Ухвала від 13.03.2025 по справі 607/5128/25

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2025 Справа №607/5128/25 Провадження №1-кс/607/1549/2025

м. Тернопіль

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , з участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024210000000525 від 20.11.2024 про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Струсів Чортківського району Тернопільської області, українки, громадянина України, жительки АДРЕСА_1 , із середньою освітою, не одруженої, не працюючої, раніше не судимої,

яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_5 за погодженням із прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за №12024210000000525 від 20.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301 КК України звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_4 .

Клопотання мотивоване тим, що групою слідчих із числа слідчих СУ ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024210000000525 від 20.11.2024, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 301 КК України.

Як зазначає слідчий, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 36 Закону України «Про медіа» на території України в медіа та на платформах спільного доступу до відео забороняється поширювати, зокрема, порнографічні матеріали.

Також, відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 7 Європейської конвенції про транскордонне телебачення» від 05.05.89, яка визначає обов'язки телемовника встановлює, що усі елементи програмних послуг у тому, що стосується їхнього представлення та змісту, повинні поважати гідність людини та основні права інших людей. Зокрема вони не повинні бути непристойними і, особливо, містити порнографію.

Так, досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_6 маючи на меті незаконне збагачення за рахунок вчинення злочинів проти громадського порядку та моральності, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше вересня місяця 2024 року, вступила в злочинну змову з іншими особами, з метою вчинення злочинної діяльності, яка спрямована на виготовлення з метою збуту, збут та розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру.

При цьому, ОСОБА_6 дізнавшись про те, що у мережі Інтернет існують веб-сайти, на яких користувачі задовольняють свої статеві пристрасті шляхом віртуального спілкування із оголеними особами жіночої статі в режимі реального часу за допомогою комп'ютерної техніки та здійснюють за це оплату, розробила план злочинної діяльності як для себе, так і для інших осіб з якими діяла за попередньою змовою, для реалізації якого визначилася щодо існування на території м. Тернополя спеціального приміщення «веб-кам» студії для здійснення злочинної діяльності спрямованої на виготовлення з метою збуту, збут та розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру.

Переслідуючи вказаний намір, вона вирішила здійснювати виготовлення з метою систематичного збуту та розповсюджування відеопродукції порнографічного характеру, шляхом трансляції такої в онлайн режимі відео-потоку на сайтах Інтернет мережі.

В подальшому, слідуючи плану злочинної діяльності, для забезпечення систематичної, безперервної злочинної діяльності, з метою незаконного збагачення, ОСОБА_6 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше вересня 2024 року, орендувала квартиру за адресою АДРЕСА_2 для використання її у якості «веб-кам» студії з метою виготовлення з метою збуту, збут та розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру.

Водночас, з метою належної організації роботи так званої «веб-кам» студії та безперервного отримання грошових коштів від злочинної діяльності, ОСОБА_6 розробила позмінний графік виготовлення з метою збуту, збут та розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру, визначивши, що перша зміна триває з 09:00 год по 15:00 год, друга зміна - з 15:00 год по 21:00 год, третя зміна - з 21:00 год по 03:00 год.

Крім того, ОСОБА_6 облаштувала «веб-кам» студію, а саме квартиру за адресою АДРЕСА_2 спеціальною комп'ютерною технікою підключеною до всесвітньої мережі Інтернет та іншим обладнанням, а саме професійним освітленням, веб-камерами, спеціальними меблями, підручними засобами інтимного характеру для того щоб, створити привабливий антураж для клієнтів, з їх подальшою трансляцією в режимі реального часу на сайтах всесвітньої мережі «Інтернет» за грошову винагороду.

Разом з тим, ОСОБА_6 розуміючи що самостійно вчиняти дані кримінальні правопорушення не зможе, задля полегшення зайняття злочинною діяльністю, маючи на меті швидке збагачення та отримання доходів на постійній основі від незаконного виготовлення з метою збуту, збуту та розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру, восени 2024 року, точна дата під час досудового розслідування не встановлена, перебуваючи у м. Тернопіль, діючи умисно, із корисливих спонукань, переслідуючи мету наживи, знаючи про постійний попит на перегляд через мережу Інтернет вульгарно натуралістичних та непристойних демонстрацій статевих органів, антиетичних сцен та розуміючи переваги вчинення кримінальних правопорушень, пов'язаних з виготовленням з метою збуту та розповсюдженням відеопродукції порнографічного характеру залучила до здійснення злочинної діяльності особу жіночої статі, яка повинна забезпечувати функціонування «веб-кам» студії, зокрема, ОСОБА_4 , якій довела до відома план здійснення нею злочинних дій, а саме щодо виготовлення з метою збуту, збут та розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру за грошову винагороду.

Водночас, ОСОБА_4 усвідомлюючи протиправність дій запропонованих ОСОБА_6 та водночас бажаючи систематично отримувати матеріальну вигоду від вчинення злочинів, керуючись корисливим мотивом, добровільно і свідомо надала свою згоду ОСОБА_6 на спільну злочинну діяльність.

Так, ОСОБА_6 створивши умови для зайняття злочинною діяльністю, залучивши та домовившись з ОСОБА_4 про спільне вчинення кримінальних правопорушень пов'язаних з виготовленням з метою збуту та розповсюджування відеопродукції порнографічного характеру, шляхом трансляції такої на сайтах Інтернет мережі, діючи умисно, із корисливих спонукань, переслідуючи мету наживи, відповідно до розробленого злочинного плану ОСОБА_6 при обізнані з цим планом ОСОБА_4 діючи за попередньою змовою групою осіб скоїла тяжкий злочин проти моральності за наступних обставин.

Реалізовуючи свій спільний злочинний умисел, ОСОБА_6 з відома ОСОБА_7 маючи намір на виготовлення з метою збуту та збуті відеопродукції порнографічного характеру за матеріальну винагороду, зареєструвала ОСОБА_4 під нік-неймом «lolapalmer_» в мережі Інтернет на веб- сайті «chaturbate.com».

Надалі, 13.02.2025 у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 22:28 год., ОСОБА_4 перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , діючи умисно за попередньою змовою із ОСОБА_6 з метою досягнення злочинних намірів, з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з використанням комп'ютера підключеного до мережі Інтернет здійснила вхід на веб-сайт «chaturbate.com», де авторизувалася в якості зареєстрованого користувача під нік-неймом « ОСОБА_8 » та розпочала онлайн-трансляцію на зазначеному сайті.

В подальшому, цього ж дня 13.02.2025 о 22:30 год. ОСОБА_4 продовжуючи онлайн трансляцію в режимі приватного чату під нік-неймом «lolapalmer_» на веб-сайті «chaturbate.com», за сплачені грошові кошти в сумі 2646,64 грн., оголилася та крупним планом на веб-камеру демонструвала свої статеві органи, здійснювала мастурбаційні дії з деталізованим вульгарно-натуралістичним зображенням геніталій, тим самим виготовляла з метою збуту та збувала відеопродукцію порнографічного характеру.

Отримані грошові кошти від виготовлення та розповсюдження відеопродукції порнографічного характеру були розподілені між особами, які були об'єднані єдиним злочинним умислом та діяли за попередньою змовою.

З огляду на наведене слідчий вважає, що у кримінальному провадженні № 12024210000000525 від 20.11.2024 наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

12.03.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301 КК України.

Слідчий вказує, що підставами для обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово підозрюваній ОСОБА_4 , є те, що вона обґрунтовано підозрюється у скоєнні умисного тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Метою обрання ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово є забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам передбачених ст.177 КПК України, а саме: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

З врахуванням вищенаведеного, з метою забезпечення належної поведінки підозрюваної ОСОБА_7 , виконання ним процесуальних обов'язків, запобігання ризика передбаченим п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, швидкого, повного та неупередженого здійснення досудового розслідування, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, слідчий просить клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово за адресою: АДРЕСА_4 строком на 60 діб, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане слідчим клопотання, просив його задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Крім того, уточнив клопотання в частині адреси житла, яке орган досудового розслідування просить заборонити залишати ОСОБА_4 цілодобово, зокрема, просив застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово за адресою: АДРЕСА_1 строком на 60 діб, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України

Підозрювана ОСОБА_4 у судовому засіданні з приводу задоволення клопотання про застосування до неї запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту заперечила. Просила врахувати, що вона співпрацює з органом досудового розслідування, а також те, що їй потрібно працювати, щоб забезпечити власні потреби та застосувати до неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими сторони обґрунтовують свою позицію, слідчий суддя приходить до наступного висновку:

Згідно ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Як вбачається з ч. 1 ст.176 КПК України запобіжними заходами у кримінальному провадженні є: особисте зобов'язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Згідно з ч.ч. 1 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання, репутацію та майновий стан , наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини , ризик продовження чи повторення протиправної поведінки (ч. 1 ст. 178 КПК України).

Слідчим суддею встановлено, що групою слідчих із числа слідчих СУ ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024210000000525 від 20.11.2024, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 301 КК України.

В ході здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 12.03.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301 КК України, тобто у виготовленні, з метою збуту та збут відеопродукції порнографічного характеру, діючи за попередньою змовою групою осіб.

На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 та її можливу причетність до вчиненого кримінального правопорушення свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:

-протоколи допиту свідка ОСОБА_9 від 17.01.2025 та 03.03.2025;

-протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за місцем м. Тернопіль вул. За Рудкою 12Б/28 від 11.02.2025;

-протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контроль за вчиненням злочину відносно ОСОБА_4 від 14.02.2025;

-висновок експерта №СЕ-19/123-25/3252-МЗ від 04.03.2025 за результатом проведення судової мистецтвознавчої експертизи.

Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».

При цьому необхідно відзначити, що на даному етапі кримінального провадження стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.

Відтак, слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з положенням ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

З огляду на вищенаведене та те, що сторона захисту не спростовувала доказів обґрунтованості підозри, а також беручи до уваги надане ОСОБА_4 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301 КК України, слідчий суддя приходить до переконання, що надані стороною обвинувачення докази дають достатні підстави вважати, що наявна підозра у вчиненні ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що на даний час існують ризики зазначенні у клопотанні слідчого, а саме: що підозрювана може переховуватися від органу досудового слідства та суду, незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, що виправдовує застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 301 КК України, санкція якого передбачає покарання у покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, що в силу вимог ст.12 КК України є тяжким злочином. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваної переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що такий ризик, має місце у даному випадку та усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину і розмір покарання, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Так само на думку слідчого судді існує і ризик того, що підозрювана ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, є те, що на даний час досудовим розслідування не встановлено усіх свідків та очевидців даного злочину, вказані особи не допитані. Водночас, деякі з них можуть бути відомі ОСОБА_4 , а відтак остання, як особисто так і через третіх осіб може незаконно впливати на свідків з метою дачі ними неправдивих, неповних показів, відмови від раніше наданих показань або умисного ухилення ними від явки до органу досудового розслідування та суду для надання показань, що може негативно вплинути на стан судового розгляду та його результати.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 23 КПК України про те, що не можуть бути визнанні доказами відомості, що містяться в показаннях, речах та документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, а також ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, зазначений ризик існує, так як свідки, ще не були допитані в ході судового розгляду даного кримінального провадження та до проведення такого допиту можуть змінити свої показання, які вони надавали слідчому, на користь підозрюваної.

Разом з тим слідчий суддя вважає, що посилання слідчого у клопотанні та прокурора у судовому засіданні на ризики, що підозрювана ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, є неконкретизованим та формальним, так як останні не вказують, які конкретні дії чи характеризуючі дані підозрюваної вказують на наявність цих ризиків та не надають доказів на підтвердження таких обставин.

Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України встановлено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 цієї статті, але не доведе обставин, передбачені пунктом 3 частини 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

У п. 104 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 зазначено, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції. Цей спосіб позбавлення свободи вимагає існування відповідних і належних підстав, як і тримання під вартою під час досудового слідства. Він уточнив, що поняття «рівень» і «напруженість» у його практиці, як критерії застосовності статті 5 Конвенції, стосується тільки рівня обмеження свободи пересування, а не відмінностей за рівнем комфорту або у внутрішньому режимі у різних місцях позбавлення волі. Тому Суд застосовує ті самі критерії щодо позбавлення свободи незалежно від місця тримання заявника під вартою ( 104, 113, 114 рішення ЄСПЛ у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова» від 05.07.2016 та п. 212 рішення у справі «Развозжаєв проти Росії та України та Удальцов проти Росії» від 19.11.2019.

Окрім того, згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні в справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». Також, в справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Окремо Суд наголошує, що основним і визначальним критерієм як правової норми, так і правосуддя має бути їх відповідність вимогам справедливості як гарантії дотримання прав та інтересів учасників правовідносин. Виконання вимог справедливості полягає у можливості застосування до відносин імперативного методу рівно настільки, наскільки це викликано необхідністю в кожному конкретному випадку.

Верховенство права, невід'ємною складовою якого є принцип пропорційності, передбачає, що мета має спиратися лише на такі засоби, застосування яких морально виправдано, оскільки мета, задля якої необхідні неправові засоби, не може бути правовою. Застосовувана міра повинна бути пропорційною (повинна відповідати) цілям.

Завдяки принципу пропорційності встановлені положеннями нормативно-правових актів обмеження на користь суспільних інтересів дозволяють максимально враховувати приватні інтереси. Цей принцип висуває критерій межі (результату) дій або рішень: вони не повинні вихо­дити за межі відповідної мети. Принцип пропорційності передбачає вибір розумних, найбільш ефективних заходів для досягнення мети і завжди застосовується в сукупності з принципом справедливості.

Вивченням особи підозрюваної ОСОБА_4 встановлено, що остання уродженка с. Струсів Чортківського району Тернопільської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, не одружена, не працює, раніше не судима.

Зважаючи на наведене вище, за наслідками встановлених обставин за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваної ОСОБА_4 , не доведення прокурором недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж цілодобовий домашній арешт, з посиланням лише на те, що підозрювана може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних, у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, за відсутності обґрунтування з посиланням на належні докази необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту і що такий захід в даному випадку буде виправданий, приходжу до висновку, що у відповідності до ч.4 ст.194 КПК України щодо підозрюваної слід обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваною процесуальних обов'язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, за адресою: АДРЕСА_1 .

З урахуванням наведеного, обставин справи, особи підозрюваної, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період доби з 23 год. 00 хв. по 06 год.00 хв.

Крім цього, на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрювану обов'язки, визначені даною нормою закону. При визначенні обсягу таких обов'язків слідчий суддя вважає, що визначені у клопотанні обов'язки є достатніми для забезпечення належної поведінки ОСОБА_4 .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 193, 194, 199, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування щодо підозрюваної ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби.

Заборонити підозрюваній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 в період доби з 23 год. 00 хв. по 06 год.00 хв.

Покласти на підозрювану ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки передбачені статтею 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

- не відлучатися за межі Тернопільського району Тернопільської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , та свідком ОСОБА_9 ;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.

Строк дії ухвали та обов'язків, покладених судом визначити до 23 год. 59 хв. 12.05.2025.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваної ОСОБА_4 .

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали вручити підозрюваній ОСОБА_4 негайно після її оголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено 17.03.2025 о 13 год. 50 хв.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської областіОСОБА_1

Попередній документ
125957607
Наступний документ
125957609
Інформація про рішення:
№ рішення: 125957608
№ справи: 607/5128/25
Дата рішення: 13.03.2025
Дата публікації: 21.03.2025
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Кримінальне
Суд: Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
Категорія справи: Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; застосування запобіжних заходів; домашній арешт
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто: рішення набрало законної сили (13.03.2025)
Дата надходження: 13.03.2025
Предмет позову: -
Розклад засідань:
13.03.2025 15:30 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
Учасники справи:
головуючий суддя:
КУНЕЦЬ НАТАЛІЯ РОМАНІВНА
суддя-доповідач:
КУНЕЦЬ НАТАЛІЯ РОМАНІВНА