо колабораційної діяльності. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне проникнення до житла та іншого володіння осіб за адресою: АДРЕСА_2 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і незаконне проведення в них обшуку та заволодіння в такий спосіб чужим майном шляхом обману під вигаданим приводом перевірки оргтехніки на факт наявності відомостей щодо колабораційної діяльності, Особа 1 діючи в умовах воєнного стану, володіючи якостями лідера, сильним і стійким характером, виконуючи роль організатора, залучив до вчинення злочину у складі організованої групи мешканців м. Миколаєва Особи 2, ОСОБА_10 , Особи 11, Особи 10 та Особи 3 (матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження), яких об'єднав єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, відомого всім учасникам групи, встановив взаємозв'язок між діями всіх учасників організованої групи, розподілив ролі між вказаними особами, підшукав знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення та відвів Особи 2, ОСОБА_12 , Особи 11, Особи 10 та Особи 3 роль виконавців.
Так, 18.04.2023 близько 09 години 30 хвилин, перебуваючи у c. Новодмитрівка Херсонського району Херсонської області, ОСОБА_10 діючи умисно, за вищевикладених обставин, виконуючи роль виконавця у складі організованої групи, спільно з Особою 2, Особою 11, Особи 10 та Особою 3, на виконання єдиного плану відомого всім учасникам групи та вказівки Особи 1 щодо незаконного проникнення до житла та іншого володіння осіб за адресою: АДРЕСА_2 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і незаконне проведення в них обшуку та заволодіння в такий спосіб чужим майном шляхом обману під вигаданим приводом перевірки оргтехніки на факт наявності відомостей щодо колабораційної діяльності, з корисливою метою, діючи умисно, в порушення ч.1 ст.30 Конституції України, якою гарантується недоторканість житла чи іншого володіння особи, переслідуючи прямий умисел, направлений на порушення права осіб на недоторканість житла, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою вторгнення до житла всупереч волі законного власника, відкрито незаконно проник разом з іншими учасниками організованої групи на територію домоволодіння через хвіртку, після чого вони разом проникли через вхідні двері до житлового приміщення будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , який на праві власності належить ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 , де провели незаконний обшук.
Суд кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_10 за ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до житла та іншого володіння особи, незаконне проведення в них обшуку, вчинене організованою групою.
Він же, діючи із прямим умислом, за вищевикладених обставин, у складі організованої групи, на виконання вказівки Особи 1 та єдиного злочинного плану відомого всім учасникам, продовжуючи свої злочинні дії, спільно з Особою 2, Особою 11, Особи 10 та Особою 3, 18.04.2023 близько 10 години 00 хвилин, діючи у якості виконавця та усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману під вигаданим приводом перевірки оргтехніки на факт наявності відомостей щодо колабораційної діяльності, з корисливою метою, під час проведення незаконного обшуку, перебуваючи разом з останніми за адресою: АДРЕСА_2 , незаконно заволоділи шляхом обману чужим майном, а саме: планшет «Bravis», модель NP 725 3G, оперативна пам?ять - 512 МБ, внутрішня пам?ять - 4 ГБ, білого кольору, вартістю 733 грн (сімсот тридцять три гривні); мобільним телефоном «Soni XPERIA» JST26I, чорного кольору з кришкою червоного кольору, вартістю 450 грн (чотириста п?ятдесят гривень); мобільний телефон «Sony Ericson P990», внутрішня пам?ять - 60 МБ, сірого (металевого) кольору, у комплекті з зарядним пристроєм, вартістю 1100 грн (одна тисяча сто гривень); флеш-накопичувачем San Disk, обсяг пам?яті - 2 ГБ, моноблок, вартістю 105 грн (сто п?ять гривень), які належить ОСОБА_13 ; мобільним телефоном «Nomi 1504 Dream» сенсорний, внутрішня пам?ять - 8 ГБ, на 2 сім-карти, 4 ядра, помаранчевого кольору, вартістю 500 грн (п?ятсот гривень); мобільним телефоном «Redmi 4Х», кількість ядер - 8, типи пам?яті: RAM - 2 ГБ та ROM - 16 ГБ, вартістю 800 грн (вісімсот гривень), які належать ОСОБА_14 , після чого зникли із місця скоєння злочину та розпорядились чужим майном на власний розсуд.
Суд кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_10 за ч.4 ст.190 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018), як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене організованою групою.
Крім того, 06.05.2023 близько 10 годин 30 хвилин, ОСОБА_10 , діючи із прямим умислом, за вищевикладених обставин, у складі організованої групи, виконуючи роль виконавця, на виконання вказівки Особи_1 та єдиного злочинного плану відомого всім учасникам, продовжуючи свої злочинні дії спільно з Особою 2, Особою 11 і усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переслідуючи прямий умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману під вигаданим приводом перевірки оргтехніки на факт наявності відомостей щодо колабораційної діяльності, з корисливою метою, під час проведення незаконного обшуку, перебуваючи разом з останніми за адресою: АДРЕСА_3 , незаконно заволоділи шляхом обману майном ОСОБА_15 , а саме: мисливською рушницею ІЖ-58, серія У (лат.), двухствольна, калібр - 16, безкурковка, темно-коричневого кольору, вартістю 9230 грн (дев?ять тисяч двісті тридцять гривень); мисливською рушницею ТО3-63, серія Ш (лат.), двухствольна, калібр - 16, курковка, вартістю 10000 грн (десять тисяч); цифровим фотоапаратом «Panasonic» LUMIX DMC ZS6, в комплекті з чохлом для фотоапарата темно-синього кольору, вартістю 2187 грн (дві тисячі сто вісімдесят сім гривень); портативним DVD «Philips», сірого кольору, вартістю 350 грн (триста п?ятдесят гривень), після чого зникли із місця скоєння злочину та розпорядились чужим майном на власний розсуд.
Суд кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_10 за ч.4 ст.190 КК України(в редакції Закону №2617-VIII від 22.11.2018), як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно, організованою групою.
Крім того, діючи із прямим умислом, перебуваючи у дружніх відносинах із Особою 1, ОСОБА_10 добровільно погодився на виконання вказівок останнього у складі очолюваної Особою 1 організованої групи у якості виконавця, з метою вчинення низки умисних тяжких злочинів на території Херсонської області, пов'язаних з незаконним позбавленням волі із застосуванням зброї до потерпілого ОСОБА_7 з вигаданих мотивів співпраці з окупаційними військами російської федерації.
Так, 10.05.2023 близько 11 годині 00 хвилин, перебуваючи у м. Миколаїв та продовжуючи свої злочинні дії, за вищевикладених обставин, Особа 1 вирішив незаконно позбавити волі із застосуванням зброї потерпілого ОСОБА_7 з вигаданих мотивів співпраці з окупантами. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне позбавлення волі із застосуванням зброї до потерпілого ОСОБА_7 з вигаданих мотивів співпраці з окупантами, Особа 1, діючи в умовах воєнного стану, володіючи якостями лідера, сильним і стійким характером, виконуючи роль організатора, залучив до вчинення злочину у складі організованої групи мешканців м. Миколаєва Особи 2, ОСОБА_10 , Особи 5, Особи 6 та інших мешканців Херсонського району Херсонської області Особи 7 та Особи 9 (матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження), яких об'єднав єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, відомого всім учасникам групи, встановив взаємозв'язок між діями всіх учасників організованої групи, розподілив ролі між вказаними особами, підшукав знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення та відвів Особі 5, ОСОБА_10 , Особі 2, Особі 6 та іншим мешканцям Херсонського району Херсонської області Особі 7 та Особі 9 роль виконавців.
Так, цього ж дня, 10.05.2023 близько 22 годин 00 хвилин ОСОБА_10 , за вищевикладених обставин, на виконання вказівки Особи_1 щодо незаконного позбавлення волі ОСОБА_7 та отримання від нього зізнавальних показів про співпрацю з окупаційними військами, діючи з єдиним злочинним умислом у складі організованої групи Особи 5, Особи 6, Особи 2, Особи 7 та Особи 9, переслідуючи прямий умисел на незаконне позбавлення волі ОСОБА_7 , діючи умисно, в порушення ст.29, 33 Конституції України і ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи у якості виконавців Особа 5, ОСОБА_10 , Особа 6 та Особа 2 приїхали на автомобілі «Ореl», з невстановленим реєстраційним номером, за кермом якого був Особа 2, за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_4 , де Особа 5 зайшов у будинок до потерпілого та, демонструючи свою фізичну перевагу, запропонував йому сісти у вказаний автомобіль всупереч волі останнього, на що ОСОБА_7 погодився, оскільки особи, які перебували в автомобілі демонстрували зброю та свою фізичну і кількісну перевагу, що ОСОБА_7 розцінював як реальну загрозу своєму життю.
