19 березня 2025 р. Справа № 120/1094/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
28.01.2025 поштою до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач 2) про:
- визнання протиправним рішення відповідача 2 щодо нездійснення позивачу перерахунку пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, керуючись пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язання відповідача 1 здійснити позивачу перерахунок пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, керуючись пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з дати за шість місяців, що передують даті звернення до суду, з урахуванням раніше проведених виплат.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач звернувся до відповідача 1 з заявою про перерахунок його пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%. За принципом екстериторіальності розгляд заяви здійснено відповідачем 2, яким і прийнято рішення № 930030301468 від 06.01.2025 про відмову у перерахунку пенсії.
Позивач з вказаним рішенням пенсійного органу не погоджується та вважає його протиправним.
Ухвалою суду від 03.02.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 з розглядом справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
17.02.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач 2 позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що позивачу було призначено пенсію за віком 06.12.2014. При виході на пенсію стаж позивача був обчислений із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, але з 01.10.2017 автоматично осучаснено пенсії, призначено до цієї дати. Тому заявнику було проведено перерахунок із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, як середній показник за 2014-2016 рр. (3764,40), та величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Отже, на думку відповідача, підстави для здійснення спірного перерахунку пенсії позивача відсутні.
25.02.2025 від відповідача 1 до суду надійшли матеріали пенсійної справи позивача.
10.03.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача 1, в якому цей відповідач позов заперечує та вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято правомірне та обґрунтоване рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 06.12.2014 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", обчислену з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
З 01.10.2017 позивачу здійснено перерахунок пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,0%.
20.12.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок його пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, керуючись пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яким прийнято рішення № 930030301468 від 06.01.2025 про відмову у перерахунку пенсії.
Підставою для прийняття такого рішення стало те, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" з 01.10.2017 пенсії перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%. Відтак підстав для перерахунку пенсії позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35% немає.
Позивач з таким рішення пенсійного органу не погоджується, вважає його протиправним, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі ? Закон № 1058).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 1058, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П ? розмір пенсії, у гривнях; Зп ? заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс ? коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
При цьому, відповідно до ст. 25 Закону № 1058, коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс = (См*Вс)/ 100% * 12, де Кс ? коефіцієнт страхового стажу; См ? сума місяців страхового стажу; Вс ? визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування ? 1,08%.
11.10.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (Закон № 2148-VIII), яким внесено зміни, зокрема до Закону № 1058, розділ XV Прикінцевих та перехідних положень якого доповнено пунктами 4-3, 4-4.
Так, відповідно до пункту 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 пенсії, призначені відповідно до цього Закону, до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 01.10.2017 перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 01.12.2017 Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.
Відповідно до пункту 4-4 Прикінцевих положень Закону № 1058, з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%.
Водночас нормами пункту 2 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону № 2148-VIII визначено, що у разі якщо внаслідок перерахунку, проведеного відповідно до цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Аналіз наведених нормативних положень свідчить про те, що Закон № 2148-VIII в повній мірі передбачає уникнення зменшення розміру раніше призначених пенсій.
З указаного висновується, що Законом № 2148-VІІІ з 01.10.2017 визначено новий порядок та умови перерахунку раніше призначених пенсій, зокрема із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Подібні за змістом висновки містяться в постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 822/3781/17, від 08.05.2023 у справі № 1.380.2019.005034 та від 25.09.2023 у справі № 200/10870/20-а.
У свою чергу, зміна порядку розрахунку пенсії, як періодичної виплати фізичній особі, шляхом прийняття відповідного закону, який відповідає критерію якості закону та легітимній меті, за загальним правилом, не суперечить положенням статті 22 (щодо недопущення при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод) та статті 58 (щодо відсутності у законів та інших нормативно-правових актів зворотної дії в часі) Конституції України, за умови, що такі зміни не передбачають зменшення розміру пенсії, яку особа отримує на момент прийняття таких законодавчих змін.
Оскільки позивачу пенсію призначено відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції чинній до набрання чинності Законом № 2148-VIII, пенсія ОСОБА_1 підлягала перерахунку з 01.10.2017 відповідно до пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.
Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.09.2023 у справі № 640/1143/20, від 18.05.2023 у справі № 640/18075/18, від 08.05.2023 у справі № 1.380.2019.005034, від 15.09.2022 у справі № 377/287/19, від 05.02.2020 у справі № 822/3781/17 та від 27.04.2021 у справі № 200/2266/19-а, які враховуються судом в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
На підставі вищевикладеного суд приходить до переконання, що під час перерахунку пенсії позивача з 01.10.2017, з урахуванням величини оцінки одного страхового стажу у розмірі 1%, пенсійний орган діяв правомірно.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах "Аррас та інші проти Італії", "Сухобоков проти Росії").
У рішенні "Великода проти України", № 43331/12, від 3 червня 2014 року, Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися й передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".
В цьому Рішенні зазначено, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).
Крім того, у рішенні Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 зазначено, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
Також в цьому Рішенні вказано на те, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Аналіз вищезазначених рішень свідчить про те, що під час їх прийняття Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень.
Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист (пункт 2.1 рішення від 26.12.2011 року № 20-рп/2011).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Водночас суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а, крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відтак, перевіривши основні доводи сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач не має права на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.
Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005);
3) відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, місцезнаходження: вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053).
Повне судове рішення складено 19.03.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович