Номер провадження 22-ц/821/286/25Головуючий по 1 інстанції
Справа № 759/7275/24 Категорія: 351000000 Пироженко (В.Д.) В. Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
19 березня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.,
секретар: Любченко Т.М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі - Черкаська обласна державна адміністрація (Черкаська ОВА), Військова частина НОМЕР_1 ;
треті особи - Уманське районне управління Національної поліції України в Черкаській області, Головне управління Національної поліції в Черкаській області;
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси в режимі відеоконференцзв'язку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної державної адміністрації (Черкаської ОВА), Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Уманське районне управління Національної поліції України в Черкаській області, Головне управління Національної поліції в Черкаській області про витребування примусово відчуженого майна (транспортного засобу) та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Черкаської обласної державної адміністрації (Черкаської ОВА), Військової частини НОМЕР_1 (батальйон територіальної оборони), треті особи: Уманське районне управління Національої поліції в Черкаській області, Головне управління Національної поліції України в Черкаській області про витребування майна.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 01.05.2022 працівниками Уманського районного управління Національної поліції України в Черкаській області територіального органу Національної поліції України в Черкаській області складено протокол серії ААБ № 185033 відносно ОСОБА_2 за порушення вимог п. 2.9 «а» ПДР за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Позивач зазначав, що у протокол, складений відносно ОСОБА_2 , внесено відомості щодо позивача - ОСОБА_1 , як законного власника належного йому на праві власності рухомого майна - автомобіля Huindai Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_2 . При цьому, позивач вказував, що зазначений транспортний засіб надав ОСОБА_2 у тимчасове користування з 27.04.2022, яким останній користувався у власних потребах до моменту вилучення у нього транспортного засобу.
Позивач вказував, що після складення протоколу, його, як власника автомобіля, взагалі не було повідомлено про вилучення (відчуження) транспортного засобу у сторонньої особи, який зберігався на території Уманського РУП ГУНП з 01.05.2022 по 11.05.2022.
16.05.2022 позивачу на особисту електронну адресу на його запит надійшла копія листа-відповіді Уманського РУН ГУНП, яким повідомлено, що згідно з протоколом оперативної наради робочої групи вказаний транспортний засіб передано на потреби ЗСУ України, в/ч НОМЕР_1 .
Також надійшла копія листа-відповіді ГУНП в Черкаській області, яким повідомлено про наказ Черкаської ОВА, яким встановлено порядок дій у разі виявлення осіб за кермом транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння; про створення розпорядженням Черкаської ОВА робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану; про складення 01.05.2022 поліції відносно водія ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, який направлено до суду; про затримання належного позивачу на праві власності транспортного засобу та направлення відповідних матеріалів Уманським РУП ГУНП 02.05.2022 на розгляд Робочої групи; про примусове вилучення (відчуження) відповідно до рішення Робочої групи (протокол) від 02.05.2022, Акта про примусове відчуження або вилучення майна від 02.05.2022 належного йому на праві власності ТЗ на користь військової частини НОМЕР_1 ; про зберігання до 11.05.2022 належного позивачу на праві власності транспортного засобу на території Уманського РУП ГУНП; про отримання 11.05.2022 належного йому на праві власності транспортного засобу представникам військової частини НОМЕР_1 . Однак, до електронних відповідей не було додано копії вказаних документів.
Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.07.2022 у справі № 705/1717/22 закрито провадження щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка в апеляційному порядку не оскаржувалася та вступила в законну силу.
Позивач зазначав, що йому, як законному власнику транспортного засобу, не відомо про місцеперебування та стан автомобіля, хоча ним вживались заходи та надсилались численні запити.
ОСОБА_1 вважав, що його транспортний засіб вилучено з порушенням встановленого порядку.
Позивач вважав дії працівників Уманського РУП ГУНП щодо вилучення (відчуження) належного йому на праві власності транспортного засобу упередженими та такими, що здійснені без достатньої на це підстави, за відсутності мети такого вилучення, вчиненими не у спосіб, що зазначені Конституцією, законами та іншими підзаконними актами України.
Позивач також вважав протиправними та упередженими дії посадових осіб Черкаської ОВА щодо прийняття Акта, на підставі якого відбулося вилучення (відчуження) належного йому на праві власності транспортного засобу та порушено його законне право володіння, користування та розпорядження належним йому на праві власності рухомим майном.
Відтак, ОСОБА_1 просив суд витребувати від Військової частини НОМЕР_1 вилучене на підставі рішення робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв'язку з запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану як дорадчого органу Черкаської ОВА (протокол № 106 від 02.05.2022) та Акта про примусове відчуження або вилучення майна від 02.05.2022 № 110/01/13 належне йому на праві власності рухоме майно - транспортний засіб марки Huindai Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , для чого зобов'язати відповідачів вчинити всі необхідні дії з метою відновлення його порушених прав та інтересів, або здійснити інший спосіб захисту його законних прав, свобод, інтересів, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист його порушених прав, свобод та інтересів щодо транспортного засобу.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Мотивуючи прийняте судове рішення, суд першої інстанції зазначив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП (керування транспортним засобом у стані сп'яніння) не є обов'язковою передумовою для реалізації державними органами повноважень, спрямованих на забезпечення виконання завдань з оборони України.
Суд вважав, що процедуру прийняття рішення про вилучення (відчуження) транспортного засобу дотриманою. Доводи позивача у цій частині, на думку суду, стосуються формальних підстав, які однак, не призводять самі по собі до протиправності спірного рішення.
З огляду на зазначене, у частині вимог щодо зобов'язання відповідача повернути зазначений транспортний засіб позивачу також слід відмовити через взаємопов'язаність зазначених позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2024 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначав, що для примусового вилучення майна має бути підстава - встановлена винна протиправна дія у вигляді порушень норм КУпАП, а саме перебування за кермом у стані сп'яніння. При цьому, скаржник вказує, що він, як власник вилученого ТЗ не вчиняв жодної протиправної дії та не перебував на місці вилучення транспортного засобу в сторонньої особи. І в подальшому порушення норм КУпАП особою, яка користувалася транспортним засобом, не підтвердилося.
Скаржник зазначає, що правовими підставами для законного відчуження майна у власника у період воєнного стану є наявність винних або протиправних дій, встановлених судовим рішенням, або мотиви суспільної необхідності. Проте у спірних відносинах жодної з вказаних підстав не було, отже і правових підстав для вилучення транспортного засобу не було.
Скаржник вказує, що жодних дій стосовно повідомлення власника майна жодна з посадових осіб не вживала. При цьому, у червні 2022 року Акт про примусове відчуження або вилучення майна скаржнику надіслано саме листом Черкаської ОВА, а не Робочої групи, отже рішення про вилучення було прийняте саме Черкаською ОВА. Однак, у обласних військових адміністраціях, зокрема і в Черкаської ОВА, відсутні повноваження ухвалювати рішення, видавати розпорядження, накази щодо примусового вилучення/відчуження майна, що перебуває у приватній або комунальній власності, в умовах правового режиму воєнного стану.
Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачами не доведено, а третіми особами не пояснено законність підстав для втручання органів держави у приватне право власності на ТЗ, не доведено виправданість позбавлення скаржника права користуватися та розпоряджатися ТЗ загальним інтересам, не надано жодного доказу про те, що ТЗ дійсно використовується з метою, про яку зазначено у шаблонно створеному Акті.
16.01.2025 на адресу Черкаського апеляційного суду через систему «Електронний суд» від Черкаської обласної державної адміністрації (Черкаської ОВА) надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У відзиві зазначено, що робочою групою, як спеціально уповноваженим колективним органом обласного військового командування, у межах визначених повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, прийнято рішення про відчуження транспортного засобу, спрямоване на забезпечення виконання завдань з оборони України, її територіальної цілісності та недоторканості, а також усунення наслідків або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути через воєнний стан.
Примусове відчуження майна не є різновидом відповідальності за будь-які правопорушення, у тому числі, не здійснюється як покарання за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, а є виключно одним із заходів правового режиму воєнного стану, що реалізується військовим командуванням задля забезпечення оборони нашої держави.
Тобто, відповідними правоохоронними органами у разі виявлення за кермом транспортного засобу осіб, що перебувають у стані алкогольного сп'яніння, складаються матеріали щодо притягнення останніх до адміністративної відповідальності в порядку, визначеному чинним законодавством та, разом з тим, паралельно із зазначеною діяльністю, інформується робоча група про затримання відповідного транспортного засобу та передаються матеріали для прийняття обласним військовим командуванням рішення щодо відчуження транспортного засобу на потреби оборони у зв'язку з введенням на території України правового режиму воєнного стану.
