12 березня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження, за апеляційною скаргою прокурора Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_5 , на ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 23 січня 2025 року, якою задоволено подання начальника ДУ «Казанківська виправна колонія (№ 93)» відносно засудженого ОСОБА_6 , якого звільнено від відбування покарання, призначеного за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року, зміненим вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду скасувати. Постановити нову ухвалу, якою звільнити ОСОБА_6 від покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, призначеного йому вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023, зміненого вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з тим, що він засуджений за діяння, караність якого усунена Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Вважати, що до виконання підлягає вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023, змінений вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024, яким ОСОБА_6 , засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Вважати, що до виконання підлягає вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23.09.2022, - яким ОСОБА_6 , засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 317 КК України, до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, повністю приєднати не відбуту частину покарання за вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23.09.2022, та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді З років позбавлення волі та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., який виконувати самостійно.
Короткий зміст ухвали.
Ухвалою суду, задоволено подання начальника Державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)» про приведення вироку у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» відносно засудженого ОСОБА_6 .
Звільнено засудженого ОСОБА_6 , від відбування покарання, призначеного за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року, зміненим вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України.
Виключено з резолютивної частини вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року та вироку Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року посилання на ч. 4 ст. 70 КК України та ч. 1 ст. 71 КК України при призначенні покарання ОСОБА_6 .
Постановлено вважати ОСОБА_6 , засудженим за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року, зміненим вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі прокурор вважає оскаржувану ухвалу суду незаконною і такою, що підлягає скасуванню, з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Пояснює, що відповідно до вироку Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23.09.2022, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України, та призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 ( один) рік та покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
Вказує, що судом не враховано, що покарання, від відбування якого ОСОБА_6 звільнено ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 23.01.2025, було призначено, відповідно до вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023, зміненого вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання за цим вироком та вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23.09.2022, яким ОСОБА_6 призначено покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 317 КК України, у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. Тобто, суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_6 від покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023, зміненим вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України, та виключаючи з резолютивної частини вказаного вироку посилання на ч. 4 ст. 70 КК України та ч. 1 ст. 71 КК України при призначенні покарання ОСОБА_6 , звільнив його також від покарання, призначеного за вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23.09.2022р, оскільки вказані покарання були частково складені, відповідно до норм ч. 4 ст. 70 КК України. При цьому, звільняти від призначеного покарання за ч. 4 ст. 185 КК України суд першої інстанції міг лише за вчинення вказаного діяння. Разом з тим, підстави для звільнення від призначеного покарання за ч. 1 ст. 317 КК України, відсутні.
Вважає, що приймаючи рішення про звільнення засудженого від призначеного покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023, зміненого вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024, в зв'язку з усуненням кримінальної караності діяння, суду першої інстанції слід було вирішити питання про порядок виконання вироку в іншій частині, а саме щодо виконання попереднього вироку Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23.09.2022, чого не зроблено.
Звертає увагу, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК України, за яке ОСОБА_6 засуджено вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023, зміненого вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024, до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. вчинено 01.04.2023, тобто після постановлення вироку Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23.09.2022, але до повного відбуття призначеного за ним покарання, у період іспитового строку, в даному випадку підлягають застосуванню правила ст. 71 КК України.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
У грудні 2024 року начальник Державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)» звернувся до суду із поданням відносно засудженого ОСОБА_6 , в якому просив суд вирішити питання щодо приведення вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року, вироку Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року та вироку Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23.09.2022 року у відповідність до Закону України « Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Подання обґрунтовано тим, що ОСОБА_6 було засуджено вироком Первомайського районного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року за вчинення ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 126, ч. 4 ст. 70 КК України до 6 років позбавлення волі. Вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року було змінено вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року та ухвалено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання за цим вироком та вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23.09.2022 року, ухвалено вважати ОСОБА_6 засудженим з призначенням покарання у виді 6 років позбавлення волі. Також даним вироком ухвалено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 126 КК України з призначенням покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 6 років позбавлення волі та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн, який слід виконувати самостійно.
Ухвалою суду, задоволено подання начальника Державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)». Звільнено засудженого ОСОБА_6 , від відбування покарання, призначеного за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року, зміненим вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України. Виключено з резолютивної частини вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року та вироку Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року посилання на ч. 4 ст. 70 КК України та ч. 1 ст. 71 КК України при призначенні покарання ОСОБА_6 . Постановлено вважати ОСОБА_6 , засудженим за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року, зміненим вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
Задовольняючи подання, суд посилаючись на вимоги Закону України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», який набрав чинності 09.08.2024 року, констатував, що ОСОБА_6 засуджений вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року за ч. 4 ст. 185, ч.1 ст.126, ч.4 ст.70 КК України за вчинення кримінального правопорушення в першій декаді квітня 2022 року (ч.4 ст.185 КК України), яким завдано матеріальної шкоди на суму 1460 грн., що станом на день вчинення крадіжки складає суму меншу двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (менше 2481 грн.). Зауважив, що оскільки за вироком Первомайського районного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року, зміненим вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року при призначенні покарання ОСОБА_6 був врахований вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23.09.2022 року, то посилання на ч. 4 ст. 70 КК України та ч. 1 ст. 71 КК України слід виключити, а ОСОБА_6 слід вважати засудженим за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року, зміненим вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. Вважає, що за приписами ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу з іншими видами покарань складанню не підлягають і виконуються самостійно, у зв'язку з чим суд не складав покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року, зміненим вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року та вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23.09.2022 року.
