про відкриття провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
19 березня 2025 р. Справа № 120/2793/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Яремчук Костянтин Олександрович, розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вказала, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України на посаді санітарного інструктора мінометної батареї батальйону оперативного призначення та до 22 жовтня 2024 року перебувала у соціальній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
23 жовтня 2024 року позивачка вибула у соціальну відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами.
Проте під час вибуття у відпустку їй не виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення, допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами у розмірі 100% грошового забезпечення за 134 календарних дні.
Окрім того, позивачка вказує на те, що 22 жовтня 2024 року (після виходу на службу з соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку) вона дізналася, що з 10 лютого 2022 року знаходиться у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України відповідно до наказу від 10 лютого 2022 року № 34, який видано на підставі іншого наказу командира військової частини від 10 лютого 2022 року № 5 о/с.
ОСОБА_1 вважає протиправним пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10 лютого 2022 року № 34, яким її виведено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з 10 лютого 2022 року відповідно до наказу командира військової частини від 10 лютого 2022 року № 5 о/с, а тому вважає, що такий наказ слід скасувати та поновити її на посаді санітарного інструктора мінометної батареї батальйону оперативного призначення.
Також позивачка вказує на протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати допомоги на оздоровлення за 2024 рік, а також допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами у розмірі 100% грошового забезпечення за 134 календарних дні, а тому вважає, що відповідача слід зобов'язати нарахувати та виплатити їй такі виплати.
Ухвалою від 10 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків, що містить позовна заява, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
14 березня 2025 року на виконання вимог ухвали від 10 березня 2025 року позивачкою подано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Така обґрунтована тим, що після виходу на військову службу з соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) командування військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в усному порядку повідомило ОСОБА_1 про те, що вона знаходиться в розпорядженні командира цієї ж військової частини.
Позивачка зазначає, що саме в листопаді 2024 року військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомила її про те, що жодних виплат вона не отримає, оскільки знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
При цьому, як зазначає позивачка далі, 25 грудня 2024 року у неї відбулися пологи, що унеможливило вчасне звернення до суду із цим позовом через погане самопочуття. В підтвердження таких обставин позивачка надала довідку № 1 для призначення і виплати державної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що видана Центром матері та дитини Вінницької міської клінічної лікарні.
У зв'язку з наведеним позивачка зазначає, що наказ про виведення її у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України вона отримала лише 17 лютого 2025 року. Водночас із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду вона звернулася 04 березня 2025 року. За наведених обставин позивач просить поновити строк звернення до адміністративного суду.
Розглянувши заяву про поновлення строку звернення до суду, зважаю на таке.
Особливості строку звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак за загальним правилом, строк звернення до адміністративного суду становить шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що в розумінні КАС України військова служба є публічною службою.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу").
Отже, військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.
Як свідчить зміст позовної заяви, предметом оскарження, окрім іншого, у ній визначено пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10 лютого 2022 року № 34, яким її виведено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з 10 лютого 2022 року відповідно до наказу командира військової частини від 10 лютого 2022 року № 5 о/с.
При цьому, як зазначає позивачка у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, про оскаржуваний наказ їй стало відомо лише після надання військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України відповіді на адвокатський запит, тобто 17 лютого 2025 року.
Водночас із позовом щодо скасування пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10 лютого 2022 року № 34, яким її виведено у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, вона звернулася 04 березня 2025 року.
Наведене дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 не пропустила місячний строк звернення до адміністративного суду в частині скасування пункту 3 згадуваного вище наказу, адже зі змістом такого вона ознайомилася 17 лютого 2025 року, а із цим позовом звернулася 04 березня 2025 року.
Відтак заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 10 лютого 2022 року № 34 задоволенню не підлягає, адже такий строк позивачкою не пропущено.
Щодо наявності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати допомоги на оздоровлення за 2024 рік, а також допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами в розмірі 100% грошового забезпечення за 134 календарних днів, то суд враховує наступне.
Положення статті 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували особливості звернення до суду осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі у справах про виплату їм грошового забезпечення (чи його складових) у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).
Такі відносини врегульовано Кодексом законів про працю України, відповідно до частин 1 та 2 статті 233 якого у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, передбачалось, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
При цьому Конституційний Суд України у рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 1-18/2013 надав офіційне тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України і роз'яснив, що в аспекті конституційного звернення положення вказаної норми слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Тобто у разі невиплати складових грошового забезпечення або компенсації втрати частини доходів заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати строк звернення до адміністративного суду не застосовується.
