Справа № 643 / 15372 / 24 Суддя суду 1 інстанції: Семенова Я.Ю.
Провадження № 33/818/ 620 /25 Суддя суду апеляційної інстанції: Курило О.М.
12 березня 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Маленку В.В., з участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , без участі його захисника, за умови, що правопорушник взяв захист своїх інтересів на себе, за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові, справу за апеляційною скаргою захисника на постанову Московського районного суду м.Харкова від «19» 02 2025 року,
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 листопада 2024 року о 14-21 годині водій ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Гвардійців-Широнінців, 43, керував транспортним засобом Opel Kadett, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість шкіряного покриву обличчя, підвищена жвавість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, однак у судові засідання, призначені на 06 січня 2025 року, 19 лютого 2025 року, не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Судові повістки, які направлялися судом за адресою проживання правопорушника, зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення, повернулися до суду як невручені із зазначенням у довідці про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою».
19 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Вдовидченка О.І. надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування обраної позиції захисник посилався, що 23.11.2024 ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Пояснив, що 23.11.2024 ОСОБА_1 рухався на своєму автомобілі по вул. Гвардійців-Широнінців в м.Харкові, де в районі буд. 43 був зупинений працівниками поліції. Припаркувавши транспортний засіб на узбіччі, до нього підійшов працівник поліції, який, заявив, що нібито ОСОБА_1 не ввімкнув поворот при здійсненні маневру. Далі працівник поліції виніс стосовно ОСОБА_1 постанову про порушення ПДР України. Поліцейські спілкувалися між собою, перевіряли дані в своїх планшетах, коли ОСОБА_1 почув, що останні назвали його «Нарк». Зазначив, що напередодні, ОСОБА_1 вже зупиняли працівники поліції, які під приводом направлення на освідування до медичного центру хотіли відвести його на вул. Ахієзерів, де передати працівникам ТЦК для примусової мобілізації (тоді він чув від знайомих про один з таких методів примусової мобілізації, коли працівники поліції доставляють чоловіків до закладів та установ, а там їх вже чекають працівники ТЦК, які затримують військовозобов'язаних та везуть одразу на ВЛК та в цей же день мобілізують осіб, навіть не даючи можливості взяти речі з дому). 02.11.2024 стосовно нього був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та справа розглядалася в Московському районному суді м.Харкова. Після чого працівники поліції повідомили ОСОБА_1 , що він знаходиться в стані наркотичного сп'яніння. ОСОБА_1 намагався пояснити, що не перебуває в стані сп'яніння, але працівники поліції сказали, що необхідно їхати до медцентру на вул. Ахієзерів, 18А, для огляду та здачі аналізів. Оцінивши ситуацію, що склалася, ОСОБА_1 дійшов висновку, що є всі підстави вважати, що у разі поїздки до медичного центру, там його затримають працівники ТЦК та відвезуть до військомату. Зауважував, що ОСОБА_1 не повідомляв, що відмовляється від огляду, він декілька разів казав працівникам поліції, що з ними нікуди не поїде, тому що в нього немає довіри до їх дій.
Дослідивши наявні докази по справі суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним в порушенні вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захиник правопорушника подав апеляційну скаргу разом із запереченнями, яка містить прохання про скасування постанови постанову Московського районного суду м.Харкова від «19» 02 2025 року та закрити провадження у справі.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції є необ'єктивним, необґрунтованим та несправедливим, не відповідає матеріалам справи та фактичним обставинам справи.
Додатково зазначає, що водій ОСОБА_1 не перебував у стані наркотичного сп'яніння, відеозапис, що долучений до матеріалів справи є неналежним доказом, а факт відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння був визваний тим, що ОСОБА_1 боявся, що в лікарні його будуть чекати працівники ТЦК та СП.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 підтримував вимоги апеляційної скарги в повному обсязі.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан наркотичного сп'яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п.2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Судовим розглядом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №180376 23 листопада 2024 року о 14-21 годині водій ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Гвардійців-Широнінців, 43, керував транспортним засобом Opel Kadett, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість шкіряного покриву обличчя, підвищена жвавість. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку в закладі охорони здоров'я, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А, водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд апеляційної інстанції дослідив відеозапис, що долучений до матеріалів справи, з якого вбачається факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом Opel Kadett, державний номерний знак НОМЕР_2 , який був зупинений працівниками поліції через порушення вимог ПДР, а саме змінював напрям руху авто без ввімкненого покажчика повороту.
При спілкуванні із працівниками поліції останні виявили у ОСОБА_1 ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість шкіряного покриву обличчя, підвищена жвавість, та запропонували пройти огляд в закладі охорони здоров'я, розташованому за адресою: м. Харків, вул. Ахієзерів, 18А.
На фрагменті відеозапису на 14 год 31 хв 10 сек водій ОСОБА_1 відмовляється від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а саме зазначає, що не бажає їхати із працівниками поліції.
Своїми діями правопорушник ОСОБА_1 порушив вимоги п 2.5 ПДР за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Так, статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння. При цьому, огляд водія на стан наркотичного сп'яніння, - проводиться лише у закладі охорони здоров'я.
Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. 7,12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп'яніння, що в свою чергу обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення складався внаслідок саме відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП.
Суд ставиться критично до доводів сторони захисту щодо факту відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння був викликаний тим, що ОСОБА_1 боявся, що в лікарні його будуть чекати працівники ТЦК та СП, адже ОСОБА_1 жодних доказів чи аргументів на підтвердження своєї думки не надав.
Крім того як вбачається із матеріалів справи, водій ОСОБА_1 чи його захисник не оскаржували дії співробітників патрульної поліції, тобто останні не зверталися до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не зверталися зі скаргою на дії працівників поліції до його керівництва, хоча мали для цього достатньо часу.
Тобто, зазначені обставини, унеможливлюють будь-які посилання сторони захисту на незаконність дій працівників поліції під час складення протоколу, акту, направлення чи рапорту або щодо невідповідності відомостей, зафіксованих у цих документах.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні, у зв'язку з чим, апеляційний суд вбачає у діях ОСОБА_1 свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені.
У рішенні ЄСПЛ № 980_360 по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» від 21 01 1999 вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
З вище зазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними та не обґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Постанову Московського районного суду м.Харкова від «19» 02 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М.Курило