Надалі останні, всупереч волі ОСОБА_7 , почали його перевозити, демонструючи зброю та свою фізичну перевагу, змусили виконувати їх вказівки всупереч його волі.
Рухаючись по вул. Морпіха Санька Сергія у с. Станіслав Херсонського району Херсонської області навпроти будинку N?48, вищевказані особи на автомобілі «Opel», з невстановленим реєстраційним номером, за кермом якого був Особа 2, зупинились біля автомобіля «Daewoo Lanos», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , в якому знаходились Особа_6, Особа 9 та Особа 7, після чого автомобіль «Daewoo Lanos», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , за кермом якого був Особа_7 почав рух, тим самим показуючи дорогу Особі 5, Особі 2, ОСОБА_10 та Особі 6, які пересувалися на автомобілі «Opel», з невстановленим реєстраційним номером, де незаконно всупереч волі утримували ОСОБА_7 , і продовжили рух за останніми за межи населеного пункту с. Станіслав Херсонського району Херсонської області у напрямку с. Широка Балка Херсонського району Херсонської області, продовжуючи примусове перевезення потерпілого.
В подальшому, цього ж дня, 10.05.2023 близько 22 години 40 хвилин, за вищевказаних обставин, зазначені особи на вказаних автомобілях, перевезли ОСОБА_7 у поле на околиці с. Широка Балка Херсонського району Херсонської області за координатами: 46038'06'',32011'29, до бетонної конструкції у виді заглиблення для збирання води, де вийшовши з автомобіля, ОСОБА_12 наніс два удари прикладом, невстановленого в ході досудового розслідування предмета, схожого на автомат, в область шиї позаду ОСОБА_7 , від чого останній відчув різкий біль в області нанесення удару та впав на коліна. Далі, ОСОБА_10 та невстановлена в ході розслідування особа взяли ОСОБА_7 під руки та потягнули до бетонної конструкції у виді заглиблення для збирання води, куди зіштовхнули останнього. Після цього, ОСОБА_10 , виходячи за межі спільної домовленості учасників організованої Особою 1 групи на вчинення незаконного позбавлення волі ОСОБА_7 та отримання від нього зізнавальних показів про співпрацю з окупаційними військами, яким він наперед не повідомив про свої наміри, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до потерпілого ОСОБА_7 через звинувачення останнього мешканцями Херсонського району Херсонської області Особою 7, Особою 4, Особою 8 та Особою 9 у співпраці з окупаційними військами російської федерації, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, з метою позбавлення життя потерпілого ОСОБА_7 , скинув до бетонної конструкції, де знаходився останній, ручну гранату РГД-5, яка вибухнула.
У свою чергу потерпілий ОСОБА_7 , просив припинити зазначені злочинні дії їх учасників, однак ОСОБА_10 , виходячи за межі спільної домовленості учасників організованої Особою1 групи на вчинення незаконного позбавлення волі ОСОБА_7 та отримання від нього зізнавальних показів про співпрацю з окупаційними військами, яким він ( ОСОБА_10 ) наперед не повідомив про свої наміри, за вищевикладених обставин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, з метою позбавлення життя потерпілого ОСОБА_7 , скинув до бетонної конструкції, де знаходився останній, ще один ручну гранату РГД-5, яка також вибухнула.
Таким чином, ОСОБА_10 вжив усіх заходів з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на умисне вбивство ОСОБА_7 з надуманих мотивів співпраці з окупаційними військами російської федерації, однак злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_7 прикинувся мертвим і ОСОБА_10 , хибно вважаючи доведеним свій злочинний умисел до кінця, о 23 годині 00 хвилин 10.05.2023 разом з Особою 6, Особою 5, Особою 2, Особою 9 та Особою 7 поїхали з місця вчинення злочину, а потерпілий ОСОБА_7 самостійно вибрався з бетонної конструкції та звернувся за допомогою до охоронців вищевказаного поля та йому своєчасно було надано медичну допомогу.
За вищевикладених обставин, ОСОБА_12 діючи у якості виконавця у складі організованої групи спільно з Особою 6, Особою 2, Особою 5, Особою 9 та Особою 7, на виконання вказівки Особи 1, обмеживши потерпілого ОСОБА_7 здійснювати свої дії, обирати поведінку, примусили останнього виконувати їх накази, і незаконно утримували потерпілого ОСОБА_7 до 23 годині 00 хвилин 10.05.2023 всупереч волі останнього, демонструючи зброю та фізичну перевагу, що ОСОБА_7 розцінював як реальну загрозу своєму життю.
Суд кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_10 за ч.3 ст.146 КК України, як незаконне позбавлення волі із застосуванням зброї, вчинене організованою групою.
Також, 10.05.2023 близько 22 години 55 хвилин, за вищевикладених обставин, у складі організованої групи, незаконно позбавивши ОСОБА_7 волі та помістивши до бетонної конструкції у виді заглиблення збирання води у полі на околицях с. Широка Балка Херсонського району Херсонської області за координатами: 46038'06'',32011'29, де ОСОБА_10 , виходячи за межі спільної домовленості учасників організованої Особою 1 групи на вчинення незаконного позбавлення волі ОСОБА_7 та отримання на нього зізнавальних показів про співпрацю з окупаційними військами, яким від наперед не повідомив про свої наміри, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до потерпілого ОСОБА_7 через звинувачення останнього мешканцями Херсонського району Херсонської області Особою 7, Особою 4, Особою 8 та Особою 9 у співпраці з окупаційними військами російської федерації, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, з метою позбавлення життя потерпілого ОСОБА_7 , скинув до бетонної конструкції, де знаходився останній, ручну гранату РГД-5, яка вибухнула.
У свою чергу потерпілий ОСОБА_7 , просив припинити зазначені злочинні дії їх учасників, однак ОСОБА_10 , виходячи за межі спільної домовленості учасників організованої Особою 1 групи на вчинення незаконного позбавлення волі ОСОБА_7 та отримання від нього зізнавальних показів про співпрацю з окупаційними військами, яким він ( ОСОБА_10 ) наперед не повідомив про свої наміри, за вищевикладених обставин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, з метою позбавлення життя потерпілого ОСОБА_7 , скинув до бетонної конструкції, де знаходився останній, ще один предмет, ручну гранату РГД-5, яка вибухнула.
Вказаними злочинними діями ОСОБА_10 потерпілому ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_10 вжив усіх заходів з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на умисне вбивство ОСОБА_7 з надуманих мотивів співпраці з окупаційними військами російської федерації, однак злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_7 , прикинувся мертвим і ОСОБА_10 , хибно вважаючи доведеним свій злочинний умисел до кінця, о 23 годині 00 хвилин 10.05.2023 разом з Особою 6, Особою 5, Особою 2, Особою 9 та Особою 7 поїхали з місця вчинення злочину, а потерпілий ОСОБА_7 самостійно вибрався з бетонної конструкції та звернувся за допомогою до охоронців вищевказаного поля та йому своєчасно було надано медичну допомогу.
Суд кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_10 за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичні обставини справи та доведеність вини ОСОБА_10 , правильність кваліфікації його дій, порушує питання про зміну вироку в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, просить збільшити цю суму відшкодування з 200 000 гривень до 300 000 гривень.
Зокрема, апелянт зазначає про те, що немає жодного документа на підтвердження доходів або їх відсутності у обвинуваченого ОСОБА_10 за останні роки.
Так, обвинувачений повністю визнав факт здійснення ним протиправних дій щодо позбавлення його життя.
Обвинувачений ОСОБА_10 завдану йому шкоду не відшкодував, шкода завдана йому може бути стягнута тільки за результатом розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Зазначає, що судом першої інстанції взагалі не враховано фізичного болю, які він зазнав, душевних страждань та приниження честі та гідності.
Позиції учасників судового провадження
Заслухавши суддю-доповідача, позицію потерпілого ОСОБА_7 та його представника - адвоката ОСОБА_8 на підтримання апеляційних вимог та їх задоволення, думку прокурора, який покладався на розсуд суду, позицію обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги потерпілого, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до такого.
Мотиви суду
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), за які його засуджено, за встановлених та викладених у вироку обставин, та правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст.27, ч.3 ст. 28, ч.1 ст.162, ч.4 ст.190, ч.3 ст.146, ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, обґрунтовані зібраними та дослідженими у судовому засіданні доказами, яким дано належну оцінку, і такі висновки суду учасниками судового провадження не оспорюються.
Порушень кримінального процесуального закону під час установлення фактичних обставин кримінального провадження, які могли істотно вплинути на висновки суду про винність обвинуваченого та кваліфікацію його дій, перевіркою матеріалів провадження не виявлено.
Відповідно до змісту положень ст.50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так й іншими особами.
Згідно із загальними засадами призначення покарання, визначеними ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, зокрема, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи ОСОБА_10 вид та міру покарання, суд першої інстанції у відповідності до ст.65 КК України у повній мірі врахував характер та ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу винного, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, фізичних вад здоров'я не має, раніше не судимий, одружений, має міцні соціальні зв'язки, за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, які пом'якшують покарання, визнання вини, щире каяття, обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що виправлення ОСОБА_10 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства та правильно призначив йому за сукупністю кримінальних правопорушень покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Таке, рішення, буде відповідати цілям та загальним засадам призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Що ж до доводів потерпілого ОСОБА_7 про необхідність зміни вироку в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди та необхідність збільшення суми стягнення з 200 000 гривень до 300 000 гривень, то вони не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.
Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції врахував сталу судову практику Верховного Суду “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.
Відповідно до цієї сталої судової практики, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд першої інстанції визначив залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, характеру кримінальних правопорушень, вчинених щодо потерпілого, враховавши матеріальне становище обвинуваченого, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про те, що цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню на суму 200 000 гривень.
Так, відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
За приписами п.2, 3 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, членів її сім'ї чи близьких родичів, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).
Судом першої інстанції ретельно досліджені підстави та обґрунтованість позовних вимог потерпілого ОСОБА_7 в частині стягнення моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_10 , обсяг страждань, перенесених потерпілим через кримінальні правопорушення, вчиненні щодо нього. Враховано також і твердження самого потерпілого в тій частині, що через вчинене кримінальне правопорушення, він зазнав фізичного болю, душевних страждань, приниження честі та гідності.
А тому, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь вини особи, яка завдала потерпілому моральної шкоди, глибину, характер і обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав потерпілий ОСОБА_7 , суд першої інстанції належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності стягнення на користь потерпілого в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, саме суму в розмірі 200 000 гривень з обвинуваченого ОСОБА_10 , врахувавши при цьому принцип розумності та справедливості.
Отже, доводи потерпілого ОСОБА_7 про необхідність збільшення суми стягнення з обвинуваченого ОСОБА_10 у відшкодування моральної шкоди до 300 000 гривень, які наведені ним в апеляційній скарзі, є непереконливими.
А тому підстав для задоволення апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_7 та зміни вироку в частині вирішення цивільного позову про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів не знаходить.
Водночас, відповідно до ч.2 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.
Так, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до резолютивної частини вироку, ОСОБА_10 за ч.4 ст.190 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією майна та на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_10 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією майна.
Проте, апеляційний суд підкреслює, що санкція ч.4 ст.190 КК України не передбачає додаткового покарання у виді конфіскації майна, яке помилково призначено судом.
Конфіскація майна є додатковим покаранням і призначається тільки якщо санкцією статті Особливої частини КК України передбачений даний вид покарання.
Так, частиною 4 ст.190 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
Враховуючи вищенаведене, колегія судді вважає за необхідне на підставі ч.2 ст.404 КПК України вийти за межі апеляційної скарги, оскільки цим не погіршується становище обвинуваченого.
Тому вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_10 в частині призначення покарання необхідно змінити та виключити з резолютивної частини про призначення за ч.4 ст.190 КК України та за сукупність кримінальних правопорушень на підставі ч.1 ст.70 КК України додаткового покарання у виді конфіскації майна.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які можуть бути підставами для зміни чи скасування вироку в іншій частині, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 належить залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання в порядку ч.2 ст.404 КПК України слід змінити.
Керуючись ч.2 ст.376, ст.404, 407, 408, 409, 419 КПК України, апеляційний суд.
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
На підставі ч.2 ст. 404 КПК України вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 16.12.2024 щодо ОСОБА_10 в частині призначення покарання - змінити.
Вважати ОСОБА_10 засудженим до покарання:
за ч.2 ст.27, ч.3 ст.28, ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік;
за ч.4 ст.190 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;
за ч.3 ст.146 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років;
за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, вважати ОСОБА_10 засудженим до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
У решті вирок суду першої інстанції щодо нього - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня оголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженим, який утримується під вартою, протягом цього ж строку з моменту отримання копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4