Номер провадження: 33/813/274/25
Номер справи місцевого суду: 523/14744/24
Головуючий у 1-й інстанції Ружицький В.В.
Доповідач Лозко Ю. П.
24.02.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах
Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , її захисника Росинця Олексія Валентиновича
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2024 року
встановив:
Постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Вирішено питання щодо судового збору.
Cудом першої інстанції встановлено, що 26 серпня 2024 року о 14:25 год
ОСОБА_1 у порушення п.10.3 Правил дорожнього руху, керуючи автомобілем «Infiniti EX 35» д.н.з НОМЕР_1 в м.Одеса, Київське шосе 12/1 км, рухаючись в середній смузі, при перестроюванні в крайню праву смугу, не дала дорогу транспортному засобу «Renault» з д.н.з. НОМЕР_2 ,який рухавсяв цій смузі, внаслідок чого відбулося зіткнення та транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції поверхнево розглянув матеріали справи, оскільки всупереч ст. 34 КУпАП не врахував обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, виходячи з доказів, наданих нею. Крім цього, суд не розглянув та не вирішив, подане нею клопотання про передачу справи на розгляд до іншого суду за місцем її фактичного проживання, а саме до Вишгородського районного суду Київської області, з підстав, викладених у поданому нею клопотанні. Категорично заперечуючи свою провину у скоєнні ДТП, ОСОБА_1 зазначає, що вона стала «жертвою» автошахрайства, що убачається з пошкоджень транспортних засобів, причетних до ДТП, відображених на фотознімках. Звертає увагу, що у іншого автомобіля були пошкодження, отримані унаслідок зіткнення з предметом чорного кольору, тоді як належний їй транспортний засіб має білий колір. З приводу наданих нею письмових пояснень на місці події, апелянт зазначає, що вони надані у шоковому стані під психологічним тиском зі сторони іншого водія та правоохоронців.
Разом з апеляційною скаргою, апелянт подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яку обґрунтовує тим, що її не було повідомлено про розгляд справи, справу розглянуто без її участі, копію оскаржуваної постанови вона не отримувала.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її захисник Росинець О.В. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Вислухавши ОСОБА_1 та її захисника за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.
При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.
Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Так, 26 вересня 2024 року судом прийнято оскаржуване судове рішення, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на апеляційне оскарження цієї постанови суду розпочався з 27 вересня 2024 року і закінчився 07 жовтня 2024 року.
З матеріалів справи убачається, що справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , остання копію оскаржуваної постанови не отримувала, з апеляційною скаргою звернулася 11 грудня 2024 року.
З огляду на вказане, апеляційний суд вважає наведені апелянтом доводи в якості причин пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, у зв'язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно із ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Диспозиція статті 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху, ця норма за своєю властивістю є бланкетною, тобто з метою її застосування та врегулювання суспільних відносин, виникає необхідність звернення до нормативно-правових актів, які детально регламентують зазначені правила.
Обов'язки водіїв та пішоходів, а також технічні вимоги до транспортних засобів регулюють Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року N 1306 (з подальшими змінами та доповненнями) (далі -Правила).
За п. 1.3 вказаних Правил учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила (п. 1.4 Правил).
У разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися (п.10.3 Правил).
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, відеозапис, а також інші документи.
В основу висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суддею покладено відомості зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №118110 від 26 серпня 2024 року, схемі місця ДТП, письмових поясненнях водіїв транспортних засобів, причетних до ДТП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №118110 від 26 серпня 2024 року убачається, що поліцейськими встановлені та зафіксовані такі обставини: «26 серпня 2024 року о 14:25 год в м. Одеса, Шосе Київське, 12/1 км, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, рухаючись у середній смузі, при перестроюванні в крайню праву смугу не надала дорогу т/з «Renault» днз НОМЕР_3 , який рухався в цій смузі, внаслідок чого відбулося зіткнення, обидва транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, чим порушила вимоги п.10.3 ПДР».
