Справа № 154/2639/24 Головуючий у 1 інстанції: Пустовойт Т. В.
Провадження № 22-ц/802/475/25 Доповідач: Федонюк С. Ю.
19 березня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Федонюк С. Ю.,
суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,
ознайомившись із апеляційною скаргою третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06 березня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Володимирської міської ради Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство внутрішніх справ України про визнання права власності за набувальною давністю,
Ухвалою Луцького Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06 березня 2025 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Лесика С. І. задоволено, замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Національної поліції у Волинській області у даній справі на належну третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство внутрішніх справ України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу.
Вказана апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом з таких підстав.
Однією з основних засад судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.
Згідно з чинним цивільним процесуальним законодавством України реалізація права на апеляційне оскарження особою, яка звертається з апеляційною скаргою, передбачає виконання певних вимог щодо порядку апеляційного оскарження.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
У частині першій статті 353 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду.
Заперечення на ухвали суду, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (ч. 2 ст. 353 ЦПК України).
Згідно із п. 4 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Враховуючи наведені обставини та положення процесуального закону, постановлена судом першої інстанції ухвала про задоволення клопотання представника позивача щодо заміни третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, у даній справі на належну не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, та не перешкоджає учасникам судового спору подати апеляційну скаргу на рішення суду (після його ухвалення), в якій зазначити заперечення на вказану ухвалу.
З огляду на вищевказане, апеляційна скарга третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерства внутрішніх справ України подана на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06 березня 2025 року не може бути прийнята до розгляду судом апеляційної інстанції і підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись п. 4 ч. 5 ст. 357, ч. 2 ст. 381 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерства внутрішніх справ України на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 06 березня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Володимирської міської ради Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Міністерство внутрішніх справ України про визнання права власності за набувальною давністю, повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий
Судді