Справа № 523/404/25
Номер провадження 3/523/517/25
"06" березня 2025 р. м. Одеса
Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Далеко К.О., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП,
10.12.2024 року інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону полку УПП в Одеській області ст.лейтенантом поліції Алієвим Е.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 193393 про те, що 10.12.2024 о 16год. 00хв. в м. Одесі по вул. Академіка Заболотного, 54, водій ОСОБА_1 керував мопедом з електродвигуном потужністю 0,5 кВт (до 3 кВт), при цьому не мав права керувати транспортними засобами відповідної категорії А1, чим порушив пп.2 та 3 Постанови КМУ 340 від 08.05.1993 року «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», чим порушив п. 2.1.а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування транспортним засобом.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його законний представник вину не визнали. ОСОБА_1 зазначив, що він керував мопедом потужністю до 3 кВт, а тому не повинен був отримувати посвідчення подія. Мопед такої характеристики, яким він керував, не відноситься до механічного транспортного засобу. Коли він купував мопед, то продавець магазину йому пояснив, що на мопед з такою потужністю, як він купив, права не потрібні. Також, при складенні протоколу про адміністративне правопорушення було порушено процедуру, не повідомили його батьків, законних представників, не роз'яснили йому право на їх присутність, відібрали у нього пояснення без законного представника.
Відповідно до положень ч.1 та 2 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом ст.252 КУпАП оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог статей 251, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.
Згідно ч.2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
Згідно з приписами ст.13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст.24-1 цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.44, 51, 89, 121-127, 130, ст.139, ч.3 ст.154, ч.2 ст.156, ст.ст.173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені ст.185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст.24-1 цього Кодексу.
Ураховуючи приписи вказаних норм, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення досягли шістнадцятирічного віку та вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах за вчинення правопорушень, передбачених ст.ст.121-127 КУпАП.
До вказаних осіб можуть бути застосовані заходи впливу, однак це не обов'язок суду, а право із урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що уповноважені особи, які складали протоколи про адміністративне правопорушення, не ознайомили неповнолітнього ОСОБА_1 зі спеціальним правом, визначеним у ст.270 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.270 КУпАП, інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).
Законні представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу (ч.3 ст.270 КУпАП).
Разом з тим, згідно з ч.2 ст.33 Закону України «Про Національну поліцію», проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.
Із протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що працівниками поліції були відібрані пояснення у неповнолітньої особи без участі батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога. Доказів іншого матеріали протоколу про адміністративне правопорушення не містять.
Отже, судом установлено, що працівниками поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення було порушено право неповнолітнього ОСОБА_1 на захист. Установивши, що поліцейські спілкуються з неповнолітнім, вони були зобов'язані забезпечити прибуття на місце події законного представника, однак у порушення вимог ст.270 КУпАП, ч.2 ст.33 Закону України "Про національну поліцію" цього не зробили.
Згідно з вимогами п.7 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються відправлення здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.
Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, насамперед увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відтак, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь-якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов'язкового залучення законного представника.
При цьому правовий статус неповнолітнього, як особи, що не володіє повним обсягом дієздатності, для належної реалізації права на захист потребує залучення законного представника незалежно від наявності про це клопотання неповнолітнього.
Наведені обставини вказують на порушення прав ОСОБА_1 на захист та роблять недопустимими докази у справі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наведені обставини вказують на порушення права на захист неповнолітнього, що дає підстави дійти висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, є недопустимим доказом, що тягне за собою очевидну недопустимість всіх інших зібраних доказів, які не підлягають аналізу з огляду на їх очевидну протиправність.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Відповідно до ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, повинна бути доведена органом, який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватись на доказах, об'єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст.7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Отже, наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, за відсутності допустимих доказів обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, не доведена, тому провадження у справі підлягає закриттю, з мотивів та підстав, викладених вище.
Керуючись статтями: 126, 247, 284 КУпАП, суд
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: К.О. Далеко