Справа № 127/7403/17
Провадження №11-кп/801/307/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
19 березня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
засудженої в режимі відеоконференції ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_7 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2024 року про звільнення від покарання відповідно до ч. 2 ст. 74 КК України,
Зміст судового рішення та встановлені судом обставини.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2024 року частково задоволено клопотання засудженої ОСОБА_7 та її на підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнено від покарання, призначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2022 року за ст. 15 ч. 2 - 185 ч. 2, 15 ч. 3 - 185 ч. 2, 185 ч. 2 КК України окрім епізоду за ч. 2 ст. 185 КК України за фактом таємного викрадення чужого майна, вчиненого 07.02.2017, у зв'язку з набранням чинності законом, який усуває кримінальну караність діяння. У решті вирок залишено без змін.
Мотивуючи прийняте рішення місцевий суд зазначив, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26 грудня 2022 року ОСОБА_7 засуджена за ст. 15 ч. 2 - 185 ч. 2 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, за ст. 15 ч. 3 - 185 ч. 2 КК України до 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, за ст. 185 ч. 2 КК України до 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, за ст. 304 ч. 2 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень покарання призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2016 року та остаточне покарання визначено у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
При цьому 09.08.2024 набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна) та передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Внаслідок прийняття цього закону епізодами таємного викрадення чужого майна, окрім крадіжки, вчиненої 07.02.2017, вартість викраденого майна є нижчою за суму, з якої настає кримінальна караність діяння, що є підставою для звільнення від покарання у цій частині.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що їх подала.
В апеляційній скарзі захисника засудженої ОСОБА_7 ставиться питання про скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2024 року через неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність. Просить звільнити на підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити її від покарання також за епізодом від 07.02.2017, а також зарахувати у строк покарання попереднє ув'язнення з 21.12.2020.
Апеляційна с карга мотивована тим, що місцевий суд застосовуючи положення Закону України від 18 липня 2024 року № 3886-IX мав би застосувати положення цього закону до усіх епізодів злочинних діянь, за які вона засуджена.
Позиції учасників судового провадження.
Прокурор ОСОБА_6 вважав за можливе часткового задовольнити апеляційну скаргу засудженої та зазначив, що ОСОБА_7 слід було звільнити також від покарання за злочини, за які вона засуджена вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2016 року та у такому випадку місцевому суду необхідно було виключити з вироку від 26 грудня 2022 року вказівку про призначення покарання за сукупністю вироків.
Засуджена ОСОБА_7 підтримала доводи своєї апеляційної скарги з підстав, викладених в ній та просила задовольнити у повному об'ємі.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга засудженої підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст. 94 КПК України; з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
За змістом п. 13 ч. 1 ст. 537 та п. 2 ч. 2 ст. 539 КПК України до повноважень місцевого суду, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, належить вирішення питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених ч. 2, 3 ст. 74 КК України.
Частиною другою статті 74 КК України визначено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Окрім того відповідно до ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Системний аналіз зазначених норм закону про кримінальну відповідальність та кримінального процесуального закону дає підстави дійти висновку про те, що під час вирішення питання про звільнення від покарання чи його пом'якшення у відповідності до положень ст. 74 КК України, суду насамперед слід з'ясувати, за якими судовими рішеннями особа відбуває покарання та перевірити підстави прийняття відповідного рішення щодо усіх кримінальних правопорушень, за якими особа відбуває покарання, у тому числі тих, щодо яких попередні судові рішення (вироки) враховані при призначенні покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (ст. 70 ККУ), чи за сукупністю вироків (ст. 71 ККУ).
У цьому провадженні установлено, що ОСОБА_7 у Вінницькій установі виконання покарань (№1) відбуває покарання у виді позбавлення волі, призначене вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2022. Цим вироком вона засуджена за ст. 15 ч. 2 - 185 ч. 2 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, за ст. 15 ч. 3 - 185 ч. 2 КК України до 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, за ст. 185 ч. 2 КК України до 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, за ст. 304 ч. 2 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень покарання ОСОБА_7 призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17 жовтня 2016 року та остаточне покарання визначено у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Відповідно до формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним у вироку від 26.12.2022 ОСОБА_7 вчинила 26 (двадцять шість) епізодів як незакінченого таємного викрадення майна, вчиненого повторно (ч. 2, 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 ККУ), так і закінченого таємного викрадення майна, вчиненого повторно (ч. 2 ст. 185 ККУ), а саме 12.11.2016 на суму 237,94 гривень, 03.12.2016 на суму 1200,43 гривень, 07.12.2016 на суму 200,01 гривень, 07.02.2017 на суму 2041,00 гривень, 15.02.2017 на суму 622,00 гривень, 27.02.2017 на суму 421,00 гривень, 03.03.2017 на суму 491,00 гривень, 02.08.2018 на суму 501,67 гривень, 23.01.2019 на суму 427,17 гривень, 28.02.2019 на суму 297,61 гривень, 03.03.2019 на суму 818,31 гривень, 16.03.2019 на суму 404,35 гривень, 20.03.2019 на суму 404,35 гривень, 21.03.2019 на суму 404,35 гривень, 29.05.2019 на суму 263,50 гривень, 29.05.2019 на суму 747,70 гривень, 10.06.2019 на суму 1086,20 гривень, 19.06.2019 на суму 949,61 гривень, 20.06.2019 на суму 689,98 гривень, 07.08.2019 на суму 976,50 гривень, 26.05.2019 на суму 476,50 гривень, 31.07.2019 на суму649,67 гривень, 07.08.2019 на суму 412,59 гривень, 04.01.2020 на суму 759,87 гривень, 04.01.2020 на суму 430,66 гривень та 29.02.2020 на суму 432,28 гривень.
При цьому 09 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від (далі - Закон № 3886-IX), яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (Дрібне викрадення чужого майна) та передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-IX) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Зі змісту вироку, що належить привести у відповідність до закону, який усуває кримінальну караність діяння убачається, що кримінальні правопорушення, передбачені ст. 15 ч. 2 - 185 ч. 2, 15 ч. 3 - 185 ч. 2, 185 ч. 2 КК України, ОСОБА_7 вчинила у період з 12.11.2016 по 29.02.2020.
Станом на 01.01.2016 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1378 гривень, а 50 відсотків від його розміру становили 689 гривень.
Станом на 01.01.2017 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1600 гривень, а 50 відсотків від його розміру становили 800 гривень.
Станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 гривні, а 50 відсотків від його розміру становили 881 гривень.
Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921 гривень, а 50 відсотків від його розміру становили 960,50 гривень.
Станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2102 гривні, а 50 відсотків від його розміру становили 1051 гривня.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_7 інкримінованих злочинів, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становила у 2016 році 1378 гривень (689х2=1378), у 2017 році 1600 гривень (800х2=1600), у 2018 році 1762 гривні (881х2=1762), у 2019 році 1921 гривень (960,50х2=1921), а у 2020 році 2102 гривні (1051х2=2102).
Ураховуючи те, що вартість таємно викраденого ОСОБА_7 за усіма епізодами інкримінованих діянь, за виключенням таємного викрадення майна, вчиненого повторно (ст. 185 ч. 2 ККУ) ФОП ОСОБА_8 на суму 2041 гривень, яке мало місце 07.02.2017, була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, місцевий суд з огляду на передбачений ст. 58 Конституції України і ст. 5 КК України принцип зворотної дії закону в часі та відповідно до приписів ч. 2 ст. 74 КК України прийняв вірне рішення про звільнення засудженої від призначеного покарання саме за цими епізодами.
З огляду на вищевикладене такими, що не ґрунтуються на законі, суд вважає доводи апеляційної скарги засудженої про необхідність звільнення її від покарання за ч. 2 ст. 185 КК України за епізодом таємного викрадення майна від 07.02.2020.
Разом з тим в силу ретроактивності Закону № 3886-IX та положень ч. 1 ст. 5 КК України в частині поширення дій закону у тому числі на осіб, які відбувають покарання, місцевим судом допущено неповноту судового розгляду, оскільки залишились недослідженими обставини, з'ясування яких мало істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення. Така неповнота мала наслідком неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність (незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч. 2 ст, 74 ККУ)) та потягла за собою порушення прав засудженої в частині звільнення від покарання.
Як уже зазначалось вище, вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2022 остаточне покарання ОСОБА_7 призначено за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень за цим вироком, невідбутого покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17.10.2016.
Таким чином слід констатувати, що ОСОБА_7 відбуває покарання також за вироком місцевого суду від 17.10.2016, через що суду в силу ст. 5 КК України належить перевірити підстави застосування положень ч. 2 ст. 74 КК України і до цих діянь, за які особа засуджена та відбуває покарання.
У свою чергу вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17.10.2026 ОСОБА_7 засуджена за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2016 та остаточне покарання визначено у виді 2 (двох) років 8 (восьми) місяців позбавлення волі.
Відповідно до формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним у вироку від 17.10.2016 ОСОБА_7 вчинила 9 (дев'ять) епізодів таємного викрадення майна, вчиненого повторно (ч. 2 ст. 185 ККУ), а саме 07.02.2016 на суму 261,65 гривень, 17.02.2016 на суму 145,78 гривень, 19.02.2016 на суму 147,33 гривень, 02.04.2016 на суму 158,80 гривень, 06.06.2016 на суму 158,80 гривень, 24.03.2016 на суму 158,95 гривень, 03.04.2016 на суму 186,73 гривень, 12.05.2016 на суму 316,90 гривень, а також 19.06.2016 на суму 360,00 гривень. Таким чином усі інкриміновані ОСОБА_7 діяння, вчинені останньою у 2016 році.
Станом на 01.01.2016 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1378 гривень, а 50 відсотків від його розміру становили 689 гривень.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_7 інкримінованих злочинів, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становила у 2016 році 1378 гривень (689х2=1378).
Ураховуючи те, що вартість таємно викраденого ОСОБА_7 майна за усіма епізодами інкримінованих діянь за вироком від 17.10.2016 була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, засуджену необхідно звільнити від призначеного за ч. 2 ст. 185 КК України покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Проте і у цьому випадку необхідно зазначити що вироком від 17.10.2016 остаточне покарання ОСОБА_7 призначено за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2016.
Цим вироком (від 23.02.2016) ОСОБА_7 засуджена за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу у розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у дохід держави, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень, за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі, за ст. 15 ч. 2 - 185 ч. 2 КК України до 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень покарання ОСОБА_7 призначено шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
Відповідно до формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним у вироку від 23.02.2016 ОСОБА_7 вчинила 3 (три) епізоди таємного викрадення майна, а саме 08.01.2016 на суму 220,60 гривень (ст. 185 ч. 1 ККУ), 15.01.2016 на суму 537,30 гривень (ст. 185 ч. 2 ККУ), а також 16.01.2016 на суму 599,86 гривень (ст. 15 ч. 2 - 1285 ч. 2 ККУ). Таким чином установлено, що усі інкриміновані ОСОБА_7 діяння, за які вона засуджена вироком від 23.02.2016, вчинені останньою у 2016 році.
Станом на 01.01.2016 прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1378 гривень, а 50 відсотків від його розміру становили 689 гривень.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону № 3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_7 інкримінованих злочинів, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст. 185 КК України, становила у 2016 році 1378 гривень (689х2=1378).
Ураховуючи те, що вартість таємно викраденого ОСОБА_7 майна за усіма епізодами інкримінованих діянь за вироком від 17.10.2016 була меншою за розмір, з якого відповідно до Закону № 3886-IX та положень Податкового кодексу України настає кримінальна відповідальність, засуджену необхідно звільнити від призначеного за ч. 2 ст. 185 КК України покарання на підставі ч. 2 ст. 74 КК України у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність звільнення засудженої ОСОБА_7 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України від покарань:
-за ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2, 15 ч. 2 - 185 ч. 2 КК України за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2016;
-за ст. 185 ч. 2 КК України за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17.10.2016;
-за ст. 15 ч. 2 - 185 ч. 2, 15 ч. 3 - 185 ч. 2 КК України за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2022.
У зв'язку зі звільненням засудженої від покарань, призначених попередніми вироками (від 23.02.2016 та від 17.10.2016), з резолютивної частини вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2022 необхідно також виключити вказівку про призначення ОСОБА_7 остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ч. 1 ст. 71 КК України.
Окрім того у зв'язку зі звільненням ОСОБА_7 від покарань за вироками від 23.02.2016 та 17.10.2016 необхідно прийняти рішення про кваліфікацію дій засудженої за епізодом таємного викрадення майна ФОП ОСОБА_8 на суму 2041 гривень, яке мало місце 07.02.2017, за яке вона засуджена вироком від 26.12.2022.
Так, вироком що переглядається (від 26.12.2022), дії ОСОБА_7 за фактом таємного викрадення майна ФОП ОСОБА_8 на суму 2041 гривень, яке мало місце 07.02.2017 кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.
Проте звільнення особи від покарань за попередніми вироками, які внаслідок втрати чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, перестали бути кримінально караними, тягне за собою виключення кваліфікуючої ознаки повторного вчинення кримінального правопорушення. Відтак дії ОСОБА_7 за епізодом таємного викрадення майна ФОП ОСОБА_8 , яке мало місце 07.02.2017, необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у межах санкції цієї частини статі про кримінальну відповідальність.
Також з урахуванням того, що вироком Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_7 засуджена також за ч. 2 ст. 304 КК України, покарання останній необхідно призначити за сукупністю кримінальних правопорушень (ч. 1 ст. 70 ККУ) шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Стосовно доводів апеляційної скарги засудженої в частині зарахування у строк покарання попереднього ув'язнення з 21.12.2020, суд зазначає, що таке клопотання засудженої було предметом содового розгляду та ухвалою Вінницького міського суду від 01.06.2023 (справа №127/7403/17, провадження № 1-в/127/136/23) відмовлено у задоволенні такого клопотання та зазначене судове рішення набрало законної сили.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 грудня 2024 року про приведення у відповідність до закону, який пом'якшує покарання, вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2022 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 15 ч. 2, - 185 ч. 2, 15 ч. 3, - 185 ч. 2, 185 ч. 2, 304 ч. 2 КК України скасувати через неповноту судового розгляду та неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність.
Клопотання засудженої ОСОБА_7 задовольнити.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2022 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 15 ч. 2, - 185 ч. 2, 15 ч. 3, - 185 ч. 2, 185 ч. 2, 304 ч. 2 КК України привести у відповідність до Закону України № 3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від покарання, призначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 23.02.2016 за ст. 185 ч. 1, 185 ч. 2, 15 ч. 2 - 185 ч. 2 КК України у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від покарання, призначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17.10.2016 за ст. 185 ч. 2 КК України у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від покарання, призначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2022 за ст. 15 ч. 2 - 185 ч. 2, 15 ч. 3 - 185 ч. 2 КК України у зв'язку з втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Вважати засудженою ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 185 КК України (за епізодом крадіжки від 07.02.2017) до покарання у виді 240 (двохсот сорока) годин громадських робіт, за ч. 2 ст. 304 КК України до 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України покарання ОСОБА_7 визначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Виключити з вироку вказівку про призначення ОСОБА_7 остаточного покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.
У решті вирок залишити без змін.
Ухвала є остаточною та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді: