Номер провадження: 22-ц/813/1277/25
Справа № 522/5615/19
Головуючий у першій інстанції Абухін Р.Д.
Доповідач Драгомерецький М. М.
27.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,
при секретарі судового засідання: Узун Н.Д.,
переглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2024 року по справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Начальник Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Гусєв О.О., стягувач ОСОБА_2 на рішення начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва О.О. про відмову у задоволені заяви про відвід у виконавчому провадженні №73151220 від 30.10.2023, -
ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на рішення начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва О.О. про відмову у задоволенні відводу державного виконавця Виговського Ю.Д. та скасування постанови про відмову у задоволенні заяви про відвід у виконавчому провадженні №73151220 від 30 жовтня 2023 року.
У поданій скарзі просив суд визнати неправомірними дії начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва О.О. щодо винесення постанови від 20.11.2023 про відмову у задоволенні заяві про відвід старшому державному виконавцю Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Виговському Ю.Д у виконавчому провадженні №73151220 від 30 жовтня 2023 року, скасувати постанову від 20.11.2023 про відмову у задоволенні заяві про відвід старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Виговського Ю.Д у виконавчому провадженні №73151220 від 30 жовтня 2023 року та зобов'язати начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва О.О. розглянути заяву ОСОБА_1 про відвід старшого державного виконавця Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Виговського Ю.Д із дотриманням вимог ЗУ «Про виконавче провадження».
В ході розгляду скарги в суді першої інстанції до суду надійшов відзив на скаргу, в якому ВДВС просить відмовити у задоволені скарги. До відзиву також додано копію матеріалів виконавчого провадження.
Учасники справи в судове засідання в суді першої інстанції не з'явились, від начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Гусєва О.О. надійшла письмова заява про розгляд справи за його відсутністю. Інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили.
20 березня 2024 року ухвалою Приморського районного суду м. Одеси у задоволені вимог скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи Начальник Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Гусєв О.О., стягувач ОСОБА_2 на рішення начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва О.О. про відмову у задоволені заяви про відвід у виконавчому провадженні №73151220 від 30.10.2023 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати повністю ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2024 року та ухвалити нове рішення про задоволенні скарги.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судове засідання, призначене на 27 лютого 2025 року об 15 год 10 хв сторони не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням та довідками, наявними в матеріалах справи (а.с. 115-118).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність не з'явившихся учасників справи, які своєчасно і належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що в заяві про відвід боржником не зазначено жодної підстави, яка надавала б можливість застосувати відвід державного виконавця, а більше є схожою на скаргу щодо дії державного виконавця з зазначенням надуманих порушень вчинення виконавчих дій, що ні в якому разі не відноситься до положень та підстав відводу визначених у статті 23 Закону України «Про виконавче провадження».
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає вказані висновки суду першої інстанції вірними з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду від 16 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення відповідача та вселення позивача задоволено.
Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .
Вселено ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 .
24 жовтня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси видав виконавчий лист №522/5615/19 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виселення відповідача та вселення позивача, за яким суд вселив ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 .
25 жовтня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Приморського ВДВС у місті Одесі Південого міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження (а.с. 68).
Разом із заявою до Приморського ВДВС у місті Одесі було направлено копію паспорту громадянина Молдови (а.с. 62), нотаріально засвідчений переклад паспорту громадянина Молдови (а.с. 65-66), РНОКПП (а.с. 67), виконавчий лист (а.с. 69-70).
Старшим державним виконавцем Приморського ВДВС у місті Одесі Виговським Юрієм Дмитровичем, 30 жовтня 2023 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №73151220 на підставі виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси №522/5615/19 (а.с. 60).
В період перебування на примусовому виконанні виконавчого провадження №73151220, 14 листопада 2023 року від боржника на адресу відділу надійшла заява про відвід старшого державного виконавця Виговського Ю.Д. (а.с. 57-59).
Звертаючись із заявою про відвід державного виконавця Виговського Ю.Д., Лупундюк Д.Л. посилався на те, що під час відкриття виконавчого провадження головним державним виконавцем Жорновим П.В. не ідентифікований стягувач ОСОБА_2 , згідно паспортних даних ця особа згідно ранніх паспортів є громадянином різних держав, а саме російської федерації, Молдови та Придністровської Молдавської Республіки. У зв'язку з чим державний виконавець підлягає відводу через наявність у нього потенційного конфлікту інтересів, що безпосередньо впиває на об'єктивність та неупередженість прийняття ним рішень, а також на вчинення чи невчинення виконавчих дій, а тому підлягає відводу.
Проте, старшим державним виконавцем Виговським Ю.Д. при відкритті вказаного виконавчого провадження порушено вимоги ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки виконавцем було відкрито виконавче провадження на підставі заяви про примусове виконання, заявник який не є учасником вказаного виконавчого провадження.
Заявником повідомлено, що 26.03.2022 набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до вказаного закону для врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється зміна стягувачів у виконавчих діях, стягувачами за якими є російська федерація, громадяни рф, юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства рф (тобто країна агресор та всі пов'язані з нею особи).
Старшим державним виконавцем Виговським Ю.Д., на думку заявника, незаконно відкрито виконавче провадження, а саме без перекладу та нотаріально завіреного перекладу з молдавської або російської мови на українську мову паспортів ОСОБА_3 , без належної та законної інформації, яка повинна ідентифікувати ОСОБА_2 , також без належних ствердних документів стягувача, а саме його ім'я, прізвища, та по-батькові, що стало грубим порушенням ЗУ "Про виконавче провадження" та наказу МЮУ «Про ствердження Інструкції з організації примусового виконання рішень».
Крім того, заявником зазначено, що 25.04.2019 прийнято Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», яким імперативно передбачено, що єдиною державною офіційною) мовою в Україні є українська мова. Статус української мови як єдиної державної мови передбачає обов'язковість її використання на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого підпорядкування, а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначені цим Законом.
Вимоги до оформлення документів встановлюють вимоги до документів, які стосуються до державних органів.
При цьому, заявник вважає, що виконавець відкрив провадження без перекладу паспорту ОСОБА_2 на державну мову з нотаріальним засвідченням його вірності, що свідчить про його явну упередженість та зацікавленість у вирішенні зазначеного вище листа, нехтуючи дотримання вимог законодавства України та законних прав ОСОБА_1 ..
Дані стягувача ОСОБА_2 , відрізняються та не відповідають даним паспорту ОСОБА_3 , що позбавляє можливість ідентифікувати його.
20 листопада 2023 року постановою начальника Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Гусєва О.О. у задоволені відводу головного державного виконавця з посиланням на те, що ОСОБА_1 не наведено чітких підстав для задоволення заяви про відвід головного державного виконавця (а.с. 54-56).
В апеляційній скарзі апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції не взято до уваги факт ігнорування державним виконавцем, під час відкриття виконавчого провадження, наявності у стягувача ОСОБА_2 громадянства держави-агресора - рф, а також не взято до уваги відсутність нотаріального посвідчення копії наданих разом із заявою про відкриття виконавчого провадження документів, а саме паспорта. На думку апелянта, в таких діях державного виконавця чітко вбачається його упереджене ставлення, що є підставою для задоволення заяви про відвід державного виконавця.
Апеляційний суд, дослідивши матеріали та обставини справи, вважає такі доводи апеляційної скарги неспроможними, а також такими, що обґрунтовані самостійним тлумаченням норм права виходячи з наступного.
Згідно положень ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», у разі виявлення обставин, передбачених частиною четвертою ст. 5 цього Закону, виконавець зобов'язаний заявити самовідвід та повідомити про це стягувача.
З тих самих підстав відвід виконавцю може бути заявлений стягувачем, боржником або їхніми представниками. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у письмовій формі і може бути заявлений у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.
Питання про відвід державного виконавця, який не заявив самовідвід, вирішується начальником відділу, якому підпорядкований державний виконавець, про що виноситься постанова.
