Справа № 761/26859/24
Провадження № 2/761/2547/2025
23 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Анохіна А.М.,
секретаря судового засідання - Лазуренко А.В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Варицького Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, -
Позивач звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.
В своєму позові просить суд:
розірвати договір купівлі-продажу майнових прав №26057/РН-Г від 08 вересня 2021 року, що укладений між громадянкою України ОСОБА_2 та Приватним акціонерним товариством «Холдингова компанія «Київміськбуд»;
стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 291 073,57 гривень, з яких:
288 000,00 гривень, сплачених на виконання договору купівлі-продажу майнових прав № 26056/РН-Г від 08 вересня 2021 року;
1728,00 гривень - інфляційних втрат за договором купівлі-продажу майнових прав № 26056/РН-Г від 08 вересня 2021 року;
1345,57 гривень - 3 % річних за договором купівлі-продажу майнових прав № 26056/РН-Г від 08 вересня 2021 року;
стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 гривень;
стягнути з Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 3410,74 гривень та витрати на правову допомогу в сумі 48000,00 гривень.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 08 вересня 2021 року між ОСОБА_2 як покупцем та ПрАТ «ХК «Київміськбуд» як продавцем було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №26056/РН-Г. Вказаний договір купівлі-продажу майнових прав стосується придбання позивачем майнових прав на машиномісце № НОМЕР_1 паркінгу житлових будинків 1-4 за адресою: АДРЕСА_1 . Сторонами погоджено крайній строк прийняття об'єкта будівництва до експлуатації - 30 листопада 2023 року.
Відповідно до п. 3.1 договору купівлі-продажу майнових прав, на дату підписання вказаного договору вартість об'єкта складає 480 000,00 грн, в тому числі ПДВ 80 000,00 грн.
Згідно п. 3.2 договору купівлі продажу майнових прав, покупець зобов'язується здійснити перший платіж у розмірі 240 000, 00 грн, що складає 50% вартості майнових прав протягом 4 банківських днів після підписання цього договору, у строк по 14 вересня 2021 року. Наступні платежі покупець здійснює за наведеним графіком.
Вказує, що станом на дату подання позовної заяви та на виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав, ОСОБА_2 було сплачено на користь ПрАТ «ХК «Київміськбуд» грошові кошти в сумі 288 000,00 грн.
Однак, в ході виконання договору купівлі - продажу майнових прав, позивачу стало відомо, що ПрАТ «ХК «Київміськбуд» не виконуватиме своїх зобов'язань в строк, який визначено умовами договору купівлі-продажу майнових прав. 28 березня 2023 року на офіційному веб-сайті ПрАТ «ХК «Київміськбуд» було оприлюднено оголошення, з якого вбачалось, що відповідачем вже тривалий час зупинено діяльність з будівництва на більшості об'єктах в м. Києві. Крім того, з джерел наявних у відкритому доступі в мережі інтернет, вбачалось, що термін завершення будівництва відкладено до грудня 2025 року, що свідчить про значне порушення погодженого сторонами строку будівництва.
30.04.2024 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача листом з вимогою про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав і повернення сплачених грошових коштів. Крім цього, позивачем було також додано проект додаткової угоди про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав №26056/РН-Г від 08 вересня 2021 року. Лист отримано ПрАТ «ХК «Київміськбуд» - 02 травня 2024 року та присвоєно вхідний №292/0/3-24. Разом з тим, на вказаний лист протягом 30-денного строку ПрАТ «ХК «Київміськбуд» відповіді не надало.
04 червня 2024 року адвокатом Масехою Б.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_2 направлено на адресу ПрАТ «ХК «Київміськбуд» адвокатський запит щодо порушених в листі питань.
Листом за вих. №1546/0/2-24 від 13.06.2024, у відповідь на вказаний адвокатський запит, відповідачем було повідомлено, що враховуючи положення статуту Компанії, прийняття рішення Компанією про укладення правочинів належить до компетенції виконавчого органу -Правління. На даний час, Правлінням компанії рішення щодо розірвання договору купівлі-продажу майнових прав №26056/РН-Г від 08.09.2021 року не прийнято.
З урахуванням наведеного, позивач змушена була звернутись до суду за захистом свого порушеного права шляхом розірвання договору, стягнення грошових коштів та моральної шкоди.
25 липня 2024 року згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, вищевказана справа передана на розгляд судді Анохіну А.М.
26 липня 2024 року до суду надійшла інформація про реєстрацію місця проживання особи.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 26 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
03 вересня 2024 року надійшов сформований в системі «Електронний суд» адвокатом Варицьким Є.В. відзив на позовну заяву. Зазначає, що позивач фактично в односторонньому порядку вирішила розірвати договір, що свідчить про порушення умов договору. Крім того, позивач не надав доказів, що компанія порушила грошове зобов'язання та у останньої наступив обов'язок повернути кошти позивачу. Крім того, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності моральної шкоди. Просить відмовити в задоволенні позову у зв'язку з безпідставністю та необгрунтованістю.
12 вересня 2024 року надійшла заява представника позивача адвоката Масехи Б.О. про залишення відзиву без розгляду.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 03.10.2024 в задоволенні клопотання представника позивача про залишення відзиву без розгляду було відмовлено.
22 жовтня 2024 року до суду подано відповідь на відзив. Просить задовольнити позовні вимоги.
25.11.2024 року ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на відзив та просив відмовити в його задоволенні в повному обсязі.
Заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Частинами 1, 2 п. 1 ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2021 між ПрАТ «ХК «Київміськбуд» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 26056/РН-Г від 08 вересня 2021.
Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу майнових прав, за цим договором Компанія продає, а покупець придбає майнові права на об 'єкт нерухомого майна, а саме - машиномісце № НОМЕР_1 паркінгу житлових будинків №№ 1, 2, 3, 4 в об'єкті: «Будівництво комплексу житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями, об'єктами соціальної інфраструктури та з паркінгами на АДРЕСА_1 , Коригування (надалі також - «Об'єкт будівництва»), на умовах та в порядку, що визначені у цьому договорі.
Відповідно до п. 1.2. договору купівлі-продажу майнових прав, під майновими правами сторони розуміють право набути у власність закріплений за покупцем Об'єкт після введення Об'єкта будівництва в експлуатацію шляхом державної реєстрації такого права на підставі цього договору.
Відповідно до п. 3.1 договору купівлі-продажу майнових прав, на дату підписання цього договору вартість Об'єкта складає 480 000,00 грн (чотириста вісімдесят тисяч гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 80 000,00 грн.
Вартість Об'єкту складається з базової вартості Об'єкту 400 000,00 грн (чотириста тисяч гривень 00 копійок), помноженої на коефіцієнт поверховості (К поверховості = 1,000), комфортності (К комфортності = 1,200) та лояльності (К лояльності = 1,000) (знижка) для даного Об'єкта.
Відповідно до п. 3.2 договору купівлі-продажу майнових прав, покупець зобов'язується здійснити перший платіж у розмірі 240 000,00 грн, що складає 50% вартості майнових прав протягом 4 банківських днів після підписання цього договору, у строк по 14 вересня 2021 року.
Наступні платежі Покупець здійснює за наведеним графіком в вказаному договорі.
Тобто, вартість машиномісця сплачується в розстрочку згідно графіку, визначеного Відповідачем для Позивача. При цьому, останній платіж згідно графіку має бути сплачений до 14.10.2023 року, що відповідає запланованому терміну завершення будівництва.
Станом на дату подачі позову та на виконання умов договору, ОСОБА_2 було сплачено на користь ПрАТ «ХК «Київміськбуд» грошові кошти в сумі 288 000, 00 грн, що підтверджується банківськими квитанціями № ПН90883 від 13.09.2021, №91141005 від 13.09.2021, № 8С14-19РА-3В8Х-39 МВ від 11.10.2021, № МРХА-В4Х4-85Е5-7968 від 08.11.2021, № 36А5-Р729-5РВР-28ХК від 09.12.2021, № 1В35-29С5-Т25С-44Е8 від 04.01.2022, № СННС-13ХЕ-1411-А494 від 29.01.2022, тобто, позивач виконувала сплату забезпечувальної суми у відповідності до погоджених строків, що відображені у договорі купівлі-продажу майнових прав.
Відповідно до п. 6.1 договору купівлі-продажу майнових прав, запланований термін прийняття в експлуатацію Об'єкта будівництва: листопад 2023 року.
При цьому, будівництво нерухомого майна до 30.11.2023, як і на день розгляду справи не було розпочато, об'єкт в експлуатацію не введено, таким чином, відповідач не дотримується взятих на себе зобов'язань щодо строків будівництва, тим самим порушуючи умови договору купівлі-продажу майнових прав.
30.04.2024 позивач направила на адресу ПрАТ «ХК «Київміськбуд» повідомлення про розірвання договору та повернення коштів, яке було отримано 02.05.2024.
Разом з тим, у зв'язку з неотриманням відповіді від відповідача, 04.06.2024 адвокатом Масехою Б.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_2 направлено на адресу ПрАТ «ХК «Київміськбуд» адвокатський запит щодо порушених у вищезазначеному листі питань.
Листом за вих. №1546/0/2-24 від 13.06.2024 у відповідь на вказаний адвокатський запит, відповідачем було повідомлено, що враховуючи положення статуту Компанії, прийняття рішення Компанією про укладення правочинів належить до компетенції виконавчого органу -Правління. На даний час, Правлінням компанії рішення щодо розірвання договору купівлі-продажу майнових прав №26056/РН-Г від 08.09.2021 року не прийнято.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вимогами ст. 549 ЦК України передбачено обов'язок боржника в разі порушення зобов'язання передати кредиторові грошову суму штрафу у вигляді процентної ставки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Згідно зі ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з вимогами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Порушення є істотним, якщо тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19 (провадження № 61-11407св20).
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ПрАТ «ХК «Київміськбуд» порушив свої зобов'язання, визначені договором купівлі-продажу майнових прав №26056/РН-Г, який було укладено 08 вересня 2021 року.
Крім того, ПрАТ «ХК «Київміськбуд» не повідомляв ОСОБА_2 про причини порушення зобов'язання, про прийняті заходи для виконання умов договору, про строки виконання зобов'язання, тощо.
Відповідно до пункту 2.4.3 договору, покупець (позивач) має право до прийняття Об'єкта в експлуатацію відмовитись від остаточної сплати вартості майнових прав на Об 'єкт шляхом розірвання цього договору, про що укладається відповідна угода, та у строк 90 календарних днів отримати кошти, що були сплачені за цим договором, з вирахуванням 5% від внесеної суми на користь Компанії у якості штрафу. Крім того, пунктом 5.2.3. договору визначено, що зобов'язання за цим договором припиняються у разі одностороннього розірвання договору з ініціативи покупця або Компанії.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених умовами договору, та вважає, що позовні вимоги про його розірвання підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про стягнення грошових коштів на користь позивача з відповідача, то суд зазначає наступне.
Статтею 653 ЦК України передбачено правові наслідки розірвання договору. Так, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Відповідно до статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач сплатила на рахунок ПрАТ «ХК «Київміськбуд» грошові кошти в сумі 288 000, 00 грн, що підтверджується банківськими квитанціями, долученими до матеріалів справи.
Відповідно до частин другої, третьої, четвертої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19 зазначено, що односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків.
Встановивши, що умовами пункту 2.4.3 та 5.2.3 договору передбачено право на одностороннє розірвання договору за ініціативою покупця, зокрема, до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію з поверненням сплачених за договором коштів, а позивачка скористалася цим правом, направивши відповідні повідомлення та додаткову угоду відповідачу, суд дійшов висновку що вимога про поверненням сплачених позивачем за договором коштів в сумі 288 000, 00 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч гривень 00 копійок) підлягає задоволенню.
Разом з тим, вимоги стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 1 728,00 грн та 3% річних в розмірі 1 345,57 грн, не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом положень ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
За змістом ст. ст. 524, 533, 534, 535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Відтак, грошове зобов'язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов'язанням (постанова Верховного Суду України від 04.02.2014 року по справі № 3-1гс14).
Натомість, стягнення попередньої оплати за договором не є наслідком порушення грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за невиконані роботи. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання.
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд України, що, як приклад, відображено у постановах від 01.07.2015 року у справі № 3-357гс15, від 16.09.2014 року у справі № 3-90гс14, а також Верховного Суду, що як приклад відображено в постановах від 20.11.2018 року у справі № 916/75/18, від 17.10.2018 року у справі № 923/1151/17.
Тобто, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000, 00 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди» з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
П. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 із подальшими змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно п.п. 5, 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, вказано, що суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Відповідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Постановою Пленуму ВСУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013р. № 4, рекомендовано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
У зв'язку з тим, що відповідачем не було належним чином виконано свої обов'язки за договором купівлі-продажу майнових прав №26056/РН-Г від 08 вересня 2021 року, а тому дані дії спричинили позивачу сильні душевні страждання.
Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача в розмірі 5 000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача в суді здійснював адвокат АО «Лезо» Масеха Б.О., що підтверджується договором про надання правової допомоги № 25/04/2024 від 25.04.2024, додатковою угодою № 3 до договору про надання правової допомоги № 25/04/2024 від 25.04.2024, актом виконаних робі № 1, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю.
Однак, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Наведений підхід до вирішення питання щодо відшкодування витрат на правову допомогу є сталим та неодноразово викладався у постановах Верховного Суду, зокрема, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18, від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15ц (провадження № 14-382цс19), від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19 (провадження № 12-94гс20), від 19 листопада 2021 року у справі №752/16038/19 (провадження № 61-7905св21).
Таким чином, суд вважає, що витрати в розмірі 48000,00 грн не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також суперечить принципу розподілу таких витрат. Оскільки, перевіряючи детальний опис виконаних робіт наданий представником позивача з матеріалами справи вбачається відсутність співмірності з часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх необхідністю, обсягом виконаної адвокатом роботи та участю адвоката в судових засіданнях.
Суд бере до уваги обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності цих витрат та розумності їхнього розміру. Виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до розміру 30000,00 грн, яка відповідає критерію розумності, встановлений їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
При подачі позову даної категорії позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3410,74 грн., що підтверджується квитанцією № 8М8Т-Н7РО-3СХА-0Н1Р від 24.07.2024, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
З урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе зменшити розмір судових витрат та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2930,00 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» про захист прав споживача, розірвання договору, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Розірвати договір купівлі-продажу майнових прав № 26056/РН-Г від 08 вересня 2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд».
Стягнути з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» (місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, код ЄДРПОУ 23527052) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ) грошові кошти у розмірі 288000 (двісті вісімдесят вісім тисяч) гривень 00 копійок, сплачених на виконання купівлі-продажу майнових прав № 26056/РН-Г від 08 вересня 2021 року.
Стягнути з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» (місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, код ЄДРПОУ 23527052) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ) моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» (місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, код ЄДРПОУ 23527052) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 2930 (дві тисячі дев'ятсот тридцять) гривень 00 копійок.
Стягнути з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» (місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6, код ЄДРПОУ 23527052) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 ) витрати на правову допомогу у розмірі 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 03.02.2025.
Суддя Андрій АНОХІН