Обставини встановлені апеляційною інстанцією.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який просив ухвалу суду скасувати, вивчивши матеріали судової справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 КК України, звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання або пом'якшення покарання на підставі закону України про амністію чи акта про помилування, може застосовуватися тільки судом у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.2 ст.74 КК України особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
На підставі вищезазначеної норми та Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», п. 13 ст. 537 КПК України, начальник ДУ «Казанківська ВК №93» звернувся до суду з поданням щодо приведення вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року, вироку Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року та вироку Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23.09.2022 року у відповідність до Закону України « Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» відносно засудженого ОСОБА_6 .
Ухвалою суду, задоволено подання начальника Державної установи «Казанківська виправна колонія (№ 93)». Звільнено засудженого ОСОБА_6 , від відбування покарання, призначеного за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року, зміненим вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року за ч. 4 ст. 185 КК України. Виключено з резолютивної частини вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року та вироку Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року посилання на ч. 4 ст. 70 КК України та ч. 1 ст. 71 КК України при призначенні покарання ОСОБА_6 . Постановлено вважати ОСОБА_6 , засудженим за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року, зміненим вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року за ч. 1 ст. 126 КК України до покарання у виді у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з таким рішенням суду з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів особової справи, засуджений ОСОБА_6 відбуває покарання за вироком Первомайського районного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 126 КК України. Стругаю відповідно до положень ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання за цим вироком та вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23.09.2022 року, призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі. Зазначений вирок був скасований вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року, відповідно до якого ухвалено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання за цим вироком та вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23.09.2022 року, ухвалено вважати ОСОБА_6 засудженим з призначенням покарання у виді 6 років позбавлення волі. Також даним вироком ухвалено вважати ОСОБА_6 засудженим за ч. 1 ст. 126 КК України з призначенням покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 6 років позбавлення волі та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн, який слід виконувати самостійно.
09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18.07.2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна), який поліпшує становище засудженого скасовуючи кримінальну відповідальність за вчинене ним діяння.
У зв'язку з чим, оскаржуваною ухвалою засудженого ОСОБА_6 , звільнено від відбування покарання, призначеного за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року, зміненим вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року - за ч. 4 ст. 185 КК України. Як вбачається з вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023р., ОСОБА_6 викрав майно належне ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на суму 1460 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2481,00 грн. Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України, Закону № 3886-IX та ст. 5 КК України, на момент вчинення (у 2022 році) ОСОБА_6 діяння, за яке він засуджений вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року, зміненим вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року, розмір вартості майна, за яке настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, змінено до 2481,00 грн. (1240,50 х 2=2481).
З огляду на вартість викраденого майна ОСОБА_6 , яке складає 1460,00 грн, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що ОСОБА_6 підлягає звільненню за ч.4 ст.185 КК України шляхом застосування зворотної дії у часі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX.
Разом з тим, суд вірно звільнивши ОСОБА_6 від відбування покарання за ч.4 ст.185 КК України, допустився помилки та виключив з резолютивної частини вироку Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023 року та вироку Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року посилання на ч. 1 ст. 71 КК України при призначенні покарання ОСОБА_6 , звільнивши його також від покарання, призначеного за вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23.09.2022 року за ч. 1 ст. 317 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
Разом з тим, підстави для звільнення від призначеного покарання за ч.1 ст.317 КК України відсутні. Оскільки, Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18 липня 2024 року № 3886-IX не застосовується до кримінальних правопорушень, передбачених ст. 317 КК України.
Враховуючи, що вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024 року ОСОБА_6 призначено остаточне покарання за сукупністю вироків Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України з призначеним покаранням у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, та Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23.09.2022, яким йому призначеного покарання за ч.1 ст. 317 КК України у виді 3 років позбавлення волі на підставі ч.1 ст. 71 КК України, рішення суду про виключення ст. 71 КК України з вироку стосовно ОСОБА_6 є таким, що суперечить вимогам закону.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду - скасуванню з постановленням нової ухвали.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 409, 418, 424, 532 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Казанківського відділу Баштанської окружної прокуратури ОСОБА_5 , - задовольнити частково.
Ухвалу Казанківського районного суду Миколаївської області від 23 січня 2025 року, щодо засудженого ОСОБА_6 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою звільнити ОСОБА_6 від покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців, призначеного йому вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023, зміненого вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, у зв'язку з тим, що він засуджений за діяння, караність якого усунена Законом України № 3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Вважати, що до виконання підлягає вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 14.09.2023, змінений вироком Миколаївського апеляційного суду від 31.01.2024, яким ОСОБА_6 , засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання не відбутої частини покарання за вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області від 23.09.2022, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 3 років позбавлення волі та штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., який виконувати самостійно.
Строк покарання рахувати з 03.08.2023р.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді