18.03.25
33/812/115/25
Єдиний унікальний номер судової справи: 488/1620/24 Головуючий у місцевому суді: Головіна Т.М.
Номер провадження: 33/812/115/25 Головуючий у апеляційному суді: Крамаренко Т.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
18 березня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Крамаренко Т.В.,
із секретарем судового засідання - Богуславською О.М.,
за участю: ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Рудика М.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого діловодом Миколаївського районного суду Миколаївської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 73163 від 14 квітня 2024 року, ОСОБА_1 14 квітня 2024 року о 01 год 07 хв в м. Миколаєві по вул. Ольшанців, в районі будинку 43 керував транспортним засобом - автомобілем «Mitsubishi Granolis», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Drager» та в медичному закладі в установленому законом порядку - відмовився, згідно висновку №431 КНП МОЦПЗ МОР, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказану постанову скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 зазначає, 17 лютого 2025 року транспортним засобом «Mitsubishi Granolis», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не керував, автомобіль був припаркований на узбіччі, а він перебував в салоні даного авто, чекаючи на товариша - ОСОБА_2 . При цьому, ОСОБА_1 наголошує на тому, що повідомляв працівників поліції про те, що автомобілем він не керував.
За такого, оскільки докази керування ним транспортним засобом в матеріалах справи відсутні, не є доведеним, що він є суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Також, зазначає, що від проходження огляду він не відмовлявся, газоаналізатор «Драгер» та мундштук до нього йому не надавали. Більш того, зауважує, що він пропонував лікарю та медичному працівникові в присутності поліцейських здати кров на аналіз щодо наявності алкогольного чи наркотичного сп'яніння, що зафіксовано на відео. Однак лікар (фельдшер) КНП «МОЦПЗ» МОР проігнорував таке прохання, а інший медичний працівник повідомив, що кров на аналіз беруть тільки у тих, хто після ДТП. Більш того, йому не було запропоновано відібрати інші зразки біологічного середовища, у тому числі слину, змиви з поверхні губ.
Вважає, що під час проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння у КНП «МОЦПЗ» МОР не дотримано положень Інструкції, зокрема пунктів 12, 13 розділу ІІІ Інструкції.
Звертає увагу на те, що відеозаписи, які надані суду як докази, мають ознаки переривання, а саме: відсутня основна вимога до фіксування правопорушення - безперервність відео фіксації (неможливо встановити хронологію події (початок, середину, кінець). Натомість наявна вибірковість відео файлів, що прямо заборонено Інструкцією із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, яка зареєстрована за № 28/32999 в Міністерстві юстиції України від 11 січня 2019 року.
Зазначає, що відсутність безперервного відеозапису ставить під сумнів законність проведення поліцейськими вказаних дій та позбавляє можливості об'єктивно перевірити обставини пов'язані із виявленням та фіксацією адміністративного правопорушення. Працівники поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, порушили вимоги ст. 266 КУпАП, Закон України «Про національну поліцію» та Інструкцію № 1026.
Також ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує на те, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно нього за ч.1 ст. 130 КУпАП не відповідає вимогам КУпАП.
Зокрема, в протоколі не зазначено, яким саме засобом, що має функції фото -, і кінозйомки здійснювалося фіксування обставин правопорушення, а зазначено тільки те, що до протоколу додаються відео з камер.
Матеріали справи не містять доказів того, що копіювання відеозаписів здійснювалося належним (законним) шляхом, відповідно до Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Вважає, що відеозаписи змінювалися або редагувалися, а тому існують сумніви в автентичності оригіналу, у зв'язку з чим додані до протоколу відеозаписи є належними та недопустимими доказами по даній справі.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Рудика М.Р., перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам.
Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Судом встановлено, що водій ОСОБА_1 14 квітня 2024 року о 01 год 07 хв в м. Миколаєві по вул. Ольшанців, в районі будинку 43 керував транспортним засобом - автомобілем «Mitsubishi Granolis», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Drager» та в медичному закладі в установленому законом порядку - відмовився, згідно висновку №431 КНП МОЦПЗ МОР, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП (а.с.1).
З відеозаписів, що наявні в матеріалах справи на CD дисках вбачається, що ОСОБА_1 було зупинено за порушення комендантської години для перевірки документів. Під час спілкування працівників поліції з водієм, у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. У зв'язку з чим водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або у найближчому медичному закладі. Водій відмовився проходити огляд на місці за допомогою приладу Драгер, але погодився пройти такий огляд в медичному закладі. В подальшому працівники поліції разом з водієм ОСОБА_1 прибули до медичного закладу з метою проходження огляду на стан сп'яніння, однак такий огляд лікарем - наркологом проведено не було, оскільки водій відмовився його пройти безпосередньо в кабінеті лікаря у присутності працівників поліції та під відеозапис (а.с. 4).
За вказаних обставин, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Винуватість водія ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується матеріалами справи, зокрема даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 873163 від 14 квітня 2024 року (а.с.1);
- у відеозаписах, що містяться на дисках, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення ( а.с.4);
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності відсутні.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 873163 від 14 квітня 2024 року та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07 листопада 2015 року; Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції від 06 листопада 2015 року; Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року.
На вимогу працівників поліції водій транспортного засобу Mitsubishi Granolis», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_1 мав беззастережно виконати їх законну вимогу щодо огляду на стан сп'яніння. Таке прямо передбачено п.2.5 ПДР України та абз.3 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі, про проходження огляду на стан сп'яніння.
З урахуванням встановленого, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови повно, об'єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність наявності в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП і такий висновок ґрунтується на наявних у справі доказах.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 транспортним засобом Mitsubishi Granolis», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 не керував, на увагу суду не заслуговує, оскільки спростовується відеозаписом наявним в матеріалах справи. Більш того, сам ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції такої незгоди не виражав, а навпаки не погоджувався з причинами його зупинки. Зокрема зазначав, що вимушений був зупинитися, оскільки працівники поліції рухаючись йому назустріч створили аварійну обстановку (49 хв 20 с. відеозапису).
Також не заслуговують на увагу суду твердження ОСОБА_1 про неналежність як доказів, відеозаписів що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки долучені до матеріалів справи відеозаписи в повній мірі відображають подію, містять послідовність (починається запис з моменту зупинки транспортного засобу Mitsubishi Granolis», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та закінчується складанням протоколу відносно водія ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП). За такого, надані працівниками поліції відео докази є належними та допустимими.
Посилання ОСОБА_1 на те, що лікарем КНП «МОЦПЗ» МОР не було дотримано положень зокрема пунктів 12, 13 розділу ІІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735від 09.11 2015 року, на увагу суду не заслуговують, оскільки відібрання біологічної зразків для визначення стану алкогольного сп'яніння відповідно до вказаної Інструкції є не обов'язковим. Натомість визначення, яким саме методом буде проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння вирішується самостійно лікарем, який проводить огляд.
А крім того, згода водія транспортного засобу пройти відповідний огляд на стан сп'яніння, за своїм правовим змістом, полягає в тому, що водій погоджується виконувати та виконує всі законні вимоги лікаря, який проводить такий огляд та які спрямовані на отримання об'єктивного висновку щодо перебування водія у стані сп'яніння.
Відмова водія виконувати вимоги лікаря, давати йому вказівки щодо визначення певних методів проведення обстеження та безпідставна відмова від проходження огляду за допомого приладу Драгер є фактично ухиленням водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Також на думку суду є безпідставними твердження водія ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно нього за ч.1 ст. 130 КУпАП не відповідає вимогам КУпАП, оскільки в ньому не зазначено, яким саме засобом, що має функції фото -, і кінозйомки здійснювалося фіксування обставин правопорушення. Вказані твердження не відповідають дійсності, оскільки в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 873163 зазначено, що до протоколу додаються відео з камер 473278, 474672, 471344, 474659.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях підкреслив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в даній справі, були вивчені і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів», §61, «Болдеа проти Румунії», §30, «Морейра Феррейра проти Португалії», § 84).
За такого, доводи апеляційної скарги з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
При цьому апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на його користь, оскільки докази винуватості водія ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові та були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції було прийнято законну і обґрунтовану постанову відносно ОСОБА_1 з наведенням обґрунтованих мотивів.
Згідно довідки Управління патрульної поліції в Миколаївській області ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 від 06.02.2007 року (а.с.5).
За такого, обраний суддею вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік відповідає обставинам справи, вимогам ст. ст. 23,33 КУпАП, окрім того, санкцією ч.1 ст.130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника так і для інших учасників дорожнього руху.
За таких обставин, суд першої інстанції в межах наданих йому матеріалів справи про адміністративне правопорушення провів судовий розгляд, дослідив надані йому докази, з'ясував усі обставини при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ухвалив законну та обґрунтовану постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, підстав для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження в справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом не встановлено, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 283, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду Крамаренко Т.В.