18 березня 2025 року м.Суми
Справа №583/1153/24
Номер провадження 22-ц/816/461/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,
у присутності:
представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Архипенка Олексія Ігоровича,
розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Архипенком Олексієм Ігоровичем,
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 червня 2024 року у складі судді Соколової Н.О. та присяжних Потоцького С.М., Сергієнко С.В. ухваленого в м. Охтирка Сумської області,
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: орган опіки і піклування виконавчого комітету Охтирської міської ради, про визнання громадянина недієздатним, встановлення опіки і призначення опікуна,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, мотивуючи свої вимоги тим, що його прабаба ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю І групи А, внаслідок чого потребує стороннього догляду та допомоги, не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Вказував, що між ним та прабабою склалися приязні особисті стосунки, підтвердженням цього є складення нею 25 липня 2013 року на його ім'я заповіту.
Зазначав, що він постійно проживає та доглядає за прабабою, а тому хоче набути статус опікуна, має на це можливість та бажання. Інші родичі, які мають змогу та виявляють бажання доглядати та брати участь у житті прабаби, відсутні.
Посилаючись на вищевказані обставини, просив суд визнати ОСОБА_2 недієздатною, встановити над нею опіку і призначити його її опікуном.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 червня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатною.
В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Тимчасово покладено обов'язки опікуна над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на орган опіки та піклування Охтирської міської ради Сумської області до вирішення питання про призначення опікуна, в порядку визначеному законодавством.
Строк дії рішення 2 роки з дня набрання цим рішенням законної сили.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Архипенка О.І., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги ОСОБА_1 щодо встановлення опіки над ОСОБА_2 і призначення його опікуном скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення цих вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не досліджуючи матеріали справи в сукупності, здійснивши поверхневий аналіз рішення виконавчого комітету Охтирської міської ради, ухвалив рішення про відмову у призначенні його опікуном ОСОБА_2 .
Вказує, що виконавчий комітет прийняв рішення про недоцільність призначення ОСОБА_1 опікуном прабаби ОСОБА_2 . Будь-яка інша інформація, обґрунтування та мотиви у вказаному рішенні відсутня, що унеможливлює проведення перевірки законності та обґрунтованості вказаного рішення.
Зазначає, що надаючи висновок про недоцільність призначення ОСОБА_1 опікуном, органом опіки та піклування не враховано, що опікуном призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Питання щодо належності ОСОБА_1 до членів сім'ї ОСОБА_2 органом опіки та піклування не з'ясовано, обстеження умов її проживання проведено формально. Вважає, що підстава щодо недоцільності його призначення опікуном є формальною, оскільки суд першої інстанції був зобов'язаний відступити від формального підходу з урахуванням обставин у цій справі та мав всі правові підстави витребувати у виконавчого комітету матеріали перевірки для того, щоб пересвідчитись у правомірності, або неправомірності прийнятого рішення.
В установлений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Рішення суду в частині визнання ОСОБА_2 недієздатною сторонами не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що згідно з висновком ЛКК від 26 квітня 2021 року №79 ОСОБА_2 невиліковно хвора, яка через порушення функцій організму не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися (а.с. 35).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соцільною експертною комісією серії 12 ААГ №760354 від 19 лютого 2024 року ОСОБА_2 є особою з інвалідність І групи «А», потребує постійного стороннього догляду (а.с. 22).
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 09 травня 2024 року №359 ОСОБА_2 страждає стійким хронічним розладом у виді судинної деменції не уточненої, за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_2 не може особисто дати пояснення по суті справи (а.с. 51-53).
Рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради № 113 від 19 червня 2024 року визнано недоцільним призначення ОСОБА_1 опікуном прабабусі ОСОБА_2 (а.с. 60).
Ухвалюючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що виконавчим комітетом Охтирської міської ради прийнято рішення про недоцільність призначення опікуном заявника ОСОБА_1 , а подання органу опіки та піклування про призначення іншого опікуна не надійшло, а тому відсутні підстави для призначення опікуна. Також суд вважав за необхідне , обов'язки опікуна над недієздатною тимчасово покласти на орган опіки і піклування за місцем проживання (перебування) недієздатної, до вирішення питання про призначення опікуна в порядку визначеному законом.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Статтею 55 ЦК України визначено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 56 ЦК України органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.
Відповідно до ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
У ч. 1 ст. 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Згідно зі ст. 63 ЦК України опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу.
Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.
Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного.
Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
Згідно з положеннями ч.ч.1,6 ст.300 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна. Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
Відповідно до п.п. 4 п. «б» ч. 1 ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема вирішення у встановленому законодавством порядку питань опіки і піклування.
Наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України і Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88 затверджено Правила опіки та піклування, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680 (далі - Правила).
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.
Опіка (піклування) встановлюється для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.
Органами, які приймають рішення щодо опіки і піклування, є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі комітети міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Безпосереднє ведення справ щодо опіки і піклування покладається у межах їх компетенції на відповідні відділи й управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах рад. У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети сільських і селищних рад.( п.п.1.3,1.4 Правил).
Верховний суд у постанові від 08 січня 2024 року у справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зауважив, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення опіки, суд не діє самостійно, а приймає рішення на підставі подання органу опіки та піклування за його заявою чи заявою особи, призначеної піклувальником або опікуном.
Такий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 травня2020 року в справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 28 лютого 2024 року в справі №372/3474/21 (провадження № 61-16349св23).
Встановивши, що орган опіки та піклування визнав за недоцільне призначити опікуном ОСОБА_2 ОСОБА_1 , то суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 за відсутності подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 з рішенням виконавчого комітету Охтирської міської ради № 113 від 19 червня 2024 року щодо недоцільності призначення ОСОБА_1 опікуном прабабусі ОСОБА_2 , проте вказане рішення заявником не оскаржувалося, як це передбачено вимогами ст. 79 ЦК України.
Твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах справи наявні підтвердження того, що він та ОСОБА_2 є родичами, проживають разом за однією адресою, він здійснює за нею догляд, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції в частині вирішення питання про встановлення опіки над ОСОБА_2 та призначення опікуном ОСОБА_1 над нею, оскільки відсутність подання органу опіки та піклування унеможливлює вирішення судом вказаного питання, так як саме орган опіки та піклування досліджує обставини щодо можливості особи виконувати обов'язки опікуна.
Відтак, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви.
Посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Архипенком Олексієм Ігоровичем,залишити без задоволення.
РішенняОхтирського міськрайонного суду Сумської області від 27 червня 2024 рокув оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 19 березня 2025 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов