Номер провадження № 22-ц/821/451/25Головуючий по 1 інстанції
Справа № 712/12832/24 Категорія: 304090000 Стеценко О.С.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
18 березня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :
Сіренка Ю.В., Карпенко О.В., Фетісової Т.Л.,
секретар: Івануса А.Д.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Таскомбанк»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
особа, яка подала апеляційну скаргу - Акціонерне товариство «Таскомбанк»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 грудня 2023 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У жовтні 2024 року АТ «Таскомбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19.02.2021 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано кредитний договір, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у сумі 55671,14 грн, строком на 60 місяців до 19.02.2026.
Позивач зазначає, що умови кредитного договору позичальником не виконані, кредитні кошти у встановлені договором строки, не повернуті, а відтак станом на 27.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 91174,64 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту 55671,14 грн, заборгованості по відсоткам 0,86 грн, заборгованості по комісії 35502,64 грн.
Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 грудня 2024 року позов АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 9462836_Restruct від 19.02.2021 у сумі 54042,06 грн, яка складається з заборгованості по тілу кредиту у сумі 54041,20 грн, заборгованості по відсоткам у сумі 0,86 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» судовий збір у сумі 1435,76 грн.
У іншій частині позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи прийняте судове рішення, суд першої інстанції вказав, що оскільки отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором.
Згідно з розрахунком заборгованості позивачем нараховані відсотки у сумі 0,86 грн станом на 27.07.2024, які підлягають задоволенню.
Разом з тим, умовами кредитного договору передбачена сплата комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2,90 % на місяць від основної суми кредиту. Проте, сторона позивача не вказує, які саме послуги за вказану суму надаються (будуть надаватися) відповідачу.
Суд першої інстанції, посилаючись на практику касаційного суду, зазначає, що встановлення банком в кредитному договорі обов'язку боржника сплачувати щомісячну комісію за управління кредитом без зазначення, які саме послуги за вказану комісію надаються клієнту, а також нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, а саме за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок клієнта, є незаконним.
Відтак, враховуючи, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача комісія не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки такі послуги не є послугою у визначенні вказаного Закону, тому позовні вимоги в частині стягнення комісії у заявленому розмірі задоволенню не підлягають, оскільки така вимога не має належного обґрунтування.
За вказаних обставин, суд вважав, що нарахування позивачем комісії за обслуговування кредитом є необґрунтованим, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Крім того, згідно з розрахунком за договором № 9462836_Restruct від 19.02.2021, відповідачем було сплачено 1629,94 грн, які враховані позивачем в рахунок сплати нарахованої комісії. З урахуванням визнання судом вимоги позивача про стягнення комісії за обслуговування кредиту необґрунтованою, в рахунок погашення заборгованості за основною сумою кредиту слід віднести 1629,94 грн, які сплачені відповідачем як за комісію. Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у сумі 54041,20 грн (55671,14 грн - 1629,94 грн).
Не погоджуючись з заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.12.2024 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за кредитним договором, АТ «Таскомбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись порушення норм матеріального та процесуального права, просило вказане рішення в оскаржуваній частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що перед підписанням кредитного договору, позичальнику була надана інформація про орієнтовну сукупну вартість кредиту, з урахуванням процентної ставки та вартості всіх послуг, пов'язаних з одержанням кредиту, укладанням та виконанням кредитного договору. З детального розпису вартості платежів та визнання сукупної вартості кредиту і реальної процентної ставки вбачається, що позичальник належним чином був повідомлений банком про умови кредитування, зокрема, сплату банку щомісячної комісії за управління кредитом та погодився з ним.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Заслухавши доповідача, учасників справи, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, апеляційний суд зазначає таке.
Із матеріалів справи судом встановлено, що 19.02.2021 між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було підписано заяву-договір № 9462836_Restruct, відповідно до умов якої ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 55671,14 грн строком на 60 місяців (з 19.02.2021 по 19.02.2026) (п.п. 1.1.1, 1.1.2 Договору) для погашення заборгованості за кредитним договором № 904/4160623-СК від 11.12.2017 (а.с. 15).
Відповідно до п. 1.1.4 договору процентна ставка за користування кредитом становить 0,001%.
Згідно п. 1.1.5 договору Комісія за обслуговування кредиту становить 2,90% на місяць від основної суми кредиту.
Заява-договір № 9462836_Restruct від 19.02.2021 містить графік платежів з обчислення загальної вартості кредиту, з якого вбачається, що загальна вартість кредиту становить 152540,29 грн, яка складається з суми кредиту за договором 55671,14 грн, процентів за користування кредитом 1,55 грн, платіж за обслуговування кредитної заборгованості 96867,60 грн.
28.06.2024 позивачем на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення-вимогу від 27.06.2024 № 178719/70.22, в якій вимагав протягом 30 календарних днів з дня одержання цього повідомлення, достроково повністю повернути заборгованість по кредиту, який станом на 27.06.2024 становить: основний борг (у т.ч. прострочений) становить 55671,14 грн, заборгованість по відсоткам (у т.ч. прострочена) - 0,86 грн, заборгованість по комісії (у т.ч. прострочена) - 35502,64 грн (а.с. 19).
Згідно з розрахунком заборгованості АТ «Таскомбанк» по кредитному договору № 9462836_Restruct від 19.02.2021 станом на 27.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 по тілу кредиту (у т.ч. прострочена) становить 55671,14 грн, заборгованість по відсоткам (у т.ч. прострочена) становить 0,86 грн, заборгованість по комісії (у т.ч. прострочена) становить 35502,64 грн, загальна заборгованість 91174,64 грн (а.с. 40).
Відтак, між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, не переглядає рішення суду в цій частині.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
У Цивільному кодексі України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.
Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.
Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п'ята статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що:
«31.14. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
31.15. Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
31.16. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
31.17. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
31.18. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
31.19. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
31.20. Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
31.22. Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
31.23. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
31.24. Додатком 2 до протоколу Комітету з управління активами, пасивами і тарифами ПАТ «Ідея Банк» № 119.2 від 02 жовтня 2017 року (діяв на момент укладення оспорюваного договору) затверджено тарифи банку, у тому числі щодо послуг з кредитування. Тарифи передбачають такі послуги за обслуговування кредитної заборгованості: обслуговування кредитної лінії (визначення вартості послуги обумовлено умовами договору), видача довідок про кредитну заборгованість (50 грн), надання довідки про рух по рахунку (виписка по одному рахунку) (50 грн), надання довідки про рух по всіх рахунках кредитної угоди (історія договору) (75 грн), детальна розшифровка заборгованості за кредитом (150 грн), зміна дати щомісячного чергового платежу (100 грн), надання нового графіку щомісячних платежів за зверненням позичальника (100 грн), видача завірених печаткою банку копій кредитних договорів та додатків на них (за кожну), які зберігаються в архіві (50 грн), надання термінової послуги (200 грн).
31.25. У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
31.29. З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
32.3. Розмір плати за обслуговування кредиту визначений у пункті 6 кредитного договору (у графіку щомісячних платежів) та змінюється залежно від погашення кредиту: перший платіж за обслуговування кредиту становить 1 923 грн 49 коп., останній - 118 грн 61 коп.
32.2. Пунктом 1.4 кредитного договору ОСОБА_1 встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.
32.4. Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.
32.8. Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними».
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що :
«згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України "Про споживче кредитування". Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У справі, що переглядається, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в кредитному договорі не зазначено переліку банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту.
Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.1.5 заяви договору про надання кредиту від 19.02.2021 щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що положення договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є несправедливим, а позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 35502,64 грн необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу АТ «Таскомбанк» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 16 грудня 2023 року в справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в оскаржуваній частині, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Судді Ю.В. Сіренко
О.В. Карпенко
Т.Л. Фетісова