Справа № 344/16962/24
Провадження № 22-ц/4808/452/25
Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.
Суддя-доповідач Мальцева Є.Є.
18 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2025 року, ухвалене судом у складі судді Татарінової О.А. у м. Івано-Франківську, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
17 вересня 2024 року представник позивача звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.02.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач уклали Кредитний договір №600595817 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, Відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV564AX. Зокрема, 03.02.2023 року відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Відповідно до п.2.1. договору, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 16100 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Відразу після вчинених дій відповідача, 03.02.2023 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 16100,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 , що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01.
31.12.2021 року сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 31, згідно з якою строк дії Договору факторингу №28/1118-01 продовжено до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 року сторони уклали додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, яка продовжує строк дії договору до 31 грудня 2024 року.З урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Пунктом 2.1. Розділу 2 (предмет договору) Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 , передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Тобто, предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги до боржників, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1.). Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 78265,32 грн.
17.07.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 17/07/2024 відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 78265,32 грн. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024. В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 600595817 від 03.02.2023 перейшло до Позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до Відповідача в розмірі 78 265,32 грн. В наданих розрахунках при відступленні прав вимоги наявне балансове списання грошових коштів від Клієнта до Фактора відповідно до бухгалтерського обліку, яке жодним чином не стосується сплати заборгованості Боржником. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви за Кредитним договором №600595817 від 03.02.2023, становить - 78 265,32 грн., яка складається з наступного: 16 100,00 грн. - заборгованість по кредиту; 62 165,32 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку на період 17.07.2024 - 19.08.2024. Відповідач не виконував умови Договору належним чином, не сплачував платежі у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість. Оскільки відсотки за вказаним кредитним договором нараховувалися відповідно до його умов та закону, вони не підлягають зменшенню.
Враховуючи наведене, просили суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 600595817 від 03.02.2023 року у розмірі 78 265,32 грн. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. покласти на відповідача.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2025 року в позові ТОВ "ФК "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, представник ТОВ "ФК "ЕЙС" подав апеляційну скаргу, адже вважає його таким, що ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому таким, що підлягає скасуванню.
Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову та вважає, що є підстави для скасування рішення суду першої інстанції, ухвалення нового рішення про задоволення позову ТОВ "ФК "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено факт укладення відповідачем Кредитного договору з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», отримання грошових коштів у визначеному розмірі та факт їх неповернення. Однак не погоджується з висновками суду щодо відсутності доказів переходу до нього прав вимоги до відповідача за вказаним договором.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що 03.02.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено договір кредитної лінії №600595817 на суму 78 265,32 грн. зі сплатою процентів строком на 30 календарних днів шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника. Надалі право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до позивача шляхом укладення договорів факторингу.
Зазначає Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є, зокрема, вимоги, які виникнуть у Клієнта в майбутньому (майбутня вимога), а не тільки ті, які існували на момент укладення договору. На виконання пунктів 1.2, 1.5 вказаного Договору відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги до Договору факторингу до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 ..
На підтвердження факту укладення вказаного Реєстру та відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» первісним кредитором були передані останньому документи, які підтверджують видачу кредиту відповідачу. Сторони підписали Реєстр прав вимоги і цим засвідчили передачу Права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги. Отже, вважає, що відступлення прав вимоги до відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося в межах строків дії Договору факторингу №28/111801 від 28.11.2018 року.
Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним договором № 600595817 від 03.02.2023 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 11.04.2023, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги № 224.
Отже, суд першої інстанції зробив помилковий висновок щодо предмету договору факторингу, що відступлення права вимоги не могло стосуватись конкретного кредитного договору № 600595817 від 03.02.2023, який, на думку суду, на момент укладення договору факторингу не існував. Однак, варто зазначити, що сутність договору факторингу №28/1118-01 полягає не у відступленні права вимоги за конкретним кредитним договором, а у відступленні права вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01. Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 строк дії цього Договору закінчується 31 грудня 2024 року.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
В той же час п. 1.5. Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 встановлено, що Реєстр прав вимоги означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за цим Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до цього Договору. Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у разі бажання та необхідності Сторін.
Згідно з п. 4.1. Право вимоги переходить від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій в Відповідному додатку. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 до Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 78265,32 грн.
