Справа № 153/924/24
Провадження № 22-ц/801/552/2025
Категорія: 39
Головуючий у суді 1-ї інстанції Швець Р. В.
Доповідач:Войтко Ю. Б.
18 березня 2025 рокуСправа № 153/924/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача): Войтка Ю. Б.,
суддів Міхасішина І. В., Сопруна В. В.,
з участю секретаря судового засідання:Пантелеймонової А.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Швеця Р. В. в залі суду в місті Ямпіль Вінницької області, зі складенням повного тексту судового рішення 24 грудня 2024 року,
у цивільній справі № 153/924/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , неповнолітнього ОСОБА_3 , неповнолітньої ОСОБА_4 , законним представником яких є ОСОБА_5 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Вінницької міської ради, про стягнення коштів за договором позики,
встановив:
Короткий зміст вимог
У червні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , неповнолітнього ОСОБА_3 , неповнолітньої ОСОБА_4 , законним представником яких є ОСОБА_5 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про стягнення коштів за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на початку травня 2018 року до нього звернувся ОСОБА_6 з проханням позичити йому кошти для ведення бізнесу. Ураховуючи те, що останнього він добре знав, тому погодився на його пропозицію і 12 травня 2018 року передав ОСОБА_6 кошти, про що останнім особисто було складено розписку про отримання ним 18 650 доларів США. Вказаною розпискою ОСОБА_6 зобов'язався повернути йому отримані кошти в сумі 18 650 доларів США в повному обсязі, своєчасно до 31 грудня 2023 року. Також в розписці зазначено, що після повернення грошових коштів, ОСОБА_2 повертає ОСОБА_6 боргову розписку.
Позивачу стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Крім того, з офіційного сайту «Судової влади» та реєстру судових рішень йому також стало відомо, що рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 28 лютого 2024 року в справі №153/238/24 встановлено факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_7 з 07 грудня 2017 року проживала однією сім'єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 до дня його смерті. ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_6 звернулась до нотаріуса та прийняла спадщину належним чином. Так, термін повернення коштів, який передбачений розпискою закінчився 31 грудня 2023 року. 23 квітня 2024 року він дізнався хто саме прийняв спадщину після смерті боржника та 25 квітня 2024 року звернувся з вимогою (листом-претензією) до ОСОБА_1 , як до спадкоємця майна ОСОБА_6 з пропозицією повернути йому 18 650 доларів США, відповідно до боргової розписки, яка складена ОСОБА_6 , із зазначенням терміну повернення до 10 травня 2024 року. Відповіді від ОСОБА_1 на його вимогу не надійшло. 25 квітня 2024 року ним також подано вимогу (лист-претензію) до приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Горбоконь О. Г. Однак згідно з відповіддю приватного нотаріуса у наданні інформації про вчинені нотаріальні дії йому було відмовлено.
Позивачем подано заяву про зміну предмета позову та залучення співвідповідачів та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, оскільки з копії матеріалів спадкової справи 84/2023 було встановлено, що після смерті ОСОБА_6 є три спадкоємці, а саме ОСОБА_1 (спадкоємець за заповітом) та двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , які мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті батька.
Посилаючись на те, що грошові кошти за борговою розпискою повернуті не були, а до спадкоємців після прийняття спадщини перейшов обов'язок щодо повернення відповідного боргу, ОСОБА_2 просив суд стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 на його користь заборгованість у загальній сумі 18 650 доларів США, в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за борговою розпискою від 12.05.2018 в розмірі 13 987,50 доларів США в межах вартості майна успадкованого після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з неповнолітнього ОСОБА_3 , законним представником якого є ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_2 заборгованість за борговою розпискою від 12.05.2018 в розмірі 2 331,25 доларів США в межах вартості майна успадкованого після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з неповнолітньої ОСОБА_4 , законним представником якої є ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_2 заборгованість за борговою розпискою від 12.05.2018 в розмірі 2 331,25 доларів США в межах вартості майна успадкованого після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем в ході розгляду справи надано належні і достатні докази того, що відповідачі, як спадкоємці позичальника, прийняли спадщину після смерті останнього, не відмовлялись від неї, надано докази своєчасних вимог відповідно до статті 1282 ЦК України, а також належні і достатні докази наявності у спадкодавця на день смерті непогашеної заборгованості за борговою розпискою від 12 травня 2018 року. Натомість відповідачами не доведено жодними доказами, що вартість успадкованого майна є недостатньою для погашення заборгованості та задоволення вимог позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
У січні 2025 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий - суддя Войтко Ю. Б., судді: Міхасішин І. В., Сопрун В. В.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 лютого 2025 року, після усунення ОСОБА_1 недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження у справі, надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 лютого 2025 року справу призначено до апеляційного розгляду на 11 березня 2025 року о 11:20 год. з повідомленням сторін.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 березня 2025 року задоволено заяву представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Снітка В. А. про їх участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
В подальшому розгляд справи відкладено на 18 березня 2025 року о 11:40 год. з повідомленням сторін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що до спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції не з'ясував яку спадщину було нею отримано та чи було її отримано взагалі. Зазначає, що нею було подано постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, натомість місцевий суд не звернув уваги на вказані обставини. При цьому відповідач наголошувала, що спадщину вона не прийняла.