До протоколу додано: пояснення водіїв, схему місця ДТП.
Вказаний вище протокол підписано ОСОБА_1 , як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Долучена до матеріалів справи схема місця ДТП містить графічно зображені та зафіксовані об'єкти, дані про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив'язка об'єктів, транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та інше), таблицю дорожніх умов, в якій зазначені назви об'єктів, зображених на схемі, зазначено ідентифікаційні дані транспортних засобів та відомості про їх пошкодження, зокрема вказано, що у автомобіля «Infiniti EX35» номерний знак НОМЕР_1 потертості ЛФП переднього правого крила та правої частини переднього бампера. У автомобіля «Renault Express» номерний знак НОМЕР_3 деформовано та пошкоджено ЛФП лівої задньої частини крила та порогу (а.с. 2).
Ці обставини, зафіксовані у схемі ДТП, засвідчені підписом водія ОСОБА_2 , при цьому ОСОБА_1 відмовилася від підпису.
Надаючи письмові пояснення правоохоронцям, водій транспортного засобу «Infiniti EX35» ОСОБА_1 повідомила поліцейським про те, що вона рухалася лівою смугою, увімкнула поворот і почала перестроюватися праворуч у середню смугу, не вимикаючи поворотник, впевнилася у відсутності небезпеки у крайній правій смузі і почала перестроюватися. В цей час машина «Рено Експрес» НОМЕР_3 їхавши позаду вирішила здійснити маневр обгону праворуч, у зв'язку з цим і трапилася дорожньо-транспортна пригода. Впевнена у тому, що вона рухалася за правилами. Поворотник не вимикала. Зі слів водія «Рено» він подумав, що вона забула вимкнути поворотник (а.с. 3).
З пояснень наданих іншим водієм транспортного засобу «Renault Express», убачається, що ОСОБА_2 повідомив правоохоронцям інформацію такого змісту: «26 серпня 2024 року о 14:25 год рухався на автомобілі «Рено» НОМЕР_3 в бік м. Київ по трасі Е95 «Київ-Одеса», біля АЗС «Socar» (Київське шосе 12/1), рухаючись в правій смузі, побачив, що водій автомобіля «Інфініті» НОМЕР_1 , почав робити маневр перестроювання в бік заїзду на АЗС «Socar». Він намагався уникнути удару по автомобілю, після чого зробив екстрене гальмування. Під час ДТП тілесних ушкоджень не зазнав (а.с. 4).
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Зважаючи на ту обставину, що справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за можливе надати правову оцінку доказам, які долучені до апеляційної скарги та тим, що надані під час апеляційного перегляду справи.
З фотографій, долучених апелянтом до апеляційної скарги убачається, що це джерело доказу містить відомості щодо місця розташування автомобілів, причетних до ДТП, на частині дорожнього полотна після зіткнення транспортних засобів, зокрема убачається, що автомобіль «Renault Express», яким керував ОСОБА_2 , рухався у правій крайній смузі дорожнього руху, інший автомобіль «Infiniti EX35» під керуванням ОСОБА_1 , рухався у середній смузі дорожнього руху, виконував маневр перестроювання праворуч, тобто у смугу руху, якою рухався ОСОБА_2 . Унаслідок зіткнення транспортних засобів, автомобіль «Renault Express» мав пошкодження задньої частини крила та порогу (а.с. 32-33).
Отже, інформація, що зафіксована за допомогою фотографій цілком та повністю узгоджується з тими відомостями, які зафіксовані правоохоронцями на місці події та внесені до схеми ДТП, зокрема щодо розташування транспортних засобів після ДТП, їх напрямку руху та пошкоджень, отриманих автомобілем «Renault Express».
Ураховуючи викладене вище, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для врахування схеми місця ДТП, зважаючи на те, що відомості, зафіксовані у ній узгоджуються з іншими доказами, які надані апелянтом.
Апеляційний суд звертає увагу, що апелянтом не надано фотографій транспортного засобу «Infiniti EX35», зроблених одразу після ДТП на місці події, тобто станом на 26 серпня 2024 року.
Апелянтом не спростовано, що інформація стосовно пошкоджень, отриманих її транспортним засобом після ДТП, яка зафіксована у схемі ДТП, є такою, що не відповідає фактичним обставинам, та є відмінною у порівнянні з тією, що зафіксована поліцейськими на місці події.
Під час апеляційного перегляду справи, апелянт подала до суду акт огляду транспортного засобу «Infiniti EX35», проведеного 04 лютого 2025 року суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , який не містить інформацію щодо пошкоджень вказаного автомобіля. До цього акту у якості додатку також долучено фототаблицю, яка містить кольорові зображення вказаного вище транспортного засобу. Дослідження цих фотозображень дає підстави дійти висновку, що вказаний вище автомобіль не містить будь-яких зовнішніх пошкоджень механічного характеру. Також убачається, і на цьому звертає увагу апеляційний суд, що автомобіль «Infiniti EX35» є білого коліру, у той час як пороги цього транспортного засобу мають чорний колір.
Апеляційний суд зауважує, що вказаний вище огляд транспортного засобу «Infiniti EX35» проведено 04 лютого 2025 року, тобто зі сплином 163 днів після ДТП, яка відбулася 26 серпня 2024 року, тому відсутність механічних пошкоджень на цьому автомобілі станом на час проведення огляду, не спростовує їх існування одразу після ДТП.
Крім цього, наявність у автомобіля «Infiniti EX35» порогів чорного кольору, робить ймовірним ту обставину, що унаслідок зіткнення транспортних засобів, причетних до ДТП, автомобіль «Renault Express» зазнав деформації та пошкодження ЛФТ лівої задньої частини крила, унаслідок чого у цього транспортного засобу утворилися пошкодження чорного кольору, наявність яких не заперечується апелянтом.
Зважаючи на фактичні обставини події ДТП, яка мала місце 26 серпня 2024 року, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду щодо наявності у діях
ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, оскільки не виконання водієм ОСОБА_1 вимог п.10.1 ПДР України знаходиться у прямому причинному зв'язку з ДТП та наслідками, що настали у виді пошкодження транспортних засобів, оскільки водій ОСОБА_1 мала можливість уникнути зіткнення, за умови, якби перед початком зміни напрямку руху (виконання маневру перестроювання у праву крайню смугу дорожнього руху), вона дала дорогу транспортному засобу, яким керував ОСОБА_2 , який у цей час рухався в попутному напрямку по крайній правій смузі дорожнього руху, на яку ОСОБА_1 мала намір перестроїтися, оскільки водій ОСОБА_2 розраховував, що водій транспортного засобу, який рухався ліворуч у середній смузі дорожнього руху, перед зміною напрямку руху, надасть дорогу його транспортному засобу, зважаючи на те, що такий обов'язок покладено саме на водія транспортного засобу, який виконує такий маневр.
Доводи апеляційної скарги про те, що апелянт стала «жертвою» автошахрайства, з огляду на характер пошкоджень транспортного засобу «Renault Express», отриманих унаслідок ДТП, апеляційний суд відхиляє, зважаючи на фактичні встановлені судом обставини справи, зокрема щодо кольору порогу автомобіля «Infiniti EX35» та характер пошкоджень, отриманих транспортним засобом «Renault Express».
Твердження апелянта про те, що письмові пояснення, що містяться у справі, надані нею на місці події під тиском правоохоронців та іншого водія транспортного засобу, причетного до ДТП, апеляційний суд відхиляє, зважаючи на відсутність доказів, які б свідчили про те, що з цих підстав апелянт зверталася до правоохоронних органів. Не повідомляла про такі обставини апелянт і під час складення адміністративних матеріалів, зокрема у протоколі про адміністративне правопорушення чи у змісті письмових пояснень.
