18 березня 2025 року м.Суми
Справа №583/6128/23
Номер провадження 22-ц/816/13/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.
в присутності:
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Сумцова Євгена Станіславовича,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ»
на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2024 року у складі судді Ярошенко Т.О., ухваленого в м. Охтирка Сумської області, повне судове рішення складено 10 січня 2024 року,
в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ», 3-тя особа : Публічне акціонерне товариство «Райз-Максимко» про розірвання договору оренди землі, стягнення індексації,
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, свої вимоги мотивував тим, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5920384000:01:001:0112, загальною площею 3,7355 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чернеччинської сільської об'єднаної територіальної громади (бувшої Кардашівської сільської ради) Охтирського району, Сумської області. 10 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райз-Максимко» укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки №134/16 строком на 10 років. Орендна плата за договором, а саме за п. 9 «вноситься у грошовій формі та розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 7855 грн 71 коп., із вирахуванням податку з доходів (орендної плати) орендодавця згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Пунктом 10 договору передбачено, що «обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації». Також, згідно п.11 договору орендна плата вносить в строки: один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня. 17 квітня 2018 року ПАТ «Райз-Максимко, ТОВ «Райз-Північ» та ОСОБА_1 укладено трьохсторонню додаткову угоду №1 до договору, в якій новий орендар (ТОВ «Райз-Північ») приймає на себе всі права та обов'язки від ПАТ «Райз-Максимко». Цією додатковою угодою визначено, що з 2017 року орендна плата складає 11222 грн 45 коп., що становить 10 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки. 04 червня 2019 року між ТОВ «Райз-Північ» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2, згідно п.1.1 якої встановлено: «Перший абзац пункту 9 договору доповнити словами у наступній редакції: У термін з 01 січня 2019 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки із вирахування податку з доходів (орендної плати) орендодавця згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». ОСОБА_1 неодноразово звертав увагу орендаря на те, що той неналежним чином виконує умови по договорам, а саме в частині п.10 «Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації». Проте орендар ухилявся від виконання свого обов'язку по договору, жодного разу не провів розрахунок по орендній платі з урахуванням індексації. Орендар прямо ухиляється від свого обов'язку, який прямо передбачений в договорі та є істотною його умовою. Вважає, що неналежне виконання умов договору, а саме часткове невиконання обов'язку зі сплати орендної плати, також є порушенням умов договору оренди земельної ділянки.
Посилаючись на викладене, просив розірвати договір оренди № 134/16, який укладено 10 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Північ» щодо оренди земельної ділянки 5920384000:01:001:0112, загальною площею 3,7355 га, а також стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 невиплачену індексацію в розмірі 15743 грн 22 коп.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2024 року ОСОБА_1 задоволено.
Розірвано договір оренди № 134/16, укладений 10.05.2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Райз Північ» щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920384000:01:001:0112, загальною площею 3,7355 га.
Стягнуто з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 невиплачену індексацію в розмірі 15743 грн 22 коп.
Стягнуто з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 2147 грн 20 коп.
Додатковим рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 лютого 2024 року стягнуто з ТОВ «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з наданням правничої допомоги у розмірі 10000 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ «Райз Північ» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував той факт, що позивачу щорічно виплачувалася орендна плата у відповідності до розміру земельної ділянки, що відповідало домовленості сторін. Надані позивачем розрахунки виконані некоректно. Вказує на відсутність претензій зі сторони позивача щодо сплати орендної плати не в повному обсязі.
Зазначає, що порядок індексації орендної плати законом не передбачений, у договорі оренди землі від 30 жовтня 2017 року така інформація відсутня. Складність полягала в тому, що індекс інфляції публікується за попередні періоди, тому на час виплати орендної плати точний індекс інфляції за поточний рік ще не був відомий.
Посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно та неправомірно провів розрахунок індексації орендної плати, не застосувавши строків позовної давності, на що було вказано у відзиві на позовну заяву.
Звертає увагу на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідач є податковим агентом, на якого покладено обов'язок щодо розрахунку та сплати податку на доходи з фізичних осіб та військового збору.
Крім того, вважає, що часткова невиплата орендної плати в силу ст. 141 ЗК України, ст. 32 Закону України «Про орендну плату» не є підставою для розірвання спірного договору, оскільки не носить систематичного характеру та не є суттєвою по відношенню до виконавчої частини умов договору.
Ухвалою Сумського апеляційного суду від 13 травня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Райз Північ» на додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 лютого 2024 року у цій цивільній справі.
ОСОБА_1 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просить його залишити без змін, а доводи апеляційної скарги залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, яка підтримала доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5920384000:01:001:0112, загальною площею 3,7355 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чернеччинської сільської об'єднаної територіальної громади (бувшої Кардашівської сільської ради) Охтирського району, Сумської області, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку, серії СМ №048872 (а.с.8).
10 травня 2016 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райз-Максимко» укладено договір оренди землі №134/16 щодо вищевказаної земельної ділянки строком на 10 років. Згідно вказаного договору об'єктом оренди є земельна ділянка площею 3,7355 га, у тому числі рілля - 3,7355 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 112224 грн 47 коп. (а.с.9-10).
Згідно п. 9 вказаного договору орендна плата за договором «вноситься у грошовій формі та розмірі 7% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 7855 грн 71 коп., із вирахування податку з доходів (орендної плати) орендодавця згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пунктом 10 договору передбачено, що «обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації».
Згідно п.11 договору орендна плата вносить в строки: один раз на рік по закінченню сільськогосподарського року, але не пізніше 01 грудня.
Пунктом 38 договору оренди передбачено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
В пункті 39 договорів оренди зазначається, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.
Вказаний договір був зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 червня 2016 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.12-13).
Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки (об'єкту оренди) від 10 травня 2016 року орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 43,7355 га, у тому числі рілля - 3,7355 га, на території Кардашівської сільської ради, згідно Договору оренди землі № 134/16 від 10 травня 2016 року, а також підписано акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.11).
17 квітня 2018 року ПАТ «Райз-Максимко, ТОВ «Райз-Північ» та ОСОБА_1 укладено трьохсторонню додаткову угоду №1 до договору, в якій новий орендар (ТОВ «Райз-Північ») приймає на себе всі права та обов'язки від ПАТ «Райз-Максимко». Цією додатковою угодою визначено, що з 2017 року орендна плата складає 11222 грн 45 коп., що становить 10 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки в розмірі 11222 грн 45 коп. (а.с.14).
Запис про інше речове право - право оренди за вказаним договором внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 25 червня 2018 року (а.с.15).
04 червня 2019 року між ТОВ «Райз-Північ» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2, згідно п.1.1 якої встановлено: «Перший абзац пункту 9 договору доповнити словами у наступній редакції: У термін з 01 січня 2019 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 11% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки із вирахування податку з доходів (орендної плати) орендодавця згідно Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». (а.с.16).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з боку відповідача здійснювалася систематична сплата орендної плати ОСОБА_1 не у повному обсязі, визначеному договором, тобто існує невиконання умов договору.
Проте, з таким висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися повністю не може, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ( стаття 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Істотними умовами договору оренди землі, в тому числі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).
Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
За змістом ст.ст. 21, 22, 23 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.
Аналіз частини 3 статті 762 ЦК України дозволяє стверджувати, що договором найму або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Це правило розраховано на те, щоб на майбутнє можна було змінювати або навіть забезпечити автоматичну зміну розміру плати за користування. Зокрема, сторони в договорі найму можуть встановити, що: розмір плати за користування за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць; плата за користування підлягає індексації.
Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом, так і за суб'єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України).
Отже, за загальним правилом, індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація ж нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Якщо обов'язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про оренду землі» (індексується лише орендна плата).
За загальним правилом, індексація орендної плати здійснюється шляхом корегування суми орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць.
При цьому, базовим місяцем уважатиметься місяць, у якому востаннє змінювалася (чи підлягала перегляду) орендна плата, тобто місяць, з якого почала діяти нова нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі №925/457/23.
Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі №134/16 від 10 травня 2016 та додаткових угод до цього договору, слідує, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Додатковою угодою №2 від 04 червня 2019 року, сторони дійшли згоди, що з 01 січня 2019 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 11 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто базовим місяцем для обрахування індексу інфляції є лютий 2019 року.
Проведений судом першої інстанції розрахунок орендної плати з урахуванням індексів інфляції за 2019-2023 роки відповідає розрахунку, наведеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №925/457/23.
Отже, в супереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідачем не було виконано взятих на себе зобов'язання за укладеним договором оренди землі, оскільки виплата орендної плати за 2019-2023 роки позивачу проведена не у повному обсязі. Так, розмір недоплаченої орендної плати за 2019 рік становить 373 грн 24 коп., за 2020 рік - 589 грн 88 коп., за 2021 рік - 1842 грн 52 коп., за 2022 рік - 6124 грн 28 коп., за 2023 рік - 6813 грн 40 коп. Загальний розмір недоплаченої орендної плати становить 15743 грн 22 коп., що і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача з вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
Відсутність у договорі оренди землі узгодженого сторонами порядку обрахування орендної плати з урахуванням індексу інфляції не звільняє відповідача, як зобов'язану сторону договору, від виконання взятих на себе зобов'язань за цим договором.
Щодо доводів відповідача про проведення розрахунку заборгованості з орендної плати з пропуском строків позовної давності, то їх колегія суддів вважає безпідставними.
Зокрема, позивач, звертаючись до суду з позовом у грудні 2023 року просив стягнути заборгованості з орендної палати, яка виникла за період з 2019-2023 роки.
Відповідно до п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Отже, з урахуванням вказаних норм, з позовом про стягнення заборгованості за договором оренди позивач звернувся в межах строків позовної давності.
Переглядаючи рішення суду в частині вирішення позовних вимог про розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі, колегія суддів звертає увагу на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 20 листопада 2024 року у справі №918/391/23 виснувала, що у разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначеного умовами договору оренди землі, тобто орендар допустив часткову несплату (недоплату) орендної плати, застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України - у разі істотності порушення договору іншою стороною.
Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору.
У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Йдеться не лише про грошовий вираз зазначених втрат, зокрема й збитків, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2021 року у справі № 910/2861/18 та від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК України суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.
Розірвання договору як санкція має бути максимально збалансованим і відповідати тяжкості допущеного порушення. Вирішальне значення для застосування зазначеного припису закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19).
Колегією суддів було встановлено, що дійсно відповідачем у період з 2019 року до 2023 рік не були в повному обсязі виконані зобов'язання за договором оренди землі в частині виплати орендної плати з урахуванням індексації. Загальний розмір недоплаченої орендної плати за вказаний період становить 15743 грн 22 коп., з 77466 грн 75 коп., що підлягав сплаті відповідачем, у відсотковому співвідношенні становить 20 %.
Зазначений розмір недоплаченої відповідачем орендної плати, на переконання колегії суддів, є незначним. У зв'язку з неповною сплатою орендної плати у 2019-2023 роках, позивач не був значною мірою позбавлений орендної плати, на яку він розраховував при укладенні договору.
Позиція сторін свідчить про те, що вони не дійшли згоди щодо порядку обрахунку розміру орендної плати з урахуванням індексації, що не було вирішено ними у позасудовому порядку.
Таким чином, зважаючи на те, що часткова несплата відповідачем орендної плати у 2019-2023 роках не призвело до істотного порушення умов укладеного між сторонами договору, колегія суддів не вбачає підстав для розірвання договору оренди землі від 10 травня 2016 року та вважає, що стягнення з відповідача заборгованості із орендної плати буде ефективним та пропорційним способом захисту порушеного права позивача.
Виходячи з викладеного, на підставі п. 3) та п. 4) ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Підлягає зміні також рішення суду і додаткове рішення суду в частині розподілу судових витрат.
Пропорційно до частки задоволених позовних, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1073 грн 60 коп. судового збору та 5000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.
Також, пропорційно до частки задоволених вимог апеляційної скарги відповідача, з позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1610 грн 40 коп. сплачений товариством за апеляційний перегляд рішення суду.
Відповідно до приписів п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню, що відповідає позиції Верховного Суду , викладеній в ухвалі від 5 червня 2024 року № 583/2206/23.
Керуючись ст.ст. 206, 255, 373, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» задовольнити частково.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2024 року скасувати в частині вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди землі та ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» про розірвання договору оренди землі.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 10 січня 2024 року змінити в частині розподілу судових витрат.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 1073 гривні 60 копійок судового збору, сплаченого за розгляд справи в суді першої інстанції.
Додаткове рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 02 лютого 2024 року змінити в частині присудженого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» на користь ОСОБА_1 5000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз Північ» судовий збір в сумі 1610 гривень 40 копійок за апеляційний перегляд рішення суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складене 19 березня 2025 року.
Головуючий - О. І. Собина
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов