Справа №750/424/25
Провадження №3/750/450/25
19 березня 2025 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі: головуючого - судді - Самусь Л.В.,
за участю секретаря - Бублик Т.М.,
розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , головного сержанта, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , - за ч.5 ст. 126 КУпАП
відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №212969 від 04.01.2025, встановлено, що 04.01.2025 о 21:45 год. ОСОБА_1 в м. Чернігові по вул. Шевченка, буд. 107-А, керував транспортним засобом FORD, д.н.з. НОМЕР_2 на чорному фоні, не маючи права керування таким транспортним засобом, без посвідчення водія відповідної категорії, правопорушення вчинено повторно протягом року, що підтверджується постановою за ч.2 ст. 126 КУпАП серії ЕНА 2366975 від 11.06.2024.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст. 126 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення йому рекомендованих листів 16.01.2025, 11.02.2025 та 25.02.2025 за зазначеною у протоколі адресою, про виклик в судові засідання, призначені на 11.02.2025 о 09:10 год., 25.02.2024 о 13:45 год. та 19.03.2025 о 08:40 год., відповідно, від отримання яких останній ухилився. Жодних заяв та клопотань щодо відкладення розгляду справи від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до суду не надійшло.
07.02.2025 через електронний суд надійшли письмові пояснення сторони захисту - адвоката Слєпченка С.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в яких останній просить закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки останній діяв в стані крайньої необхідності, виконуючи наказ командира, пов'язаний із забезпеченням оборони та територіальної цілісності України, та провести розгляд справи без участі сторони захисту. 25.02.2025 через електронний суд надійшла заява сторони захисту - адвоката Слєпченка С.А. про відкладення розгляду справи. 13.03.2025 через електронний суд від адвоката Слєпченка С.А. надійшла заява про долучення до матеріалів справи листа з військової частини НОМЕР_1 .
Вирішуючи питання щодо можливості проведення судового розгляду за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, суд виходить з того, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь у розгляді її справи, встановлене частиною першою статті 268 КУпАП, не є абсолютним.
Відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення має корелюватися із завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, серед яких у відповідності до ст. 245 КУпАП є своєчасне з'ясування обставин справи та вирішення її у точній відповідності з законом, тобто таке відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення не має перешкоджати розгляду справи із збереженням можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності в межах строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, у випадку встановлення наявності складу адміністративного правопорушення в діях такої особи.
За змістом ст. 268 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 126 КУпАП, можуть розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Стаття 7 КУпАП вказує на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Судом були створені всі належні процесуальні можливості для реалізації ОСОБА_1 права на захист, оскільки останньому надавався час на запрошення захисника для представлення власних інтересів в суді, чим той і скористався. Крім того, захисник Слєпченко С.А. подав письмові пояснення по справі, в яких зазначив про розгляд справи за відсутності сторони захисту.
Відтак, з метою дотримання необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом справи з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисника.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, а також письмові пояснення та надані захисником Слєпченком С.А. документи, суд приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні дані на основі яких у встановленому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 2.1 «а» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч.1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідальність настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Згідно частини 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або за передачу керування транспортним засобом особі, яка не маж права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, постановою УПП в Чернігівській області серії ЕНА №2366975 від 11.06.2024 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУПАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Положеннями ч.5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь якого з порушень, передбачених частиною другою-четвертою цієї статті.
Зазначені обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП стверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №212969 від 04.01.2025, копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2366975 від 11.06.2024, винесеної відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, відеозаписом до протоколу серії ЕПР1 №212969 від 04.01.2025.
Разом з тим, з даного відеозапису слідує, що ОСОБА_1 керував автомобілем, візуально зрозуміло, що такий транспортний засіб використовується військовими, сам перебував у військовій формі, повідомляв працівників поліції, що перебуває на службі і поспішає.
До матеріалів справи стороною захисту додано лист заступника командира батальйону - начальника відділення організації навчального процесу військової частини НОМЕР_1 від 15.01.202 року, в якій зазначено що головний сержант ОСОБА_1 , який з 20.08.2021 року перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , та перебуває в підпорядкуванні заступника командира батальйону - начальника відділення організації навчального процесу військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 , дійсно 04.01.2025 отримав усну вказівку від командира щодо негайного виконання завдання в межах гарнізону: доставка необхідних медикаментів для військовослужбовця, котрий має діагноз цукровий діабет, так як на полігоні відсутні такі препарати, а в разі невчасного прийняття медикаментів солдат міг би впасти в кому, в зв'язку з чим ОСОБА_1 діяв в умовах крайньої необхідності, було прийнято рішення щодо використання транспортного засобу для виконання завдання. В даному випадку не було можливості та часу виконувати поставлене завдання іншій особі.
Дії, які інкримінуються ОСОБА_1 були вчинені останнім під час воєнного стану в Україні, введеного на Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2023р. №64/2022, затвердженого відповідним Законом України від 24.02.2023р. №2102-ІХ, який продовжений до теперішнього часу.
Положеннями пункту 2 вищезазначеного Указу Президента України було зобов'язано військове командування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Як вбачається з правових норм статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовий обов'язок, до якого входить, у тому числі, проходження військової служб, полягає у захисті Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. І це є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ч.1 ст. 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Приписами пункту 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено обов'язок військовослужбовця виконати наказ командира сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінність.
Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.
Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
Вчинення протиправного діяння в стані крайньої необхідності представляє собою дії правопорушника спрямовані на усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, встановленому порядку управління, але за умов, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при вчинені дії особою у стані крайньої необхідності.
Оцінивши матеріали, дослідивши докази та враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 вчинено дії, які хоч і містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, але такими визнаватися не можуть, оскільки були вчинені вимушено, в стані крайньої необхідності - виконання розпорядження командира в умовах військового стану, пов'язаного з доставленням на полігон медикаментів, а зволікання з виконанням завдання могло спричинити більш тяжкі наслідки, що становило реальну, а не уявну загрозу життю і здоров'ю людини, та не міг інакше усунути або мінімізувати настання можливих більш тяжких наслідків, а тому відповідно до ст. 17 КУпАП він не може нести адміністративну відповідальність за дії, які йому інкримінують (вказане узгоджується з позицією Чернігівського апеляційного суду, викладеною у справах №750/16266/24, №737/989/23).
За таких обставин, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 17, 18, 23, 124, 245, 247, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення
Закрити провадження в справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП, у зв'язку із вчиненням дії особою в стані крайньої необхідності.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду.
Суддя Л.В. Самусь