Справа №: 486/406/25 Провадження № 2/486/599/2025
17 березня 2025 року м. Південноукраїнськ
Суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волощук О.О., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УК Сервіс 1» про захист прав споживача житлово-комунальної послуги,
04.03.2025 року до Южноукраїнського міського суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ТОВ «УК Сервіс 1» про захист прав споживача житлово-комунальної послуги.
Позов мотивовано тим, що позивачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Відповідач виконує функції експлуатуючої (управлінської) організації та надає послуги з утримання та обслуговування багатоквартирного будинку за вказаною адресою. Позивач вважає, що її право як споживача комунальних послуг, було порушено відповідачем внаслідок незаконної відмови у наданні на вимогу позивача копій декларацій платника єдиного податку за три квартали 2024 року, табелю обліку робочого часу за 2024 рік про нарахування заробітних плат працівників, задіяних в обслуговуванні житлового комплексу, договорів, рахунків, актів виконаних робіт, що підтверджують витрати на юридичні послуги, а також пояснення умов та підстав отримання зворотньої фінансової допомоги. Посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів» позивач обгрунтовує застосування альтернативної підсудності при звернення до суду за місцем зареєстрованого проживання позивача.
З 07.03.2025 року по 14.03.2025 року включно, суддя перебувала на лікарняному (електронний листок непрацездатності від 07.03.2025 №16336848-2030312985-1, від 12.03.2025 №16336848-2030429303-1).
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
За загальним правилом позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 2 ст. 27 ЦПК).
Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №638/1988/17 зазначено, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
У постанові від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 Верховний Суд дійшов висновку про те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомим майном.
Велика Палата ВС у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередній об'єкт спірних правовідносин. Пунктом 7.22 вказаної постанови визначено, що аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин, у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
За частиною другою ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а у частині четвертій ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що спір за цим позовом виник з приводу надання житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_2 , отже на правовідносини, що виникли, поширюються правила пріоритету виключної підсудності (за місцезнаходженням нерухомого майна).
У відповідності до норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини» інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПКсуд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншому суду.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Враховуючи викладені обставини, зазначені норми чинного законодавства України, правові позиції Верховного Суду, суддя встановив, що справа не підсудна Южноукраїнському міському суду Миколаївської області, у зв'язку з чим цивільну справу слід направити за правилами виключної підсудності та територіальної юрисдикції до Шевченківського районного суду м. Києва.
Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 31, 32, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УК Сервіс 1» про захист прав споживача житлово-комунальної послуги передати за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва (вул. Дегтярівська, 31-А, м. Київ, 03057).
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: О.О. Волощук