Відтак договір №30/1023-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 30.10.2023-31.12.2024. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто підписання реєстру прав вимог - передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу - до 31.12.2024 р.
Тобто створення Реєстрів прав вимог до договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та №30/1023-01 від 30.10.2023 відбувається за формою, що визначена у відповідних додатках . Таким чином, вбачається, що вищезгадані Реєстри можуть бути укладені в будь-який момент чинності Договорів факторингу, а перехід права вимоги відбувається в день підписання кожного з Реєстрів.
17.07.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс» було укладено Договір факторингу №17/07/24 відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 78265,32 грн.. Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором. Згідно з Реєстром боржників від 17.07.2024 до Договору факторингу №17/07/24 від 17.07.2024, до позивача було передано право грошової вимоги до відповідача в сумі - 78 265,32 грн., з яких: 16 100,00 грн. - заборгованість по кредиту; 62 165,32 грн.- заборгованість по відсоткам нарахованим на дату такого відступлення за Кредитним договором №600595817 від 03.02.2023, факт укладення якого з Первісним кредитором та нарахування відсотків, було встановлено судом в оскаржуваному рішенні.
Щодо факту оплати за договорами факторингу, скаржник зазначає, що посилання відповідача на недоведеність переходу права вимоги в зв'язку з тим, що позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу є нікчемними. У випадку відсутності фінансування, Договори факторингу було б розірвано в односторонньому порядку кожним із клієнтів, що унеможливлює укладання додаткових угод до вказаних договорів, що чинні до сьогодні, а отже робить висновки відповідача необґрунтованими та такими що суперечать дійсності.
Таким чином, позивач зазначає, що перерахування суми клієнту не є предметом доказування, оскільки перехід прав вимоги підтверджується підписанням реєстру, як передбачається договорами. Отже, докази здійснення оплати за відступлені права вимоги не є підставою для переходу права вимоги за договором факторингу. До позовної заяви представником позивача долучено договір факторингу, витяги з реєстрів прав вимог та акти прийому-передачі, що є належним доказом стверджувати що фактор набув права вимоги.
Таким чином, суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не повністю з'ясував обставини, що мають значення для вирішення справи, а його висновки про те, що позивач не набув права вимоги до відповідача, не відповідають дійсним обставинам та спростовуються викладеними вище обставинами.
Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" заборгованість за Кредитним договором №600595817 від 03.02.2023 року у розмірі 78 265,32 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "ЕЙС" судові витрати понесені в суді першої та апеляційної інстанції у вигляді сплати судового збору 6 056 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
12 березня 2025 року через систему «Електронний суд» на адресу Івано-Франківського апеляційного суду направлено додаткові пояснення від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Гладченко А.В., які по суті є відзивом, однак, апеляційний суд не приймає їх до уваги. Враховуючи, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі представник відповідача отримала через систему «Електронний суд» 27 лютого 2025 року, додаткові пояснення у справі, які фактично є відзивом на апеляційну скаргу, подано поза межами строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 78 265,32 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 x 30 = 90 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.
Згідно ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.
Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 03.02.2023 року ОСОБА_1 було залишено заявку на отримання грошових коштів в кредит (т.1 а.с.19) на підставі якої 03.02.2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено Договір кредитної лінії №600595817 який є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (т.1 а.с.23-31).
За цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Позичальникові Кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 16100 грн 00 коп. (шістнадцять тисяч сто грн. нуль коп.) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила). Сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. Договору, це максимальна сума Кредиту, яка протягом строку дії Договору одночасно може бути у розпорядженні Позичальника. Кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 16100 грн 00 коп. (шістнадцять тисяч сто грн. нуль коп.) одразу після укладення Договору, орієнтовна дата повернення якого 05.03.2023 р. (п.п.1.1.-1.3. Договору).
Згідно п.п.3.1.-3.2. позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може збільшувати суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором. Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно до п.3.3. Договору для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 5071 грн 50 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет.
П.п.5.1.-5.1.1. Договору передбачено, що за вибором Позичальника, кожен окремий Транш за цим Договором може надаватися Позичальнику шляхом переказу коштів, який за вибором Позичальника може бути завершено в один з наступних способів: шляхом зарахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника відкритий банком Позичальнику, за умови що для ініціювання переказу використані реквізити Платіжної картки 5457-08XX-XXXX-0103, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором. За затримку перерахування коштів, що спричинена діями третіх осіб, Кредитодавець відповідальності не несе.
Згідно п.6.1. Договору позичальник в будь-який час, протягом Дисконтного періоду дії Договору, може збільшити суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, в тому числі при частковому погашенні Кредиту. Повернення Кредиту в повному обсязі позбавляє права Позичальника отримати нові Транші, а Договір вважається достроково припиненим шляхом його повного виконання.
Умовами п.п.7.1.-7.3.2. Договору передбачено, що на момент укладення цього Договору, Сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування - 05.03.2023, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником. Основна сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2., або п. 9.1.1.7., або п. 9.2.1.5. Договору. Проценти за Договором сплачуються в наступному порядку: протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору; після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно.
Згідно п.п. 8.1.-8.5.1. Договору за користування Кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника, крім процентів за належне користування Кредитом, Договором не передбачено. Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Загальні витрати за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника і прораховується в порядку описаному нижче. За умови якщо Позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості Кредиту за Договором на умовах пункту 8.5. Договору, то зобов'язання Позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п'ять десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку Кредиту що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним (далі - Базова процентна ставка). Зобов'язання по сплаті процентів за користування Кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним. Загальні витрати за Кредитом та загальна вартість Кредиту може бути змінена в сторону зменшення, в порівнянні з описаним в п. 8.3 та. п. 8.12. Договору, при умові виконання Позичальником однієї з описаних в п.8.5.1. та 8.5.2. умов. Якщо Позичальник здійснить дострокове повернення всієї суми отриманого Кредиту до закінчення строку Дисконтного періоду, то зобов'язання Позичальника по сплаті процентів за фактичні дні користування Кредитом будуть визначатися за процентною ставкою 383,25 (триста вісімдесят три цілих двадцять п'ять сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,05 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Дисконтна процентна ставка).
Відповідно до п. 8.5.2 якщо Позичальник вчинить описані в п. 3.2. Договору дії щодо продовження Дисконтного періоду (ініціює Пролонгацію) один або декілька разів та здійснить повернення всієї суми отриманого Кредиту до закінчення строку Дисконтного періоду (з урахуванням всіх Пролонгацій), то зобов'язання Позичальника по сплаті процентів фактичні дні користування Кредитом за період від дати видачі Кредиту до 05.03.2023 р. (включно) будуть визначається на умовах п. 8.5.1. Договору за Дисконтною процентною ставкою, а з наступного дня після 05.03.2023 р. за ставкою 383,25 (триста вісімдесят три цілих двадцять п'ять сотих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 1,05 відсотків в день від суми Кредиту за кожний день користування ним (далі - Індивідуальна процента ставка). У разі здійснення Починальником двох та більше Пролонгацій Кредитодавець може зменшити розмір Індивідуальної процентної ставки у наступних періодах Пролонгації. Про порядок надання додаткових знижок і про їх розмір Позичальник інформується в Особистому кабінеті.
П.8.11. Договору передбачено, що для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 днів Дисконтного періоду, без виконання Позичальником умов п. 8.5. Договору, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 26243 грн 00 коп. (двадцять шість тисяч двісті сорок три грн. нуль коп.) та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 10143 грн 00 коп. та суму Кредиту у розмірі 16100 грн 00 коп.
У відповідності до п.8.12. Договору за умови виконання Позичальником положень п. 8.5. Договору, що дають можливість зменшити витрати Позичальника за цим Договором, для суми Кредиту за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 днів Дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 21171 грн 50 коп. (двадцять одна тисяча сто сімдесят одна грн. п'ятдесят коп.) та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 5071 грн 50 коп. та суму Кредиту у розмірі 16100 грн 00 коп. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 2698,53 % річних, при цьому загальна вартість першого Траншу за Кредитом у процентному вираженні за строк Дисконтного періоду складає 131,50 % від суми першого Траншу.
Із п. 14.8 Договору вбачається, що позичальник засвідчує, що умови цього Договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов'язків Кредитодавця та Позичальника.
Як вбачається із п.14.12 Договору цей Договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
Відповідач підписав Договір кредитної лінії №600595817 від 03.02.2023 року електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV564AX надісланим 03.02.2023 року на номер телефону НОМЕР_2 та введеним 03.02.2023 року о 17:36:21 (т.1 а.с.31).
На підтвердження дій позичальника, позивачем долучено Довідку, з якої вбачається, що ОСОБА_1 03.02.2023 року подала заяву на отримання кредиту в розмірі 16 100,00 грн., строком на 30 днів, процентною ставкою 2,10% в день. Акцепт оферти позивальника (підписання договору відбулось одноразовим ідентифікатором) MNV564AX надісланим на номер телефону НОМЕР_2 03.02.2023 року о 17:36:13, та введено позичальником 03.02.2023 року о 17:36:27. 03.02.2023 року о 17:36:37 перераховано кошти позичальнику (т.1 а.с.20).
ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало свої зобов'язання, а саме перерахувало на картку відповідача № 5457-08ХХ-ХХХХ-0103 кредитні кошти в сумі 16 100,00 грн., згідно Договору №600595817 від 03.02.2023 року, що підтверджується платіжним дорученням (т.1 а.с. 47).
Крім цього, АТ КБ «ПриватБанк» надано довідку №07_1/2024 з якої вбачається що 03.02.2023 року на картковий рахунок № НОМЕР_3 , надходили грошові кошти на суму 16 100,00 грн.( т.1 а.с.48-49).
Згідно розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за Договором №600595817 від 03.02.2023 року становить 38 443,58 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16 100,00 грн. та нарахованих процентах у розмірі 22 823,36 грн.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року (т.1 а.с. 51-56).
28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін (т.1 а.с. 57).
31.12.2020 між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції (т.1 а.с. 58-62).
31.12.2021 між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (т.1 а.с. 63).
31.12.2022 між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. (т.1 а.с. 102).
31.12.2023 між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. (т.1 а.с. 103).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №224 від 11.04.2023 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 600595817 (т.1 а.с.64-65).
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року (т.1 а.с. 67-71).
Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1.).
Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №2 від 20.12.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 600595817 (т.1 а.с. 72-73).
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданим ТОВ «Таліон Плюс» за Договором №600595817 від 03.02.2023 року на момент його відступлення, заборгованість відповідача становить 78 265,32 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16 100,00 грн. та нарахованих процентах у розмірі 62 165,32 грн. (т.1 а.с.88-89).
17.07.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали Договір факторингу №17/07/24, відповідно до умов якого останньому було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (т.1 а.с.76-80).
За цим договором Фактор зобов'язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (п.1.1 договору факторингу №17/07/24).
Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу №17/07/24 від 17.07.2024, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 600595817 на загальну суму 78 265,32 грн. (т.1 а.с.81-83).
17.07.2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу №17/07/24 від 17.07.2024 (т.1 а.с.90).
Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «ФК «ЕЙС», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №600595817 від 03.02.2023 року від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до нових кредиторів.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступні обставини.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне.
Відповідно до положень статей 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.
Апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ "Таліон Плюс" укладено Договір факторингу №28/1118-01.
Надалі, вищезазначений Договір було пролонговано Додатковими угодами між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» від 28.11.2019р., від 31.12.2020р., від 31.12.2021р., від 31.12.2022р. та від 31.12.2023р..
Крім цього 30.10.2023 року між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлайн Фінанс" укладено Договір факторингу №30/1023-01.
17.07.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу №17/07/24 відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №600595817 від 03.02.2023 року перейшло до ТОВ «ФК «Ейс».
16.07.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» складено довідку згідно якої підтверджено, що 11.04.2023 було здійснено відступлення прав вимоги за договором №600595817 від 03.02.2023, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Таліон плюс» згідно укладеного Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018.
Тобто, первісний кредитор ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу від 28.11.2018, а такий є чинним, оскільки декілька разів пролонгувався включно до 31.12.2024 року.
Отже, суд першої інстанції не врахував норми статтей 1077 та 1078 ЦК України, а також висновки Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16, згідно яких предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У пункті 1.3 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміються всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі прав грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
В той же час, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає можливість їх укладення множинну кількість разів.
Крім цього, статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Оскільки, вищезазначені договори факторингу на основі яких право грошової вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Ейс» не оспорювались у судовому порядку та не були визнані судом нечинними, то діє презумпція правомірності правочину.
За правилом частини статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 вищезазначеного Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Апеляційним судом встановлено, що 03.02.2023 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №600595817 у формі електронного документу з використанням одноразового електронного ідентифікатора (MNV564АХ). Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомилася з Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід'ємною частиною кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну Заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання.
Відповідач підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV564AX. Зокрема, 03.02.2023 року відповідач ввела ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.
Однак, отримавши кредитні кошти за вказаним договором, відповідач належним чином не виконала взяті на себе зобов'язання, не повернула у передбачений договором строк тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами. Тому, зважаючи на умови укладеного договору, у відповідача виник обов'язок повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів.
У позовній заяві ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» просило, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях.
Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.
Друге значення - прострочення виконання грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.
Це відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 23.05.2018 по справі № 910/1238/17.
Згідно з п. 3.1 Кредитного договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому п. 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.
В пункті 3.2. договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду, кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно п. 3.3. договору для здійснення першої пролонгації Дисконтного періоду за цим договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 3654 грн 00 коп. Про суму нарахованих процентів, що позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних пролонгацій позичальник інформується через особистий кабінет.
Згідно з п 7.1. договору на момент укладення цього договору сторони дійшли згоди, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення Дисконтного періоду кредитування 05.03.2023, а саме протягом: 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Відповідно до п. 8.1 договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено.
Пунктом 8.3. договору визначено, що за умови якщо позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості кредиту за договором на умовах пункту 8.5. договору, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п'ять десятих) відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,10 відсотків в день від сума залишку кредиту що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Згідно з п. 8.4 договору зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 відсотків річних, що на день укладення договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.
Проценти в розмірі визначеному за правилами цього договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом починаючи з першого дня надання траншу за договором до дня закінчення строку дії цього договору.
Відповідно до п. 11.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 ( п'яти) років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов'язання , що виникли під час дії цього договору діють до повного їх виконання.
Тобто, сторонами було погоджені всі істотні умови договору.
Встановлено, що ОСОБА_1 порушила зобов'язання, встановлені договором, що призвело до подорожчання кредиту і збільшення процентної ставки, відповідно до пункту 8.4 кредитного договору.
Наведене свідчить про наявність у позивача права на нарахування відсотків з розрахунку 2,98 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом після закінчення 30-ти денного строку кредитування в порядку, передбаченому кредитним договором, з умовами якого позичальник була ознайомлена.
Із сформованого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку вбачається, що за період з 03.02.2023 по 11.04.2023, первісний кредитор нарахував заборгованість відповідача по відсотках за кредитним договором у загальному розмірі 22 823,36 грн. Нарахування відсотків відбувалось за наступною формулою: за період з 03.02.2023 по 05.03.2023 (16 100грн х 1,05% х 30 день) 5071,5 грн; за період з 09.03.2023 по 11.04.2023 (16 100грн х 2,98% х 37 днів) - 17 751,86 грн.; разом 22 823,36 грн.
В матеріалах справи також міститься розрахунок заборгованості по відсотках, нарахований новим кредитором ТОВ «Таліон Плюс» за період з 12.04.2023 по 02.07.2023 (16 100грн х 2,98% х 82 днів) 39 341,96 грн.
Апеляційний суд перевірив надані позивачем розрахунки та встановив, що вони проведені з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру відсотків, визначених в кредитному договорі та дійшов висновку, що заборгованість відповідача за договором №600595817 від 03.02.2023 становить 78 265,32 грн, яка складається з 16 100 грн заборгованості за основною сумою боргу та 62 165,32 грн заборгованості по несплаченим процентам за користування кредитом.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 20.12.2023 до договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 78 265,32 грн.
У подальшому, 17.07.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» було укладено договір факторингу №17/07/2024, відповідно до умов якого позивач набув права вимоги до відповідача за кредитним договором №600595817 від 03.02.2023 у загальному розмірі 78 265,32 грн.
Відповідно до реєстру боржників (додаток №1 до договору факторингу №17/07/2024 від 17.07.2024) складеного 17.07.2024, до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача в сумі 78 265,32 грн, яка складається з 16 100 грн заборгованості за основною сумою боргу та 62 165,32 грн заборгованості по несплаченим відсоткам.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 є невід'ємною частиною договору.