Зауважує, що у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Звертає увагу, що судом не було взято до уваги висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 жовтня 2019 року у справі № 638/3334/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 306/2000/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 332/2936/16-ц.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
20 лютого 2025 року позивач ОСОБА_2 на адресу суду направив відзив, в якому заперечив аргументи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, вказавши, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Позиція учасників справи у судовому засіданні
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, 28 лютого 2025 року направила на адресу суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у її відсутність, апеляційну скаргу підтримує, просить її задовольнити.
Позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Снітко В. А. надіслали суду клопотання про розгляд справи у відсутності позивача та його представника, заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники в судове засідання не з'явилися, про день та час судового розгляду повідомлені належним чином, причини їх неявки до суду невідомі. Згідно з вимогами частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що згідно з копією боргової розписки від 12 травня 2018 року, ОСОБА_6 отримав в борг від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 18 650 доларів США, які зобов'язався повернути ОСОБА_2 в повному обсязі, своєчасно до 31 грудня 2023 року. Після повернення коштів ОСОБА_2 повертає ОСОБА_6 боргову розписку (а.с.8).
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 та копією повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №00040789702, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ямпіль Могилів-Подільського району Вінницької області помер ОСОБА_6 (т.1 а.с.42).
З копії заповіту від 02 червня 2023 року посвідченого приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області вбачається, що ОСОБА_6 на випадок свої смерті все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати йому на день смерті і на що він матиме право за законом, заповів ОСОБА_1 (т.1 а.с.47).
Після смерті ОСОБА_6 була заведена спадкова справа №71027427 (№84/2023), що підтверджується копією витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №73426675 (т.1 а.с.56).
З матеріалів спадкової справи №84/2023 встановлено, що 02 серпня 2023 року до приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області із заявою про прийняття спадщини в повному обсязі після смерті ОСОБА_6 звернулась ОСОБА_7 (т.1 а.с.41 зворот).
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №0043616697, 10 грудня 2003 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , а 15 червня 2007 року шлюб між ними було розірвано, актовий запис №746 (т.1 а.с.67-68).
Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №0040802157, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_8 , батьками якої вказано ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.58 зворот - а.с.60).
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №0040802164, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_9 , батьками якого вказано ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.60 зворот - а.с.62).
Згідно з копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №0043325950, ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_10 , батьками якого вказано ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (т.1 а.с.62 зворот - а.с.64).
Відповідно до копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №0043325953, ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась ОСОБА_11 , батьками якої вказано ОСОБА_6 та ОСОБА_12 (т.1 а.с.65 - 66).
З копії заяви ОСОБА_1 від 15.02.2024 №62 встановлено, що відповідач просила приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області видати на її ім'я свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_6 на наступне майно: квартиру під номером АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0791 га, що розташована по АДРЕСА_2 (т.1 а.с.66 зворот).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 , ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_3 (т.1 а.с.69).
Згідно з копією державного акту на право власності на земельну ділянку, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,0791 га, яка розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0525610100:01:004:0219 (т.1 а.с.70 зворот - а.с.71).
З копії свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серії ВІ XXVII №017710 вбачається, що ОСОБА_6 також належить право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Поділля» реорганізованого в СВК «Поділля» в розмірі 2 955 грн, або 0,0702 відсотків (т.1 а.с.37).
ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_6 , у зв'язку із тим, що з матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкоємцями, які мають право на обов'язкову частку є діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/8 частки кожен, що підтверджується копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 15 лютого 2024 року (т.1 а.с.71 зворот - а.с.72).
З копії претензії від 25 квітня 2024 року встановлено, що ОСОБА_2 звертався до приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області із проханням включити його вимоги щодо стягнення заборгованості, яка існувала у ОСОБА_6 , а саме суму боргу 18 650 доларів США, які спадкодавець зобов'язався повернути йому до 31 грудня 2023 року. Просив повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості. Повідомити його чи звертались спадкоємці із заявами про прийняття спадщини, хто звертався та чи було видано на їх ім'я свідоцтва про право власності на спадкове майно в порядку спадкування (за законом/за заповітом) після смерті ОСОБА_6 (т.1 а.с.73).
Однак ОСОБА_2 було відмовлено у наданні інформації щодо кола спадкоємців ОСОБА_6 у зв'язку із тим, що дані відомості є нотаріальною таємницею, що підтверджується копією повідомлення приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області (т.1 а.с.10).
З копії повідомлення приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області вбачається, що ОСОБА_1 , як спадкоємця ОСОБА_6 , було повідомлено про наявність заборгованості у спадкодавця перед ОСОБА_2 у розмірі 18 650 доларів США (т. 1 а.с.75).
Позиція суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Предметом позову у цій справі є вимога позикодавця до спадкоємців боржника про стягнення заборгованості за договорами позики.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з частиною першою статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що саме по собі не звернення спадкоємця, який прийняв спадщину, до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину, не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
За змістом наведених норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання у спадщину жодного майна у особи відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора спадкодавця.
Виникнення у спадкоємців у разі прийняття спадщини обов'язку сплатити заборгованість боржника узгоджується зі змістом статті 1218 ЦК України, яка визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Вказані положення законодавства забезпечують дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов'язок сплатити заборгованість спадкодавця, проте виключно в межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у сплаті йому заборгованості позичальника, у разі його смерті, за рахунок спадкового майна, яке прийняли спадкоємці боржника.
Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов'язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв'язку з виконанням зобов'язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали.
Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року в справі № 552/4892/19, від 09 листопада 2022 року в справі № 295/15702/20, від 27 лютого 2023 року в справі № 572/1497/22.
Верховний Суд у постановах від 18 вересня 2019 року в справі № 640/6274/16, від 22 листопада 2023 року в справі № 296/10420/21 звертав увагу, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:
- чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;
- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;
- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);
- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17, від 04 березня 2020 року у справі №2609/30529/12.
Отже, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора необхідно з'ясувати коло спадкоємців, встановити належність спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартість отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника.
З матеріалів спадкової справи №84/2023 судом встановлено, що 02 серпня 2023 року до приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області із заявою про прийняття спадщини в повному обсязі після смерті ОСОБА_6 звернулась ОСОБА_1 .
Крім того, у матеріалах справи є претензія ОСОБА_2 від 25 квітня 2024 року, отримана приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Горбоконь О. Г. 30 квітня 2024 року, із проханням включити його вимоги щодо стягнення заборгованості, яка існувала у ОСОБА_6 , а саме суми боргу 18 650 доларів США, які спадкодавець зобов'язався повернути йому до 31 грудня 2023 року, про що нотаріусом повідомлено ОСОБА_1 .
Постановою приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно ОСОБА_6 , у зв'язку із тим, що з матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкоємцями, які мають право на обов'язкову частку є діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/8 частки кожен.
Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Так, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи предмет спору у справі, яка переглядається, до обов'язку позивача, як кредитора спадкодавця, належить доведення розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, і звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення обсягу та вартості успадкованого ним майна.
Отже, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити саме спадкоємець, який заперечує вимоги кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна (постанови Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 317/4108/18, від 25 грудня 2024 року у справі № 707/102/22).
Судом першої інстанції встановлено наявність порушеного права позивача на повернення кредитних коштів, своєчасне звернення позивача з вимогою до спадкоємця боржника шляхом направлення повідомлення (претензії) про вимоги за існуючими зобов'язаннями боржника ОСОБА_6 на адресу приватного нотаріуса Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області, яким була заведена спадкова справа №84/2023 після смерті ОСОБА_6 , що підтверджується її відповідною копією.
Матеріалами спадкової справи підтверджується, що із заявою в межах встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини звернулась відповідач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, яка вважаться такою, що прийняла спадщину, оскільки подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини та не відмовлялись від неї.
Як встановлено з відповіді нотаріуса в межах спадкової справи №84/2023 свідоцтво про право на спадщину не видавалось, оскільки в спадкодавця ОСОБА_6 є ще двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які мають право на обов'язкову частку у спадщині, а саме по 1/8 частці кожен.
Таким чином, в ході розгляду справи судом було встановлено, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 є відповідачі ОСОБА_1 (спадкоємець за заповітом) та двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3 , які мають право на обов'язкову частку у спадщині.
В матеріалах спадкової справи №84/2023 відсутні заяви неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3 про відмову від прийняття спадщини відповідно до чинного законодавства. Отже неповнолітні відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_3 вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті батька ОСОБА_6 .
Судом також встановлено наявність спадкового майна: квартири АДРЕСА_3 ; земельної ділянки площею 0,0791 га , яка розташована по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 0525610100:01:004:0219; майнового паю в пайовому фонді майна колективного сільськогосподарського підприємства «Поділля» реорганізованого в СВК «Поділля» в розмірі 2 955 грн, або 0,0702 відсотків.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину.
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Поряд з цим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Отже, спадкові права надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
У разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його (спадкодавця) особу у всіх майнових правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.
Відсутність у спадкоємців ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, встановивши відповідно до положень статті 1282 ЦК України наявність порушеного права (наявність непогашеної спадкодавцем заборгованості за договором позики), факт прийняття спадщини відповідачами після смерті позичальника ОСОБА_6 , наявність спадкового майна, та врахувавши принцип змагальності цивільного процесу, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.
Отже доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не отримала від спадкодавця у спадщину жодного майна, не набула статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи, не заслуговують на увагу, оскільки отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину у складі якої є нерухоме майно, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17, провадження № 61-27515св18, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, провадження № 61-37696св18.
Враховуючи, що відповідач не надала суду будь-яких доказів вартості спадкового майна як межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України, суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що сума заборгованості спадкоємців в розмірі 18 650 доларів США є в межах реальної вартості успадкованого майна, а тому підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача.
З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою судом.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Викладене дає підстави для висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою у зв'язку з чим підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Ю. Б. Войтко
Судді: І. В. Міхасішин
В. В. Сопрун