Справа № 756/19318/21
Провадження № 2/589/66/24
30 грудня 2024 року м. Шостка
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області
в складі судді Сидорчука О.М.,
з участю:
секретаря судового засідання Юрочко Л.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
представників відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шостка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: ОСОБА_8 про встановлення факту, що має юридичне значення, поділ спільного майна, яке є об'єктом спільної сумісної власності та визнання недійсними договорів купівлі - продажу транспортних засобів,
16.12.2021 до Оболонського районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя (як він поіменований в тексті позову).
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 14.01.2022 вищевказаний позов передано за підсудністю до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області.
Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 03.05.2022 (суддя Євдокімова О.П.) відкрито провадження у справі.
28.06.2022 до суду подано заяву про зміну предмету позову разом з уточненою позовною заявою /Т.1, а.с. 168 - 184/. Згідно тексту уточненої позовної заяви позивач крім поділу майна, що було нажито під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , заявлено вимогу про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період часу з 2012 року по вересень 2021 року.
Ухвалою від 20.09.2022 справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 12.06.2023 до участі в справі залучені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 як треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 24.10.2023 закрито підготовче провадження у справі.
Ухвалою суду від 09.07.2024 справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення та поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності прийнято до провадження суддею ОСОБА_9 (за наслідками повторного автоматизованого розподілу) та призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 06.02.2024 закрито підготовче провадження у справі № 589/3685/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: ОСОБА_8 про визнання договорів купівлі - продажу транспортних засобів недійсними, який надійшов до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області 11.07.2023
Ухвалою суду від 15.11.2024 цивільну справу № 589/3685/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: ОСОБА_8 про визнання договорів купівлі - продажу транспортних засобів недійсними, об'єднано в одне провадження з цією справою.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (уточненій). Відповідач ОСОБА_3 та його представник позов не визнали. Представник відповідача ОСОБА_6 проти задоволення позову заперечила.
В судовому засіданні було допитано як свідків, зокрема, позивача та відповідача ОСОБА_3 (щодо обставин, які їм відомі особисто), інших свідків за клопотанням сторін, досліджено письмові докази, надані сторонами на підтвердження своїх вимог та заперечень.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню враховуючи таке.
Позивачем заявлено вимоги:
1) про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період часу з 2012 року по вересень 2021 року
2) про поділ спільного майна, яке є об'єктом спільної сумісної власності,
3) про визнання недійсними договорів купівлі - продажу транспортних засобів, укладеними ОСОБА_3 (за час спільного проживання з ОСОБА_1 ).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц зокрема, вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справі позовного провадження про поділ майна подружжя є помилковими, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Обґрунтування позиції суду щодо підтвердження чи спростування факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у справах позовного провадження має бути наведено у мотивувальній частині рішення. У ній, зокрема, мають бути зазначені фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Отже, вимога позову про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період часу з 2012 року по вересень 2021 року не є такою, що має самостійне значення. Такий факт має бути встановлено саме в мотивувальній частині рішення й саме від встановлення цього факту залежить з'ясування обгрунтованості та подальшого задоволення вимог щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу та поділу майна, яке є об'єктом спільної сумісної власності.
Позивач, яка на її прохання була допитана як свідок, показала, що з відповідачем знайома з 2012 року, вони проживали разом у квартирі на Позняках, на ОСОБА_10 , а потім стали проживати разом з її батьками та сестрою в квартирі АДРЕСА_1 . Вказує, що впродовж 2012 - 2021 років проживали разом з відповідачем ОСОБА_3 мали спільний бюджет, спільні інтереси, заробляли разом, купляли побутову техніку та меблі. Разом відвідували свята, відпочивали. Позивач вказує, що ОСОБА_3 брав гроші з її шухляди в квартирі які використовував в цілях підприємницької діяльності. В квітні 2021 році ОСОБА_3 возив її на базу у м. Києві, де показав належні йому транспортні засоби. Де, яким чином та коли придбавались транспортні засоби, за які суми, позивач не знає. Позивач не може сказати, яку суму коштів надала вона для придбання автомобілів, вказуючи лише, що надала кошти в розмірі половини їх вартості. Позивач визнала, що в 2018 році проживала з іншим чоловіком - ОСОБА_11 в с. Петрівці під Києвом. Позивач заперечує винос меблів та побутової техніки з її квартири (про поділ яких нею заявлено у позові). Позивач вказала, що наприкінці літа 2021 року їй стало відомо, що ОСОБА_3 проживає з іншою жінкою.
Свідок ОСОБА_12 (подруга ОСОБА_1 ) показала, що ОСОБА_13 ( ОСОБА_3 ) знає, бо відмічали свята разом. Познайомились з ОСОБА_13 у 2012 році на святі 8 березня. Вказує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зустрічались і проживали разом. Разом їздили в Крим, Лазурне всі свята святкували разом. Зі слів ОСОБА_14 ( ОСОБА_1 ) знає, що ОСОБА_3 займався "телефонами". У свідка не позичали нічого. Вказує, що дізналась від ОСОБА_1 про те, що у ОСОБА_3 була інша жінка і він до неї пішов. До цього вони сходились і розходились, як це знає свідок зі слів ОСОБА_1 .
Допитана свідок ОСОБА_15 (мати позивача) показала, що ОСОБА_3 знає з 2012 року. Вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знімали квартиру на Героїв Дніпра, потім в квартирі, за місцем проживання свідка. Жили до того моменту поки не розійшлись у 2017 році у вересні на "пару місяців". Свідок вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 купували меблі, побутову техніку, разом їздили відпочивати. В той же час, відповідаючи на питання, свідок вказала: "Я не знала що вона після нього з кимось проживала. Я її не контролюю, вона вже дуже доросла. ... ОСОБА_16 вона вкладала я не знаю, я не рахую чужих грошей".
Допитана як свідок ОСОБА_17 (сестра позивача) вказала, що їй відомо, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 познайомились в 2011 році. Спочатку вони знімали квартиру на ОСОБА_10 . Через деякий час переїхали в квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 жили як сімейна пара, платили за комуналку, купували продукти, іздили на відпочинок, до родичів, готували, були як пара. В 2017 році свідок виїхала з вищевказаної квартири. Свідку відомо, що приблизно у 2017 році ОСОБА_1 проживала з іншим чоловіком, потім, як вказує, ОСОБА_3 повернув її назад. В кінці 2021 року перестали проживати разом. Зі слів сестри свідок дізналась, що у ОСОБА_3 є інша жінка, після того вони розійшлися. Свідок вказує, що у її сестри були заощадження, ця обставина свідку відома зі слів ОСОБА_1 . Як саме сестра надавала кошти ОСОБА_3 , їй невідомо. В кінці літа 2021 року дізналась що в нього є інша жінка. Як вказує свідок "...Жив на дві сім'ї, ту жінку це влаштовувало".
Відповідач ОСОБА_3 заперечуючи проти позову показав, що з ОСОБА_1 познайомився у 2012 році, деякий час був з нею у відносинах. Спочатку, як вказує, відповідач, він познайомився з її сестрою а потім вже з нею ( ОСОБА_1 ). У 2013 році почали зустрічатися. В цей час підшукував житло для проживання. ОСОБА_1 запропонувала знімати кімнату в неї за 2000 тисячі гривень та з оплатою комунальних послуг. Проживав в кімнаті окремо від неї, в квартирі її батьків. Відповідач вказує, що спочатку працював продавцем, потім відкрив ларьок з мобільними теелфонами та аксесуарами та працював на себе. В кінці 2017 року, коли по Києву був зніс кіосків (МАФів) зачипили також і його, він залишився без роботи та грошей. Відповідач вказує, що в один із днів, повернувшись до квартири ОСОБА_1 сказала йому збирати речі, оскільки він не платив за квартиру. Він зібрав свої речі та виїхав. Згодом він дізнався, що ОСОБА_1 зустрічається з іншим чоловіком також на прізвище ОСОБА_18 , вони проживали разом у селі Петрівці. Як вказує відповідач, ОСОБА_1 була в відносинах з цим чоловіком близько 6 місяців. Деякий час ОСОБА_3 та ОСОБА_1 взагалі не спілкувались. Потім в компаніях, зустрічались, святкували Різдво. В розмові ОСОБА_1 довідалась, що ОСОБА_3 необхідно здійснювати господарську діяльність у формі фізичної особи - підприємця у м. Києві, а для цього необхідно вказати київську адресу. ОСОБА_1 запропонувала йому адресу своєї квартири за окрему оплату на що він погодився.
ОСОБА_3 періодично зустрічався з ОСОБА_1 випити кави та віддавав ій гроші за використання її адреси за реєстрацію ФОП. ОСОБА_3 також відомо, що ОСОБА_1 працювала на речовому ринку, іноді він купував у неї речі великого розміру.
У 2019 році коли ОСОБА_3 познайомився зі свою дружиною ( ОСОБА_19 ) він також добре спілкувався з ОСОБА_1 . З 2020 року ОСОБА_3 та ОСОБА_19 (до шлюбу - ОСОБА_20 ) почали зустрічатись, в кінці року почали жити разом у м. Києві на Лісному проспекті. Потім вирішили одружитись. У вересні 2021 року під час зустрічі ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 , що буде одружуватись, на що остання просила його відновити відносини, а коли ОСОБА_3 відповів відмовою ОСОБА_1 пригрозила йому тим, що "не дасть спокійно жити". ОСОБА_3 перераховував позивачу гроші за реєстрацію ФОП. В грудні довідався, що ОСОБА_1 пред'явила до нього позов про поділ майна.
Щодо транспортних засобів відповідач повідомив, що придбавав їх за позичені кошти (від ОСОБА_21 ) та використовував в процесі своєї господарської діяльності як ФОП до якої ОСОБА_1 не мала жодного відношення. Спільний побут, спільний бюджет з ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_3 заперечує. Відповідач також заперечує, що ОСОБА_1 давала йому будь-які гроші для придбання транспортних засобів, заперечує що демонтував та виносив з квартири ( АДРЕСА_1 ) будь-які побутові речі та меблі, про поділ яких зазначено в позові.
Свідок ОСОБА_19 показала, що є дружиною ОСОБА_3 з яким познайомилась на початку 2019 року, а з початку 2020 року вони почали зустрічатись та проживати на її зйомній квартирі на АДРЕСА_2 . Свідок працювала, ОСОБА_3 забирав її з роботи. Їй відомо, що до того ОСОБА_3 жив у свого друга на Осокорках та був "вільним" (не одруженим).
Свідок ОСОБА_21 показав, що ОСОБА_3 є його другом та однокласником. Зазначив, що фізично, декілька разів бачив ОСОБА_1 , однак, як людину її не знає. З ОСОБА_3 свідок регулярно спілкується, він є хрещеним батьком дитини подружжя ОСОБА_18 . До 2020 року спілкувався з ОСОБА_3 на свята, однак в компанії ОСОБА_1 його не бачив.
Свідок вказує, що автомобіль Audi Q7 2010 р.в. купував саме він в Одесі, але попросив оформити її на ОСОБА_3 . Також свідок вказує, що вантажні автомобілі купувались саме за його кошти, але оформлювались на ОСОБА_3 , оскільки свідок працював у дорожній фірмі та не міг оформлювати на себе транспортні засоби, тобто, реєстрація транспортних засобів, які були придбані на гроші свідка за ОСОБА_3 була здійснена в цілях господарської діяльності. Згодом транспортні засоби були перереєстровані на тестя ОСОБА_21 - на ОСОБА_7 . Свідок в процесі допиту перерахував та описав автомобілі, які як стверджує, належали йому та які є предметом позову про поділ майна.
На окремих фото пред'явлених свідків він вказав на ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Аналізуючи показання допитаних свідків суд приходить до висновку, що обставина того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знайомі один одному приблизно з 2011 - 2012 років, а також те, що вони проживали приблизно до середини 2017 року за однією адресою, не викликає сумніву. Також відповідач ОСОБА_3 не заперечує, що у вищевказаний період мав з позивачем близькі (інтимні) стосунки. В той же час, позивач визнає, що приблизно з осені 2017 року проживала декілька місяців (до півроку) з іншим чоловіком за адресою, відмінною від місця її постійного проживання ( АДРЕСА_1 ), в с. Петрівці під Києвом. Водночас, відповідач ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_19 стверджують, що мали відносини та почали проживати разом з 2020 року. Факт відносин ОСОБА_3 з іншою жінкою підтверджують як позивач ОСОБА_1 так і свідок ОСОБА_17 . Показання свідка ОСОБА_19 сторона позивача будь-якими доказами не спростувала.
Таким чином, вже в силу позиції позивача та показань свідків, обставина проживання позивача ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період часу з 2012 року по вересень 2021 року, не підтверджується, оскільки саме в цей період позивач проживала з іншим чоловіком, а з 2020 року відповідач вже мав відносини та проживав з іншою жінкою (свідком ОСОБА_19 ).