Таким чином, згідно з витягом реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 78 265,32 грн.
Надана копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс».
Копія договору факторингу №30/1023-01 від 30 жовтня 2023року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Надалі право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» (договір факторингу №17/07/2024 від 17.07.2024).
Колегія суддів визнає, що копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
В матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджує погодження сторонами умов отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відсутні докази повернення отриманого кредиту, перехід права вимоги до позивача від первісного кредитора підтверджено належними та допустимими доказами. Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Письмовими доказами у справі спростовується недоведеність факту переходу за договорами факторингу права вимоги до відповідача - боржника за кредитним договором №600595817 від 03.02.2023 року.
При цьому варто зазначити, що відповідач розмір кредитної заборгованості не спростував, своїх контррозрахунків заборгованості чи доказів, які б підтверджували її відсутність, суду не надав. В письмових поясненнях представник відповідача надала заперечення проти доводів апеляційної скарги, однак вони не містять конкретних доводів стосовно незаконності рішення.
Зважаючи на вищенаведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, його належить скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ТОВ «ФК «ЕЙС».
Згідно з приписами статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Суд першої інстанції при розгляді справи не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів позивача і дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову за безпідставністю.
Тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що є підстави для задоволення позову ТОВ «ФК «ЕЙС» та ухвалення нового судового рішення, яким необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №600595817 від 03.02.2023 у загальному розмірі 78 265,32 грн, яка складається з 16 100 грн заборгованості за основною сумою боргу та 62 165,32 грн заборгованості по несплаченим відсоткам.
Частиною 13 ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» у позовній заяві та апеляційній скарзі просило стягнути з відповідача на свою користь витрати на правову допомогу.
Згідно з ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Частиною 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги, позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №26/07/24-1 від 26.07.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4956 від 24 квітня 2012 року; протокол погодження вартості послуг до вищезазначеного договору про надання правничої допомоги (додаток № 1 до договору); акт прийому-передачі наданих послуг від 26.07.2024 на надання юридичних послуг в суді першої інстанції на суму 6000 грн, яка складається: за складання позовної заяви 5000 грн, вивчення матеріалів 500 грн, надання усної консультації 500 грн (т.1 а.с. 92-97).
Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 13.02.2025 витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції складають 6000 грн за складання апеляційної скарги (т.2 а.с. 47).
Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
Колегія суддів, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у вказаному розмірі з відповідача адже цей розмір доведений та документально обґрунтований.
Заперечень та доводів про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу суду не надано у відзиві на позовну заяву.
Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 6000 грн за розгляд справи в апеляційній інстанції, колегія суддів суд враховує вищевказані норми процесуального права, якими керувалася при вирішенні питання про відшкодування оплати правничої допомоги за розгляд справи в суді першої інстанції. Заперечень або міркувань відповідача стосовно неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу апеляційному суду також не надано.
Враховуючи обсяг правничої допомоги наданої позивачу при розгляді цієї справи, а також те, що відповідач не надавала заперечень проти розміру відшкодування на правничу допомогу, оскільки не визнавала позовні вимоги в повному обсязі, і не надавала власних міркувань щодо необхідності зменшення суми таких витрат з урахуванням складності справи, то на користь позивача необхідно стягнути 6000 грн за участь в перегляді справи в апеляційній інстанції.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом до суду ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» сплатило судовий збір у сумі 2422,40 грн., а при зверненні з апеляційною скаргою 3633,60 грн.
Оскільки позовні вимоги та апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» задоволено, то позивач має право на відшкодування витрат по сплаті судового збору у сумі 6056 грн.
Керуючись статтями 268, 367, 368, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» задовольнити.
Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором №600595817 від 03.02.2023 року у загальному розмірі 78 265,32 грн (сімдесят вісім тисяч двісті шістдесят п'ять гривень тридцять дві копійки) .
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) 12000 грн (дванадцять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956) 6056 грн. (шість тисяч п'ятдесят шість гривень) витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 18 березня 2025 року.
Судді Є.Є. Мальцева
В.А. Девляшевський
В.М.Луганська