19 березня 2025 р. Справа № 120/14430/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
28.10.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " про:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування позивачу для обчислення тривалості відпустки періоду проходження служби цивільного захисту з 29.04.2004 по 30.10.2015 та щодо виплати грошової компенсації за невикористану у 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роках додаткової оплачуваної відпустки у меншому розмірі;
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану у 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роках додаткову оплачувану відпустку, зарахувавши період проходження служби цивільного захисту з 29.04.2004 по 30.10.2015, з врахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язання відповідача внести зміни до наказу Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 28.08.2024 № 12510/с щодо зарахування позивачу вислуги років та викласти наказ в цій частині у наступній редакції: "..., з виплатою одноразовою грошової допомоги при звільненні зі служби поліції, та виплати компенсації за невикористані: за 2020 рік ? 02 доби додаткової оплачуваної відпустки; за 2021 рік ? 04 доби щорічної основної оплачуваної відпустки та 14 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2022 рік ? 16 діб щорічно основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2023 рік ? 13 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2024 рік ? 20 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 10 діб додаткової оплачуваної відпустки";
- визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу. грошової компенсації за невикористану у 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роках додаткову відпустку як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";
- зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану у 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роках додаткову відпустку як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Ухвалою суду від 08.11.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
16.12.2024 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні.
Відповідач зазначає, що зі змісту ч. 2 ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" вбачається, що служба в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України не зараховується до стажу служби в поліції, що дає право на виплату поліцейському грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку.
Також просить суд врахувати, що додаткова відпустка зі збереженням грошового забезпечення відповідно до статті 12 Закону № 3551-ХІІ та статті 16-2 Закону № 504/96-ВР за 2023-2024 роки як учаснику бойових дій не виплачена, оскільки позивач не подавав відповідного звернення. За 2020-2022 роки відомостей про такі виплати немає, оскільки у цей період позивач не перебував на службі в Департаменті поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
24.12.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідач не спростував його тверджень та аргументів, викладених у позовній заяві на обґрунтування позовних вимог. Відтак наполягає на задоволенні позову в повному обсязі.
30.12.2024 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач підтверджує свою позицію, викладену у відзиві, та вважає її обґрунтованою.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив такі обставини.
Як видно з послужного списку позивача про періоди проходження служби в органах МНС позивач:
- з 30.10.2000 по 28.04.2004 проходив службу у в/ч НОМЕР_1 Цивільної оборони;
- 28.04.2004 по 01.06.2013 проходив службу в МНС України у Вінницькій області;
- 01.06.2013 по 30.10.2015 проходив службу цивільного захисту в ДСНС України, звільнений в запас ЗСУ з 30.10.2015.
Відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 30.10.2000 по 30.10.2015 проходив службу в Збройних Силах України, МНС України, ДСНС України.
Крім того, відповідно до архівної довідки № 4701-5015/47-21 від 25.09.2020, яка видана Головним управлінням Державної служби з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області "Про проходження служби", документами з особового складу (накази по особовому складу) підтверджується, що ОСОБА_1 проходив службу в підрозділах МНС України у Вінницькій області:
- молодший інспектор ПДПЧ-1 м. Вінниці з 29.04.2004 ? наказ начальника УМНС України в Вінницькій області по особовому складу № 18 від 26.04.2004;
- інженер ДВЛ ГУ МНС з 12.07.2007 ? наказ начальника ГУ МНС України в Вінницькій області по особовому складу № 39 від 09.07.2007;
- відрядження у розпорядження начальника Вінницького вищого професійного училища цивільного захисту з 17.03.2011 ? наказ начальника УМНС України в Вінницькій області по особовому складу № 60 від 17.03.2011.
Відповідно до подання ГУ МНС України про присвоєння чергового спеціального звання від 21.08.2010, ОСОБА_1 в державній пожежній охороні служив з квітня 2004 року.
Також у витягу з послужного списку молодшого сержанта ОСОБА_1 зазначено наступну інформацію: "9. Проходження дійсної військової служби у Збройних Силах України, Цивільній Обороні", в тому числі зараховані періоди служби з 28.04.2004 по 01.06.2013 та з 01.06.2013 по 30.10.2015 (проходження служби в МНС України та ДСНС України).
Відповідно до довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в Донецькій та Луганській областях забезпечення їх здійснення, виданою військовою частиною НОМЕР_3 від 12.11.2018 № 1082, ОСОБА_1 в період з 30.04.2018 по 29.08.2018 брав безпосередньо участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів.
Наказом ГУНП у Вінницькій області від 01.10.2020 № 176о/с ОСОБА_1 призначено дільничним офіцером поліції сектору превенції Лівобережного відділення поліції № 1 Вінницького відділу поліції ГУНП у Вінницькій області. Цим наказом встановлено стаж для виплати відсотків надбавки за вислугу років станом на 01.10.2020 ? 06 років 09 місяців 28 днів.
З 01.10.2020 по 09.02.2023 позивач проходив службу в ГУНП у Вінницькій області та згідно з наказом т.в.о. голови Національної поліції України від 10.02.2023 № 1620/с ОСОБА_1 призначено інспектором взводу № 4 роти № 3 батальйону № 1 полку управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") Департаменту поліції особливого призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який входить у склад та структуру Департаменту поліції особливого призначення " ІНФОРМАЦІЯ_3 " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Даним наказом встановлено посадовий оклад у розмірі 2400 грн та надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції в розмірі 40 відсотків посадового окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.
Наказом Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (далі - ДПОП "ОШБ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") від 01.05.2023 № 389 o/c ОСОБА_1 призначено інспектором роти № 3 батальйону№ 1 полку управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та наказом ДПОП "ОШБ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 24.08.2023 № 698 о/с призначено інспектором взводу № 3 роти № 3 батальйону № 1 полку управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Наказом ДПОП "ОШБ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 28.08.2024 № 1251 о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції за пунктом 7 (власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", із 30.08.2024, з виплатою одноразовою грошової допомоги при звільненні зі служби поліції та компенсації за невикористані:
за 2021 рік 04 доби щорічної основної оплачуваної відпустки та 03 доби додаткової оплачуваної відпустки;
за 2022 рік 16 діб щорічно основної оплачуваної відпустки та 04 доби додаткової оплачуваної відпустки;
за 2023 рік 02 доби додаткової оплачуваної відпустки;
за 2024 рік 18 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 03 доби додаткової оплачуваної відпустки.
Станом на день звільнення стаж служби позивача для виплати надбавки за вислугу років у поліції та одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції становить 10 років 08 місяців 29 днів.
При цьому поліцейські батальйону № 1 полку управління поліції особливого призначення № 2 (штурмовий полк " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", у томі числі і ОСОБА_1 , перебували на речовому, фінансовому та кадровому забезпеченні у ДПОП "ОШБ "Лють".
02.09.2024 тa 15.09.2024 позивач звернувся із заявою до ДПОП "ОШБ "Лють" з проханням перерахувати стаж служби в поліції (вислугу років), нарахувати та виплатити йому компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки з врахування проходження служби в МНС, ДСНС України, а також невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 20202-2024 роки.
Листами від 01.10.2024 № 7429-2024 та від 10.10.2024 № 7873-2024 відповідач надав відмови, посилаючись на відсутність правових підстав для здійснення таких перерахунків.
Відтак за захистом своїх прав та інтересів позивач вирішив звернутися до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.
Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Закон України № 504/96-ВР від 15.11.1996 "Про відпустки" (далі ? Закон № 504/96-ВР, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Частиною першою статті 24 Закону № 504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину ? особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі ? КЗпП України).
Закон України № 580-VIII від 02.07.2015 "ПРО Національну поліцію" (далі ? Закон № 580-VIII, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Згідно зі статтею 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 92 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Відповідно до статті 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 31) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 161 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 181 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину ? особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону № 3551-ХІІ від 22.10.1993 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі ? Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до статті 16-2 Закону № 504/96-ВР учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів.
Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відповідно до частин сьомої, восьмої, дев'ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.
Поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.
Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом МВС України № 260 від 06.04.2016 (далі ? Порядок № 260, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі ? здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі ? ЗВО).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з абзацами сьомим та восьмим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.
Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
Враховуючи таке правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України та особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону № 580-VIII, а саме: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів, відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється, та у разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції, за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
У Рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 № 8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників ? КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейського з органів Національної поліції України, йому виплачується компенсація за усі невикористані ними дні як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі № 160/10875/19 та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 160/5393/19, від 31.03.2021 у справі № 320/3843/20, від 26.05.2021 у справі № 360/1362/20, від 24.06.2021 у справі № 520/8054/2020.
Також у постанові Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 620/1487/20 викладено правовий висновок про те, що аналіз наведених правових норм свідчить про те, що у випадку звільнення поліцейського-учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Верховний Суд також зазначив про те, що положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.
Щодо позовної вимоги про зарахування позивачу, що дає право на встановлення поліцейському грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку у 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роках, із зазрахуванням періоду проходження служби цивільного захисту з 29.04.2004 по 30.10.2015, то суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" (Закон № 580-VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частиною першою статті 60 Закону № 580-VIII встановлено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статті 78 цього Закону стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
З аналізу наведених положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, вбачається, що визначення надбавки за вислугу років та додаткової оплачуваної відпустки відбувається із розрахунку саме стажу служби в поліції, до якого враховуються виключно повні роки вислуги років.
Отже, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а також служба в самій поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду.
Відповідно до статті 1 Кодексу цивільного захисту України, цей Кодекс регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності (стаття 1 Кодексу цивільного захисту України).
За приписами частин першої-четвертої статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту ? це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
На рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом. Час проходження особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту зараховується до їхнього страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.
Отже, не дивлячись на те, що служба цивільного захисту та військова служба дійсно є різними видами державної служби особливого характеру, а у чинному законодавстві прямо не визначено, що служба у органах та підрозділах цивільного захисту є військовою службою, суд вважає, що саме такою "прогалиною" в законодавстві є той факт, що відповідно до частини другої статті 78 Закону України "Про Національну поліцію" до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького і рядового складу Збройних Сил України та Цивільній обороні України, і немає посилань на службу в органах цивільного захисту, яка має аналогічний правовий статус і виконує аналогічні обов'язки з органами Цивільної оборони України.
Аналогічних висновки викладені у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 у справі № 560/5487/21, постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2023 у справі № 640/14190/21, постанові П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі № 420/25714/23.
Як вбачається з послужного списку позивача, останній проходив службу в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України відповідно до Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 629 (яке було чинним на момент проходження служби позивачем в органах МНС України).
За нормами вказаного Положенням звільнення зі служби осіб рядового і начальницького складу проводиться у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" і за станом здоров'я придатні до військової служби та у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку перебування в запасі, встановленого Законом України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", або визнані військово-лікарською комісією непридатними за станом здоров'я до військової служби, з виключенням з військового обліку.
Відповідно до пункту 56 Положення № 629 особи рядового і начальницького складу можуть бути направлені для подальшого проходження служби з виключенням з кадрів МНС до військових формувань і правоохоронних органів.
Тобто служба позивача передбачає спеціальний порядок її проходження та звільнення з неї.
Крім того, суд враховує, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб державної пожежної охорони та служби цивільного захисту та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" та Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Отже, період роботи позивача в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України (в подальшому ДСНС) є військовою службою в органах цивільного захисту, яка має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому повинна зараховуватися до служби в органах внутрішніх справ, а в подальшому і до служби в поліції.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 мав спеціальні звання: прапорщик внутрішньої служби, молодший лейтенант внутрішньої служби, лейтенант служби цивільного захисту, старший лейтенант служби цивільного захисту, капітан служби цивільного захисту, і проходив службу в управлінні Міністерства з надзвичайних ситуацій України у Вінницькій області та Головному управлінні МНС України в Вінницькій області, що входили в систему цивільної оборони відповідно до Закону України від 03.02.1993 № 2974-XII "Про Цивільну оборону України", а також служив в ТУ МНС України в Вінницькій області, Управлінні ДСНС України у Вінницькій області та ГУ ДСНС України у Вінницькій області.
Проходження ОСОБА_1 служби в Збройних Силах України, МНС України, ДСНС України в період з 30.10.2000 по 30.10.2015 також підтверджується записами у його трудовій книжці серії НОМЕР_2 .
Крім того, згідно з архівною довідкою № 4701-5015/47-21 від 25.09.2020 та документами з особового складу (накази по особовому складу) позивач служив у підрозділах МНС України у Вінницькій області, а саме був молодшим інспектор ПДПЧ-1 м. Вінниці з 29.04.2004, інженером ДВЛ ГУ МНС з 12.07.2007 та відряджався у розпорядження начальника Вінницького вищого професійного училища цивільного захисту з 17.03.2011.
Також у послужному списку ОСОБА_1 міститься інформація про те, що він проходив дійсну військової служби у Збройних Силах України, Цивільній Обороні, в тому числі до служби зараховано періоди з 28.04.2004 по 01.06.2013 та з 01.06.2013 по 30.10.2015 (проходження служби в МНС України та ДСНС України).
Отже, враховуючи матеріали справи та пронаналізовані вище релевантні норми права, суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 в період з 29.04.2004 по 30.10.2015 служив в органах служби цивільного захисту, які входять у систему цивільної оборони і що на нього поширюється дія пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII, згідно з яким військова служба в Цивільній обороні України зараховується до стажу служби в поліції.
При цьому суд зауважує, що на сьогодні відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ, оскільки є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ, який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності, а тому перебування на службі в органах надзвичайної ситуації зараховується до стажу служби в Національній поліції також на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII.
З огляду на викладене підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зарахування позивачу, з метою встановлення поліцейському грошової компенсації за невикористану додаткову оплачувану відпустку у 2020-2024 роках, термін його перебування на службі в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 29.04.2004 по 30.10.2015.
Разом з тим суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача внести зміни до наказу Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 28.08.2024 № 12510/с щодо зарахування позивачу вислуги років та викласти наказ в цій частині у наступній редакції: "..., з виплатою одноразовою грошової допомоги при звільненні зі служби поліції, та виплати компенсації за невикористані: за 2020 рік ? 02 доби додаткової оплачуваної відпустки; за 2021 рік ? 04 доби щорічної основної оплачуваної відпустки та 14 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2022 рік ? 16 діб щорічно основної оплачуваної відпустки та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2023 рік ? 13 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2024 рік ? 20 діб щорічної основної оплачуваної відпустки та 10 діб додаткової оплачуваної відпустки".
Суд вважає, що покладення на відповідача обов'язку із зарахування позивачу спірного періоду до стажу служби в поліції закономірно покладає на відповідача зобов'язання із винесення відповідних наказів та/або внесенням змін до вже винесених наказів щодо позивача, з метою їх приведення у відповідність до вимог закону, з урахуванням встановлених у цій справі обставин та зроблених судом висновків.
Щодо позовних вимог про обчислення та виплату позивачу грошової компенсації за невикористану у 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роках додаткову відпустку як учаснику бойових дій, то суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Приписами статті 5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" установлено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, а саме: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період ? період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1).
Указом Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію", який затверджений Законом України від 17.03.2014 № 1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Таким чином, спірні правовідносини стосовно отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII, припиняється.
Разом з тим приписи Закону № 3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Тобто зазначені вище нормативні положення фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової соціальної відпустки як учаснику бойових дій у постановах від 14.04.2021 у справі № 620/1487/20 та від 29.04.2021 у справі № 200/602/20-а.
Верховний Суд зазначив, що у випадку звільнення поліцейського ? учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" та статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
При цьому, у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Судом встановлено, що з 01.10.2020 по 09.02.2023 позивач проходив службу в ГУНП у Вінницькій області, а надалі ? у штурмовому полку "Цунамі" Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який входить у склад та структуру Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".
Наказом ДПОП "ОШБ "Лють" від 28.08.2024 № 1251 о/с ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції за пунктом 7 (власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", із 30.08.2024.
Таким чином, приймаючи наказ про звільнення позивача зі служби в поліції, відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату йому грошової компенсації за невикористані дні відпустки як учаснику бойових дій за 2020-2024 роки.
За змістом частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень ст.ст. 9, 90 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Разом з тим, у відповідності до пункту 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Крім того, суд бере до уваги позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58), згідно з якою принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрат пов'язаних з розглядом справи не встановлено, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
Керуючись ст.ст. 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському грошової компенсації за невикористану у 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роках додаткову оплачувану відпустку термін перебування на службі в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 29.04.2004 по 30.10.2015.
Зобов'язати Департамент поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському грошової компенсації за невикористану у 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роках додаткову оплачувану відпустку термін перебування на службі в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 29.04.2004 по 30.10.2015.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки.
Зобов'язати Департамент поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2020, 2021, 2022, 2023 та 2024 роки.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформація про учасників справи:
1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 );
2) відповідач: Департамент поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Повне рішення суду складено 19.03.2025.
Суддя Сало Павло Ігорович