Питання про відвід, самовідвід начальника відділу або всіх державних виконавців зазначеного відділу вирішується керівником органу державної виконавчої служби вищого рівня. Постанова про задоволення чи відмову в задоволенні відводу, самовідводу начальника відділу або всіх державних виконавців зазначеного відділу може бути оскаржена в 10-денний строк у порядку, встановленому цим Законом.
У разі відводу державного виконавця виконавчий документ передається у встановленому порядку іншому державному виконавцеві або іншому органу державної виконавчої служби.
Відмова у задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржена в 10-денний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Посадові особи, які мають право на розгляд питання про відвід державного виконавця, зобов'язані розглянути заяву про відвід або самовідвід у строк до п'яти робочих днів після її надходження.
Відповідно до вимог частини другої ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», посадові особи, які мають право на розгляд питання про відвід державного виконавця, зобов'язані розглянути заяву про відвід або самовідвід у строк до п'яти робочих днів після її надходження.
Дотримуючись зазначених строків розгляду, (14, 15, 16, 17 листопада є робочі дні, 18, 19 листопада припадає на суботу та неділю), згідно положень ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження», 20 листопада 2023 року (понеділок), начальником органу ДВС прийнято постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні відводу старшого державного виконавця Виговського Ю.Д., у зв'язку з тим, що викладені у заяві факти та підстави не знайшли свого підтвердження та відображення у вичерпних підставах визначених в положеннях ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження». У постанові вказано, що в заяві про відвід боржником не зазначено жодної підстави, яка надавала б можливість застосувати відвід державного виконавця, а більше вказана заява є схожою на скаргу щодо дії державного виконавця з зазначенням надуманих порушень вчинення виконавчих дій, що ні в якому разі не відноситься до положень та підстав відводу визначених у ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні заяви про відвід державного виконавця, ОСОБА_1 було роз'яснено, що Законом України «Про виконавче провадження» чітко врегульовано вичерпний перелік підстав за яких державний виконавець підлягає відводу та наголошено на тому, що заява ОСОБА_1 таких підстав не містить.
Апеляційний суд, досліджуючи копії матеріалів виконавчого провадження, звертає увагу на те, що у поданій Лупундюком Д.Л. заяві про відвід державного виконавця наведені доводи аналогічні тим, що наводяться скаржником при зверненні зі скаргою на дії державного виконавця, а саме зазначено про наявність у стягувача ОСОБА_2 громадянства рф, відсутності нотаріально завірених копій паспорта ОСОБА_2 та перекладу такого паспорту на українську мову.
Також апеляційний суд зауважує, що відмовляючи у задоволенні заяви про відвід державного виконавця Лупундюку Д.Л. було повідомлено, що наведені ним обставини не знайшли свого підтвердження так як матеріали виконавчого провадження містять копію паспорта громадянина Республіки Молдова за № НОМЕР_1 виданого 07.06.2021 та дійсного до 07.06.2031 орган видачі Агенція державних послуг з перекладом з румунської мови на українську мову. Привтаним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Галієвським Д.О. засвідчено вірність цієї фотокопії - витягу з 02, 03, 26, 27 сторінки оригіналу документа, який складаєтсья з 32 сторінок. Письмовий переклад тексту документа з румунської мови на українську мову зроблено перекладачем Паюхіною Яною Юріївною, справжність підпису засвідчено приватним нотаріусом.
Виходячи з викладеного, відмовляючи у задоволенні заяви про відвід державного виконавця, державною виконавчою службою було вмотивовано викладено у постанові підстави такої відмови та наведено аргументування відхилення доводів заяви ОСОБА_1 , тому постанова від 20 листопада 2023 року є вмотивованою та прийнята з дотриманням строків визначених ч. 2 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження».
З огляду на вищевказане, в апеляційній скарзі відсутні доводи, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до формальних міркувань та не впливають на розгляд справи по суті. При цьому апеляційний суд зауважує, що Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі RuizTorija v. Spain, серія A, №303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних суду першої інстанції, апеляційний суду на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляючи апеляційну скаргу, залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2024 року - залишити без змін.
Пос танова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 14 березня 2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
А.І.Дришлюк