Номер провадження 22-ц/821/99/25 Справа № 691/664/24 Категорія: 305030000 Головуючий по 1 інстанції Синиця Л.П. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
19 березня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Фетісової Т.Л., Сіренка Ю.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
представник позивача - адвокат Кірюшин Артем Андрійович
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан»
третя особа - приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клименко Роман Васильович
особа, яка подала апеляційну скаргу - товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан»
розглянувши у судовому засіданні в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клименко Роман Васильович про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів), -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Мілоан», третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клименко РВ. про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів) в якому просив суд стягнути з ТОВ «Мілоан» на свою користь грошові кошти в розмірі 15 651 грн. 95 коп., стягнуті за виконавчим написом від 20 липня 2020 року, вчиненим приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., який визнано таким, що не підлягає виконанню рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2024 року та судові витрати, пов'язані з із наданням професійної правничої допомоги, понесені позивачем в сумі 11 200 грн., а також сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 20 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис № 13524, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» заборгованість в сумі 32 623 грн. 05 коп.
13 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Клименком Р.В. за заявою відповідача у справі було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса, а також вчинено низку виконавчих дій з приводу виконання.
Відповідно до листа приватного виконавця від 14 червня 2024 року № 15624 в рамках виконавчого провадження № 62805384 на користь стягувача ТОВ «Мілоан» було перераховано грошові кошти в сумі 15 651,95 грн.
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2024 року у справі № 691/1254/23, яке набрало законної сили 13 травня 2024 року виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню. Постановою приватного виконавця від 04 червня 2024 року виконавче провадження закрито у зв'язку з визнанням виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.
Враховуючи, що виконавчий напис нотаріуса, відповідно до рішення суду визнано таким, що не підлягає виконанню, тому відпала підстава, на якій відповідач набув кошти від позивача і необхідно застосувати до вказаних правовідносин положення законодавства щодо повернення безпідставно набутого майна.
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ТОВ «Мілоан» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 15 651,95 грн., судові витрати в сумі 968 грн. 96 коп. сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу у розмірі 11 200 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що виконавчий напис, вчинений 20 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., зареєстрований в реєстрі за № 13524 про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» заборгованості в розмірі 32 623,05 грн. з урахуванням рішення суду від 11 квітня 2024 року був вчинений без правових на те підстав. Набуття коштів відповідачем на підставі такого виконавчого напису є безпідставним як на час набуття, так і на даний момент, тому є всі підстави для стягнення таких коштів з відповідача. Оскільки з позивача на користь відповідача в межах виконавчого провадження було стягнуто 15 651 грн. 95 коп., тому така сума підлягає поверненню, як набута без відповідних правових підств.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд мотивував свій висновок тим, що понесені позивачем витрати пов'язані з наданням професійної правничої допомоги підтверджені наявними та допустимими доказами, які містяться в матеріалах справи, зокрема: договором про надання правової допомоги, укладеним між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Артема Кірюшина», актом виконаних робіт та квитанцією до прибуткового касового ордера на суму 11 200 грн., тому вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Судом враховано, що відповідачем не надано суду заперечень та жодного належного та допустимого доказу щодо неспівмірності витрат позивача на правничу допомогу.
В апеляційній скарзі ТОВ «Мілоан» просить скасувати рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2024 року як незаконне та передати справу на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва для подальшого розгляду.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час розгляду справи суд не звернув увагу, що підставою отримання коштів від ОСОБА_1 є кредитний договір № 1499706, а не виконавчий напис нотаріуса. Вказано, що системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Набуття однією стороною зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вбачається безпідставним.
Також вказано, що спір про повернення безпідставно набутих коштів доцільно було б розглядати з зустрічними позовними вимогами ТОВ «Мілоан» про стягнення коштів за кредитним договором, оскільки такі позови є взаємопов'язаними і їх спільний розгляд є доцільним для остаточного вирішення спору у даній справі з приводу заборгованості за кредитним договором.
Крім того, зазначено, що матеріали справи не містять доказів, що виконавчі дії проводились за місцем проживання позивача, тому наявне порушення правил підсудності при розгляді даної справи та винесенні оскаржуваного рішення. Також вважають необґрунтованим розмір витрат на правничу допомогу, яка була стягнута з відповідача на користь позивача. Заперечення щодо правил підсудності та витрат на правничу допомогу відповідач не зміг своєчасно подати, оскільки позовну заяву отримав 30 вересня 2024 року, а судове рішення було ухвалено 09 жовтня 2024 року без дотримання п'ятнадцятиденного строку для подачі відзиву, не надавши можливість відповідачу висловити свою позицію. Також, перевіряючи трекінг поштового відправлення, а саме повітки про розгляд справи 09 жовтня 2024 року, який міститься в матеріалах справи відповідач з'ясував, що такого відправлення не знайдено, тому фактично відсутні докази повідомлення відповідача про розгляд справи.
У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ОСОБА_1 - адвоката Кірюшина А.А. зазначено, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав для скасування рішення суду. Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, правил підсудності судом порушено не було, підстави для задоволення позовних вимог були доведені позивачем, тому суд обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис № 13524 (а.с. 6), відповідно до якого звернуто стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором № 1499706 від 22 січня 2020 року, укладений з ТОВ «Мілоан», сума заборгованості складає 32 623,05 грн. та проводиться за період з 21 лютого 2020 року по 30 червня 2020 року.
Постановою про відкриття виконавчого провадження від 13 серпня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Клименком Р.В. було відкрито виконавче провадження № 62805384 про примусове виконання зазначеного вище виконавчого напису.
Рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 11 квітня 2024 року у справі № 691/1524/23 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 13524 від 20 липня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Гораєм О.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» заборгованості у розмірі 32 623,05 грн.
04 червня 2024 року виконавче провадження № 62805384 закінчено.
Згідно довідки за підписом приватного виконавця Р. Клименка № 15624 від 14 червня 2024 року в межах виконавчого напису № 13524, виданого приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Гораєм О.С. 20 липня 2020 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» було стягнуто 15 651,95 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 15 ЦК України зазначено про право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Враховуючи те, що правова підстава для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Мілоан» заборгованості відпала у зв'язку з визнанням виконавчого напису № 13524 від 20 липня 2020 року таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що отримані відповідачем на підставі вказаного виконавчого напису кошти в сумі 15 651 грн. 95 коп. підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані відпала.
Доводи відповідача про те, що кредитний договір, на виконання якого було вчинено виконавчий напис, є дійсним, а позивач не відмовлявся від нього, не спростовує факту визнання виконавчого напису (на підставі якого у виконавчому провадженні було здійснено стягнення грошових коштів з позивача) таким, що не підлягає виконанню, що є підставою для повернення таких коштів.
При цьому, питання наявності та/або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за таким кредитним договором може бути предметом окремого судового розгляду.
Аналогічний висновок про можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постановах від 28 січня 2020 року у справі №910/16664/18 та від 06 березня 2019 у справі № 910/1531/18.
Доводи апеляційної скарги про доцільність розгляду позову ОСОБА_1 разом з зустрічним позовом ТОВ «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором відхиляються колегією суддів, так як в рамках розгляду справи № 691/664/24 відповідачем зустрічні позовні вимоги не заявлялися.
Колегія суддів відхиляє також доводи апеляційної скарги щодо порушень правил підсудності під час розгляду справи з огляду на наступне.
Статтею 28 ЦПК України визначено підсудність справ за вибором позивача, зокрема частиною 12 цієї статті встановлено можливість звернення до суду із позовом стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса за місцем його виконання. За правилами статті 24 ЗУ «Про виконавче провадження» місцем виконання рішення є: місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна.
Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Клименка Р.В. про відкриття виконавчого провадження та виконавчому напису нотаріуса місце реєстрації та позивача є с. Мліїв, вул. Хмельницького, буд. 13, тому позивач звернувся до суду з позовом до стягувача за місцем реєстрації, тому дана справа підсудна Городищенському районному суду Черкаської області.
Щодо доводів апеляційної скарги про не надіслання на адресу відповідача копії позовної заяви.
Згідно квитанції № 1218263 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС (а.с. 21) позовну заяву ОСОБА_1 до «Електронного кабінету» ТОВ «Мілоан» доставлено 15 червня 2024 року. Також, документ в електронному вигляді «судову повістку в суд», а також прикріплені до нього файли було надіслано судом до «Електронного кабінету одержувача ТОВ «Мілоан» та доставлено 06 липня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с. 26), тому доводи апеляційної скарги про неотримання ним копій документів, а саме позовної заяви та додатків до неї є безпідставними, як і неможливість вчасно в п'ятнадцятиденний строк направити відзив на позовну заяву, оскільки рішення суду було ухвалено 01 жовтня 2024 року.
Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 18 червня 2024 року було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 26 липня 2024 року. Документ «Судова повістка про виклик в суд» у справі № 691/664/24 був доставлений до електронного кабінету ТОВ «Мілоан» 06 липня 2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с.26).
Також, згідно супровідного листа від 12 серпня 2024 року (а.с. 36) копію позовної заяви та судову повістку направлено на поштову адресу ТОВ «Мілоан» та отримано 27 вересня 2024 року, що підтверджується трекінгом перевірки вручення поштового відправлення з сайту «Укрпошта» (а.с. 37). Доводи апеляційної скарги про те, що трекінг відправлення з сайту «Укрпошта» на підтверджує отримання такої кореспонденції є необґрунтованим, оскільки скаржник в підтвердження своїх доводів прикріплює трекінг пошуку за № 060028711089, який відрізняється за номером, який міститься в матеріалах справи 0600287110089.
Тому, суд першої інстанції встановивши, що відповідачем отримано процесуальні документи як в підсистемі «Електронний суд» так і поштовим відправленням, встановивши, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи обґрунтовано дійшов висновку про можливість розгляду справи.
Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення витрат на правничу допомогу.
В позовній заяві стороною позивача було заявлено вимогу про стягнення з ТОВ «Мілоан» на користь ОСОБА_1 судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 11 200 грн.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму пропорційності. Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та адвокатське бюро «Артема Кірюшина» в особі директора Кірюшина А.А. 08 червня 2024 року уклали договір про надання правової допомоги (а.с. 16-17). Згідно акту виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 08 червня 2024 року (а.с. 18) виконавцем замовнику надано усну консультацію (чотири години) загальною вартістю 3 200 грн.; проведено аналіз судової практики (п'ять годин) загальною вартістю 4 000 грн.; підготовлено позовну заяву, тривалість підготовки (п'ять годин) загальною вартістю 4 000 грн. та всього надано правничої допомоги на суму 11 200 грн. Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 64 від 08 червня 2024 року ОСОБА_1 сплатив Адвокатському об'єднанню «Артем Кірюшин» 11 200 грн.
Задовольняючи вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу суд виходив з того, що такі витрати є доведеними та документально підтвердженими. Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині.
Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 755/18750/20 сформував висновки про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 11 200 грн. на думку колегії суддів є завищеними з огляду на сталість судової практики у вказаній категорії справ, складності справи та витрачений адвокатом час. Матеріали справи не містять великих обсягів документів, що потребують тривалого вивчення чи тривалого часу складання документів. Тому, враховуючи принцип реальності, розумності та справедливості судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміні рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу з 11 200 грн. до 4 000 грн. В іншій частині рішення суду є обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» задовольнити частково.
Рішення Городищенського районного суду Черкаської області від 01 жовтня 2024 року в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Мілоан» на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу змінити, зменшивши суму стягнення з 11 200 грн. до 4 000 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Судді