м. Вінниця
19 березня 2025 р. Справа № 120/3473/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян Марини Бондівни, розглянувши у письмовому провадженні заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 подану до подачі позовної заяви,
До Вінницького окружного адміністративного суду до подачі позовної заяви із заявою про забезпечення позову звернулася ОСОБА_1 через свого представника, в якій просить:
зупинити дію рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 16.01.2025 №140 «Про затвердження акту комісії та демонтаж торгового павільйону за адресою: вул. Дениса Бабія - вул. Олександра Довженка (біля буд. №40) у м. Вінниці» до набрання законної сили рішення суду у даній справі.
Обґрунтовуючи підстави вжиття заходів забезпечення майбутнього адміністративного позову представник зазначив, що демонтаж вказаної у приписі тимчасової споруди призведе до незворотних фінансових наслідків для заявників. Зауважує, що демонтаж, транспортування, тривале зберігання споруди без експлуатації, може негативно вплинути на її стан, або навіть призведе до повного або часткового руйнування.
Крім того, у разі демонтажу тимчасової споруди, заявник у разі задоволення позовних вимог буде змушений витратити додаткові зусилля, час та кошти для повернення споруди на попереднє місце з приведенням її у належний стан для ведення підприємницької діяльності.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Визначаючись щодо наявності підстав для забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Інститут забезпечення позову регламентовано статтями 150 - 153 Кодексу адміністративного судочинства України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову під час здійснення адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (частина 2 статті 150 КАС України).
Надаючи оцінку аргументам заяви про забезпечення позову щодо потенційних несприятливих наслідків (ризиків) для заявника, суд зазначає наступне.
Забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).
Відтак, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.
Згідно частини 2 статті 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.04. 2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, наслідків заборони відповідачу приймати рішення чи здійснювати певні дії.
Обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, очевидної, реальної та невідворотної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи, та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Обґрунтовуючи очевидні ознаки протиправності рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 16.01.2025 №140 «Про затвердження акту комісії та демонтаж торгового павільйону за адресою: вул. Дениса Бабія - вул. Олександра Довженка (біля буд. №40) у м. Вінниці», яке заявник має намір оскаржити, представник звертає увагу на те, що згідно статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" об'єкти самочинного будівництва можуть бути знесені виключно за рішенням суду.
Також зазначив, що рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 06.04.2017 №800 "Про викладення рішення виконавчого комітету міської ради від 12.06.2014 №1349 «Про демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд» в новій редакції", на яке посилається відповідач у рішенні Виконавчого комітету від 16.01.2025 №140 втратило чинність.
За цих обставин представник вважає, що оскільки обов'язок вчинити дії щодо демонтажу виник у заявника на підставі очевидно неправомірного рішення, є підстави для забезпечення позову адже в іншому випадку рішення повинне бути виконане до 01.06.2025, тобто до моменту ухвалення судом рішення по суті справи.
Визначаючись щодо очевидності ознак протиправності рішення від 16.01.2025 №140 суд ураховує усталені правові висновки Верховного Суду релевантні із вказаним питанням, за змістом яких такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, застосування заходів забезпечення позову із цих підстав є можливим у разі якщо оскаржене рішення чи дія явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі (висновок сформовано Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/14303/ 18, від 12 лютого 2020 року у справі № 640/17408/19, від 27 лютого 2020 року у справі № 640/16242/19 та від 11.01.2022 у справі № 640/18852/21).
Беручи до уваги аргументи заяви про забезпечення позову та враховуючи вказані висновки Суду касаційної інстанції, суд вважає передчасними твердження заявника про очевидність ознак протиправності рішення, на час розгляду заяви про забезпечення позову давати оцінку рішенню як очевидно протиправному є фактично наданням судом правової оцінки спірному рішенню до ухвалення рішення по суті.
Так, для правової оцінки рішення № 140 від 16.01.2025 слід провести розгляд справи по суті, встановити фактичні обставини справи та дати їм оцінку через призму застосовних норм права.
Інша група аргументів заяви стосується існуючої на думку представника заявника очевидної, реальної та невідворотної небезпеки заподіяння шкоди її правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення та неможливості у подальшому без вжиття таких заходів ефективного відновлення її прав.
Так, дійсно, пунктом 2.1 рішення від 16.01.2025 №140, вирішено рекомендувати гр. ОСОБА_1 виконати демонтаж і привести земельну ділянку в стан придатний для подальшого використання, з ліквідацією наслідків розміщення, в термін до 01.05.2025 та надати виконавчим органам міської ради відповідний гарантійний лист.
В той же час, пунктом 2.2. та 2.3. визначено, що у разі невиконання п. 2.1., департаменту міського господарства Вінницької міської ради сприяти відключенню торгового павільйону від інженерних мереж 01.05.2025. У разі невиконання п.2.1., призначити уповноваженою особою на виконання демонтажу комунальне підприємство «Вінницька спеціалізована монтажно-експлуатаційна дільниця з організації дорожнього руху», термін проведення демонтажу - до 01.06.2025 (з подальшим відшкодуванням витрат землекористувачем, пов'язаних з проведенням демонтажу, транспортуванням і зберіганням на спеціально відведеному майданчику, відповідно до рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 06.04.2017 №800 зі змінами (у новій редакції, затвердженій рішенням виконавчого комітету міської ради від 22.06.2023 № 1582).
Посилаючись на зміст наведених вище пунктів рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 16.01.2025 №140, представник зазначив, що відповідач може демонтувати будівлю власними силами.
Разом із тим, вказані посилання представника заявника ґрунтуються виключно на його власних припущеннях щодо можливого проведення робіт з демонтажу будівлі ще до вирішення по суті адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 .
Варто звернути увагу на те, що згідно із рішення №140 від 16.01.2025 заявнику рекомендовано самостійно здійснити демонтаж до 01.05.2025, у разі не здійснення таких дій, терміном проведення демонтажу будівлі встановлено до 01.06.2025, втім ці строки ще не настали. Тому наразі відсутні обґрунтовані підстави вважати про існування очевидної, реальної та невідворотної загрози завдання шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення, а також про неможливість подальшого ефективного відновлення порушених прав без вжиття відповідних заходів. Крім того жодними доказами не підтверджено, що станом на день подання даної заяви відповідачем вчинено чи/або вчиняються дії щодо демонтажу чи/або відключення від електроживлення належної заявнику будівлі.
Із наведеного слідує, що зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень статті 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки представником заявника не наведено жодних належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.
Враховуючи вище викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, суд приходить до висновку, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, - відмовити.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Мультян Марина Бондівна