Крім того, позивач, як вбачається з процесу допиту, не могла самостійно, без допомоги представника відповісти на питання щодо спільності інтересів з відповідачем, щодо складу та вартості транспортних засобів, які є предметом поділу. Позивач в процесу допиту також частково заперечила обставини, викладені нею в позовній заяві та викладені її представником в судовому засіданні, а саме, щодо заволодіння ОСОБА_3 побутовою технікою та меблями шляхом виносу вказаних речей з квартири ( АДРЕСА_1 ). Позивач не змогла назвати розміру та джерел своїх доходів з яких, нібито, надавала кошти відповідачу для придбання транспортних засобів. Надане позивачем пояснення, що відповідач ОСОБА_3 брав гроші з шухляди, де перебували заощадження позивача не відповідає критеріям розумності та достатній юридичній обгрунтованості: позивач повідомляє про цю обставину так, ніби, перебування грошей в шухляді її квартири є загальновідомим фактом, який не потребує доведення.
Надані позивачем довідки про її доходи вказують на те, що позивач як найманий працівник отримувала, зокрема, у 2020 та 2021 році мінімальну заробітну плату /Т.1, а.с. 154, 155/. В розрахунку ціни позову позивач вказує, що балансова вартість транспортних засобів становить 12850440 грн. В той же час, позивач не надає жодних доказів здійснених нею витрат для придбання транспортних засобів.
З податкової декларації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_3 за 2020 рік вбачається, що загальна сума доходу за звітний (податковий) період становила 3704489 грн. 58 коп., а за 2021 рік - 6917984 грн. 59 коп.
Зі змісту досліджених розписок вбачається, що у 2020 році ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_21 окремо 20000 та 5000 доларів США для купівлі транспортного засобу, у 2021 році за розпискою позичив у того ж ОСОБА_21 15000 доларів США.
З дослідженої судом фототаблиці вбачається, що переважна частина фотографій датована 2012 - 2016 роками. В коментарях до фото вказується, що вони свідчать про "шлюбні" стосунки між позивачем та відповідачем. На переконання суду, зміст вказаних фотографій (які зроблені в присутності інших осіб переважно під час святкування певних подій), свідчить про близькі відносини між позивачем та відповідачем, однак, не вказують на їх спільне проживання, спільний побут та спільні інтереси.
Згідно до ч. 1 ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Згідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" при застосуванні ст. 74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Суд, зокрема, вважає, що проживання позивача ОСОБА_1 з іншим чоловіком тривалий час (обчислюваний місяцями) в іншому населеному пункті, її необізнаність про спільні інтереси, спростовує факт того, що між цими особами склались саме усталені відносини, що притаманні подружжю.
Крім того, судом була звернута увага сторони позивача на зміст позовних вимог, сформульованих у п. 3 та 4 уточненої позовної заяви /Т.1, а.с. 117/, а саме, позивач просить визнати за нею право особистої приватної власності на 1/2 частину вартості вказаних транспортних засобів (п. 3), а також просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 6430920 грн. компенсації за транспортні засоби, тобто альтернативні вимоги позивачем було поєднано.
Від жодної з цих альтернативних вимог позивач не відмовилась, натомість, представником позивача було подано усну заяву про залишення без розгляду вимоги щодо визнання права власності на 1/2 вартості вказаних транспортних засобів в задоволенні якої судом було відмовлено в звязку з тим, що заяву про залишення позову без розгляду (в частині вимог) було подано після початку розгляду справи по суті, що суперечить п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що факт проживання позивача ОСОБА_1 з відповідачем ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період часу з 2012 року по вересень 2021 року не доведено, що вказує на відсутність підстав поширити правовий режим спільної сумісної власності на майно - транспортні засоби (легкові, вантажні автомобілі, прицепи) набуті ОСОБА_3 у вищевказаний період, на відсутність підстав визнання договорів купівлі-продажу укладених ОСОБА_3 щодо цих транспортних засобів недійсними та на відсутність підстав здійснити поділ такого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування, відповідно до ч. 6 цієї ж статті, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Підстав для збирання доказів, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи (ч. 7 ст. 81 ЦПК України) суд в справі цієї категорії не вбачав.
Керуючись ст. 2, 263 ЦПК України,
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 19.03.2025.
Суддя О.М.Сидорчук