У відзиві також зазначено, що повернення майна є правовим наслідком припинення надзвичайних обставин, які стали підставою для його примусового відчуження. Відтак, звернення ОСОБА_1 з позовною вимогою щодо повернення примусово відчуженого майна є передчасним, адже його право, як колишнього власника, не є порушеним, а отже підлягає відновленню.
Таким чином, Черкаська обласна державна адміністрація (Черкаська ОВА) у відзиві на апеляційну скаргу просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді, учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Із матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є власником транспортного засобу HYUNDAI, модель ELANTRA, д.н.з. НОМЕР_2 , 2016 року випуску.
01.05.2022 інспектором СРПП Уманського РУП ГУНП в Черкаській області складений протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 185033, згідно з яким ОСОБА_2 керував 01.05.2022 о 20 год 45 хв на 226км+700м а/д Київ-Одеса, автомобілем HYUNDAI ELANTRA, д.н.з. НОМЕР_2 у стані алкогольного сп'яніння, продув прилад Драгер, який показав 0,82% при допустимій нормі до 0,20%, чим порушив п. 2.9 а ПДР України.
02.05.2022 робочою групою з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану прийнято рішення та складено відповідний Акт про примусове відчуження або вилучення майна № 110/01/13-13-05 транспортного засобу HYUNDAI ELANTRA, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , на користь військової частини НОМЕР_1 , у особи-власника, яким є ОСОБА_1 .
Згідно з п. 5 Наказу начальника Черкаської ОВА від 02.03.2022 № 2 «Про встановлення заборони на торгівлю алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі» Головному управлінню Національної поліції в Черкаській області, Управлінню патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції у разі виявлення осіб за кермом транспортного засобу у стані алкогольного сп'яніння наказано здійснити оформлення матеріалів відповідно до КУпАП з одночасним затриманням транспортного засобу на термін не більше 3-х діб, а також передачею відповідних матеріалів обласному військовому командуванню для вирішення питання щодо примусового відчуження або вилучення транспортного засобу для виконання завдань з оборони України, її захисту, суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості в умовах правого режиму воєнного стану.
На виконання п. 5 Наказу, Уманським районним управлінням поліції ГУНП в Черкаській області робочій групі направлено лист від 02.05.2022 № 4021 щодо виявлення факту керування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння транспортним засобом марки HYUNDAI ELANTRA, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , для прийняття рішення щодо відчуження вказаного транспортного засобу для потреб держави.
За результатами розгляду вказаного листа Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області робочою групою, у зв'язку із введенням воєнного стану на території України, з метою відсічі агресії російської федерації, прийнято рішення щодо здійснення примусового відчуження автомобіля марки HYUNDAI модель ELANTRA, 2016 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 на користь Військової частини НОМЕР_1 , у особи власника яким є ОСОБА_1 . Вказане рішення оформлено Протоколом оперативної наради робочої групи з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану від 02.05.2022 № 106.
Відповідно до пункту 1.3. протоколу № 106 ухвалено відчуження майна здійснювати шляхом складання акта про примусове відчуження або вилучення майна (далі - акт), відповідного зразка, затвердженого Кабінетом Міністрів України (додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2012 № 988). Акт складати в трьох оригінальних примірниках: 1 - робочій групі, 2 - органу, якому передається транспортний засіб, 3 - колишньому власнику (або його законному представнику).
Згідно з пунктом 1.4. протоколу № 106 зазначено про необхідність у встановленому чинним законодавством порядку визначення вартості примусово відчуженого майна та долучення відповідної інформації до матеріалів.
На виконання рішення робочої групи, оформленого протоколом № 106, підготовлено акт про примусове відчуження або вилучення майна від 02.05.2022 № 110/01/13-13-05, в якому зазначено, що здійснено примусове відчуження транспортного засобу на користь Військової частини НОМЕР_1 у особи власника, яким є ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку експертного дослідження від 06.06.2022 № ЕД-19/124-22/4513-АВ Черкаським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України визначено середню ринкову ціну автомобіля, яка становить 339060 грн.
Вважаючи протиправними рішення, що оформлене протоколом від 02.05.2022 № 106, та акт про примусове відчуження або вилучення майна від 02.05.2022 № 110/01/13-13-05, складені робочою групою, позивач звернувся до суду з позовом про витребування з Військової частини НОМЕР_1 вилучений автомобіль марки HYUNDAI ELANTRA, 2016 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .
Абзацом шостим статті 1 Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» визначено, що збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до абзацу четвертого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
У разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни. Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі. З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни (стаття 4 Закону України «Про оборону України»).
Указами Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан та оголошено про проведення загальної мобілізації.
03 березня 2022 року зазначений указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 затверджено Верховною Радою України, а саме Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію».
Воєнний стан та загальна мобілізація тривають дотепер.
Статтею 17 Закону України «Про оборону України» передбачено, що в умовах воєнного стану відповідно до закону допускається примусове вилучення приватного майна та відчуження об'єктів права приватної власності громадян з наступним повним відшкодуванням їх вартості у порядку та терміни, встановлені Кабінетом Міністрів України. Аналогічна норма міститься у частині другій статті 353 ЦК України.
Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» визначає механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.
Примусове відчуження майна - це позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану»). Примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно, таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості (частини перша та друга статті 3 вказаного Закону).
За частиною першою статті 10 зазначеного Закону компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану з попереднім повним відшкодуванням його вартості здійснюється військовим командуванням чи органом, що прийняв рішення про таке відчуження, за рахунок коштів державного бюджету до підписання акта. Частиною другою статті 10 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачено, що компенсація за примусово відчужене майно в умовах правового режиму воєнного стану з наступним повним відшкодуванням його вартості здійснюється протягом п'яти наступних бюджетних періодів, правового режиму надзвичайного стану - протягом одного наступного бюджетного періоду після скасування правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за рахунок коштів державного бюджету.
Отже, під час воєнного стану передбачені можливості: 1) примусового відчуження індивідуально визначеного приватного та колективного майна з переходом до держави права власності на це майно за попереднім або наступним повним відшкодуванням його вартості; 2) вилучення індивідуально визначеного майна державних підприємств, державних господарських об'єднань, на яке у них є право господарського відання або оперативного управління, без відшкодування його вартості.
Апеляційний суд також зауважує, що у частині першій статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що громадяни зобов'язані надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, ЗСУ, іншим військовим формуванням, оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Отже, стосовно надання громадянами під час мобілізації їхнього майна ЗСУ чи іншим військовим формуванням або оперативно-рятувальній службі цивільного захисту діє виключно порядок наступного відшкодування державою вартості такого майна, тобто у строк, визначений частиною другою статті 10 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Відповідно до частини третьої статті 321 ЦК України примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Згідно зі ч.ч. 1-6 ст. 353 ЦК України, у разі стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії та за інших надзвичайних обставин, з метою суспільної необхідності майно може бути примусово відчужене у власника на підставі та в порядку, встановлених законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості (реквізиція).
В умовах воєнного або надзвичайного стану майно може бути примусово відчужене у власника з наступним повним відшкодуванням його вартості.
Реквізоване майно переходить у власність держави або знищується.
Оцінка, за якою попередньому власникові була відшкодована вартість реквізованого майна, може бути оскаржена до суду.
У разі реквізиції майна його попередній власник може вимагати взамін надання йому іншого майна, якщо це можливо.
Якщо після припинення надзвичайної обставини реквізоване майно збереглося, особа, якій воно належало, має право вимагати його повернення у судовому порядку.
У разі повернення майна особі у неї поновлюється право власності на це майно, одночасно вона зобов'язується повернути грошову суму або річ, яка була нею одержана у зв'язку з реквізицією, з вирахуванням розумної плати за використання цього майна.
Як у доктрині приватного права, так і в судовій практиці усталеним є підхід, що:
під реквізицією варто розуміти примусове оплатне відчуження майна державою у власника при існуванні надзвичайних обставин на підставі та в порядку, встановленому законом, за умови попереднього і повного відшкодування його вартості або без такого. Метою реквізиції є усунення або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути, наступити через стихійне лихо, аварію, епідемію, епізоотію, воєнний або надзвичайний стан та за інших надзвичайних обставин;
реквізиція застосовується за надзвичайних обставин, які вимагають негайних дій, вона провадиться в позасудовому (адміністративному) порядку за рішенням органів державної влади. Адміністративний порядок реквізиції майна у власника обумовлений необхідністю швидкої реакції від органів державної влади на надзвичайні обставини. Норми, що регулюють реквізицію, спрямовані на вирішення колізії публічного інтересу та цивільного права (зокрема, права власності, інших цивільних прав), розв'язання якої відбувається на користь публічного інтересу;
залежно від підстав проведення реквізиції, існує два її види: реквізиція за надзвичайних обставин (частина перша статті 353 ЦК України); реквізиція в умовах воєнного або надзвичайного стану (частина друга статті 353 ЦК України). Відмінність між реквізицією (частина перша статті 353 ЦК України) та реквізицією в умовах надзвичайного чи воєнного стану (частина друга статті 353 ЦК України) полягає у моменті відшкодування вартості майна. У першому випадку його має бути проведено до примусового відчуження майна, а в другому - обов'язок держави відшкодувати вартість майна настає після його примусового відчуження;
право вимагати повернення майна обумовлюється наявністю в особи статусу «колишнього» власника. За допомогою такої конструкції законодавець створює передумови для охорони інтересів приватних осіб. Повернення майна можливе за умови: припинення надзвичайних обставин, тобто стихійного лиха, аварії, епідемії, епізоотії, воєнного або надзвичайного стану та ін.; збереження майна; заявлення власником позовної вимоги про його повернення до органу, що проводив його реквізицію або якому передано відповідне майно; встановлення можливості повернення (постанови Верховного Суду в складі колегій суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2018 року в справі № 284/276/16-ц (провадження № 61-11070св18), від 13 вересня 2023 року у справі № 707/1298/22 (провадження № 61-4120св23)).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об'єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.
Стаття 4 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» передбачає, що примусове відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану здійснюється за рішенням військового командування, погодженим відповідно з органом військового управління, визначеним Міністерством оборони України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, районною, Київською чи Севастопольською міською державною адміністрацією або виконавчим органом відповідної місцевої ради, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.
Норми зазначеної статті кореспондуються з положеннями наведеного вище пункту 4 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Встановлено, що розпорядженням Черкаської обласної військової адміністрації від 04 березня 2022 року № 97 «Про робочу групу з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану» утворено робочу групу з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану та затверджено її склад за посадами. Основним завданням робочої групи є прийняття рішення щодо передачі, примусового відчуження або вилучення майна в умовах правового воєнного чи надзвичайного стану, яке оформляється протоколом. Голова робочої групи подає прийняте рішення Черкаській обласній військовій адміністрації для його погодження в установленому порядку.
До складу названої робочої групи увійшли: начальник Черкаського обласного штабу (голова робочої групи), начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , командир військової частини НОМЕР_4 , заступник начальника слідчого управління ГУНП в Черкаській області - начальник організаційно-методичного відділу, начальник Черкаського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, начальник Регіонального сервісного центру МВС в Черкаській області, заступник начальника управління превентивної діяльності - начальник відділу організації діяльності груп реагування Головного управління Національної поліції в Черкаській області.
Таким чином, згадана робоча група з розгляду питань примусового відчуження або вилучення майна у зв'язку із запровадженням та виконанням заходів правового режиму воєнного стану є спеціально уповноваженим колективним органом, який в межах визначених повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства зобов'язаний ухвалювати рішення про відчуження транспортних засобів, для забезпечення виконання завдань з оборони України, її територіальної цілісності та недоторканності, а також усунення наслідків або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути в період воєнного стану.
У матеріалах справи містяться протокол № 106 оперативної наради робочої групи та акт про примусове відчуження або вилучення майна від 02.05.2022 № 110/01/13-13-05, відповідно до якого рішення про вилучення спірного автомобіля приймали та підписували особи, визначені Законом «Про правовий режим воєнного стану», Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» та постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2012 року № 998 «Деякі питання здійснення повної компенсації за майно, примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Відчужене майно було передано Військовій частині НОМЕР_1 .
Оскільки позивач чи його законний представник 02.05.2022 були відсутні під час складання акта, відповідно до положень частини п'ятої статті 7 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», акт було складено без їх участі та зазначено, що оцінку транспортного засобу буде проведено у встановлений законодавством термін.
В подальшому на адресу Черкаського НДЕКЦ МВС скеровано лист Черкаської обласної військової адміністрації від 10.05.2022 № 5282/01/01-57 про проведення експертного транспортно-товарознавчого дослідження автомобілів.
Відповідно до висновку експертного дослідження № ЕД-19/124-22/4513-АВ від 06.06.2022 Черкаським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України визначено середню ринкову вартість автомобіля марки HYUNDAI ELANTRA, д.н.з. НОМЕР_2 , 2016 року випуску, яка станом на 10.05.2022, за умов технічно справного стану та нормативного пробігу, становила 339060,00 грн.
Таким чином, автомобіль позивача відчужений з дотриманням приписів законодавства України уповноваженим на те органом.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2024 року у справі № 712/3525/23 (провадження № 14-75цс24).
Звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом, позивач ставив вимогу про витребування з військової частини належний йому на праві власності транспортний засіб марки Huindai Elantra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , для чого зобов'язати відповідачів вчинити всі необхідні дії з метою відновлення його порушених прав та інтересів, або здійснити інший спосіб захисту його законних прав, свобод, інтересів, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист його порушених прав, свобод та інтересів щодо транспортного засобу. По тексту позовної заяви позивач зазначав про нечинність протоколу робочої групи та невідповідність складеного робочою групою акта про примусове відчуження або вилучення майна від 02.05.2022 вимогам Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану», та в цілому про допущення порушень процедури відчуження транспортного засобу.
Колегія суддів зазначає, що акт про примусове відчуження та вилучення майна не є правовстановлюючим документом, а лише засвідчує факт приймання-передачі майна, щодо якого прийняте рішення про його реквізицію. Підписання цього акта є лише етапом документального оформлення процедури реквізиції. Скасування цього акта не буде підставою для скасування реєстрації права власності військової частини на примусово відчужене майно. Скасування вказаного акта не тільки не призвело б до відновлення прав позивача, а й позбавило б можливості на відшкодування вартості майна у порядку, визначеному частиною другою статті 11 Закону України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» після скасування правового режиму воєнного стану.
У свою чергу, протокольне рішення робочої групи вже виконане, а тому вичерпало свою дію. Визнання нечинним чи скасування зазначеного документа жодним чином не поверне спірний автомобіль у власність позивача і не спростує існування документа при вирішенні питання щодо відчуження транспортного засобу.
Вирішуючи питання щодо вимоги позивача про витребування з військової частини транспортного засобу, апеляційний суд вказує, що механізм передачі, примусового відчуження або вилучення майна у юридичних та фізичних осіб для потреб держави в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану визначає Закон України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану».
Згідно зі статтею 3 цього Закону примусове відчуження майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану може здійснюватися з попереднім повним відшкодуванням його вартості. У разі неможливості попереднього повного відшкодування за примусово відчужене майно таке майно примусово відчужується з наступним повним відшкодуванням його вартості. Вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану здійснюється без відшкодування вартості такого майна.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 вересня 2023 року у справі № 757/64569/16-ц (провадження № 14-19цс23) звернула увагу на те, що в Україні існує законодавче регулювання питань, пов'язаних із виплатою компенсації за примусово відчужене, втрачене чи пошкоджене майно в умовах війни, воєнного чи надзвичайного стану, та роз'яснила порядок відшкодування вартості майна, вилученого для потреб оборони держави.
З урахуванням викладеного, колегія суддів звертає увагу, що пред'явлена позивачем вимога про витребування з Військової частини НОМЕР_1 транспортного засобу марки Huindai Elantra, д.р.н. НОМЕР_2 , є передчасною, оскільки задоволення цієї вимоги буде можливим лише після скасування правового режиму воєнного стану та за умов, що транспортний засіб залишиться збереженим, і на його поверненні наполягатиме позивач, з урахуванням припису частини шостої статті 353 ЦК України.
Крім того, щодо посилань скаржника на закриття провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 08.07.2022 (справа № 705/1717/22), колегія суддів зазначає таке.
Факт зупинки відчуженого в подальшому транспортного засобу, складання адміністративних матеріалів щодо водія за керування транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не стало підставою для вилучення автомобіля, а лише було приводом для інформування органами правопорядку робочої групи та подальшого розгляду питання доцільності його вилучення для потреб оборони. Саме робочою групою, у межах визначених повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, прийнято рішення про відчуження транспортного засобу, спрямоване на забезпечення виконання завдань з оборони України, її територіальної цілісності та недоторканності, а також усунення наслідків або запобігання тим наслідкам, що виникли або можуть виникнути через воєнний стан.
Відтак, рішення суду про наявність чи відсутність у діях особи, яка керувала транспортним засобом, складу адміністративного порушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не може свідчити про відсутність правових підстав для відчуження автомобіля.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу законність будь-якого втручання державного органу у право на мирне володіння майном, тобто його відповідність національному законодавству та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «East/West AllianceLimited» проти України» («East/West AllianceLimited v. Ukraine»).
Зміст «трискладового тесту» для оцінки відповідності втручання у право власності європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря).
Невідповідність втручання у право власності хоча б одному із зазначених критеріїв свідчить про протиправність втручання навіть у разі дотримання національного законодавства та (або) присудження власнику компенсації.
Контроль за дотриманням конвенційних гарантій здійснюється ЄСПЛ, який застосовує норми Конвенції відповідно до базових принципів (методів) тлумачення, до яких відносять «принцип автономного тлумачення понять», «принцип еволюційного (динамічного) тлумачення», «принцип європейського консенсусу», «принцип розсуду держави», «принцип ефективного тлумачення» та «принцип пропорційності та балансу інтересів».
Достатньо докладно стандарт верховенства права та пропорційність як його складова частина висвітлені у практиці ЄСПЛ.
Так, у рішенні у справі «Фрессо і Руар проти Франції» (Fressoz andRoire V. France) ЄСПЛ зазначає, що «необхідність» будь-якого обмеження реалізації права завжди має бути обґрунтованою. Відсутність такого мотивування - прояв свавілля держави.
У цьому рішенні ЄСПЛ підкреслив неприпустимість свавільного втручання держави у права людини без нагальної на то потреби. Звичайно, насамперед уповноважені органи державної влади повинні оцінювати, чи наявна реальна суспільна потреба, яка виправдовує таке обмеження.
Вирішувати питання про пропорційність чи непропорційність обмеження прав людини має суд, адже судова влада - політично нейтральна гілка влади, покликана урівноважувати інші гілки влади у цьому напрямі.
ЄСПЛ вказав на необхідність перевіряти передбачення обмеження прав людини у національному законі, визначати наявність обставини для його застосування та вирішувати питання співмірності. У сукупності це утворює трискладовий тест на пропорційність.
Обмеження прав має передбачатись національним законом. Такий закон повинен існувати на момент введення такого обмеження.
Обмеження прав у такому разі повинно прямо передбачатись у законі, а зміст закону повинен бути доведений до відома громадянам.
Закон має відповідати критеріям якості - обмеження прав повинно бути зрозумілим для кожного.
Обмеження прав повинно відповідати легітимній меті. Така мета зумовлена потребою захистити певні найбільш важливі для держави блага та принципи.
Втручання у права має відповідати вимогам співмірності. Співмірність означає, що характер та обсяг втручання держави у права має бути не самоціллю, а засобом для захисту необхідного суспільного блага. Таке тлумачення не повинно бути самоціллю, воно має бути необхідним - безальтернативним та достатнім - а не надмірним.
Таким чином, можна зазначити, що лише при дотриманні всіх критеріїв трискладового тесту можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. У свою чергу, з позиції ЄСПЛ, суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку конкретно вирішувати питання пропорційності з урахуванням контекстуальних обставин справи. В одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому - те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що втручання у право власності позивача переслідувало легітимну мету та було пропорційним у співвідношенні до суспільних інтересів. В Україні із 24 лютого 2022 року діє воєнний стан внаслідок збройної агресії російської федерації. Зусилля державних органів, Збройних Сил України, інших військових формувань спрямовані насамперед на захист життя і здоров'я мільйонів людей, значних зусиль і засобів потребує захист незалежності та територіальної цілісності України, що, окрім іншого, є обов'язком кожного громадянина України. Збройні Сили України мають гостру потребу в забезпеченні матеріальними ресурсами, у тому числі автомобільною технікою, для належного виконання визначених перед ними завдань.
Вказане також відповідає правовим висновкам, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 712/3525/23 (провадження № 14-75цс24).
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду постановлено з дотриманням положень матеріального права, з повним, всебічним з'ясуванням обставин справи та дослідженням доказів, долучених до справи, яким у судовому рішенні дана належна правова оцінка.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним, обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат, відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», не вирішувалося.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 листопада 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної державної адміністрації (Черкаської ОВА), Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Уманське районне управління Національної поліції України в Черкаській області, Головне управління Національної поліції в Черкаській області про витребування примусово відчуженого майна (транспортного засобу) та зобов'язання вчинити певні дії, залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Судді: Ю.В. Сіренко
Т.Л. Фетісова
Н.І. Гончар