Разом із тим Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинність 19 липня 2022 року, до Кодексу законів про працю України внесено зміни.
Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
Отже, Законом № 2352-IX внесено зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України, а відтак змінено нормативне регулювання правовідносин, які стосуються стягнення (виплати) заробітної плати (її складових).
Таким чином, починаючи з 19 липня 2022 року, у Кодексі законів про працю України відсутня норма, яка б передбачала право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Тобто, після внесення Законом № 2352-IX відповідних змін частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України встановлено строк звернення до суду у справах про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення) та у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Як свідчить зміст позовної заяви, у ній, окрім іншого, йдеться про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати допомоги на оздоровлення за 2024 рік, а також допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами у розмірі 100% грошового забезпечення за 134 календарних дні.
Тобто спір стосується ненарахування та невиплати відповідачем згадуваних вище сум грошового забезпечення, про що позивачці стало відомо з 23 жовтня 2024 року (день виходу у відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами).
Отже, в цьому випадку тримісячний строк звернення до адміністративного суду має обраховуватися з 24 жовтня 2024 року, а кінцевим строком звернення до суду в даному випадку є 24 січня 2025 року.
При цьому позовна заява подана до Вінницького окружного адміністративного суду 04 березня 2025 року, що свідчить про недотримання строку звернення до адміністративного суду в цій частині, а тому слід дійти висновку, що позивачкою пропущено тримісячний строк звернення до суду.
Водночас суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина 1 статті 121 КАС України).
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску такого строку (в даному випадку строку звернення до суду), які об'єктивно перешкодили особі вчасно подати позов.
Визначаючись із тим, чи з поважних причин позивачкою пропущено строк звернення до адміністративного суду, враховую наступне.
У заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду зазначено, що 25 грудня 2024 року у ОСОБА_1 відбулися пологи, що унеможливило вчасне звернення до суду із цим позовом через погане самопочуття.
На підтвердження наведених обставин позивачкою надано довідку № 1 для призначення і виплати державної допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, які не застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що видана Центром матері та дитини Вінницької міської клінічної лікарні, відповідно до якої 25 грудня 2024 року у ОСОБА_1 відбулися пологи.
Відтак в даному випадку, на переконання суду, причини невчасного звернення до суду з позовними вимогами щодо ненарахування та невиплати допомоги на оздоровлення за 2024 рік, а також допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами у розмірі 100% грошового забезпечення за 134 календарних дні слід визнати поважними, адже такі пов'язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду з позовом з такими вимогами.
Отже, аргументи, наведені позивачкою у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині зазначених вище вимог, свідчать про поважність причин пропущення нею строку звернення до адміністративного суду, а тому такий строк слід поновити.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що вона підсудна Вінницькому окружному адміністративному суду, відповідає вимогам, передбаченим статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі -КАС України), що є підставою для прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.
Водночас пунктом 4 частини 9 статті 171 КАС України визначено, що про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій, окрім іншого, вказується за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.
Визначаючись з приводу того, за якими правилами позовного провадження здійснюватиметься розгляд адміністративної справи, зважаю на таке.
Адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини 1, 2 статті 12 КАС України).
Особливості розгляду справ за правилами спрощеного позовного провадження врегульовано главою 10 розділу ІІ КАС України.
Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відтак, керуючись приписами статей 12, 257, 262 КАС України, а також враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи, доходжу висновку про розгляд адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Керуючись статтями 9, 12, 121, 122, 160, 161, 168, 171, 248, 257, 260, 262 КАС України,
Заяву позивачки про поновлення строку звернення до адміністративного суду задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати допомоги на оздоровлення за 2024 рік, а також допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами у розмірі 100% грошового забезпечення за 134 календарних дні.
В іншій частині заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду залишити без задоволення.
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування наказу в частині, поновлення на посаді.
Розгляд справи здійснюватиметься суддею Яремчуком Костянтином Олександровичем одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Встановити відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву в порядку статті 162 КАС України. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог частини 3 статті 162 КАС України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Встановити позивачу 5-денний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив в порядку статті 163 КАС України, копія якої одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Встановити відповідачу 5-денний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення в порядку статті 164 КАС України, копія якого одночасно з поданням до суду повинна бути надіслана іншим учасникам справи.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи.
Відповідачу також надіслати копію позовної заяви з доданими до неї документами.
Повідомити учасників справи про можливість отримати інформацію по даній справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням: "http://court.gov.ua/fair/".
Ухвала суду оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.
Суддя Яремчук Костянтин Олександрович