Справа № 149/3435/24
Провадження № 22-ц/801/605/2025
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гончарук-Аліфанова О. Ю.
Доповідач:Ковальчук О. В.
18 березня 2025 рокуСправа № 149/3435/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчука О. В.,
суддів: Шемети Т. М., Сала Т. Б.,
за участю секретаря судового засідання Луцишина О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» на постанову Хмільницького відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) про закінчення виконавчого провадження,
за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Укрсиббанк» - адвоката Агабалаєвої Яни Валеріївни на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області, постановлену у цій справі 14 січня 2025 рокуу м. Хмільник суддею цього суду Гончарук-Аліфановою О. Ю., дата складення повного судового рішення не відома,
24.10.2024 року представник АТ «Укрсиббанк» - адвокат Агабалаєва Я.В. звернулась до суду із скаргою на постанову головного державного виконавця Хмільницького відділу ДВС у Хмільницькому район Вінницької області Кравчука Г.О. про закінчення виконавчого провадження № 11965037 від 24.05.2022 року.
Скарга мотивована тим, що в межах виконавчого провадження № 11965037 здійснювалося примусове виконання судового рішення на підставі виконавчого листа № 2-152, виданого 18.03.2009 року Хмільницьким міськрайонним судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 130 295, 06 грн. 24.05.2022 року головним державним виконавцем Хмільницького відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Кравчуком Г.О. було прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 11965037, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку зі смертю боржника - ОСОБА_1 .
Проте, на думку заявника, при винесенні оскаржуваної постанови посадова особа органу державної виконавчої служби не перевірила чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи наявні після смерті боржника - ОСОБА_1 спадкоємці, а також не враховано положення ст. 442 ЦПК України про заміну сторони виконавчого провадження.
З огляду на викладене, АТ "Укрсиббанк" просило суд скасувати постанову державного виконавця Хмільницького відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Кравчук Г.О. про закінчення виконавчого провадження від 24.05.2022 року.
Також у скарзі було заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження постанови від 24.05.2022 року, оскільки про порушення своїх прав та інтересів скаржник дізнався 18.10.2024 року, у день отримання відповіді начальника Хмільницького відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області.
14.01.2025 рокуухвалою Хмільницького міськрайонногосуду Вінницької області відмовлено АТ "Укрсиббанк" у задоволенні клопотання про поновлення строку на оскарження постанови головного державного виконавця Хмільницького відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Кравчука Г.О. про закінчення виконавчого провадження № 11965037 від 24.05.2022 року. Вказану скаргу залишено без розгляду.
Не погодившись із такою ухвалою суду, представник АТ «Укрсиббанк» - адвокат Агабалаєва Я.В.подала апеляційну скаргу, у якій просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що про постанову, яка оскаржується, апелянт дізнався 18.10.2024 року, у день отримання відповіді начальника Хмільницького відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області, після чого скарга була подана 23.10.2024 року, тобто в межах строку, передбаченого ст. 449 ЦПК України.
При цьому, скаржник вважає, що наявний в матеріалах виконавчого провадження супровідний лист від 24.05.2022 року № 18.31-43/15635, відповідно до якого Хмільницьке ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) направило АТ «Укрсиббанк» постанову від 24.05.2022 року про закінчення виконавчого провадження № 11965037, не є належним підтвердженням направлення такої постанови. Крім того, зауважує, що у вказаному супровідному листі відсутня інформація щодо додатків, що на думку скаржника, свідчить про те, що постанова від 24.05.2022 року так і не була направлена.
Також скаржник стверджує, що посилання суду першої інстанції на те, що АТ «Укрсиббанк» має цікавитись виконавчим провадженням, зокрема із автоматизованої системи виконавчого провадження та надати суду докази про обставини, які б перешкоджали йому вчасно дізнатись про прийняту постанову державного виконавця, за відсутності доказів надсилання скаржнику цієї постанови, є помилковими, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.
Разом з тим, на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому начальник Хмільницького відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану, - без змін.
В заперечення проти апеляційної скарги зазначає, що відділ ДВС діяв в межах норм чинного законодавства, а також, що вагомих підстав для поновлення строків для оскарження постанови від 24.05.2022 року про закінчення виконавчого провадження № 11965037 немає, оскільки таку постанову було направлено АТ «Укрсиббанк» 24.05.2022 року.
Апеляційний суд, згідно з вимогами ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін з огляду на таке.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
В ході розгляду справи встановлено, що у Хмільницькому відділі ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області на примусовому виконанні перебував виконавчий лист № 2-152/2009, виданий 05.03.2009 року Хмільницьким міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 130295,06 грн. Згідно вказаного виконавчого листа, адреса стягувача - АКІБ «Укрсиббанк» - м. Вінниця, вул. Чорновола, 29.
24.05.2022 року головним державним виконавцем Хмільницького відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Кравчук Г.О. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 11965037, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку зі смертю боржника - ОСОБА_1 (а.с. 196).
Відповідно до наявного в матеріалах виконавчого провадження супровідного листа від 24.05.2022 року № 18.31-43/15635, Хмільницьким ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), керуючись ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» направлено АТ «Укрсиббанк», м. Вінниця, вул. Чорновола, 29, постанову від 24.05.2022 року, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-152 від 18.03.2009 року, що видав Хмільницький міськрайонний суд.
08.10.2024 року на заяву АТ «Укрсиббанк» від 02.10.2024 року Хмільницьким ВДВС було направлено відповідь начальника Хмільницького відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Деркача В. М. про дії, вчиненні в межах примусового виконання виконавчого листа № 2-152 від 18.03.2009 року з копією постанови від 24.05.2022 року (а.с. 25).
24.10.2024 року АТ «Укрсиббанк» звернулося до суду зі скаргою на вищевказану постанову державного виконавця. Заявник просив поновити строк на оскарження дій державного виконавця, оскільки про закінчення виконавчого провадження товариству стало відомо лише в день отримання листа начальника Хмільницького відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Деркача В. М. від 08.10.2024 року, тобто 18.10.2024 року.
30.10.2024 року ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області скаргу АТ «Укрсиббанк» залишено без розгляду.
При цьому, 12.12.2024 року постановою Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу АТ «Укрсиббанк» задоволено, ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 30.10.2024 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що при винесенні оскаржуваної постанови, державним виконавцем дотримано вимог ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження", копія постанови про закінчення виконавчого провадження від 24.05.2022 року направлена в день її прийняття, зокрема і стягувачу на адресу, зазначену у виконавчому документі. Заяв стягувача про зміну адреси матеріали виконавчого провадження не містять.
Враховуючи факт направлення стягувачу оскаржуваної постанови в день її прийняття, а також те, що стягувач (банк) є юридичною особою, має штат відповідних спеціалістів по супроводу кредитів, який, крім іншого, мав право на безперешкодний доступ до документів виконавчого провадження від дня його відкриття в автоматизованій системі виконавчого провадження, з огляду на те, що стягнення на користь скаржника було припинено з березня 2022 року, стягувач повинен був дізнатися про наявність постанови від 24.05.2022 року, задовго до 18.10.2024 року.
Доводи заявника про те, що оспорювану постанову державного виконавця він не отримував, а вперше дізнався про неї лише 18.10.2024 року із відповіді начальника Хмільницького відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Деркача В.М. викликають у суду обґрунтований сумнів, переконливих причин поважності причин пропуску строку, встановленого ст. 449 ЦПК України, для оскарження вказаної постанови, за встановлених судом обставин не наведено, відтак клопотання скаржника про поновлення строку на оскарження постанови від 24.05.2022 року задоволенню не підлягає.
Таким чином, зважаючи на пропуск строку оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження № 11965037 від 24.05.2022 року та відмови судом у задоволенні клопотання про його поновлення, суд дійшов висновку, що дана скарга підлягає залишенню без розгляду.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
За приписами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (стаття 449 ЦПК України).
Аналогічна норма викладена в частині п'ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Ст. 123 ЦПК України встановлено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст.126 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року в справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) вказано, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».
Аналіз наведених правових норм та практики Верховного Суду дає підстави для висновку, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
За змістом статті 81 ЦПК України обов'язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.
При зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов'язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.
Таким чином, зважаючи на пропуск строку АТ «Укрсиббанк» на оскарження постанови головного державного виконавця Хмільницького відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області Кравчука Г.О. від 24.05.2022 року без доведення наявності обставин, які унеможливили звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про залишення такої скарги без розгляду.
При цьому, варто зазначити, що рішення (закриття виконавчого провадження), яке оскаржує АТ «Укрсиббанк», була вчинене державним виконавцем 24.05.2022 року. При цьому, скарга на зазначене рішення скаржником подана 24.10.2024 року, тобто більше ніж через два з половиною роки, з одночасним пропуском процесуального десятиденного строку на її подання.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.11.2020 року в справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) зазначено, що «строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові».
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
При цьому, ЦПК України не пов'язує право суду поновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Отже, з урахуванням наведеної практики касаційного суду та за змістом ст. ст. 81, 127 ЦПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У постанові Верховного Суду від 04.11.2022 року у справі №761/38464/20 (провадження № 61-7465св22) зазначено, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 року у справі № 209/2838/16 (провадження № 61-11073св22).
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску такого значного строку на оскарження постанови державного виконавця, скаржник зазначив, що про постанову про закінчення виконавчого провадження № 11965037 від 24.05.2022 року АТ «Укрсиббанк» дізналося 18.10.2024 року, у день отримання відповіді начальника Хмільницького відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області про хід вказаного виконавчого провадження.
Проте колегія суддів вважає безпідставними такі доводи апеляційної скарги, оскільки АТ «Укрсиббанк» було обізнане про існування виконавчого провадження та, враховуючи наявність доступу до реєстру виконавчого провадження, товариству було відомо про те, що стягнення за виконавчим провадженням № 11965037 із боржника не відбувається із березня 2022 року, у зв'язку із його смертю.
У даному випадку заявник як юридична особа, яка багато років здійснює банківську діяльність в Україні і має значний досвід участі у судових процесах (як свідчать дані Єдиного державного реєстру судових рішень), міг усвідомлювати порушення своїх прав як стягувача та передбачити відповідні процесуальні обмеження в подальшому.
Крім того, поважність причин пропущеного строку для подання скарги пов'язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.
Разом з тим, не спростовані скаржником також твердження начальника Хмільницького відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області ОСОБА_2 про те, що таку постанову було направлено АТ «Укрсиббанк» у день її прийняття, що підтверджується супровідним листом від 24.05.2022 року, який міститься в матеріалах виконавчого провадження.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.11.2020 року в справі №439/1493/15-ц (провадження № 61-7804св19) зроблено висновок щодо застосування статті 449 ЦПК України та вказано, що «такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно із скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. При вирішенні питання про те, які підстави можна вважати поважними для поновлення строку звернення до суду з відповідною скаргою, суд має керуватися тим, що вичерпного переліку таких підстав процесуальний закон не містить, вони у кожному конкретному випадку залежать від певних ситуацій. При цьому, судом також має враховуватися прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує справедливий судовий розгляд, а виконання рішення суду є завершальною частиною розгляду цивільної справи».
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСП), як джерело права.
Згідно із прецедентною практикою ЄСПЛ, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції щодо доступності до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішеннях ЄСПЛ, постановлених за результатами розгляду справ «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод»).
Отже, апеляційний суд вважає, що заявником не наведено достатніх підстав та не надано належних доказів, які заважали йому як стягувачу, при належній турботливості і обачності, без зайвих зволікань, звернутися до державної виконавчої служби протягом тривалого часу із заявою з приводу стану відомого йому виконавчого провадження, а також не наведено поважні обставини, що не залежали від його волевиявлення і внаслідок яких він пропустив строк звернення з скаргою на постанову державного виконавця.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду і не вказують на допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали, а тому апеляційну скаргу відповідно до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Укрсиббанк» - адвоката Агабалаєвої Яни Валеріївнизалишити без задоволення, а ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької областівід 14 січня 2025 року- без змін.
Постанова набирає законної сили із дня її ухвалення.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. В. Ковальчук
Судді: Т. М. Шемета
Т. Б. Сало