19.03.2025 Справа № 756/3618/25
Унікальний номер 756/3618/25
Номер провадження 2/756/3123/25
про передачу справи за підсудністю
19 березня 2025 року м. Київ
Суддя Оболонського районного суду м. Києва Шевчук А.В. розглянув матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», про стягнення коштів,
В березні 2025 року позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 157 700,00 грн., які вона сплатила в рахунок виконання зобов'язань за договором бронювання об'єкту жилої нерухомості.
Згідно ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або основної її частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцемзнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 постанови № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснив, що виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна.
Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 640/16548/16-ц.
Виключна підсудність - це особливий вид територіальної підсудності, який забороняє застосування інших видів територіальної підсудності (загальної, договірної, альтернативної або підсудності пов'язаних між собою вимог). Це пояснюється особливостями справ, на які така підсудність поширюється, що направлено на створення сприятливих умов для розгляду справи й виконання судового рішення.
Положення ч. 1 ст. 30 ЦПК України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 902/919/17 роз'яснила, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
За змістом ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Як вбачається з позовної заяви правовідносини виникли з приводу умов договору про бронювання нерухомості від 30.09.2024 року, укладеного між позивачем та відповідачем.
Відповідно п. 1 вказаного вище договору, покупець передає виконавцю грошову суму в розмірі 157 700,00 грн., яка є забезпеченням умов бронювання об'єкту житлової нерухомості, а саме 2-кімнатної квартири, загальною площею 60,4 метрів квадратних, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та зараховується у вартість об'єкту нерухомості.
З вищевказаного судом встановлено, що нерухоме майно, за бронювання якого сплачено кошти та про повернення яких ініційовано позов, знаходиться в Подільському районі міста Києва.
Частиною 1 статті 378 ЦПК України визначено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції. (підсудності).
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності ) іншого суду.
Виходячи з вище наведеного, суд вважає, що даний спір не підсудний Оболонському районному суду м. Києва, тому дана справа підлягає передачі для розгляду за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва за місцезнаходження майна.
Керуючись ч. 1 ст. 27, п. 1 ч. 1, ст. 31, ч. 1 ст. 378 ЦПК України, суддя
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк», про стягнення коштів передати за підсудністю на розгляд до Подільського районного суду м. Києва.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А.В. Шевчук