Щодо доводів апелянта про те, що суд за її заявою не вирішив питання про передачу справи на розгляд до Вишгородського районного суду Київської області, тобто за місцем проживання ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає про таке.
За загальним правилом справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення (ч.1 ст. 276 КУпАП).
Однак, із вказаного правила є винятки, зокрема справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121 - 126, 127-1 - 129 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників (ч.2 ст. 276 КУпАП).
Ураховуючи, що ця справа про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП входить до переліку статей, які законодавець вважає такими, що можуть розглядатися за місцем проживання порушників, суд першої інстанції мав розглянути відповідну заяву, подану ОСОБА_1 та прийняти з цього приводу процесуальну рішення, чого суд не виконав.
Водночас, апеляційний суд звертає увагу, що вказівка законодавця у змісті наведеної вище статті «можуть також розглядатися» свідчить про те, що передача справи на розгляд до іншого суду відповідно до ч.2 ст. 276 КУпАП є правом, а не обов'язком суду, тому таке рішення приймається у кожному випадку окремо, виходячи з урахування конкретних обставин справи. Розгляд справи про адміністративне правопорушення у такому разі за місцем його вчинення, тобто відповідно до загальних засад, не свідчить про порушення вимог закону.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За висновком ЄСПЛ з огляду на принцип, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними, право на справедливий суд не може вважатися ефективним, якщо клопотання та зауваження сторін не будуть справді "заслухані", тобто належним чином розглянуті судом. У рішеннях судів і трибуналів мають бути належним чином наведені підстави, на яких вони ґрунтуються. Цей обов'язок обґрунтовувати рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, висунутий скаржником, а передбачає, що сторони судового провадження можуть розраховувати на отримання конкретної та чіткої відповіді на аргументи, які є вирішальними для результату цього провадження. Ступінь застосування цього обов'язку обґрунтовувати рішення може змінюватися залежно від характеру рішення та має визначатися з огляду на обставини справи (див. рішення у справі "Мазахір Джафаров проти Азербайджану" (Mazahir Jafarov v. Azerbaijan), заява N 39331/09, пункти 34 і 35, від 02 квітня 2020 року з подальшими посиланнями).
Переглядаючи цю справу апеляційний суд враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі справі "Серявін та інші проти України", де ЄСПЛ зазначав: "ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті".
Апеляційний суд враховує, що справу про адміністративне правопорушення в суді першої інстанції розглянуто за відсутності ОСОБА_1 водночас, це не вплинуло на правильність висновку судді про наявність в діях останньої складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Крім того, ОСОБА_1 не була позбавлена можливості захищати свої інтереси у суді, шляхом подання апеляційної скарги з наведенням мотивів і доводів в обґрунтування власної правової позиції захисту, і це право йому було забезпечено апеляційним судом, шляхом поновлення строку на апеляційне оскарження, проведення судового засідання за її участі та захисника Росинця О.В.
Таким чином, апеляційним судом забезпечено реалізацію права ОСОБА_1 бути "почутою", тим самим дотримано гарантії справедливого розгляду справи.
Порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які б призвели до неправильного висновку суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності під час апеляційного перегляду справи не встановлено.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції, накладаючи стягнення, всупереч вимог ст. 34 КУпАП, не врахував обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, апеляційний суд відхиляє, оскільки як убачається з оскаржуваної постанови, накладене судом стягнення у виді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн є мінімальною межею санкції інкримінованої статті, обставин, які б свідчили про наявність підстав для зміни оскаржуваної постанови суду в цій частині, апеляційний суд не вбачає.
Сама по собі наявність у ОСОБА_1 дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не свідчить про невідповідність стягнення призначеного судом особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Іншими доводами апеляційну скаргу апелянт не обґрунтовує.
Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з'ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин, підстав для закриття справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого
ст.124 КУпАП є вірним.
Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст.247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.
Керуючись ст. 294 КУпАП
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко