490/1711/25 19.03.2025
нп 1-кс/490/1300/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/1711/25
18 березня 2025 року м. Миколаїв
Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заступника керівника Каховської окружної прокуратури Херсонської області ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нова Каховка Херсонської області, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, за наступних обставин.
Так, згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (далі - РФ) 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
У порушення вимог п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ) президент, а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме - віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі - ЗС РФ) на територію України.
24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, РФ та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до ч. 4 ст. 2 Статуту ООН усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.
Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є РФ.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
Відповідно до розділу V Декларації територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено Акт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали держави світу, серед яких і РФ.
31 травня 1997 року відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та РФ уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98- ВР та Федеральним Законом РФ від 2 березня 1999 року № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2, 3 зазначеного Договору РФ зобов'язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та РФ про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований РФ 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської, а також Херсонської областей відноситься до території України.
Згідно зі статтею 5 Конституції України носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.
Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.
До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська. Луганська. Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська. Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.
22 лютого 2022 року президент РФ направив до Ради Федерації звернення про використання ЗС РФ за межами РФ, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року приблизно о 5 годині ранку президент РФ публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України («спеціальну воєнну операцію»).
Так, 24.02.2022 військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин указаної території України.
З 24.02.2022 більшу частину території Херсонської області захоплено військовослужбовцями ЗС РФ та на цей час вона знаходиться під окупацією держави-агресора, в тому числі Каховський район Херсонської області.
У зв'язку з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, який на цей час відповідно до чинного законодавства триває.
Згідно зі ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатокдо неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.
Відповідно до п. п. 6, 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована РФ територія України (далі - тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування РФ та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.
Окупаційна адміністрація - це сукупність державних органів і структур РФ, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних РФ самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 75 від 25.04.2022 та № 309 від 22.12.2022 територію Зеленопідської селищної територіальної громади Каховського району Херсонської області включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих РФ, з 24.02.2022 по теперішній час.
Крім цього, встановлено, що впродовж 2022 року представники підконтрольних РФ самопроголошених органів узурпували виконання владних функцій держави на тимчасово окупованій території Каховського району Херсонської області, здійснювали підбір кадрів для зайняття посад в незаконних самопроголошених органах, у тому числі із числа громадян України, які на той час перебували на вказаній тимчасово окупованій території. Кінцевою метою окупаційних органів є інтеграція та подальше незаконне включення захопленої частини суверенної держави Україна до складу РФ. З цією метою представниками РФ на тимчасово окупованій території Херсонської області створено низку підпорядкованих, керованих та фінансованих РФ окупаційних органів влади, в тому числі так звану «військово-цивільну адміністрацію Херсонської області».
Достовірно знаючи про вищевказані обставини, які є загальновідомим фактом, ОСОБА_5 , являючись громадянином України, фактично проживаючи в смт Дніпряни Новокаховської територіальної громади Каховського району Херсонської області, будучи достеменно проінформованим та розуміючи факт захоплення цього населеного пункту збройними силами російської федерації, усвідомлюючи, що суверенітет України поширюється на всю її територію, Україна є унітарною державою, а її територія в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною, будучи обізнаним про те, що територія Каховського району Херсонської області є невід'ємною складовою частиною України, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням часі та місці (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше липня2022 року), реалізуючи прямий умисел, добровільно погодився на зайняття посади в незаконно створеній окупаційною владою адміністрації на тимчасово окупованій території, та обійняв посаду так званого«управляющего делами администрации пгт Днепряны Новокаховской городской военно-гражданской администрации Новокаховского городского округа Херсонской области»,що здійснює свою діяльність на території селища Дніпряни Новокаховської територіальної громади.
ОСОБА_5 , обійнявши вказану вище посаду у незаконно створеному на тимчасово окупованій території органі влади, починаючи з липня 2022 року, перебуваючи на території смт ДніпряниНовокаховської територіальної громади Каховського району Херсонської області,здійснює організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції щодо формування та функціонування«Управления делами администрации пгт Днепряны Новокаховской городской военно-гражданской администрации Новокаховского городского округа Херсонской области», підконтрольного окупаційним військам РФ.
Крім цього, ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді«управляющего делами администрации пгт Днепряны Новокаховской городской военно-гражданской администрации Новокаховского городского округа Херсонской области'систематично здійснює особистий прийом громадян із соціально-побутових питань, особисто приймає громадян на роботу до незаконних органів влади, вимагає від мешканців громади дотримуватись режиму, який встановлено окупаційними військами РФ та адміністрацією держави-агресора, здійснює загальне керівництво комунальними підприємствами, перепідпорядкувавдержавні органи, які діяли на території селища,організовував оформлення та видачу пенсій та інших виплат, спонукав жителів громади до отримання паспортів Російської Федерації.
Окрім того, перебуваючи на вказаній посаді, ОСОБА_5 закликав жителів смт. Дніпряни Новокаховської територіальної громади Каховського району Херсонської областіприйняти участь у «референдумі» та проголосувати за вступ Херсонської області до складу російської федерації, зобов'язував підприємців на території громади здійснити їх перереєстрацію за російським законодавством.
Дії підозрюваного ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.5 ст.111-1 КК України як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Посилаючись на те, що на даний час, підозрюваний ОСОБА_5 переховується від досудового розслідування та місцезнаходження останнього невідоме, зважаючи на те, що ОСОБА_5 добровільно бере участь у діяльності окупаційної влади на території Херсонської області, у нього можуть зберігатися об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, за такого підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі має можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, має можливість незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, разом з тим ОСОБА_5 не має місця проживання, соціальних зв'язків для існування на не окупованій території України, таким чином, надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки вищевказаного кримінального правопорушення, дають підстави вважати, що підозрюваний, розуміючи невідворотність покарання, намагатиметься у будь-який спосіб уникнути відповідальності та може вчинити інші або продовжити вчинення кримінальних правопорушень, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор просить про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, з підстав у ньому викладених, просив про його задоволення.
Захисник підозрюваного у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання.
Вивчивши доводи клопотання, вислухавши доводи прокурора на його підтримку, думку захисника, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
25.02.2025 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, про що у загально державному засобі масової інформації - газеті «Урядовий кур'єр», а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора розміщено відповідне повідомленняв порядку ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України.
Вказаний факт підтверджений прокурором у судовому засіданні документально.
Підозрюваний ОСОБА_5 , будучи викликаним до органу досудового розслідування шляхом публікацій в засобах масової інформації - газеті «Урядовий кур'єр» та на веб-сайті Офісу Генерального прокурора повісток про виклик на 03, 04, 05 березня 2025 року до слідчого не з'явився, не повідомивши про причини неявки, що в тому числі свідчить про переховування від органів досудового розслідування з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
У зв'язку з неприбуттям підозрюваного ОСОБА_5 на неодноразові виклики до органу досудового розслідування, переховуванням з метою ухилення від кримінальної відповідальності, постановою слідчого від 07.03.2025 р. ОСОБА_5 оголошено у розшук.
Матеріалами клопотання підтверджується, що на даний час ОСОБА_5 знаходиться у смт. Дніпряни Каховського району Херсонської області, яке на даний час є тимчасово окупованою територією України, ухиляється від явки на виклики слідчого та прокурора, дійсно переховується на тимчасово окупованій території, де продовжує співпрацювати з окупаційною владою рф та підтримувати рішення країни-агресора.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025230000000135 від 06.03.2025 відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України, триває.
Згідно до ч. 7 ст. 42 КПК України, підозрюваний зобов'язаний в тому числі прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; виконувати обов'язки, покладені на нього рішенням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження; підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду.
За правилами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Ч. 1 ст. 183 КПК України, визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього кодексу, крім випадків, передбачених п.п.6,7ст. 176 КПК України.
Ст. 193 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст.ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок не встановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання.
В ч. 1 ст. 135 КПК України передбачено, що особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
Відповідно до ч. 2 ст. 135 КПК України у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
У судовому засіданні встановлено, що письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 особисто вручено не було, оскільки останній перебуває на даний час на непідконтрольній території України.
На виклики слідчого підозрюваний не з'явився, не повідомляючи про причини неявки, що свідчить про його ухилення від кримінальної відповідальності.
У судовому засіданні прокурором доведено, що ОСОБА_5 набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, оскільки органом досудового розслідування вжито всіх можливих заходів для вручення йому повідомлення про підозру у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, підтверджується даними: протоколу огляду від 04.04.2024, Інтернет-ресурсу за посиланням - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; протоколу огляду від 08.08.2024, Інтернет-ресурсу за посиланням - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; протоколу огляду від 03.04.2024, Інтернет-ресурсу за посиланням - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; протоколом огляду від 27.03.2024, Інтернет-ресурсу за посиланням - ІНФОРМАЦІЯ_4 ; протоколу огляду від 27.03.2024, Інтернет-ресурсу за посиланням - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; протоколу огляду від 03.04.2024, Інтернет-ресурсу за посиланням - ІНФОРМАЦІЯ_6 ; протоколу огляду від 27.06.2024, відповідно до якого слідчим за участю свідка ОСОБА_6 проведено огляд Інтернет-ресурсу за посиланням - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; протоколу огляду від 27.06.2024, відповідно до якого слідчим за участю свідка ОСОБА_6 проведено огляд Інтернет-ресурсу за посиланням - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_6 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_7 ; протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.05.2024; протоколу допиту свідка ОСОБА_8 ; протоколу допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.05.2024; протоколу допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.03.2024; висновку портретної експертизи № СЕ-19/112-24/6474-ФП від 12.06.2024; протоколу допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколу пред'явленння особи для впізнання за фотознімками від 12.09.2024; протоколу допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколу пред'явленння особи для впізнання за фотознімками від 12.09.2024; протоколу огляду від 27.06.2024, Інтернет-ресурсу за посиланням - ІНФОРМАЦІЯ_7 ; протоколу огляду від 18.09.2024, Інтернет-ресурсу за посиланням - ІНФОРМАЦІЯ_8 протоколу огляду від 08.08.2024, Інтернет-ресурсу за посиланням - ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини "розумна підозра" у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає "наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин" (рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, п. 34).
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Достатність даних для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення є оціночним поняттями.
Досліджені у судовому засіданні дані є достатньо вагомими у своїй сукупності для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України.
Матеріали кримінального провадження також містять дані, які вказують на наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, виходячи з наступного.
Так, підозрюваний ОСОБА_5 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого за яке передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п'ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, безперешкодно може знищити документи та інші носії інформації, які мають значення для досудового розслідування та можуть підтверджувати вчинення ОСОБА_5 дій на шкоду Україні, використовуючи особисте знайомство зі свідками може здійснювати на них вплив, має можливість продовжувати вчиняти такі ж кримінальні правопорушення чи інші, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України, а саме смт Дніпряни Каховського району Херсонської області.
Підозрюваний ОСОБА_5 неодноразово не з'являвся за викликами до слідчого.
Вказане дає обґрунтовані підстави вважати, що існує ризик переховування підозрюваної від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень.
З урахуванням наведеного, вагомості досліджених у судовому засіданні даних про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, тяжкість покарання, що може бути призначене підозрюваному в разі притягнення до кримінальної відповідальності, особу підозрюваного, який обґрунтовано підозрюється у вчиненні найбільш суспільно небезпечного злочину, характеру та способу ймовірно вчиненого кримінального правопорушення проти держави Україна, слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, і саме така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, є обґрунтованою.
Застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, на даній стадії досудового розслідування кримінального провадження не забезпечить виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Також, відповідно до положень ст.ст. 183,193,194 КПК України, згідно з якими при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається та у разі наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу вирішуватиметься остаточно вже після його затримання та доставки до суду, тому строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, триває до його затримання та доставки до суду і не обмежується строком, встановленим ч.1 ст. 197 КПК України, підозрюваному ОСОБА_5 , відносно якого необхідно обрати запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою без визначення строку дії такого запобіжного заходу, розмір застави слідчим суддею не визначається.
Обставини, визначені ч. 2 ст. 183 КПК України, які б унеможливлювали застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , відсутні.
З урахуванням наведеного, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Обрати підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення строку дії такого запобіжного заходу та розміру застави.
Після затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження, розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1